Рішення № 125988692, 19.03.2025, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12637/24

Провадження № 2/357/1093/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 березня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Махненко Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Узинської міської територіальної громади про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилаючись на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача та відповідачів - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 06.05.2021, яке видано виконавчим комітетом Узинської міської ради.

Батько позивача та відповідача 2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22.04.2008, яке видано виконкомом Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області.

ОСОБА_4 залишила заповіт, посвідчений 22.10.2019 в Узинській державній міській нотаріальній конторі за реєстровим номером 3556.

За умовами зазначеного заповіту ОСОБА_4 належну їй земельну ділянку, площею 2,6300 га, розташовану за адресою: Узинська міська рада Білоцерківського району Київської області, яка належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 042904, виданого 18.03.2002 та зареєстрованого за № 543, заповідає позивачу, тобто своїй дочці - ОСОБА_5 .

Про зміну прізвища позивача з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » свідчать свідоцтво про шлюб від 14.09.2002, з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » свідоцтво про шлюб від 23.10.2019.

Листом від 28.06.2024 № 427/02-14 державним нотаріусом Узинської державної нотаріальної контори проінформовано позивача, що спадкова справа на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_4 не відкривалася, про що свідчить Інформаційна довідка зі Садкового реєстру від 26.06.2024 № 77449398; ОСОБА_1 спадщину не прийняла, не подала вчасно заяву про прийняття спадщини згідно вимог ст. 1269 ЦК України, не надані докази про постійне проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою згідно ст. 1268 ЦК України.

Тому, нотаріусом запропоновано позивачу для реалізації ст. 1272 ЦК України звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Так, у відповідності до обставин справи, 6-місячний строк, необхідний для прийняття спадщини згідно ст. 1270 ЦК України, закінчився 30.11.2021.

Після смерті матері у квітні 2021 року позивач мала важкий як психологічний, так і фізичний стан, постійно зверталася за медичною допомогою.

Про звернення до лікарів свідчить і письмова інформація з ІС Helsi, зокрема: від 07.05.2021, 28.05.2021, 01.06.2021, 04.06.2021 встановлено діагноз: завмерла вагітність 7-8 тижнів; 08.06.2021, 21.07.2021, 11.08.2021, 04.09.2021, 19.10.2021 з діагнозом ГРІВ верхніх дихальних шляхів, 20.10.21, 29.10.2021 з діагнозом гострий бронхіт.

Позивач є матір`ю двох дітей, зокрема: сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У липні-серпні 2021 року позивач займалася збором документів для вступу свого сина до КЗ КОР «Білоцерківський медичний коледж»; наказом від 12.08.2021 № 62 син позивача - ОСОБА_11 зарахований на навчання з 01.09.2021 по спеціальності «Медсестринство», освітня програма «Лікувальна справа», державна форма навчання.

Донька позивача ОСОБА_10 хворіла у кінці серпня - початку вересня 2021 року, її лікуванням також займалася позивач.

Крім цього, для оформлення прав на спадкове майно потрібно було отримати кадастровий номер земельної ділянки, право власності на яку посвідчувалося державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 042904, виданим 18.03.2002 та зареєстрованим за № 543, а також отримати інформацію з Державного земельного кадастру.

24.09.2021 року позивач оплатила послуги з оформлення послуг землевпорядника для отримання кадастрового номера та реєстрації ділянки в ДЗК. Витяг про ділянку сформований лише 05.10.2021, на руки позивач отримала його лише в листопаді, оскільки хворіла.

Таким чином, пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини мав місце з поважних причин, настання яких не залежали від волі позивача.

Отже, обов`язковою умовою задоволення позову є доведення того факту, що існуючі перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини створили спадкоємцеві об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини.

Вважає, що для позивача після смерті матері - ОСОБА_4 , склалися вкрай важкі життєві обставини: смерть близької людини, втрата дитини /завмерла вагітність, постійні звернення до лікарів за отриманням медичної допомоги впродовж травня, червня, липня, серпня, вересня та жовтня 2021 року, намагання отримати документи, які є необхідними для оформлення спадкового майна, вступ сина для здобуття професійної освіти, а тому наявні об`єктивні, не залежні від волі позивача обставини, які фактично унеможливили реалізацію нею своїх прав на подання заяви про прийняття спадщини у встановлений строк.

Тому, просила суд позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - задовольнити, визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 , протягом двох місяця з дня набрання рішення законної сили. Судові витрати залишити за позивачем ( а. с. 1-4 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2024, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 49 ) та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

06 вересня 2024 року судом було здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідачів (а. с. 54, 55).

18 листопада 2024 року за вх. № 60803 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 (а. с. 58).

19 листопада 2024 року за вх. № 60920 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА_3 (а. с. 59).

Так, згідно отриманих інформацій, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 10.11.1999 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з 10.06.2019 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом ( ч. 1 ст. 27 ЦПК України ).

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Оскільки місцезнаходження відповідачів є Білоцерківський район Київської області, а також позов виник з приводу нерухомого майна ( визначення додаткового строку для прийняття спадщини ), земельної ділянки, яка знаходиться в м. Узин білоцерківського району, то позивач правомірно звернувся з вказаним позовом до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та відповідна справа підсудна даному суду.

За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу ( ч. 1 ст. 187 ЦПК України ).

Ухвалою судді від 21 листопада 2024 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 17 грудня 2024 року ( а. с. 60-61 ).

Ухвалою суду від 17 грудня 2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.01.2025 ( а. с. 79-80 ).

Ухвалою суду від 27 січня 2025 року задоволено заяву позивача та залучено у даній справі в якості співвідповідача Узинську міську територіальну громаду, судове засідання відкладено до 20.02.2025 ( а. с. 89-91 ).

20.02.2025 розгляд справи було відкладено на 19.03.2025 ( а. с. 95 ).

Позивач в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, однак на адресу суду повернувся поштовий конверт, причина повернення вказана працівниками пошти, адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

До того ж, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, провадження № 61-185св23.

В зазначеній постанові Верховний Суд вказував, що посилання касаційної скарги на те, що ОСОБА_4 належним чином не було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, що позбавило його можливості реалізувати належні йому процесуальні права, є безпідставними, так як наявна на а. с. 143 т. 3 довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Отже, наведені доводи касаційної скарги ОСОБА_4 є безпідставними. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18.

Водночас, в матеріалах справи міститься заява позивача, яка отримана судом 16.12.2025 за вх. № 66373, в якій позивач підтримує свої вимоги в повному обсязі та позивач просить розглядати справу без її участі ( а. с. 74 ).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, але на адресу суду повернулися поштові конверти без вручення.

Судові повістки направлялися судом на дійсну адресу реєстрації відповідачів, які були отримані судом з відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду ( близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б ).

В свою чергу, в матеріалах справи містяться і поштові рекомендовані повідомлення про вручення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які викликалися в попередні судові засідання.

Відповідно до пунктів другого та шостого частини другої статті 43, частини першої статті 44 ЦПК України, учасники справи та їх представники зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії встановлені судом та добросовісно користуватися своїми процесуальним правами.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.

Отже, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як вбачається з матеріалів справи були обізнані, що на розгляді в суді перебуває дана справа, в якій вони виступають відповідачами, а тому зобов`язані в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Водночас, звертаючись до суду 03.12.2024 з заявами про визнання позову ( а. с. 64, 68 ), Шацька О.М. та ОСОБА_3 просили розглядати справу у їх відсутність.

Відповідач Узинська міська рада в судове засідання свого представника не направила, 04.03.2025 за вх. № 11818 судом отримано заяву, в якій просили розглядати справу без участі Узинської міської ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

В свою чергу, сторони по справі скористувалися вимогами, передбаченні ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Узин Білоцерківського району Київської області померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06.05.2021, актовий запис за № 186, яке видано виконавчим комітетом Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області ( а. с. 13 ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Узин Білоцерківського району Київської області помер ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 22.04.2008, актовий запис за № 83, яке видано виконкомом Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області ( а. с. 12 ).

Так, батьками ОСОБА_13 є померлий ОСОБА_12 та ОСОБА_4 , про що в матеріалах справи свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 05.04.1983 року ( а. с. 9 ).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 14.09.2002, ОСОБА_13 уклала шлюб з ОСОБА_14 , прізвище після одруження змінилося з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » ( а. с. 9 ).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 23.10.2019, ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_15 , прізвище після одруження змінилося з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » ( а. с. 10 ).

Таким чином, з вказаних документів вбачається, що позивач по справі ОСОБА_1 є донькою померлих ОСОБА_12 та ОСОБА_4 .

Відповідно до наявного в матеріалах справи Заповіту від 22.10.2019, посвідчений в Узинській державній міській нотаріальній конторі за реєстровим номером 3556, ОСОБА_4 належну їй земельну ділянку, площею 2,6300 га, розташовану за адресою: Узинська міська рада Білоцерківського району Київської області, яка належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 042904, виданого 18.03.2002 та зареєстрованого за № 543, заповідає своїй дочці - ОСОБА_5 ( а. с. 15 ).

З Довідки, виданої виконавчим комітетом Узинської міської ради від 02.07.2024 вбачається, що ОСОБА_4 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ( а. с. 17 ).

Відповідно до Акту про фактичне місце проживання від 02.07.2024, ОСОБА_1 , 1983 року народження фактично проживала без реєстрації з червня 2019 року по липень 2021 року за адресою: АДРЕСА_2 ( а. с. 16 ).

Листом від 28.06.2024 № 427/02-14 державним нотаріусом Узинської державної нотаріальної контори проінформовано позивача, що спадкова справа на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_4 не відкривалася, про що свідчить Інформаційна довідка зі Садкового реєстру від 26.06.2024 № 77449398; ОСОБА_1 спадщину не прийняла, не подала вчасно заяву про прийняття спадщини згідно вимог ст. 1269 ЦК України, не надані докази про постійне проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою згідно ст. 1268 ЦК України. Запропоновано позивачу для реалізації ст. 1272 ЦК України звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ( а. с. 18 ).

