Ухвала суду № 125987684, 17.03.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/280/24

н\п 2-о/490/33/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючогосудді - Черенкової Н.П.,

при секретарі - Романової К.Т.,

за участю заявниці - ОСОБА_1 ,

представника заявниці - адвоката Важеніної С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєва цивільну справу в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтнресована особа - Миколаївська міська рада,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду ззаявою, в якій просила встановити факт постійного проживання її зі спадкодавцем матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Миколаєві, на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 року дану заяву передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою судді від 17.01.2024 року дану заяву залишено без руху, надано заявниці строк на усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали, а саме: уточнити вимоги до Миколаївської міської ради, а також вказати коло спадкоємців (їх відсутність) після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в залежності від цього вказати заінтересованих осіб; вказати підстави звернення до Центрального районного суду м. Миколаєва, оскільки звертаючись до суду із даною заявою, заявниця претендує на спадщину в порядку спадкування за заповітом, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та чи не є в даному випадку спір про право, який може бути вирішений в порядку позовного провадження; надати відмову нотаріуса в оформленні спадщини; уточнити зміст вимог та вказати, чи не є в даному випадку підстави для звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку, для прийняття спадщини за заповітом.

31.01.2024 року від представника заявниці адвоката Важеніної С.А. надійшла заява про усунення недоліків, в якій посилаючись на висновки, викладені у постановах ВС від 14.04.2021 р. у справі №205/2102/19-ц та від 31.05.2023 р. у справі №357/11366/22, а також керуючись нормами ч.3 ст. 1268, ст.1270 ЦК України, ч.2 ст.315, ч.1 ст.316 ЦК ЦПК України, вказала, що заявниця, як єдиний спадкоємець, звернулася із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, оскільки у зв`язку з відсутністю спору про право на спадщину підстав для звернення з позовом немає. Таким чином, і уточнити вимоги до заінтересованої особи Миколаївської міської ради не має можливості, оскільки заявником подана заява про встановлення факту, а не позовна заява.

Ухвалою судді від 01.02.2024 року дану справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження, витребувано у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ященко Катерини Леонідівни копію спадкової справи, заведенної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 .

20.02.2024 року від приватного нотаріуса Ященко К.Л., на виконання вимог ухвали суду від 01.02.2024 року, надійшла відповідь №21/01-16 від 12.02.2024 р., згідно якої спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 нотаріусом не заводилася.

Ухвалою суду від 09.04.2024 року відкладено судовий розгляд на 06.06.2024 року на 10.30 год., постановлено викликати та допитати у якості свідків: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою суду від 06.06.2024 року судове засідання відкладено на 02.09.2024 р. на 12.00 год, визнано обов`язковою явку у судове засідання представника зацікавленої особи для висловлення позиції Миколаївської міської ради щодо вимог заяви про встановлення факту або претензій щодо спадкового майна ОСОБА_2 , що відповідатиме позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.05.2023 року у справі №357/11366/22.

02.09.2024 року, в зв`язку з неявкою в судове засідання представника Миколаївської міської ради, судове засідання відкладено на 19.11.2024 р. на 10.00 год.

09.09.2024 року від представника Миколаївської міської ради Авраменко Т.М. надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в якому просила розглядати справу №490/280/24 без участі представника Миколаївської міської ради в порядку позовного провадження, мотивуючи це тим, що для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. вказаний факт не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки в цьому випадку існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

19.11.2024 року в судовому засіданні представник заявниці адвокат Важеніна С.А. просила відкласти розгляд справи для надання можливості ознайомитися з клопотанням Миколаївської міської ради від 09.09.2024 р., в зв`язку з чим слухання справи відкладено на 03.03.2025 року.

27.02.2025 року від представника заявниці адвокат Важеніної С.А. надійшли пояснення по справі, в яких вказала наступне.

Миколаївська міська рада не вказує про наявність спадкоємців, які б оспорювали право ОСОБА_1 на прийняття спадщини, про існування спору щодо спадкового майна, належного матері заявниці, що є однією з підстав розгляду справи в порядку позовного провадження. Про відсутність інших спадкоємців та відсутність спору щодо спадкового майна та можливість розгляду справи в порядку окремого провадження заявниця зазначала у своїй заяві про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та у заяві про усунення недоліків, аргументуючи свою позицію у тому числі з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 31 травня 2023 року у справі № 357/11366/22, Постанову пленуму Верховного суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування». У своєму клопотанні Миколаївська міська рада, обмежуючись тільки загальними нормами права, без наведення доказів, без пред`явлення прав щодо спадкового майна, що належало її матері, зазначила, що справа №490/280/24 повинна розглядатись в порядку позовного провадження, а не в порядку окремого провадження, з чим не можна погодитись.

В окремому провадженні можуть розглядатись справи щодо встановлення юридичних фактів (в даному випадку факту постійного проживання заявниці ОСОБА_6 зі спадкодавцем (матір`ю заявниці) на час відкриття спадщини (після смерті матері заявниці). Не підлягають розгляду справи в окремому провадженні щодо встановлення юридичних фактів, якщо існую спір про право (спір про право на отримання спадщини).

Заявниця - ОСОБА_1 у своїй заяві вказувала, що є єдиною спадкоємицею після смерті своєї матері (що не заперечує Миколаївська міська рада у клопотанні). При цьому, як вже вказувалось вище, Миколаївська міська рада не вказує у своєму клопотанні про наявність спадкоємців у порядку, передбаченому спадковим правом (ЦК України), якій би оспорювали право ОСОБА_7 на прийняття спадщини, між ким існує спір щодо спадкового майна. Також Миколаївська міська рада не заявила про наявність у неї прав щодо спадкового майна, належного матері заявниці ОСОБА_7 . У клопотанні Миколаївської міської ради взагалі відсутня інформація щодо наявності спору щодо спадкового майна. Посилання Миколаївської міської ради на відмову нотаріуса в оформленні ОСОБА_7 спадщини, як підставу для розгляду справи у порядку позовного провадження, є неправомірним, оскільки відмова нотаріуса в оформленні ОСОБА_1 спадщини пов`язана виключно з пропуском строку, необхідним для прийняття спадщини, та не підтвердженням факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Отже, твердження Миколаївської міської ради про наявність спору про право, яке ні чим не підтверджено, та необхідність розгляду справи у порядку позовного провадження, є безпідставним та неправомірним.

За такого, враховуючи вищевказане, адвокат Важеніна С.А. просила відмовити Миколаївській міській раді в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та задовольнити заяву ОСОБА_7 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

03.03.2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 10.03.2025 року для надання можливості представнику зацікавленої особи ознайомитися з додатковими поясненнями від 27.02.2025 р.

10.03.2025 року від представника Миколаївської міської ради Авраменко Т.М. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вказала наступне.

Відумерлою є спадщина, визнана , як така, на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів (окрім, самого факту смерті спадкодавця, такими фактами можуть бути: відсутність спадкоємців за заповітом та законом, усунення спадкоємців від спадщини тощо) та виконання відповідним органом місцевого самоврядування необхідних процедурних (процесуальних) дій, спрямованих на набуття територіальною громадою прав та обов`язків померлої особи. У заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону. Для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Отже, якщо в процесі встановленного факту заявницю буде визнанаою такою, що не проживала постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадищини, то Миколаївська міська рада буде звертатися до суду щоб визначити зазаначену спадщину відумерлою.

Підтвердження прийняття спадщини має значення для встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Вказаний факт не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки в цьому випадку існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

За такого, представник зацікавленої особи просив розглядати справу №490/280/24 в порядку позовного провадження.

10.03.2025 року в судовому засіданні представник заявниці адвокат Важеніна С.А. просила відкласти розгляд справи для надання можливості ознайомитися з додатковими поясненнями Миколаївської міської ради від 10.03.2025 р., в зв`язку з чим слухання справи відкладено на 17.03.2025 року на 09.00 год.

14.03.2025 року від адвоката Важеніної С.А. надійшли додаткові пояснення, в яких вказала наступне.

Відповідно до додаткових пояснень Миколаївська міська рада вважає, що факт постійного проживання спадкоємця за законом чи за заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження, посилаючись на те, що якщо в процесі встановлення факту заявницю бути визнано такою, що не проживала постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, то Миколаївська міська рада буде звертатися до суду.

З даною позицію Миколаївської міської ради представник заявниці не погоджується, у зв`язку з тим, що заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Посилаючись на те, що Миколаївська міська рада може мати право на майно у порядку прийняття відумерлої спадщини, Миколаївська міська рада не вказує , чи зверталася територіальна громада із заявою про визнання спадщини відумерлою та чи існує спір про право між нею та заявником.У своїх поясненнях Миколаївська міська рада як раз підтверджує відсутність подібного спору, та вказує про можливе її звернення до суду від імені територіальної громади з заявою про визнання спадщини відумерлою в разі, якщо не буде встановлено юридичного факту постійного проживання заявниці зі своєю матір`ю на час відкриття спадщини.

Також адвокат Важеніна С.А. вказує, що із заяви про встановлення факту вбачається, що заявниця, яка є єдиним спадкоємцем щодо майна померлої матері, прийняла спадщину, оскільки проживала на час відкриття спадщини разом з матір`ю. Отже, заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, подано заявницею до суду в порядку окремого провадження з метою підтвердження факту проживання з матір`ю на час смерті матері, а не для вирішення спору про право на спадщину.

При цьому, сторона заявниці зазначає, що у додаткових поясненнях Миколаївська міська рада не вказує про наявність спадкоємців, які б оспорювали право ОСОБА_1 на прийняття спадщини, про існування спору щодо спадкового майна, належного матері заявниці, що є однією з підстав розгляду справи в порядку позовного провадження. Отже, твердження Миколаївської міської ради про наявність спору про право, яке ні чим не підтверджено, та необхідність розгляду справи у порядку позовного провадження, є безпідставним та неправомірним.

В судовому засіданні адвокат Важенніа С.А. вимоги заяви, а також доводи, викладені в додаткових поясненнях від 27.02.2025 р. та 14.03.2025 р. підтримала в повному обсязі.

ОСОБА_1 доповнень не мала, позицію адвоката Важеніної С.А. підтримала.

Представника Миколаївської міської ради до судового засідання не з`явився, в додаткових поясненнях від 10.03.2025 року просив розглядати справу за відсутності представника зацікавленої особи.

Дослідивши доводи заяви, письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до свідоцтва про народження, Серія НОМЕР_1 , виданого Варварівською селищною радою, ОСОБА_8 21.07.1952 року, та її матір`ю зазначено: ОСОБА_2 .

В зв`язку зі вступом в шлюб з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 змінила прізвище на « ОСОБА_10 », у 1976 р. шлюб розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 22.04.1976 року.

12.06.1976 р. ОСОБА_11 змінено прізвище на « ОСОБА_12 », в зв`язку зі вступом в шлюб з ОСОБА_13 , який 27.04.2004 р. розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 27.04.2004 року.

08.06.1994 року ОСОБА_2 складено заповіт, згідно якого, належний їй на праві особистої власності житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_2 , заповіла своїй доньці ОСОБА_14 .

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.05.2004 р. Серія НОМЕР_4 , житловий будинок АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданим відділом ДРАЦС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса), актовий запис №553.

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_2 .

Згідно листа приватного нотаріуса Ященко К.Л. від 27.06.2023 р. №128/01-16, ОСОБА_1 роз`яснено про право звернутися до суду з позовом про встановлення спадкових прав на майно, в зв`язку з тим, що на час відкриття спадщини вона не проживала постійно зі спадкодавцем, а тому вважається такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Як вбачається з листа нотаріуса Ященко К.Л. від 12.02.2024 р. №21/01-16, спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 нотаріусом не заводилася.

Заявниця зареєстрована у АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно зі ст. 315 цього Кодексу надано перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення та які можуть бути встановлені у порядку окремого провадження. Відповідно до ч. 2 цієї статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частинами третьою, четвертою, шостої статті 294ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Пунктом 5 частини другої статті 293ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц (провадження № 14-139цс18) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (провадження № 14-610цс18).

Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Відповідно до статті 1216ЦКУкраїни спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.

Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі №302/991/19.

Разом з тим, пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду у справі № 336/709/18-ц від 07.11.2018 року, зокрема зазначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Зі змісту заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що заявниця звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження згідно норм ЦПК України, в якій просить суд встановити факт постійного проживання із спадкодавцем на час смерті останньої. Тобто встановлення вказаного факту безпосередньо пов`язано з виникненням у заявника права на отримання та оформлення спадщини, а тому саме виникнення такого права передбачає спір, який має бути розглянутий в порядку позовного провадження за участю спадкоємців померлого, а в разі відсутності таких органу місцевого самоврядування в особі територіальної громади, адже остання має право на визнання спадщини відумерлою у відповідності до ст. 1277 ЦК України, за місцем знаходження спадкового майна, про що і завив представник Миколаївської міської ради.

Відповідно до статті 1223ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частини перша, третя статті 1277 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст.1277ЦК України заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 338ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

У постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 25 вересня 2023 року у справі № 641/5425/21 (провадження № 61-2699св23) зроблено висновок, що «у справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем у разі наявності спору, належними відповідача є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Разом з тим, суд зазначає, що встановлення факту, що має юридичне значення, в окремому провадженні можливе за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто, від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

При цьому заявнику слід врахувати, що суб`єктний склад заінтересованих осіб по справі визначається в залежності від мети встановлення факту.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Постанови ПленумуВСУ від30.05.2008року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» відповідачами у справах за позовними заявами про визнання права власності в порядку спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Разом з тим, заявницею заінтересованою особою вказано Миколаївську міську раду, яка, враховуючи вищевказану Постанову Пленуму, в даній категорії справи не може виступати зацікавленою особою, оскільки взаємовідносини із заявницею залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на права та обов`язки територіальної громади Миколаївської міської ради, в силу приписів ст.1277 ЦК України.

Враховуючи вищевказане, а також той факт, що наразі відсутні спадкоємці, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину, а після смерті ОСОБА_2 сплинув річний строк, передбачений ч. 2ст. 1277 ЦК України, суд вважає, що в даному випадку наявний спір про право між ОСОБА_1 та територіальною громадою Миколаївської міської ради, яка має право у відповідності до вимогст.1277 ЦК Українизаявити вимоги про визнання спадщини відумерлою.

