Рішення № 125984355, 20.03.2025, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/143/24

№ провадження 2/624/16/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, в залі суду селища Кегичівки Берестинського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Aкціонерного товариства «Укргазвидобування», третьої особи Орлова Олександра Васильовича про стягнення моральної шкоди в результаті загибелі від нещасного випадку на виробництві,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 500 000 гривень, а також витрати на правову допомогу в сумі 20 750 гривень, а всього 520 750 гривень

Позовна заява обґрунтована тим, що 04.11.2004 о 17 годині, поблизу с. Калинівка Кегичівського району Харківської області, при транспортуванні вежового блоку з бурової № 23 на бурову № 39 , в результаті нещасного випадку на виробництві загинув син позивача, ОСОБА_2 . Причиною його смерті став травматичний шок внаслідок численних переломів кісток черепу від перекачування через його тіло гусениць ваговозів вежового блоку. За фактом травмування сина було порушено кримінальну справу стосовно бригадира вишкомонтажників ОСОБА_3 , який на момент травмування перебував у трудових відносинах із власником джерела підвищеної небезпеки - Хрестищенським відділенням бурових робіт бурового управління «Укрбургаз» ДК «Укргазвидобування». Кримінальна справа №1кп - 11/07 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 367 КК України розглянута Кегичівським районним судом Харківської області і постановою від 31.05.2007 закрита за ст. 7 КПК України у зв`язку із зміною обстановки. В зв`язку з цим не потребує доказування під час цього судового розгляду факт, що травмування вишкомонтажника ОСОБА_2 сталося із вини ОСОБА_3 , адже цей факт та особа вже встановлені постановою суду. Але і після цього філія БУ «Укрбургаз» дочірньої компанії «Укргазвидобування» національної компанії «Нафтогаз України» та територіальне управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківській області відмовлялися по даному факту скласти акт з приводу нещасного випадку на виробництві, що змусило звертатися до суду. Відповідач під час судового розгляду майже два роки намагався уникнути відповідальності. 25.05.2009 Кегичівським районним судом Харківської області у справі №2-8/09 постановлено рішення, яким задоволено позов та визнано недійсним акт НВП про нещасний випадок на підприємстві, не пов`язаний із виробництвом, що стався 04.11.2004 в Хрестищенському відділенні бурових робіт БУ «Укрбургаз» щодо вишко-монтажника ОСОБА_2 ; визнано, що нещасний випадок пов`язаний із виробництвом; зобов`язано філію БУ «Укрбургаз» дочірньої компанії «Укргазвидобування» національної компанії «Нафтогаз України» та територіальне управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківській області по даному факту скласти у відповідності з діючим законодавством акт за формою Н-1 з приводу нещасного випадку, який стався з вишкомонтажником ОСОБА_2 04.11.2004 о 15 годині 45 хвилин в Хрестищенському відділенні бурових робіт БУ «Укрбургаз», як пов`язаний із виробництвом. Але відповідач не погоджуючись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу. Знову затягування часу, а моральні страждання позивача тільки поглиблювалися. І тільки після рішення апеляційного суду Харківської області відповідач, нарешті, 09.12.2009, тобто, через 5 років після травмування і смерті сина, постанову суду виконав і склав акт про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом. Неправомірними діями відповідач завдав позивачу моральну шкоду, яка складається з того, що від звістки про загибель сина позивач відчув сильні душевні муки та моральні страждання, які відчуває на протязі усіх цих 20 років, які перетворилися у якийсь кошмар. Це відчуття не покинуло позивача і зараз. Можливо, позивачу було б легше перенести втрату сина, якби не підступна поведінка членів комісії, що розслідувала обставини загибелі сина. Починаючи від дня загибелі сина позивач неодноразово звертався до керівництва Хрестищенського відділенням бурових робіт та бурового управління «Укрбургаз» з проханнями провести об`єктивне розслідування обставин трагедії. Але позивача два місяці водили в оману. Позивач вірив, втрачаючи дорогоцінний час. Врешті - решт позивачу видали Акт №1 з висновками про те, що загибель сина не пов`язана з виробництвом. А потім чотири з половиною роки позивач проходив через муки під час зволікань із розслідуванням кримінальної справи, через черствість, непорядність та ганебну поведінку працівників відповідача, які до останнього не погоджувалися із визнанням факту загибелі сина на виробництві, зволікали із виконанням рішення суду про складання Акту за формою Н-1, через намагання на очах позивача грейдером знищити сліди /докази/ на місці загибелі сина. А чого варті моральні страждання за час участі у десятках судових засідань під час розгляду кримінальної справи, а потім і цивільної. Врешті-решт позивач отримав судове рішення, яким визнано, що нещасний випадок з сином, пов`язаний із виробництвом. Через сильне нервове потрясіння позивач змушений всі ці роки звертатися до лікарів, лікуватися в стаціонарах, санаторіях, приймати заспокійливі ліки, у позивач порушилися нормальний сон та апетит, нормальні подружні стосунки; порушилися нормальні життєві зв`язки, адже у позивача була міцна і дружня сім`я, разом відзначали народні та сімейні свята. Позивач втратив сина, а з цим і можливість одружити його, мати невістку та онуків, забезпечити свою старість душевним спокоєм. Позивач завдану йому моральну шкоду оцінює у 500000 гривень. За 20 років, що минули від дня трагедії, відповідач моральну шкоду позивачу не відшкодував навіть частково, що врешті-решт змушує позивача звертатися до суду.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі та пояснення сторін.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 04 березня 2024 року у цій справі було відкрито провадження та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засіданні.

Не погоджуючись із позовною заявою представником відповідача - адвокатом Бєлєвцовою О.С., яка діє на підставі довіреності від 22.08.2023 через «Електронний суд» 19.03.2024 подано відзив на позовну заяву в якому просила відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі з таких підстав. Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Постанова ВП ВС від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14- 714цс19). Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Постанова ОПКЦС ВС від 05.12.2022 в справі№ 214/7462/20. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. За приписами ст.1167 ЦК України, підставами відповідальності за завдану моральну шкоду є: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Отже, з урахуванням того, що норми ч. 1 та ч. 2 ст.1167 ЦК України містять різні правові підстави для відшкодування моральної шкоди, позовна заява має містити, але не містить викладення обставин (фактів) і обґрунтування відповідних вимог задля вирішення питання щодо того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Позивач вказує, що «неправомірними діями Відповідач завдав мені моральну шкоду, яка складається з того, що: - Від звістки про загибель сина, я відчув сильні душевні муки та моральні страждання. Можливо мені було б легше перенести втрату сина, якби не підла поведінка членів комісії, що розслідувала обставини загибелі сина; - .... Я проходив через муки під час зволікань із розслідуванням кримінальної справи, через черствість, непорядність та ганебну поведінку працівників відповідача, які до останнього не погоджувалися із визнанням факту загибелі сина на виробництві, зволікали із виконанням рішення суду про складання Акту за формою Н-1, через намагання на моїх очах грейдером знищити сліди /докази/ на місці загибелі сина». А чого варті моральні страждання за час участі у десятках судових засідань під час розгляду кримінальної справи, а потім і цивільної». Таким чином, виходячи із заявлених підстав позову, позивач стверджує, що неправомірні дії відповідача призвели до того, що: «через сильне нервове потрясіння, він змушений всі ці роки звертатися до лікарів, лікуватися в стаціонарах, санаторіях, приймати заспокійливі ліки, у нього порушилися нормальний сон та апетит, нормальні подружні стосунки. Порушилися нормальні життєві зв`язки, адже у нас була міцна і дружна сім`я, ми разом відзначали народні та сімейні свята. Я втратив сина, а з цим і можливість одружити його, мати невістку та онуків, забезпечити свою старість душевним спокоєм». Тобто, як представляється з тексту позовної заяви, заявляючи вимогу про стягнення компенсації моральної шкоди, позивач пов`язує наявність такої моральної шкоди, як у зв`язку із смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, так і у зв`язку із неправомірними діями відповідача після його смерті. Тому відшкодування моральної шкоди може відбуватися частково на підставі ч. 1 ст.1167 ЦК України та частково на підставі ч.2 ст.1167 ЦК України. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (SТАNКОV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Зважаючи на те, що сума компенсації моральної шкоди, що заявлена позивачем, не встановлена законом, її розмір має відбуватись із урахуванням законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють вказані правовідносини. Так, відповідно до приписів ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Матеріали справи свідчать і позивачем у справі не заперечується ті фактичні обставини, що ОСОБА_2 на момент нещасного випадку зі смертельним наслідком, перебував у стані алкогольного сп`яніння. Постановою КМУ від 25.08.2004 № 1112 встановлено порядок і процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах. Так, ч.1 п.18 вказаного порядку, встановлено, що не визнаються пов`язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками: - якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, до нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства або колективного договору; - у разі підтвердженого відповідним медичним висновком алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, не зумовленого виробничим процесом, яке стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання. Таким чином, в будь-якому випадку, стан алкогольного сп`яніння класифікується законодавцем, як вина особи, яка стала потерпілою від негативних наслідків своїх дій. Крім того, позивач є людиною похилого віку та відноситься до категорії громадян, які саме в силу свого віку, переважно, мають зміни фізіологічного стану у бік погіршення та хронічні захворювання різних органів. Отже, звернення до лікарів, лікування в стаціонарах та санаторіях, має бути у причинно-наслідковому зв`язку із протиправними діями відповідача, про які стверджує позивач. Без встановлення причинно-наслідкового зв`язку, покладання на позивача компенсації моральної шкоди, що заявлена позивачем, є необґрунтованим та безпідставним. Так, надання медичних документів та/або висновок психолога може бути письмовим доказом (п.1 ч.2 ст.76, ч.1 ст.95 ЦПК), якщо містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема стосовно страждань потерпілого. відповідач враховує, що, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Однак, висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Зокрема, така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові ВП ВС від 09.11.2022 у справі № 372/1652/18. При визначенні розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди судова колегія приймає до уваги розмір завданої моральної шкоди та її тривалість. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Постанова КЦС ВС від 27.01.2021 року у справі№ 263/16183/18. Водночас, з урахуванням викладених в позовній заяві обставин та розподілу тягаря доказування, відсутні підстави стверджувати, про наявність неправомірних дій та вини АТ «Укргазвидобування» в завданні моральної шкоди в заявленому позивачем розмірі. При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань позивача, наявності вини (алкогольного сп`яніння) потерпілого, відсутності вини відповідача як у зволіканнях із розслідуванням кримінальної справи так і у необхідності участі позивача у десятках судових засідань під час розгляду кримінальної справи, а потім і цивільної, відповідач вважає, що наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог. Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу в сумі 20 750 грн. відповідач зазначає, що зазначена сума витрат істотно завищена, заявлений обсяг наданої адвокатом правничої допомоги є неспівмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), не відповідає критеріям розумності та справедливості. Час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) щодо звернення до суду, є значно завищений. Виходячи з акту приймання-передачі від 26.02.2024, консультація, аналіз матеріалів, законодавства і практики, а також збір доказів та складення позовної заяви, копіювання документів, виокремлені як окремі послуги, що в цілому зайняли 8,5 годин. Частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги, зокрема, копіювання документів. Фактично перелічені в акті послуги охоплюють стадію складення позову, тому вартість 12 750 грн. є значно завищеною. Предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг позовної заяви невеликий, визначена сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Однак, всупереч ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати позивача не підтверджені жодним доказом щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена. Водночас, витрати у сумі 20 750 грн. є об`єктивно завищеними, гонорар адвоката є неспівмірним із складністю справи, наданим ним обсягом правової допомоги, тому не відповідає критеріям розумності та співрозмірності таких витрат. Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач вважає дану вимогу безпідставною, а тому такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 20.03.2024 задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового розгляду справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

