Ухвала суду № 125986656, 19.03.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4521/25

Провадження 2-с/127/52/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м. Вінниця

Суддя Вінницькогоміського судуВінницької областіСичук М.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 28.02.2025 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» заборгованості за спожите електроенергію,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Самородова О.П., звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 28.02.2025 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» заборгованості за спожиту електроенергію.

Заява мотивована тим, що Вінницьким міським судом Вінницької області 28.02.2025 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця», заборгованість за спожиту електроенергію за адресою АДРЕСА_2 , за період з 01.05.2024 по 31.12.2024 в розмірі 5895 грн. 60 коп. та 242,24 грн. судового збору.

З даним судовим наказом заявник та її представник не погоджу, оскільки ОСОБА_1 , не зареєстрована, не проживає та взагалі не є власницею квартири по АДРЕСА_2 .

Квартиру АДРЕСА_3 , вона відчужила ще 30.06.2021 року. Відповідно до договору про купівлю-продаж від 30.06.2021 року власником зазначеної квартири є ОСОБА_2 .

Отже з наведеного випливає, що ОСОБА_1 не є споживачем електричної енергії в квартирі АДРЕСА_3 та не повинна відповідати за невиконані зобов`язання інших осіб.

Незаконність вимог заявника, і як наслідок видача незаконного судового наказу, стало підставою для звернення до суду з даною заявою про скасування судового наказу від 28.02.2025 року про стягнення заборгованості зі сплати за житлово- комунальні послуги та заявник просить стягнути з ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ", вул. Пирогова, 131 м. Вінниці (п/р ІBAN НОМЕР_2 , АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ

41835359) понесені ОСОБА_1 судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Встановлено, що 10.02.2025 року ТОВ «Енера Вінниця» звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію.

Вінницьким міським судом Вінницької області 28.02.2025 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця», заборгованість за спожиту електроенергію за адресою АДРЕСА_2 , за період з 01.05.2024 по 31.12.2024 в розмірі 5895 грн. 60 коп. та 242,24 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 170 ч. 1 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першоїстатті 161 цього Кодексу.

У разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 3 ст. 171 ЦПК України).

Беручи до уваги те, що боржник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування судового наказу, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 28.02.2025 року у строк, передбачений ст. 170 ч. 1 ЦПК України, підстави для повернення заяви про скасування судового наказу відсутні, а гідно доводів та матеріалів заяви про скасування судового наказу заявником оспорюється правомірність стягнення з неї заявленої заборгованості за спожиту електроенергію, з огляду на те, що вона не є споживачем такої електроенергії у житловому приміщення, яке зазначене заявником у заяві про видачу судового наказу, що в подальшому посприяло для видачі судом оспорюваного судового наказу, а отже заява є необґрунтованою та безпідставною, вбачає спір про право, оскільки виключає зобов`язання даної особи в оплаті заборгованості, що склалась за період, заявлений стягувачем, що створює для неї додаткові необґрунтовані зобов`язання, що спростовує обставину безспірності вимог заявника.

Отже, судовий наказ, виданий 28.02.2025 року Вінницьким міський судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 5895 грн. 60 коп. та 242,24 грн. судового збору, підлягає скасуванню.

Щодо вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу та повернення сплаченого судового збору, суд приходить до наступного висновку.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

До заяви про скасування судового наказу додано доказ сплати судового збору у розмірі 151,40 грн, що підтверджується квитанцією №Y4SE-3MFY-KL9E від 05.03.2025, а також докази оплати послуг адвоката у сумі 3000 грн, що підтверджується квитанціє № б/н від 03.03.2025, актом виконаних робіт від 03.03.2025 ордером на надання правничої (правової) допомоги.

За змістом положень ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до частини першої ст.42 ЦПК України, сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ» звернулося до суду в порядку наказного провадження, в якому передбачено спрощене судове провадження. Заява про скасування судового наказу також подана у порядку наказного провадження

У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (ч.2 ст.42 ЦПК України).

Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України "Наказне провадження". Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які понесені боржником.

Суддя зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, при цьому, в силу принципу змагальності сторін, обов`язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається саме на сторони по справі. Отже стягувач за правилами наказного провадження буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.

Із зазначених норм матеріального права та процесуальних норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3 та 8 ст.141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України.

Разом з тим, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов`язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Отже саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає, оскільки зі змісту норм ЦПК України заявник позбавлений можливості заперечувати проти вимог боржника, що стосуються відшкодування витрат на правничу допомогу.

У стягненні судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, слід також відмовити, з огляду на те, що відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, підлягає відшкодуванню лише на користь заявника шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред`явлення ним позову до боржника.

При цьому, з огляду на приписи ч.2 ст.164 ЦПК України, можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред`явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.

Відповідно до ч. 3ст. 171 ЦПК України, в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цьогоКодексу.

Отже, законодавцем визначені процесуальні дії суду, які можуть мати місце разом зі скасуванням судового наказу - поворот виконання судового наказу. Питання стягнення судових витрат судом не вирішується.

При цьому слід зауважити, що скасуванням судового наказу спір по суті не вирішується. Тому підстав для стягнення судового збору на користь заявника та інших витрат не має.

Отже, боржник не позбавлений права стягнути відповідні витрати з стягувача (заявника) в порядку позовного провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст. 42, 133, 137, 141, 160, 164, 170, 171 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, задовольнити частково.

Скасувати судовий наказ, виданий 28.02.2025 року Вінницьким міський судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 5895 грн. 60 коп. та 242,24 грн. судового збору.

У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. та судового збору в розмірі 151,40 грн. відмовити.

Роз`яснити стягувачу, що заявлені вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: