Рішення № 125987787, 19.03.2025, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/232/25

Провадження №2/155/240/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2025 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Сметани В.М.,

при участі секретаря судових засідань Воронюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

УСТАНОВИВ:

Позивач 31 січня 2025 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості.

Свій позов обґрунтовує, що 07 серпня 2021 року між ТОВ «Сучасний Факторинг» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у формі заяви приєднання до кредитного договору по продукту «Кредит на товар» №10211068446, згідно з умовами якого сума кредиту за даним договором складає 30107,39 гривень.

Зазначає, що у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором №10211068446 від 07 серпня 2021 року станом на 08 січня 2025 року в розмірі 16623,92 гривень, дана заборгованість за сумою комісії.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача в свою користь заборгованість за кредитним договором №10211068446 від 07 серпня 2021 року у розмірі 16623,92 гривень та судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 04 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

На електронну адресу суду 25 лютого 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що з позовними вимогами не згідна, просить відмовити в задоволенні позову, зобов`язати ТОВ «Сучасний Факторинг» укласти угоду про реструктуризацію боргу.

Крім того, даний відзив не містить рукописного та електронного підпису.

Відповідно до ч.2 ст.178 ЦПК України, відзив підписується відповідачем або його представником.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами.

Враховуючи вищевикладене, необхідно обов`язково підписувати електронний документ при використанні електронного документообігу особистим електронним цифровим підписом, який надаватиме можливість ідентифікувати автора документа, а також підтверджуватиме, що відповідний документ є оригіналом.

У випадку надходження на електронну адресу суду документу без електронного цифрового підпису його автора, такий документ не має юридичної сили, підстави для обліку, обробки та реєстрації такого документа відсутні.

Аналогічною є судова практика, викладена в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 3 травня 2022 року у справі №205/5252/19 (провадження № 61-1125св22), постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/335/20 (провадження № 11-361заі20) та постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 226/1863/18.

Враховуючи, вищенаведене, суд не бере до уваги відзив на позовну заяву відповідача, та на підставі ст.178, 183 ЦПК України, залишає без розгляду.

На адресу суду 10 березня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає, що між сторонами був укладений в письмовій формі, підписаний обома сторонами, сторони дійшли згоди по всім існуючим вимогам, позивачем були перераховані грошові кошти для покупки відповідачем товару. Враховуючи наведене просив задовольнити позовні вимоги.

На електронуадресу суду19березня 2025року відпозивача надійшлозаперечення навідзив в якому зазначає, що вона не заперечує, щодо отримання кредитних коштів на покупку товару. Зазначає, що позивач не проводив досудового врегулювання. Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Враховуючи, що заперечення ОСОБА_1 не підписано власноручно, а також без електронного цифрового підпису його автора, такий документ також не має юридичної сили, підстави для обліку, обробки та реєстрації такого документа відсутні.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 07 серпня 2021 року відповідач підписала паспорт споживчого кредиту по продукту «Кредит на товар», який оформляється за особистої присутності споживача. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.19).

Відповідно до умов, які зазначені в паспорті споживчого кредиту, сума кредитного ліміту складає 30107,39 гривень, строк кредитування 24 місяців, мета отримання кредиту: на придбання товарів.

Згідно п.4 паспорта споживчого кредиту, процентна ставка, відсотків річних (протягом строку кредиту, крім пільгового періоду) 4,55% в місяць від загальної початкової суми кредиту.

Відповідно до копії виписки з особового рахунку за кредитним договором №10211068446 від 07 серпня 2021 року, станом на 08 січня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Сучасний Факторинг» становить 16623,92 гривень, яка складається з 16623,92 гривень загальна заборгованість за сумою комісії (а.с.18).

Згідно з ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України, визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч.1, 3 ст.509 ЦК України, вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 16.09.2020 при розгляді цивільної справи № 200/5647/18.

Так, з виписки з рахунку відповідача вбачається, що остання сплатила 36120,00 гривень. Заборгованість за тілом кредиту відсутня.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21, зроблено наступний правовий висновок:

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».»

Позивачем долучено копії публічної пропозиції на укладення кредитного договору по продукту «Кошти в кредит» від 12 липня 2021 року, а також заяву приєднання до кредитного договору по продукту «Кошти в кредит», проте суд не бере до уваги зазначені документи, оскільки позивачем не доведено, що відповідач ознайомився із зазначеними умовами, які зазначенні в даних документах.

В п.4 паспорті споживчого кредиту про продукту «Кредит на товар» зазначено, що комісія за управління (обслуговування) кредиту становить 1204,30 гривень (сплачується споживачем за кожен факт прострочення періодичного платежу, якщо таке прострочення триває не менше 14 календарних днів). Не включена до розрахунку загальних витрат орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, оскільки кредитодавець виходить з своєчасного виконання зобов`язань (своєчасної сплати платежів, визнаних графіком платежів) взятих на себе споживачем (а.с.19).

Не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена комісія за надання кредиту.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору (паспорта), то положення пункту 4 в частині встановлення комісії є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 16623,92 гривень комісії задоволенню не підлягають, оскільки положення в паспорті споживчого кредиту в частині сплати відповідачем суми комісії за управління (обслуговування) кредиту є нікчемними.

Крім того, суд враховує, що сторонами погоджено сплату відсотків, розмір у яких зазначено у паспорті споживчого кредиту, проте позовна заява не містить вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, а містить лише вимоги про стягнення заборгованості за комісією.

Враховуючи вищенаведене, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

З огляду на вимоги ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, то сплачений позивачем судовий збір, а також витрати на правничу допомогу відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 265 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546-552, 610-612, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства зобмеженою відповідальністю«Сучасний Факторинг»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони у справі є:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 39-А, код ЄДРПОУ 35310044);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Дата складення повного тексту рішення 19 березня 2025 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М. Сметана