02 квітня 2024 року представником позивача - адвокатом Жигилієм П.В. на адресу суду подана відповідь на відзив. В якій звернув увагу на нетактовність представника відповідача у твердженні, що «Позивач є людиною похилого віку»... Зазначив, що на 04 листопада 2004 року ОСОБА_1 виповнилося лише 54 роки, а на день постановлений останнього судового рішення у цій справі - всього 59...Так, саме 5 довгих років він, завдяки негідній поведінці відповідача (його працівників та представників) боровся за встановлення справедливості. Вказав, що а ні у кримінальній справі, а ні у цивільній, факт знаходження загиблого ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння не вказаний як основна причина нещасного випадку. Він перебував на робочому місці, виконував покладені на нього обов`язки і не був відсторонений від роботи. Навпаки, є встановленими судами як у кримінальній, так і цивільній справі факти вини лише відповідача у цьому нещасному випадку. Врешті-решт, на підставі встановленої вини у нещасному випадку лише відповідача, і було складено акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві та проведено відповідні виплати. Щодо виплат на правничу допомогу слід зазначити, що представник відповідача, зазначила у відзиві загальновідому судову практику Верховного суду, яка лише підтверджує, що позивач ОСОБА_1 отримав правничу допомогу та надав, як додатки до позову, визначений цими постановами перелік необхідних документів, які підтверджують надання-отримання такої допомоги. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року (справа № 357/380/20) вказала наступне: «Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23- рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права». Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Так, за частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат с/д має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-14б5заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс)». 10 серпня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 711/1783/20 зазначив наступне: «У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та Інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання- передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення». Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц: «У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи І на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, І оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, Велика Палата Верховного Суду визнає виправданим, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, витрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередню участю в судовому засіданні.

18.04.2024 на адресу суду надійшли клопотання представника позивача щодо долучення до матеріалів справи доказів, витребування доказів, а також про виклик свідків.

30.05.2024 на адресу суду надійшла заява від третьої особи ОСОБА_3 щодо проведення розгляду справи за станом здоров`я у його відсутність. Зазначив, що позовні вимоги визнає, підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.

06 червня 2024 року від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив) які представник просила врахувати при розгляді справи та відмовити у задоволенні позовних вимог. Так, в своїх запереченнях представник відповідача зазначила щодо зауважень представника позивача стосовно «похилого віку позивача», що Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 року № 3721-ХІІ у ст. 10 «Особи, які визнаються громадянами похилого віку» визначає їх статус: «Громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року». Отже, вказане визначення осіб, які досягли пенсійного віку, а також осіб, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року, надано законодавцем і в жодній мірі не є образливим. Як слідує з матеріалів справи, позивачу на час звернення до суду з даним позовом (28.02.2024) виповнилося 73 роки. Оскільки позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому є особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно, є особою похилого віку в силу норми Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні». Щодо пояснень представника позивача, що «а ні у кримінальній справі, а ні у цивільній, факт знаходження загиблого ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння не вказаний як основна причина нещасного випадку» не погодилася, з огляду на наступне. Відповідно до висновку судово-технічної експертизи з охорони праці № 6456 від 23.10.2006 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (п. 1 розділу III. Висновки) причиною нещасного випадку з ОСОБА_2 є невиконання ним вимог п. 11 «Виробничої інструкції № 128-2 по техніці безпеки при пересуванні вишок та великих блоків бурового обладнання», п.п. 1.7, 3.4,7 «Інструкції з охорони праці №16п для вишкомонтажника 2. 3. 4. 5 і 6 (бригадир) розряду». Згідно із висновком спеціаліста з охорони праці № 833 від 10.02.2005 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (п.п. 1, 2 розділу III. Висновки) в діях службових осіб Крестищенського ВБР БУ «Укрбургаз» порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці при проведенні робіт по транспортуванню обладнання бурової установки 04.11.2004р. на території Кегичівського району, під час якого був смертельно травмований вишкомонтажник ОСОБА_2 не вбачаються. Причиною нещасного випадку з ОСОБА_2 є знаходження його в небезпечній зоні - у безпосередній близькості від ходових частин ваговозу. Наказом Територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Харківській області № 140 Н/В від 05.11.2004 для розслідування обставин та причин нещасного випадку із смертельним наслідком, який стався 04 листопада 2004р. із вишкомонтажником 4-го розряду Хрестищенського відділення бурових робіт (вишкомонтажний цех) БУ «Укрбургаз» ОСОБА_2 створено комісію з спеціального розслідування нещасного випадку.

Згідно із Актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 04.11.2004 р. о 15 год. 45 хв. в Хрестищенському відділенні бурових робіт бурового управління «Укрбургаз», затвердженим начальником Територіального управління Держнаглядохорон - праці України по Харківській області 21.12.2004, встановлено, що вишкомонтажна бригада мала всі необхідні санітарно-побутові умови. Інструктажі з безпечного виконання робіт були проведені, як перед початком так і в процесі переміщення вежового блоку. Перетинання лісосмуги великогабаритними блоками до нещасного випадку здійснювалось 5 разів, при цьому насосний блок по своїм габаритам перевищує габарити вежового блоку. Тому траса і умови перетинання лісосмуги вежовим блоком ОСОБА_2 та іншим членам вишкомонтажної бригади, які приймали участь у переміщенні вежового блоку, були добре знайомі. Переміщення вежового блоку при перетинанні лісосмуги складав значно нижчу швидкість ніж рух людини (2-3 км/год). Знаходячись в стані алкогольного сп`яніння середньої важкості, згідно довідки Харківського обласного бюро медичної експертизи «.. .при судово-токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, виявлений етиловий спирт в крові - 2,37%о; в сечі - 1,15%о, яка характерна порушенням координації руху емоційної рівноваги та орієнтування, ОСОБА_2 не зміг оцінити особисту небезпеку та своєчасно зреагувати, у зв`язку з цим потрапив під ваговоз, який рухався. Значна різниця в наявності алкоголю в крові та сечі потерпілого свідчить про те, що алкоголь вживався ОСОБА_2 незадовго до нещасного випадку. Згідно протоколів медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння, які були складені в Кегичівській ЦРЛ, алкоголю у інших членів вишкомонтажної бригади та трактористів, які були задіяні у перетягуванні вежового блоку, не виявлено. Комісія встановила, що на момент нещасного випадку вишкомонтажник ОСОБА_4 знаходився в стані алкогольного сп`яніння. В крові потерпілого виявлено наявність етилового спирту - 2,37%о, а в сечі - 1,5%о (акт № 283 від 05.11.04р.). Комісія з спецрозслідування прийшла до висновку, що технічні причини нещасного випадку відсутні. Усі працівники, які приймали участь в перетягуванні обладнання, в тому числі і потерпілий ОСОБА_2 , пройшли медогляд, навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці і діючих інструкцій. Працівники забезпечені засобами індивідуального захисту необхідних для виконання даного виду робіт. Порушень вимог ст. 13 Закону України «Про охорону праці» щодо створення на робочому місці умов відповідно до нормативно- правових актів і організаційних причин які привели до нещасного випадку комісія по спецрозслідуванню не виявила. Знаходження вишкомонтажника ОСОБА_2 на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння явилося основною причиною нещасного випадку. Відсторонення від роботи потерпілого ОСОБА_2 не було здійснено із-за того, що в польових умовах візуально виявити наявність алкогольного сп`яніння неможливо. При опитуванні свідків про стан і поведінку потерпілого ніхто не помітив його сп`яніння, про це стало відомо із заключення судово- медичного висновку. За висновком комісії (п. 6), особи дії, або бездіяльність яких призвела до нещасного випадку: ОСОБА_2 , який під час перетягування вежового блоку знаходився в стані алкогольного сп`яніння, що привело до неконтрольованих його дій, втрати рівноваги, координації руху і потраплянню під ваговоз, чим порушив перелічені в акті вимоги інструкцій. Інших винних осіб у допущенні нещасного випадку з вишкомонтажником ОСОБА_2 комісія з розслідування не вбачає. Приймаючи до уваги, що нещасний випадок з вишкомонтажником ОСОБА_2 стався внаслідок його сп`яніння, керуючись п. 18 абз. З «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків ...», затвердженого постановою КМУ від 25.08.2024 № 1112, комісія з спецрозслідування дійшла висновку, що нещасний випадок з вишкомонтажником ОСОБА_2 не пов`язаний з виробництвом, не підлягає обліку і на нього акт за формою Н-1 не складати, а скласти акт за формою НВП. Члени комісії зустрілись з сім`єю потерпілого, розглянули питання надання соціальної допомоги та роз`яснили права стосовно чинного законодавства.

Згідно із Актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 04.11.2004 р. о 15 год. 45 хв. в Хрестищенському відділенні бурових робіт, код згідно ЄДРПОУ - 00156392, бурового управління «Укрбургаз» дочірньої компанії «Укргазвидобування» національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» форми Н-5, затвердженим начальником територіального управління Держгірпромнагляду по Харківській області 09.12.2009, комісія, призначена наказом від 20.11.2009р. № 161 н/в територіального управління Держгірпромнагляду по Харківській області у складі - голова комісії: начальник Харківської інспекції гірничого нагляду, члени комісії: страховий експерт з охорони праці відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у Красноградському районі Харківської області, в.о. заступника директора з охорони праці та промислової безпеки БУ «Укрбургаз», голова об`єднаного профкому БУ «Укрбургаз», технічний інспектор праці Центральної Ради профспілки працівників нафтової та газової промисловості по Харківській області, голова первинної профспілкової організації Хрестищенського ВБР, встановила, зокрема, що Перетинання лісосмуги великогабаритними блоками до нещасного випадку здійснювалось 5 разів, при цьому насосний блок по своїм габаритам перевищує габарити вежового блоку. Тому траса і умови перетинання лісосмуги вежовим блоком ОСОБА_2 та іншим членам вишкомонтажної бригади, які приймали участь у переміщенні вежового блоку, були добре знайомі. Переміщення вежового блоку при перетинанні лісосмуги складав значно нижчу швидкість ніж рух людини (2-3 км/год). Знаходячись в стані алкогольного сп`яніння середньої важкості, згідно довідки Харківського обласного бюро медичної експертизи «...при судово-токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, виявлений етиловий спирт в крові - 2,37%о; в сечі - 1,15%о, яка характерна порушенням координації руху емоційної рівноваги та орієнтування, ОСОБА_2 не зміг оцінити особисту небезпеку та своєчасно зреагувати, у зв`язку з цим потрапив під ваговоз, який рухався. Значна різниця в наявності алкоголю в крові та сечі потерпілого свідчить про те. що алкоголь вживався ОСОБА_2 незадовго до нещасного випадку. Згідно протоколів медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння, які були складені в Кегичівській ЦРЛ, алкоголю у інших членів вишкомонтажної бригади та трактористів, які були задіяні у перетягуванні вежового блоку, не виявлено. Під час роботи по переміщенню блоків, коли на відповідному місці знаходиться один робітник (відстань між кожним робітником, який контролює переміщення складових бурового обладнання складає декілька сотен метрів), а переміщення блоків відбувається на протязі значного часу, неможливо виявити момент вживання алкоголю. Комісія по спеціальному розслідуванню нещасного випадку після вивчення документів та матеріалів встановила, що робота по перетягуванню вежового блоку та великогабаритних блоків виконувалась згідно з «Проектом на перетягування бурової» ... Усі працівники, які приймали участь в перетягуванні обладнання, в тому числі і потерпілий ОСОБА_2 пройшли медогляд, навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці і діючих інструкцій. Працівники забезпечені засобами індивідуального захисту необхідних для виконання даного виду робіт. Порушення вимог ст. 13 Закону України «Про охорону праці» щодо створення на робочому місці умов відповідно до нормативно-правових актів і організаційних причин які привели до нещасного випадку відсутні. Ваговоз технічно справний. Комісія з спецрозслідування прийшла до висновку, що технічні причини нещасного випадку відсутні. (п.4.1 акту). Травмування ОСОБА_2 сталося внаслідок того, що він опинився у безпосередній близькості від ходових частин ваговозу, що є порушенням вимог інструкцій з охорони праці… Відсторонення від роботи потерпілого ОСОБА_2 не було здійснено із-за того, що в польових умовах візуально виявити наявність алкогольного сп`яніння неможливо. При опитуванні свідків про стан і поведінку потерпілого ніхто не помітив його сп`яніння. Про те, що потерпілий ОСОБА_2 знаходився в стані алкогольного сп`яніння стало відомо із заключення судово-медичного висновку. При цьому велика різниця в присутності алкоголю в крові - 2,37%о і в сечі - 1,5%о, свідчить про те, що алкоголь вживався ОСОБА_2 незадовго до нещасного випадку.

За висновком комісії (п. 6), на виконання рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 25.05.2009 у справі №2-8/09 та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 06.08.2009 №22-ц-3772/2009, а також на підставі п. 14 «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків ...», затвердженого постановою КМУ від 25.08.2024 № 1112, комісія з спеціального розслідування прийняла рішення, визнати нещасний випадок, який стався 04 листопада 2004 року з ОСОБА_2 , колишнім працівником Хрестищенського відділення бурових робіт бурового управління «Укрбургаз» під час перетягування вежового блоку, пов`язаним з виробництвом, та по даному факту скласти акт за формою Н-1 (п. 6.1 акту).

За змістом п. 6.2 вказаного акту, Особи дії, або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку: ОСОБА_2 , вишкомонтажпик 4р. вншкомонтажного цеху Хрестніценського ВБР БУ «Укрбургаз», який під час перетягування вежового блоку знаходився в стані алкогольного сп`яніння, що привело до неконтрольованих його дій, втрати рівноваги, координації руху і потраплянню під ваговоз, чим порушив перелічені в акті вимоги інструкцій. Інших винних осіб у допущенні нещасного випадку з вишкомонтажником ОСОБА_2 комісія з розслідування не вбачає. Члени комісії мали зустріч з членами сім`ї потерпілого, роз`яснили їх права відповідно до чинного законодавства. При цьому, в акті № 2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, затвердженому 09.12.2009 начальником Теруправління Держгірпромнагляду Харківської області Форма Н-1, причинами нещасного випадку визначено організаційні (п.7.2): Травмування ОСОБА_2 сталося внаслідок того, що він опинився у безпосередній близькості від ходових частин ваговозу, що є порушенням вимог інструкцій з охорони праці…

7.3. Психофізіологічні причини. Знаходження вишкомонтажника ОСОБА_2 на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, що є порушенням…

Відсторонення від роботи потерпілого ОСОБА_2 не було здійснено із-за того, що в польових умовах візуально виявити наявність алкогольного сп`яніння неможливо.

При опитуванні свідків про стан і поведінку потерпілого ніхто не помітив його сп`яніння. Про те, що потерпілий ОСОБА_5 знаходився в стані алкогольного сп`яніння стало відомо із заключення судово-медичного висновку. При цьому велика різниця в присутності алкоголю в крові - 2,37%о і в сечі - 1,5%о, свідчить про те, що алкоголь вживався ОСОБА_2 , незадовго до нещасного випадку.

Особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці (п. 10).

10.2 ОСОБА_2 , вишкомонтажник 4р. вишкомонтажного цеху Хрестпщенського ВБР БУ «Укрбургаз», який під час перетягування вежового блоку знаходився в стані алкогольного сп`яніння, що привело до неконтрольованих його дій, втрати рівноваги, координації руху і потраплянню під ваговоз, чим порушив .... Інших винних осіб у допущенні нещасного випадку з вишкомонтажником ОСОБА_2 комісія з розслідування не вбачає.

Разом з тим, в рішенні Кегичівського районного суду Харківської області від 25.05.2009 у справі №2-8/09 встановлено, що відповідно до висновку судово-медичного експерта №157 від 19.02.2007 причиною смерті ОСОБА_2 став травматичний шок, що розвинувся в результаті тупої травми голови та тіла.. .На момент настання смерті ОСОБА_2 був нетверезий, на що вказує наявність у нього етилового спирту в крові - 2,37%о, в сечі - 1,15%о, що по офіційній таблиці, стосовно живих осіб, відповідає сп`янінню середнього ступеня. Експерт Харківського НДІСЕ ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса, яка проводила судово-технічну експертизу з охорони праці по даній справі в суді пояснила, що ОСОБА_2 були порушені вимоги нормативних документів з охорони праці, які забороняють перебувати на робочому місці в нетверезому стані.

В ухвалі від 06.08.2009 №22-ц-3772/2009 Апеляційним судом Харківської області встановлено, що згідно з висновком судово-технічної експертизи з охорони праці №6456 від 23.10.2006 причиною нещасного випадку стало невиконання ОСОБА_2 вимог «Виробничої інструкції по техніці безпеки при пересуванні вишок та великих блоків бурового обладнання», а також «Інструкції з охорони праці для вишкомонтажника». Також експерт вказав, що прийняття заходів щодо контролю за виконанням ОСОБА_2 вимог нормативних актів та відсторонення його у стані алкогольного сп`яніння від роботи могло попередити даний нещасний випадок.

Згідно із ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, в даному нещасному випадку, була наявна вина потерпілого, який порушив вимоги «Виробничої інструкції по техніці безпеки при пересуванні вишок та великих блоків бурового обладнання», а також «Інструкції з охорони праці для вишкомонтажника», а провина його керівника полягала лише в тому, що він не відсторонив працівника ОСОБА_2 від виконання його трудових обов`язків, що на думку експерта могло попередити даний нещасний випадок. Тому факт перебування загиблого ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння має враховуватися при вирішенні цієї справи.

Зважаючи на вище викладене, видаються також помилковими доводи у відповіді на відзив, що у кримінальній і цивільній справі встановлено факти вини лише відповідача у цьому нещасному випадку.

Як слідує з судових рішень у справі №2-8/09, згідно з висновком судово-технічної експертизи з охорони праці №6456 від 23.10.2006 причиною нещасного випадку стало невиконання ОСОБА_2 вимог «Виробничої інструкції по техніці безпеки при пересуванні вишок та великих блоків бурового обладнання», а також «Інструкції з охорони праці для вишкомонтажника». Отже, не відповідає встановленим у справі №2-8/09 обставинам твердження у відповіді на відзив, що на підставі встановленої вини у нещасному випадку лише відповідача, і було складено акт за формою Н-1. Так, у справі №2-8/09 суд першої інстанції встановив, що нещасний випадок з ОСОБА_2 стався при виконанні ним його трудових обов`язків, його, як особу, що перебувала у нетверезому стані, не було відсторонено від роботи до нещасного випадку, тому цей випадок повинен кваліфікуватися як пов`язаний з виробництвом. У зв`язку із чим суд дійшов висновку, що є доведеним факт нещасного випадку пов`язаного з виробництвом, що і було предметом спору, тому суд поклав обов`язок на відповідача скласти акт за формою Н-1. Такий висновок підтримано судом апеляційної інстанції в цій справі.

Зазначила, що позивачем не доведено обставин, за наявності яких може наступати відповідальність відповідача за завдану моральну шкоду внаслідок смерті сина, що беззаперечно є найвищою немайновою втратою.

За таких обставин, оскільки вищенаведені у сукупності докази свідчать про те, що причиною нещасного випадку стало невиконання ОСОБА_2 вимог «Виробничої інструкції по техніці безпеки при пересуванні вишок та великих блоків бурового обладнання», а також «Інструкції з охорони праці для вишкомонтажника», якими не дозволяється перебувати на роботі в стані алкогольного сп`яніння, а стан сп`яніння ОСОБА_2 відповідав сп`янінню середнього ступеня, доводи позивача, що факт знаходження загиблого ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння не вказаний як основна причина нещасного випадку, спростовуються вищенаведеним.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

11.06.2024 від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення на клопотання подані представником позивача.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 11.06.2024 задоволено клопотання представника позивача про проведення судового розгляду справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

10.07.2024 ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області підготовче провадження у справі було закрито та справа призначена до розгляду по суті. Під час проведення підготовчого судового засідання представник позивача відмовився від задоволення раніше поданих ним клопотань.

02.12.2024 ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

17.12.2024 на виконання вимог ухвали Кегичівського районного суду Харківської області від 02.12.2024 від Берестинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області надійшов повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00048330263 від 06.12.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Потім надав на адресу суду заяву про проведення розгляду справи у його відсутність. Також надав суду дебати, які просив врахувати при розгляді справи, в яких зазначив, що після настання нещасного випадку з його сином відповідач зайняв хамську позицію щодо нього, оскільки обіцяв скласти акт нещасного випадку на виробництві, але цього не зробив. Лише після тривалих судових засідань, як в рамках кримінальної, так і цивільної справи, був складений Акт нещасного випадку на виробництві щодо загибелі його сина. Також повідомив, що за два місяці до подачі цієї позовної заяви до суду, при розмові з третьою особою ОСОБА_3 він дізнався всю правду щодо нещасного випадку відносно свого сина. Так, ОСОБА_6 повідомив, що в день коли трапився нещасний випадок вся бригада була в стані алкогольного сп`яніння, в зв`язку з чим тривалий час не проводилося освідування членів бригади (надавався час для їх витверезіння), на місці пригоди був відсутній виконроб ОСОБА_7 та те, що неправильно була розчищена лісосмуга для проїзду вишкового блоку. Все це він прагнув розповісти в судовому засіданні, в зв`язку з чим і визнав позовні вимоги в повному обсязі, але надати свої пояснення в судовому засіданні не встиг. Зазначив, що цей судовий розгляд вкотре підтвердив непорядність, яку демонструє відповідач від дня трагедії і до теперішнього часу. Вказав, що твердження відповідача про те, що перенесені ним хвороби не мають причинного зв`язку зі смертю його сина, є особливим цинізмом, оскільки всі перенесені ним хвороби, а саме інфаркт, цукровий діабет були викликані саме трагічною загибеллю сина, а також необхідністю доведення факту нещасного випадку на виробництві в судах. Також зазначив, що він звернувся до суду через 20 років після трагічної загибелі сина, оскільки поки жива була його дружина та мати загиблого він легше сприймав біль втрати. Тому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що під час судового розгляду знайшли підтвердження спричинення саме відповідачем йому моральної та психологічної шкоди.