Заінтересовані особи це суб`єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді справу для захисту власних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, наділені матеріально-правовою заінтересованістю, яка, як правило, суперечить інтересам позивача та (або) відповідача.

Зважаючи на форму вступу та характер заінтересованості, ознаками заінтересованих осіб є: вступ у порушену справу в суді; втручання у спір між сторонами; особистий характер заінтересованості.

Метою участі заінтересованих осіб у цивільній справі є захист ними своїх прав, свобод чи інтересів, відмінних і незалежних від прав, свобод чи інтересів сторін. Правовий статус цих осіб дещо подібний до прав та обов`язків сторін. Тому щодо участі заінтересованихосіб можуть застосовуватися положення про процесуальну співучасть та процесуальне правонаступництво. Інститут третіх осіб має самостійне значення, хоча і розрахований на захист прав, свобод та інтересів осіб, які охороняються законом. Цей інститут регулює специфічну форму участі в цивільному процесі кількох заінтересованих осіб, яка існує поряд з процесуальною співучастю.

Правовим становищем заінтересованих осіб наділяються особи, які мають особистий юридичний інтерес до результатів розгляду цивільної справи, але цей інтерес, не рівноцінний інтересам сторін (позивача і відповідача). Інтерес заінтересованих осіб проявляється в тому, що рішення суду безпосередньо вплине на їх суб`єктивні права чи охоронювані законом інтереси, чи навіть, встановивши між сторонами відповідні правовідносини, порушить права, свободи чи інтереси таких осіб.

Заінтересованість осіб має матеріально-правовий і процесуально-правовий характер. Матеріально-правовий характер їх заінтересованості проявляється в тому, що рішення, яке буде ухвалено судом при вирішенні конкретного спору, може порушити матеріальні права заінтересованої особи або стане підставою для вимоги відшкодування збитків від неї стороною, тобто сторона буде мати право пред`явити до третьої особи позов у порядку регресу. Процесуально-правова заінтересованість третьої особи полягає в недопущенні ухвалення судом несприятливого для себе рішення. Свої дії в цивільному процесі треті особи спрямовують на запобігання присудженню судом об`єкта матеріального спору позивачеві чи залишення його за відповідачем або ж виступають проти сторін, вимагаючи присудження об`єкта спору собі. Вони намагаються, щоб суд виніс таке рішення, яке відповідало б їх інтересам, обумовленим існуючими між ними і сторонами правовідносинами, або ж зміною цих правовідносин на свою користь.

Крім того, участь заінтересованих осіб у цивільному процесі забезпечує більш швидкий і правильний розгляд цивільної справи, в яку вони вступають чи залучаються. Завдяки участі в справі заінтересованихосіб відбувається більш повна концентрація доказового матеріалу, що допомагає не тільки захисту їх прав, свобод чи інтересів, але і правильному розгляду цивільної справи в цілому.

Цивільне процесуальне законодавство передбачає два види заінтересованих осіб: які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору; які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору

В даному випадку заінтересована особа фактично має самостійні вимоги щодо можливості визнання спадщини відумерлою.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (постанови Верховного Судувід 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 рокуу справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19,від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20, від 03 серпня 2022 рокуу справі № 759/12740/21).

За такого, суд приходить до висновку про те, що вказаний факт не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки в цьому випадку існує спір щодо виникнення права на прийняття спадщини, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження (право територіальної громади на виникнення права на нерухоме майно шляхом визнання спадщини відумерлою).

За такого, існує спір щодо права на спадкове майно, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним. Роз`яснення нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про прийняття спадщини є фактично відмовою, та пов`язана виключно з пропуском строку, необхідним для прийняття спадщини, а не підтвердженням факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Суд з`ясував позицію Миколаївської міської ради, яка залучена до участі, яка і заявила про наявність у неї претензій щодо спадкового майна.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 180/2132/21, від 31 травня 2023 року у справі № 357/11366/22, від 07 лютого 2024 року у справі № 545/844/23, від 21 лютого 2024 року у справі № 278/304/23.

Аналогічний висновок викладений також і у постанові ВС 29 січня 2025 року у справі № 646/5897/24, провадження № 61-15521св24

Згідно ч.6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

За такого, згідно п.6ст.294ЦПК Українизаява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини підлягає залишенню без розгляду.

Окрім того, заявниця неправильно вказала і зацікавлену особу Миколаївську міську раду, тоді як законом передбачено територальну громаду .

Керуючись ч.6 ст. 294 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа - Миколаївська міська рада- залишити без розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися до суду за захистом своїх прав в порядку позовного провадження.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.П. Черенкова