Рішення № 125988699, 12.03.2025, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/17313/24

Провадження № 2/357/181/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В. П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

за участю представника позивача адвоката Романченка О.М., представника відповідача Штронди А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНІЛОН», про захист прав споживачів

В С Т А Н О В И В :

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі «Позивач»), в інтересах якого діє як представник адвокат Романченко О.М., звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі «Відповідач») про захист прав споживачів.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на наступні обставини.

13.01.2014 року між сторонами було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070056674900, відповідно до умов якого Позивачем було розміщено депозитний вклад «Стандарт» в сумі 10881,62 Євро на 366 днів по 13.01.2015 року під 8% річних з помісячним нарахуванням процентів, який вважається укладеним з дня надходження коштів в банк та підлягає щорічній пролонгації за умови відсутності заяви вкладника про його розірвання.

31.05.2023 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/1559/22 між тими ж сторонами, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05.10.2023 року, стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за депозитним договором № SAMDNWFD0070056674900 від 13.01.2014 року у розмірі 10881,62 Євро, суму нарахованих відсотків у розмірі 5181,62 Євро, 3% річних на суму вкладу в розмірі 778,11 Євро та 3 % річних на суму процентів в розмірі 370,52 Євро, загалом 17211,87 Євро.

Указане рішення, залишене без змін за наслідками апеляційного та касаційного перегляду, набрало законної сили 05.10.2023 року.

У зв`язку із невиконання Відповідачем зазначеного рішення суду, ОСОБА_1 у 2023 році звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення 3 % річних за прострочення повернення вкладу та процентів в євро за період з 21.05.2022 року по 13.05.2023 року.

16.11.2023 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/5618/23 стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 318,40 Євро три проценти річних за прострочення повернення вкладу на суму 10881,62 Євро за період з 21.05.2022 року по 13.05.2023 року, та 151,62 Євро три проценти річних за прострочення сплати процентів по вкладу на суму 5181,62 Євро за період з 21.05.2023 року по 13.05.2023 року, а всього стягнуто 470,02 Євро. Крім того, указаним рішенням суду стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 216,16 Євро три проценти річних за прострочення повернення вкладу на суму 10881,62 Євро за період з 14.05.2023 року по 29.02.2024 року, три проценти річних в розмірі 124,36 Євро за прострочення сплати процентів по вкладу на суму 5181,62 Євро за період з 14.05.2023 року по 29.02.2024 року.

25.10.2024 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» добровільно виконало рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31.05.2023 року по справі №357/1559/22.

З огляду на допущене Відповідачем порушення прав Позивача як вкладника, останній, в силу норми ст. 625 ЦК України, вправі вимагати стягнення на свою користь 3% річних за прострочення повернення вкладу в сумі 10881,62 Євро та 3% річних на прострочені проценти в розмірі 5181,62 ЄВРО за новий період невиконання Відповідачем свого обов`язку, а саме: з 01.03.2024 року по 25.10.2024 року.

Так, розмір 3 % річних на суму вкладу 10881,62 Євро за період з 01.03.2024 року по 25.10.2024 року становить 213,76 Євро (3% / 365 днів х 10881,62 Євро х 239 днів / 100), а розмір 3% річних на суму процентів по вкладу 5181,62 Євро за період з 01.03.2024 року по 25.10.2024 року становить 101,79 Євро (3% / 365 днів х 5181,62 Євро х 239 днів / 100).

З огляду на викладене Позивач просив суд стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на свою користь:

213,76 Євро три проценти річних за прострочення повернення вкладу на суму 10881,62 Євро за період з 01.03.2024 року по 25.10.2024 року;

101,79 Євро три проценти річних за прострочення сплати процентів по вкладу на суму 5181,62 Євро за період з 01.03.2024 року по 25.10.2024 року 13.05.2023 року, а всього стягнути 315,55 Євро.

Рух справи. Позиції сторін.

09.12.2024 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 43).

20.12.2024 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» представником Відповідача було подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Зазначив, що у даній справі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не є належним Відповідачем, яким на його думку є ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНІЛОН» (а.с. 59-76).

23.12.2024 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» представником Позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якій останній просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Із посиланням на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31.05.2023 року по справі №357/1559/22, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 05.10.2023 року та постановою Верховного Суду від 27.02.2024 року зазначив, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є належним Відповідачем у даній справі (а.с. 82-93).

23.01.2025 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, до участі у справі у якості третьої особи залучено ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНІЛОН» (а.с. 99).

14.02.2025 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» представником Позивача подано додаткові пояснення у справі, у яких останній зазначив, положення ст. 625 ЦК України та п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не підлягають застосуванню при розгляді даної справи, позаяк існують висновки щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 року у справі №183/7850/22. Зокрема, Верховний Суд у даній постанові за подібних підстав, а саме - наявність прострочення виконання судового рішення про стягнення грошових коштів сплачених як аванс за попереднім договором, в т.ч. за період дії воєнного стану, виснував, що суд апеляційної інстанції при частковому задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних вважав, що суд першої інстанції при проведені розрахунку інфляційних втрат і трьох процентів річних за період з 23 березня 2021 року по 24 лютого 2023 року не прийняв до уваги положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким встановлено, що положення статті 625 ЦК України до грошових зобов`язань застосовуються лише до початку дії воєнного стану.

Верховний Суд зауважив, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що законодавець в пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) грошового зобов`язань щодо повернення авансу. Як наслідок, підстави для застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України для вирішення спору в цій справі відсутні.

Зазначав, що при розгляді таких справ слід ураховувати висновки, що містяться у постанові Верховного Суду від 27.02.2024 року у справі № 357/1559/22 та ухвалі Верховного Суду від 10.12.2024 року у справі №357/5618/23. Предметом розгляду вказаних справ було стягнення із АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 , тобто ті ж самі сторони, що і у справі №357/3346/24 та справі №357/17313/24, 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за порушення строків виконання зобов`язань з повернення депозиту за депозитним договором №SAMDNWFD0070056674900 від 13.01.2014 року, тобто той же депозитний договір, що і у справі №357/3346/24 та справі №357/17313/24. Судовими рішеннями по справам №357/1559/22 та № 357/5618/23 на користь ОСОБА_1 було стягнуто із АТ КБ «ПриватБанк» 3 % річних на підставі ст.625 ЦК України за період в т.ч. з 24.02.2022 року по 13.05.2023 року тобто за період дії воєнного стану, оголошеного Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні.

Наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 104-109).

У судових засіданнях представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Надав пояснення, аналогічні за змістом позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву та додатковим поясненням у справі.

Представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Надав пояснення, аналогічні за змістом відзиву на позовну заяву.

Представник Третьої особи у судові засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи вважається повідомленим належним чином (а.с. 103, 114). Пояснень, будь-яких заяв чи клопотань від нього на адресу суду не надходило.

2. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

13.01.2014 року між сторонами було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070056674900, відповідно до умов якого Позивачем було розміщено депозитний вклад «Стандарт» в сумі 10881,62 Євро на 366 днів по 13.01.2015 року під 8% річних з помісячним нарахуванням процентів, який вважається укладеним з дня надходження коштів в банк та підлягає щорічній пролонгації за умови відсутності заяви вкладника про його розірвання (а.с. 15-16).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31.05.2023 року у справі №357/1559/22 між тими ж сторонами, стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за депозитним договором № SAMDNWFD0070056674900 від 13.01.2014 року в розмірі 10881,62 Євро, суму нарахованих відсотків в розмірі 5181,62 Євро, 3% річних на суму вкладу в розмірі 778,11 Євро та 3% річних на суму процентів в розмірі 370,52 Євро, загалом 17211,87 Євро. Указане рішення, залишене без змін за наслідками апеляційного та касаційного перегляду, набрало законної сили 05.10.2023 року (а.с. 19-35).

16.11.2023 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/5618/23 стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 318,40 Євро три проценти річних за прострочення повернення вкладу на суму 10881,62 Євро за період з 21.05.2022 року по 13.05.2023 року, та 151,62 Євро три проценти річних за прострочення сплати процентів по вкладу на суму 5181,62 Євро за період з 21.05.2023 року по 13.05.2023 року, а всього стягнуто 470,02 Євро. Крім того, указаним рішенням суду стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 216,16 Євро три проценти річних за прострочення повернення вкладу на суму 10881,62 Євро за період з 14.05.2023 року по 29.02.2024 року, три проценти річних в розмірі 124,36 Євро за прострочення сплати процентів по вкладу на суму 5181,62 Євро за період з 14.05.2023 року по 29.02.2024 року.

25.10.2024 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» добровільно виконало рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31.05.2023 року по справі №357/1559/22 (а.с. 14).

Указані обставини сторонами у справі не заперечуються.

Розмір 3 % річних на суму вкладу 10881,62 Євро за період з 01.03.2024 року по 25.10.2024 року становить 213,76 Євро (3% / 365 днів х 10881,62 Євро х 239 днів / 100), а розмір 3% річних на суму процентів по вкладу 5181,62 Євро за період з 01.03.2024 року по 25.10.2024 року становить 101,79 Євро (3% / 365 днів х 5181,62 Євро х 239 днів / 100) (а.с. 2-3).

Нормами матеріального та процесуального права України, якими керується суд.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, до якого за практикою Суду відносяться й грошові кошти.

У пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.

Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Тобто відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

За правилами статті 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 цього ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 цього Кодексу).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

Після розірвання договорів банківського вкладу в судовому порядку банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно зі статтею 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч.1 ст. 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Статтею 1064 ЦК України установлено, що укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунку за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунку, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред`явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунку за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред`явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред`явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 1070 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Пунктом 3.3 глави 3 Положення «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», затвердженого Постановою Правління НБУ № 516 від 03.12.2003 передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно статті 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком.

Пунктом 5 постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» зобов`язано припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, що унеможливлює діяльність відокремленого підрозділу банку на території АРК та міста Севастополя - філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк».

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунка кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення № 516), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174), передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 року по справі №761/16124/15-ц судом зроблено висновок про те, що спірних правовідносин споживача фінансових послуг та банку в разі невиконання банком зобов`язань за договором банківського вкладу підлягає застосуванню частина п`ята статті 10 Закону про захист прав споживачів, проте дійсний зміст приписів цієї норми слід трактувати так, що пеня, яка має бути сплачена виконавцем, нараховується на суму, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору. У такому разі базою нарахування пені згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону про захист прав споживачів слід вважати проценти на суму вкладу або дохід в іншій формі (статті 1058, 1061 ЦК України), що підлягає сплаті банком вкладникові за використання вкладу. Сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону України про захист прав споживачів.

Висновки суду.

Судом встановлено, та сторонами не заперечувалося, що між сторонами було укладено договір банківського вкладу та Позивач вніс кошти на депозитний рахунок у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Депозитний договір №SAMDNWFD0070056674900 від 13.01.2014 року не містить положень про внесення змін про переуступку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» банківського вкладу іншим особам шляхом мовчання (ч.3 ст.205 ЦК України).

Згоди на переведення боргу від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ТОВ «ФК «ФІНІЛОН» за договором депозитного вкладу відповідно до статті 520 ЦК України Позивач не надавав. А тому, договір про переведення боргу від 17.11.2014 року, укладений між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «ФК «ФІНІЛОН» шляхом використання принципу мовчазної згоди вкладників банку, правових наслідків для Позивача не створює.

У постанові Верховного Суду від 23.05.2022 року (справа №757/61918/18) міститься правовий висновок, згідно з яким доводи про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17.11.2014 року між ним та ТОВ «ФК «ФІНІЛОН» було укладено договір, за умовами якого товариство стало боржником за договорами банківського вкладу, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вкладник надав згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «ФІНІЛОН», а тому саме АТ КБ «Приватбанк» є боржником за договорами банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 року у справі №729/887/19 (провадження №61-14093св20), від 20.10.2021 року у справі №201/8704/19 (провадження №61-16655ск21), від 17.11.2021 року у справі №755/17323/19 (провадження №61-436св21), від 26.01.2022 року у справі №757/34314/18-ц (провадження №61-7121св21) у подібних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 року у справі №199/3152/20, провадження № 14-224цс21.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що договір про переведення боргу б/н від 17.11.2014 року, укладений між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ ФК «ФІНІЛОН» є таким, що не породив юридичних наслідків, за ним не відбулося переведення боргу перед позивачем з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ТОВ «ФК «ФІНІЛОН» за депозитним договором №SAMDNWFD0070056674900 від 13.01.2014 року.

Зважаючи на викладене, саме АТ «КБ «Приватбанк», а не ТОВ «ФК «ФІНІЛОН» має бути і є належним відповідачем у даній справі.

Указані обставини було встановлено і рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31.05.2023 року у справі №357/1559/22 між тими ж сторонами, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05.10.2023 року, а також рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.11.2023 року у справі №357/5618/23 між тими ж сторонами, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19.06.2024 року

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки Відповідач на вимогу Позивача у встановлені строки не повернув вклад та нараховані відсотки, то вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Відповідача три проценти річних за прострочення повернення вкладу на суму 10881,62 Євро за період з 01.03.2024 року по 25.10.2024 року, та 101,79 Євро три проценти річних за прострочення сплати процентів по вкладу на суму 5181,62 Євро за період з 01.03.2024 року по 25.10.2024 року 13.05.2023 року є обґрунтованими.

Суд відхиляє посилання представника Відповідача на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, оскільки спірні правовідносини не є предметом регулювання даної норми права.

У справі, що розглядається, спірні правовідносини врегульовані § 3 Банківський вклад ЦК України (ст. ст. 1058-1065), випливають із депозитного договору й на них поширюється дія, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів».

Натомість, предметом регулювання вищенаведеної норми є порушення грошового зобов`язання позичальниками у кредитних правовідносинах (правовідносинах позики), які врегульовані § 2 Кредит ЦК України (ст. ст. 1054-1057).

З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Позивача є законними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки Позивача, як споживача банківських послуг, звільнено від сплати судового збору, а позов задоволено повністю, то з Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

3. Резолютивна частина.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», про захист прав споживачів задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 213,76 Євро - три проценти річних за прострочення повернення вкладу на суму 10881,62 Євро за період з 01.03.2024 року по 25.10.2024 року, та 101,79 Євро три проценти річних за прострочення сплати процентів по вкладу на суму 5181,62 Євро за період з 01.03.2024 року по 25.10.2024 року 13.05.2023 року, а всього стягнути 315,55 (триста п`ятнадцять Євро 55 Центів) Євро.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вулиця Грушевського, будинок 1 Д, місто Київ, 01001).

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (ЄДРПОУ 38920700, місцезнаходження: вулиця Січеславська набережна, будинок 29-А, місто Дніпро).

Повне судове рішення складено 18.03.2025 року.

Суддя В. П. Цукуров