Представник позивача - адвокат Жигилій П.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пославшись на доводи та факти викладені в позовній заяві, відповіді на відзив, наполягав на їх задоволенні. В судових дебатах зазначив, що позивач втратив сина і ця втрата є непоправною. Як зазначив позивач у позові: «від звістки про загибель сина я відчув сильні душевні муки та моральні страждання. Я їх відчуваю на протязі усіх цих 20 років, які перетворилися для мене у якийсь кошмар... Не покинуло мене це відчуття і зараз. Можливо, мені було б легше перенести втрату сина, якби не підла поведінка членів комісії, що розслідувала обставини загибелі сина. Починаючи від дня загибелі сина я неодноразово звертався до керівництва Хрестищенського відділенням бурових робіт та бурового управління «Укрбургаз» з проханнями провести об`єктивне розслідування обставин трагедії. Але мене два місяці «водили за ніс» та «годували обіцянками», я чесно їм вірив, втрачаючи дорогоцінний час. Врешті - решт мені на руки видали Акт №1 з висновками про те, що загибель сина не пов`язана з виробництвом А потім чотири з половиною роки я проходив через муки під час зволікань із розслідуванням кримінальної справи, через черствість, непорядність та ганебну поведінку працівників відповідача, які до останнього не погоджувалися із визнанням факту загибелі сина на виробництві, зволікали із виконанням рішення суду про складання Акту за формою Н-1, через намагання на моїх очах грейдером знищити сліди (докази) на місці загибелі сина… А чого варті моральні страждання за час участі у десятках судових засідань під час розгляду кримінальної справи, а потім і цивільної». Кримінальна справа №1кп - 11/07 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 367 КК України розглянута Кегичівським районним судом Харківської області і постановою від 31 травня 2007 року закрита за ст. 7 КПК України у зв`язку із зміною обстановки. Не передбачає реабілітацію і визнання невинуватим. Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 25.05.2009 у справі № 2-8/09 визнано недійсним акт НВП про нещасний випадок на підприємстві, не пов`язаний із виробництвом, що стався 04.11.2004 в Хрестищенському відділенні бурових робіт БУ «Укрбургаз» щодо вишкомонтажника ОСОБА_2 та визнано, що нещасний випадок, який стався 04.11.2004 о 15 годині 45 хвилин в Хрестищенському відділенні бурових робіт БУ «Укрбургаз» пов`язаний із виробництвом. Крім цього, зобов`язано філію БУ «Укрбургаз» дочірньої компанії «Укргазвидобування» національної компанії «Нафтогаз України» та територіальне управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківській області по даному факту скласти у відповідності з діючим законодавством акт за формою Н-1 з приводу нещасного випадку, який стався з вишкомонтажником ОСОБА_2 04.11.2004 року о 15 годині 45 хвилин в Хрестищенському відділенні бурових робіт БУ «Укрбургаз», як пов`язаний із виробництвом. Але відповідач на цьому не заспокоювався і, не погоджуючись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу. Знову затягування часу, а моральні страждання ОСОБА_1 тільки поглиблювалися. І тільки після рішення Апеляційного суду Харківської області відповідач, нарешті, 09 грудня 2009 року, тобто, лише через 5 років після травмування і смерті сина, постанову суду виконав і склав акт про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом. А цей судовий розгляд вкотре підтвердив непорядність, яку демонстрував відповідач від дня трагедії і до сьогодні. Особливим цинізмом і неповагою відзначалася його представник як у своїх відзивах, так і під час судового розгляду. То захворювання, за її твердженнями, були викликані його пристарілим віком, а не трагедією (а позивачу було ж на день трагедії всього 54 роки), то його лікування у 2006-2009 роках не має відношення до трагедії, адже це вже після смерті сина. Але, саме у ці роки тривали судові справи як у Кегичівському районному суді Харківської області, так і апеляційному суді. Отже, вважав, що у суді знайшли підтвердження спричинення відповідачем моральної шкоди ОСОБА_1 , в зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також просив стягнути витрати на правничу допомогу.

У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Бєлєвцова О.С. позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила відмовити в задоволенні позовних вимог з урахуванням наданого відзиву на позовну заяву та запереченні (на відповідь на відзив). Зазначила, що позивачем та його представником не доведені обставини, за наявності яких може наступати відповідальність відповідача за завдану моральну шкоду внаслідок смерті сина. З приводу доводів позивача щодо дев`яти років, протягом яких відбувалося розслідування кримінальної справи та розгляд справи у суді, то відповідач не був особою, яка здійснювала процесуальне керівництво чи інші дії як в правоохоронних органах, так і в органах судової влади, отже відсутнє підґрунтя дорікати відповідача з цих підстав.

Третя особа ОСОБА_3 направляв на адресу суду заяву в якій просив провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає, підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Крім цього, згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00048330263 від 06.12.2024 наданого Берестинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області на виконання вимог ухвали Кегичівського районного суду Харківської області від 02.12.2024 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В зв`язку з цим, у відповідності до вимог ст.ст. 25, 55, 255 ЦПК України цивільна правоздатність третьої особи та її участь у цій справі припинилася.

Фактичні обставини, встановлені судом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та його представником - адвокатом Жигилієм П.В. на підтвердження позовних вимог до позовної заяви надані наступні документи, які були досліджені в судовому засіданні, а саме:

- копія паспорта на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданого Красноградським РВ УМВС України в Харківській області 25.12.2000;

- копія картки фізичної особи - платника податків на ім`я ОСОБА_1 , згідно якої позивач одержала ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ;

- копія Акту № 1 форми НВП про нещасний випадок на підприємстві, не пов`язаний з виробництвом, що стався 04.11.2004 в Хрестищенському відділенні бурових робіт бурового управління «Укрбургаз» щодо вишкомонтажника ОСОБА_2 , згідно з яким вбачається, що комісією з розслідування не встановлено інших винних осіб у допущенні нещасного випадку з вишкомонтажником ОСОБА_2 , крім самого ОСОБА_2 , який під час перетягування вежового блоку знаходився в стані алкогольного сп`яніння;

- копія заяви ОСОБА_1 до прокурора Кегичівського району Харківської області, з якої вбачається, що 11.10.2005 ОСОБА_1 звернувся з заявою до прокурора та просив розглянути його заяву та взяти до уваги те, що відповідач намагався знищити докази на місці пригоди, а саме грейдером знищити сліди /докази/ на місці загибелі сина;

- копія постанови Кегичівського районного суду Харківської області від 31.05.2007 у справі № 1п-11/07, згідно з якою кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 закрита, звільнений ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, у зв`язку із зміною обстановки;

- копія позовної заяви ОСОБА_1 до Кегичівського районного суду Харківської області про визнання нещасного випадку із ОСОБА_2 пов`язаним з виробництвом;

- копія рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 25.05.2009 у справі № 2-8/09, згідно з яким визнано недійсним акт № 1 про нещасний випадок на підприємстві, не пов`язаний із виробництвом, що стався 04.11.2004 в Хрестищенському відділенні бурових робіт БУ «Укрбургаз» щодо вишкомонтажника ОСОБА_2 та визнано, що нещасний випадок, який стався 04.11.2004 о 15 годині 45 хвилин в Хрестищенському відділенні бурових робіт БУ «Укрбургаз» щодо вишкомонтажника ОСОБА_2 пов`язаний із виробництвом. Крім цього, зобов`язано філію БУ «Укрбургаз» дочірньої компанії «Укргазвидобування» національної компанії «Нафтогаз України» та територіальне управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківській області по даному факту скласти у відповідності з діючим законодавством акт за формою Н-1 з приводу нещасного випадку, який стався з вишкомонтажником ОСОБА_2 04.11.2004 року о 15 годині 45 хвилин в Хрестищенському відділенні бурових робіт БУ «Укрбургаз», як пов`язаний із виробництвом;

- копія апеляційної скарги ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі філії БУ «Укрбургаз» поданої до Апеляційного суду Харківської області на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 25.05.2009 у справі за № 2-8/09;

- копія ухвали Судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 06.08.2009, згідно якої рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 25.05.2009 про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання нещасного випадку із ОСОБА_2 пов`язаним з виробництвом залишено без змін;