Звертаючись до суду з вищевказаною позовною заявою, позивач в обґрунтування поважності пропуску строку посилалася на вкрай важкі життєві обставини: смерть близької людини, втрата дитини /завмерла вагітність, постійні звернення до лікарів за отриманням медичної допомоги впродовж травня, червня, липня, серпня, вересня та жовтня 2021 року, намагання отримати документи, які є необхідними для оформлення спадкового майна, вступ сина для здобуття професійної освіти, наявні об`єктивні, не залежні від волі позивача обставини, які фактично унеможливили реалізацію нею своїх прав на подання заяви про прийняття спадщини у встановлений строк.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, відповідачами у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суду в постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц (№ 61-3014св19).

Оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не зверталися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , про що свідчить Лист від 28.06.2024 № 427/02-14 державного нотаріусу Узинської державної нотаріальної контори ( а. с. 18 ), тобто, інших спадкоємців не встановлено, належним відповідачем у даній справі є орган місцевого самоврядування.

Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у справах з подібними правовідносинами: у постанові від 19 серпня 2020 року (справа № 201/16327/16-ц, провадження № 61-43384св18), у постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 640/10507/18, провадження № 61-18941св20).

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Постанова КЦС ВС від 14.12.2021 р. № справа № 242/3711/20 (провадження № 61-14162св2).

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами частини 1 ст. 1268, частин 1 та 2 ст.1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до вимог ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі N 643/3049/16-ц (провадження N 61-39398св18).

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, зокрема пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною в постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі N 565/1145/17 (провадження N 61-38298св18), від 28 березня 2022 року у справі N 750/2158/21 (провадження N 61-753св22).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Отже, обов`язковою умовою задоволення позову є доведення того факту, що існуючі перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини створили спадкоємцеві об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року N 6-1215цс16, Верховний Суд у постановах від 18 січня 2018 року у справі N 198/476/16 (провадження N 61-1750св18); від 12 лютого 2018 року у справі N 712/656/15 (провадження N 61-23947св18), від 06 червня 2018 року у справі N 592/9058/17-ц (провадження N 61-200св18), від 11 липня 2018 року у справі N 381/4482/16-ц (провадження N 61-12844св18).

Як встановлено та зазначено вище, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому шестимісячний строк для подання заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини, який встановлений законом, спливав 30.10.2021.

Позивач, одними з підстав пропуску строку для подання заяви для прийняття спадщини посилалася на смерть близької людини, втрата дитини/завмерла вагітність, постійні звернення до лікарів за отриманням медичної допомоги впродовж травня, червня, липня, серпня, вересня та жовтня 2021 року, намагання отримати документи, які є необхідними для оформлення спадкового майна, вступ сина для здобуття професійної освіти.

Так, дійсно матеріали справи містять відомості про звернення позивача до лікарів, а саме: свідчить письмова інформація з ІС Helsi, зокрема: від 07.05.2021, 28.05.2021, 01.06.2021, 04.06.2021 встановлено діагноз: завмерла вагітність 7-8 тижнів; 08.06.2021, 21.07.2021, 11.08.2021, 04.09.2021, 19.10.2021 з діагнозом ГРІВ верхніх дихальних шляхів, 20.10.21, 29.10.2021 з діагнозом гострий бронхіт ( а. с. 39-45 ).

Отже, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємця.

Тому, суд погоджується з доводами позивача, що у встановлений законом шестимісячний строк остання не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку із поважними причинами, а саме, тривалою хворобою, що створили позивачу перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 .

Інші доводи позивача такого пропуску, суд не приймає до уваги.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання позивачем заяви про прийняття спадщини в межах передбаченого законодавством строку, що свідчить про поважність причини такого пропуску.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі № 580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22,57,58,94 та 152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 дійсно з вищевказаних поважних причин пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Застосовуючи вищенаведені норми права до спірних правовідносин, оскільки іншим порядком, крім судового, неможливо захистити спадкові права та законні інтереси позивача, остання і вважала необхідним звернутися до суду з цими позовними вимогами, які вона вважає законними та обґрунтованими.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства. У ст. 129-1 Конституції України вказано, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Узинської міської територіальної громади про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є такими, що підлягають задоволенню.

Водночас як зазначено та встановлено вище, суд відмовляє в позові до неналежних відповідачів у даній справі, а саме до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.

Поняття «судовий збір» надане у Законі України «Про судовий збір», відповідно до ст. 1 якого під судовим збором розуміється - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

При зверненні з вищевказаною позовною заявою позивач сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.09.2024 ( а. с. 5 ).

Однак, звертаючись до суду з позовною заявою, в прохальній її частині позивач просила судові витрати залишити за нею ( а. с. 3).

Тому, враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим віднести судові витрати за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 1217, ч. 1 ст. 1220, ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270, ст. 1272, 1296 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 19, 27, 30, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 131, 141, 187, 211, 247, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", Законом України «Про судовий збір», суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Узинської міської територіальної громади про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 , протягом двох місяця з дня набрання рішення законної сили.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 );

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_8 );

Відповідач: Узинська міська територіальна громада ( адреса місцезнаходження: 09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Незалежності, буд. 16/1, ЄДРПОУ: 04054990 ).

Повне судове рішення складено 19 березня 2025 року.

Суддя О. І. Орєхов