- копія Акту № 2 форми Н-1 від 03.12.2009 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом відносно ОСОБА_2 , який стався 04.11.2004, затвердженого начальником територіального управління Держгірпромнагляду по Харківській області 09.12.2009. З цього акту вбачається, що нещасний випадок, стався 04.11.2004 р. о 15 год. 45 хв. в Хрестищенському відділенні бурових робіт, код згідно ЄДРПОУ - 00156392, бурового управління «Укрбургаз» дочірньої компанії «Укргазвидобування» національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна». Комісія по спеціальному розслідуванню нещасного випадку після вивчення документів та матеріалів встановила, що робота по перетягуванню вежового блоку та великогабаритних блоків виконувалась згідно з «Проектом на перетягування бурової», який розроблений в обсязі вимог 4.6.2.5 ДНАОП 1.1.2-1.20-03 і затверджений керівником вишкомонтажного цеху. Усі працівники, які приймали участь в перетягуванні обладнання, в тому числі і потерпілий ОСОБА_2 пройшли медогляд, навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці і діючих інструкцій. Працівники забезпечені засобами індивідуального захисту необхідних для виконання даного виду робіт. Порушення вимог ст. 13 Закону України «Про охорону праці» щодо створення на робочому місці умов відповідно до нормативно-правових актів і організаційних причин які привели до нещасного випадку відсутні. Ваговоз технічно справний. Комісія з спецрозслідування прийшла до висновку, що технічні причини нещасного випадку відсутні. (п.7.1 акту). Травмування ОСОБА_2 сталося внаслідок того, що він опинився у безпосередній близькості від ходових частин ваговозу, що є порушенням вимог інструкцій з охорони праці: п. 11 «Виробничої інструкції № 128-2 по охороні праці при перетягуванні веж і великогабаритних блоків бурового обладнання». (п. 7.2 акту). Пунком 7.3 акту встановлено, що знаходження вишкомонтажника ОСОБА_2 на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, що є порушенням: п. 1.7 «Інструкції з охорони праці №16п для вишкомонтажника 4 розряду», п. 3.1 «Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і посадових осіб БУ «Укрбургаз», які працюють вахтовим методом» і явилось також однією з причин нещасного випадку. Відсторонення від роботи потерпілого ОСОБА_2 не було здійснено із-за того, що в польових умовах візуально виявити наявність алкогольного сп`яніння неможливо. При опитуванні свідків про стан і поведінку потерпілого ніхто не помітив його сп`яніння. Про те, що потерпілий ОСОБА_2 знаходився в стані алкогольного сп`яніння стало відомо із заключення судово-медичного висновку. При цьому велика різниця в присутності алкоголю в крові - 2,37%о і в сечі - 1,5%о, свідчить про те, що алкоголь вживався ОСОБА_2 незадовго до нещасного випадку. Відповідно до п. 10 акту комісією встановлено, що ОСОБА_2 , вишкомонтажник 4р. вишкомонтажного цеху Хрестпщенського ВБР БУ «Укрбургаз», який під час перетягування вежового блоку знаходився в стані алкогольного сп`яніння, що привело до неконтрольованих його дій, втрати рівноваги, координації руху і потраплянню під ваговоз, чим порушив п. 11 «Виробничої інструкції № 128-2 по охороні праці при перетягуванні веж і великогабаритних блоків бурового обладнання»; п. 1.7 «Інструкції з охорони праці №16п для вишкомонтажника 4 розряду», п. 3.1 «Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і посадових осіб БУ «Укрбургаз». Інших винних осіб у допущенні нещасного випадку з вишкомонтажником ОСОБА_2 комісія з розслідування не вбачає;

- копія медичної картки позивача ОСОБА_1 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 починаючи з 2006 року по 2009 рік звертався до лікарів зі скаргами на стан здоров`я, а саме: головні болі, запаморочення та були встановлені діагнози гіпертонічна хвороба.

- договір про надання правничої допомоги № 12 від 25.02.2024, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Жигилієм П.В.;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1175049 від 25.02.2024, згідно з яким ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги № 12 від 25.02.2024 доручає адвокату Жигилію П.В. представляти його інтереси у Кегичівському районному суду Харківської області;

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 918 від 05.05.2000 виданого на ім`я Жигилія П.В.;

- акт приймання-передачі виконаних робіт адвокатом згідно договору про правничу допомогу по цивільній справі про відшкодування моральної шкоди внаслідок смерті від нещасного випадку на виробництві від 26.02.2024, згідно з яким загальна час витрачений на підготовку позовної заяви складає 8,5 годин, що складає 12750 гривень;

- квитанція № 0004947 від 26.02.2024 про сплату ОСОБА_1 послуг з правничої допомоги на користь Жигилія П.В. у розмірі 20750 гривень.

Також в судовому засіданні були досліджені докази, надані відповідачем по справі, а саме:

- копія відповіді Красноградського міжрайонного відділу судово-медичної експертизи № 64 від 08.11.2004, з якої вбачається, що причиною смерті ОСОБА_2 , 1977 року виявився травматичний шок внаслідок множинних переломів кісток черепу. Розтин проведено 05.11.2004, акт розтину № 283;

- копія відповіді Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи № 1041 від 09.11.2004, з якої вбачається, що при судово-токсологічному дослідженні крові трупу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлений етиловий спирт у крові - 2,37%о; в сечі - 1,15%о (акт № 283 від 05.11.2004);

- копія акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 04.11.2004 р. о 15 год. 45 хв. в Хрестищенському відділенні бурових робіт, код згідно ЄДРПОУ - 00156392, бурового управління «Укрбургаз» дочірньої компанії «Укргазвидобування» національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» форми Н-5, затвердженим начальником територіального управління Держгірпромнагляду по Харківській області 09.12.2009, комісія, призначена наказом від 20.11.2009р. № 161 н/в територіального управління Держгірпромнагляду по Харківській області у складі - голова комісії: начальник Харківської інспекції гірничого нагляду, члени комісії: страховий експерт з охорони праці відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у Красногадському районі Харківської області, в.о. заступника директора з охорони праці та промислової безпеки БУ «Укрбургаз», голова об`єднаного профкому БУ «Укрбургаз», технічний інспектор праці Центральної Ради профспілки працівників нафтової та газової промисловості по Харківській області, голова первинної профспілкової організації Хрестищенського ВБР, встановила, зокрема, що перетинання лісосмуги великогабаритними блоками до нещасного випадку здійснювалось 5 разів, при цьому насосний блок по своїм габаритам перевищує габарити вежового блоку. Тому траса і умови перетинання лісосмуги вежовим блоком ОСОБА_2 та іншим членам вишкомонтажної бригади, які приймали участь у переміщенні вежового блоку, були добре знайомі. Переміщення вежового блоку при перетинанні лісосмуги складав значно нижчу швидкість ніж рух людини (2-3 км/год). Знаходячись в стані алкогольного сп`яніння середньої важкості, згідно довідки Харківського обласного бюро медичної експертизи «...при судово-токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, виявлений етиловий спирт в крові - 2,37%о; в сечі - 1,15%о, яка характерна порушенням координації руху емоційної рівноваги та орієнтування, ОСОБА_2 не зміг оцінити особисту небезпеку та своєчасно зреагувати, у зв`язку з цим потрапив під ваговоз, який рухався. Значна різниця в наявності алкоголю в крові та сечі потерпілого свідчить про те. що алкоголь вживався ОСОБА_2 незадовго до нещасного випадку. Згідно протоколів медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння, які були складені в Кегичівській ЦРЛ, алкоголю у інших членів вишкомонтажної бригади та трактористів, які були задіяні у перетягуванні вежового блоку, не виявлено. Під час роботи по переміщенню блоків, коли на відповідному місці знаходиться один робітник (відстань між кожним робітником, який контролює переміщення складових бурового обладнання складає декілька сотен метрів), а переміщення блоків відбувається на протязі значного часу, неможливо виявити момент вживання алкоголю. Комісія по спеціальному розслідуванню нещасного випадку після вивчення документів та матеріалів встановила, що робота по перетягуванню вежового блоку та великогабаритних блоків виконувалась згідно з «Проектом на перетягування бурової». Усі працівники, які приймали участь в перетягуванні обладнання, в тому числі і потерпілий ОСОБА_2 пройшли медогляд, навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці і діючих інструкцій. Працівники забезпечені засобами індивідуального захисту необхідних для виконання даного виду робіт. Порушення вимог ст. 13 Закону України «Про охорону праці» щодо створення на робочому місці умов відповідно до нормативно-правових актів і організаційних причин які привели до нещасного випадку відсутні. Ваговоз технічно справний. Комісія з спецрозслідування прийшла до висновку, що технічні причини нещасного випадку відсутні. (п.4.1 акту). Травмування ОСОБА_2 сталося внаслідок того, що він опинився у безпосередній близькості від ходових частин ваговозу, що є порушенням вимог інструкцій з охорони праці. Відсторонення від роботи потерпілого ОСОБА_2 не було здійснено із-за того, що в польових умовах візуально виявити наявність алкогольного сп`яніння неможливо. При опитуванні свідків про стан і поведінку потерпілого ніхто не помітив його сп`яніння. Про те, що потерпілий ОСОБА_5 знаходився в стані алкогольного сп`яніння стало відомо із заключення судово-медичного висновку. При цьому велика різниця в присутності алкоголю в крові - 2,37%о і в сечі - 1,5%о, свідчить про те, що алкоголь вживався ОСОБА_2 незадовго до нещасного випадку. За висновком комісії (п. 6), на виконання рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 25.05.2009 у справі №2-8/09 та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 06.08.2009 №22-ц-3772/2009, а також на підставі п. 14 «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ від 25.08.2024 № 1112, комісія з спеціального розслідування прийняла рішення, визнати нещасний випадок, який стався 04 листопада 2004 року з ОСОБА_2 , колишнім працівником Хрестищенського відділення бурових робіт бурового управління «Укрбургаз» під час перетягування вежового блоку, пов`язаним з виробництвом, та по даному факту скласти акт за формою Н-1 (п. 6.1 акту). За змістом п. 6.2 вказаного акту, Особи дії, або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку: ОСОБА_2 , вишкомонтажпик 4р. вншкомонтажного цеху Хрестніценського ВБР БУ «Укрбургаз», який під час перетягування вежового блоку знаходився в стані алкогольного сп`яніння, що привело до неконтрольованих його дій, втрати рівноваги, координації руху і потраплянню під ваговоз, чим порушив перелічені в акті вимоги інструкцій. Інших винних осіб у допущенні нещасного випадку з вишкомонтажником ОСОБА_2 комісія з розслідування не вбачає. Члени комісії мали зустріч з членами сім`ї потерпілого, роз`яснили їх права відповідно до чинного законодавства.

- копія Акту № 2 форми Н-1 від 03.12.2009 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом відносно ОСОБА_2 , який стався 04.11.2004, затвердженого начальником територіального управління Держгірпромнагляду по Харківській області 09.12.2009. З цього акту вбачається, що нещасний випадок, стався 04.11.2004 р. о 15 год. 45 хв. в Хрестищенському відділенні бурових робіт, код згідно ЄДРПОУ - 00156392, бурового управління «Укрбургаз» дочірньої компанії «Укргазвидобування» національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна». Комісія по спеціальному розслідуванню нещасного випадку після вивчення документів та матеріалів встановила, що робота по перетягуванню вежового блоку та великогабаритних блоків виконувалась згідно з «Проектом на перетягування бурової», який розроблений в обсязі вимог 4.6.2.5 ДНАОП 1.1.2-1.20-03 і затверджений керівником вишкомонтажного цеху. Усі працівники, які приймали участь в перетягуванні обладнання, в тому числі і потерпілий ОСОБА_2 пройшли медогляд, навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці і діючих інструкцій. Працівники забезпечені засобами індивідуального захисту необхідних для виконання даного виду робіт. Порушення вимог ст. 13 Закону України «Про охорону праці» щодо створення на робочому місці умов відповідно до нормативно-правових актів і організаційних причин які привели до нещасного випадку відсутні. Ваговоз технічно справний. Комісія з спецрозслідування прийшла до висновку, що технічні причини нещасного випадку відсутні. (п.7.1 акту). Травмування ОСОБА_2 сталося внаслідок того, що він опинився у безпосередній близькості від ходових частин ваговозу, що є порушенням вимог інструкцій з охорони праці: п. 11 «Виробничої інструкції № 128-2 по охороні праці при перетягуванні веж і великогабаритних блоків бурового обладнання». (п. 7.2 акту). Пунком 7.3 акту встановлено, що знаходження вишкомонтажника ОСОБА_2 на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, що є порушенням: п. 1.7 «Інструкції з охорони праці №16п для вишкомонтажника 4 розряду», п. 3.1 «Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і посадових осіб БУ «Укрбургаз», які працюють вахтовим методом» і явилось також однією з причин нещасного випадку. Відсторонення від роботи потерпілого ОСОБА_2 не було здійснено із-за того, що в польових умовах візуально виявити наявність алкогольного сп`яніння неможливо. При опитуванні свідків про стан і поведінку потерпілого ніхто не помітив його сп`яніння. Про те, що потерпілий ОСОБА_5 знаходився в стані алкогольного сп`яніння стало відомо із заключення судово-медичного висновку. При цьому велика різниця в присутності алкоголю в крові - 2,37%о і в сечі - 1,5%о, свідчить про те, що алкоголь вживався ОСОБА_2 незадовго до нещасного випадку. Відповідно до п. 10 акту комісією встановлено, що ОСОБА_2 , вишкомонтажник 4р. вишкомонтажного цеху Хрестпщенського ВБР БУ «Укрбургаз», який під час перетягування вежового блоку знаходився в стані алкогольного сп`яніння, що привело до неконтрольованих його дій, втрати рівноваги, координації руху і потраплянню під ваговоз, чим порушив п. 11 «Виробничої інструкції № 128-2 по охороні праці при перетягуванні веж і великогабаритних блоків бурового обладнання»; п. 1.7 «Інструкції з охорони праці №16п для вишкомонтажника 4 розряду», п. 3.1 «Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і посадових осіб БУ «Укрбургаз». Інших винних осіб у допущенні нещасного випадку з вишкомонтажником ОСОБА_2 комісія з розслідування не вбачає;

- копія повідомлення про наслідки нещасного випадку, що стався 04.11.2004 з вишкомонтажником 4го розряду ОСОБА_2 акт № 2 форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 09.12.2009;

- копія наказу Територіального управління державного комітету України з нагляду за охороною праці по Харківській області за № 140 Н/В від 05.11.2004 про створення комісії з спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, який стався 04.11.2004 із вишкомонтажником 4го розряду Хрестищенського відділення бурових робіт БУ «Укрбургаз» ОСОБА_2 ;

- копія акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 04.11.2004 із вишкомонтажником 4го розряду Хрестищенського відділення бурових робіт БУ «Укрбургаз» ОСОБА_2 , згідно якого вбачається, що комісія провела спеціальне розслідування у період з 05.11.2004 по 25.11.2004, затвердженим начальником Територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Харківській області 21.12.2004, встановлено, що вишкомонтажна бригада мала всі необхідні санітарно-побутові умови. Інструктажі з безпечного виконання робіт були проведені, як перед початком так і в процесі переміщення вежового блоку. Перетинання лісосмуги великогабаритними блоками до нещасного випадку здійснювалось 5 разів, при цьому насосний блок по своїм габаритам перевищує габарити вежового блоку. Тому траса і умови перетинання лісосмуги вежовим блоком ОСОБА_2 та іншим членам вишкомонтажної бригади, які приймали участь у переміщенні вежового блоку, були добре знайомі. Переміщення вежового блоку при перетинанні лісосмуги складав значно нижчу швидкість ніж рух людини (2-3 км/год). Знаходячись в стані алкогольного сп`яніння середньої важкості, згідно довідки Харківського обласного бюро медичної експертизи при судово-токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, виявлений етиловий спирт в крові - 2,37%о; в сечі - 1,15%о, яка характерна порушенням координації руху емоційної рівноваги та орієнтування, ОСОБА_2 не зміг оцінити особисту небезпеку та своєчасно зреагувати, у зв`язку з цим потрапив під ваговоз, який рухався. Значна різниця в наявності алкоголю в крові та сечі потерпілого свідчить про те, що алкоголь вживався ОСОБА_2 незадовго до нещасного випадку. Згідно протоколів медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння, які були складені в Кегичівській ЦРЛ, алкоголю у інших членів вишкомонтажної бригади та трактористів, які були задіяні у перетягуванні вежового блоку, не виявлено. Комісія встановила, що на момент нещасного випадку вишкомонтажник ОСОБА_2 знаходився в стані алкогольного сп`яніння. В крові потерпілого виявлено наявність етилового спирту - 2,37%о, а в сечі - 1,5%о (акт № 283 від 05.11.04р.). Комісія з спецрозслідування прийшла до висновку, що технічні причини нещасного випадку відсутні. Усі працівники, які приймали участь в перетягуванні обладнання, в тому числі і потерпілий ОСОБА_2 , пройшли медогляд, навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці і діючих інструкцій. Працівники забезпечені засобами індивідуального захисту необхідних для виконання даного виду робіт. Порушень вимог ст. 13 Закону України «Про охорону праці» щодо створення на робочому місці умов відповідно до нормативно- правових актів і організаційних причин які привели до нещасного випадку комісія по спецрозслідуванню не виявила. Знаходження вишкомонтажника ОСОБА_2 на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння явилося основною причиною нещасного випадку. Відсторонення від роботи потерпілого ОСОБА_2 не було здійснено із-за того, що в польових умовах візуально виявити наявність алкогольного сп`яніння неможливо. При опитуванні свідків про стан і поведінку потерпілого ніхто не помітив його сп`яніння, про це стало відомо із заключення судово- медичного висновку. За висновком комісії (п. 6), особи дії, або бездіяльність яких призвела до нещасного випадку: ОСОБА_2 , який під час перетягування вежового блоку знаходився в стані алкогольного сп`яніння, що привело до неконтрольованих його дій, втрати рівноваги, координації руху і потраплянню під ваговоз, чим порушив перелічені в акті вимоги інструкцій. Інших винних осіб у допущенні нещасного випадку з вишкомонтажником ОСОБА_2 комісія з розслідування не вбачає. Приймаючи до уваги, що нещасний випадок з вишкомонтажником ОСОБА_2 стався внаслідок його сп`яніння, керуючись п. 18 абз. З «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків», затвердженого постановою КМУ від 25.08.2024 № 1112, комісія з спецрозслідування дійшла висновку, що нещасний випадок з вишкомонтажником ОСОБА_2 не пов`язаний з виробництвом, не підлягає обліку і на нього акт за формою Н-1 не складати, а скласти акт за формою НВП. Члени комісії зустрілись з сім`єю потерпілого, розглянули питання надання соціальної допомоги та роз`яснили права стосовно чинного законодавства;

- копія Акту № 1 форми НВП про нещасний випадок на підприємстві, не пов`язаний з виробництвом, що стався 04.11.2004 в Хрестищенському віділенні бурових робіт бурового управління «Укрбургаз» щодо вишкомонтажника ОСОБА_2 , згідно з яким вбачається, що комісією з розслідування не встановлено інших винних осіб у допущенні нещасного випадку з вишкомонтажником ОСОБА_2 , крім самого ОСОБА_2 , який під час перетягування вежового блоку знаходився в стані алкогольного сп`яніння;

- копія протоколу про огляд місця, де стався нещасний випадок 04.11.2004 з вишкомонтажником 4го розряду Хрестищенського відділення бурових робіт БУ «Укрбургаз» ОСОБА_2 з ескізом місця, де стався нещасний випадок 04.11.2004 та схемою шляху перетягування бурового верстата з свердловини № 23 на свердловину № 39 Кобзівського ГКР;

- копії фото загального виду вежі, загального виду ваговоза, місця знаходження потерпілого після нещасного випадку;

- копія протоколу № 1 від 06.11.2004 засідання комісії з розслідування обставин та причин нещасного випадку із смертельним наслідком, який стався 04.11.2004 в Хрестищенському відділенні бурових робіт бурового управління «Укрбургаз» з вишкомонтажником ОСОБА_2 ;

- копія протоколу № 82 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 04.11.2004 відносно ОСОБА_3 , згідно з висновком якого ОСОБА_3 не перебував в стані алкогольного сп`яніння;

- копія протоколу № 83 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 04.11.2004 відносно ОСОБА_9 , згідно з висновком якого ОСОБА_9 не перебував в стані алкогольного сп`яніння;

- копія протоколу № 90 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 04.11.2004 відносно ОСОБА_10 , згідно з висновком якого ОСОБА_10 не перебував в стані алкогольного сп`яніння;

- копія протоколу № 89 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 04.11.2004 відносно ОСОБА_11 , згідно з висновком якого ОСОБА_11 не перебував в стані алкогольного сп`яніння;

- копія протоколу № 88 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 04.11.2004 відносно ОСОБА_12 , згідно з висновком якого ОСОБА_12 не перебував в стані алкогольного сп`яніння;

- копія протоколу № 87 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 04.11.2004 відносно ОСОБА_13 згідно з висновком якого ОСОБА_13 не перебував в стані алкогольного сп`яніння;

- копія протоколу № 86 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 04.11.2004 відносно ОСОБА_14 , згідно з висновком якого ОСОБА_14 не перебував в стані алкогольного сп`яніння;

- копія протоколу № 85 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 04.11.2004 відносно ОСОБА_15 , згідно з висновком якого ОСОБА_15 не перебував в стані алкогольного сп`яніння;

- копія протоколу № 84 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 04.11.2004 відносно ОСОБА_16 , згідно з висновком якого ОСОБА_16 не перебував в стані алкогольного сп`яніння;

- копія протоколу опитування потерпілого, свідків та інших осіб, причетних до нещасного випадку (аварії), що стався 04.11.2004 ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ;

- копія свідоцтва № НОМЕР_5 виданого на ім`я ОСОБА_2 про те, що він навчався по професії вишкомонтажник;

- копія журналу реєстрації інструктажу на робочому місці, початий 29.10.2004, з якого вбачається, що ОСОБА_2 був проведений інструктаж 04.11.2004;

- копія протоколу № 1 комісії по перевірці знання охорони від 09.01.2000, з якого вбачається, що ОСОБА_2 був допущений до роботи вишкомонтажником;

- копія картки профілактичного огляду ОСОБА_2 від 3.03.2004;

- копія трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 , з якої вбачається, що він був прийнятий на роботу в Хрестищинське відділення бурових робіт 01.01.2000 та 04.11.2004 виключений із списків складу в звязку зі смертю;

- копія особової картки ОСОБА_2 № 372;

- копія витягу із законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, вимоги яких були порушені;

- копія акту технічного огляду матеріально-технічної продукції від 09.11.2004;

- копія особливої думки ОСОБА_21 , страхового експерта з охорони праці Красноградського відділення ФСНВУ в Харківській області, згідно з якою він вважає, що нещасний випадок з ОСОБА_2 визнається пов`язаним з виробництвом і на нього складається акт за формою Н-1, оскільки згідно висновку судово-медичної експертизи смерть настала від численних травм кісток черепа, а не від дії алкоголю.

З досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач був батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

04 листопада 2004 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув від нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом.

Обставини загибелі ОСОБА_2 були предметом дослідження у цивільній справі №2-8/09 за позовом ОСОБА_1 про встановлення нещасного випадку на підприємстві, пов`язаним з виробництвом.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 25.05.2009 у справі № 2-8/09, згідно з яким визнано недійсним акт № 1 про нещасний випадок на підприємстві, не пов`язаний із виробництвом, що стався 04.11.2004 в Хрестищенському відділенні бурових робіт БУ «Укрбургаз» щодо вишкомонтажника ОСОБА_2 та визнано, що нещасний випадок, який стався 04.11.2004 о 15 годині 45 хвилин в Хрестищенському відділенні бурових робіт БУ «Укрбургаз» щодо вишкомонтажника ОСОБА_2 пов`язаний із виробництвом. Крім цього, зобов`язано філію БУ «Укрбургаз» дочірньої компанії «Укргазвидобування» національної компанії «Нафтогаз України» та територіальне управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківській області по даному факту скласти у відповідності з діючим законодавством акт за формою Н-1 з приводу нещасного випадку, який стався з вишкомонтажником ОСОБА_2 04.11.2004 року о 15 годині 45 хвилин в Хрестищенському відділенні бурових робіт БУ «Укрбургаз», як пов`язаний із виробництвом. Це рішення ухвалою Судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 06.08.2009 залишено без змін.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

В зв`язку з чим, надані представником відповідача акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 04.11.2004 із вишкомонтажником 4го розряду Хрестищенського відділення бурових робіт БУ «Укрбургаз» Рівчаком О.О., згідно якого вбачається, що комісія провела спеціальне розслідування у період з 05.11.2004 по 25.11.2004, затвердженим начальником Територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Харківській області 21.12.2004 з документами та Акт № 1 форми НВП про нещасний випадок на підприємстві, не пов`язаний з виробництвом судом не приймається до уваги, оскільки дані обставини рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 25.05.2009 вирішувалися та Акт № 1 форми НВП про нещасний випадок на підприємстві, не пов`язаний з виробництвом, що стався 04.11.2004 в Хрестищенському відділенні бурових робіт БУ «Укрбургаз» щодо вишкомонтажника ОСОБА_2 був визнаний недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже надані стороною відповідача документи, а саме: акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 04.11.2004 із вишкомонтажником 4го розряду Хрестищенського відділення бурових робіт БУ «Укрбургаз» ОСОБА_2 з документами до нього та Акт № 1 форми НВП про нещасний випадок на підприємстві, не пов`язаний з виробництвом, суд визнає недостовірними доказами.

Судом встановлено, що 03.12.2009 року на підставі рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 25.05.2009, яке залишено ухвалою апеляційного суду Харківської області від 06.08.2009 без змін, був складений Акт № 2 форми Н-1 від 03.12.2009 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом відносно ОСОБА_2 , який стався 04.11.2004, затвердженого начальником територіального управління Держгірпромнагляду по Харківській області 09.12.2009. З цього акту вбачається, що нещасний випадок, стався 04.11.2004 р. о 15 год. 45 хв. в Хрестищенському відділенні бурових робіт, код згідно ЄДРПОУ - 00156392, бурового управління «Укрбургаз» дочірньої компанії «Укргазвидобування» національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна». Комісія по спеціальному розслідуванню нещасного випадку після вивчення документів та матеріалів встановила, що робота по перетягуванню вежового блоку та великогабаритних блоків виконувалась згідно з «Проектом на перетягування бурової», який розроблений в обсязі вимог 4.6.2.5 ДНАОП 1.1.2-1.20-03 і затверджений керівником вишкомонтажного цеху. Усі працівники, які приймали участь в перетягуванні обладнання, в тому числі і потерпілий ОСОБА_2 пройшли медогляд, навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці і діючих інструкцій. Працівники забезпечені засобами індивідуального захисту необхідних для виконання даного виду робіт. Порушення вимог ст. 13 Закону України «Про охорону праці» щодо створення на робочому місці умов відповідно до нормативно-правових актів і організаційних причин які привели до нещасного випадку відсутні. Ваговоз технічно справний. Комісія з спецрозслідування прийшла до висновку, що технічні причини нещасного випадку відсутні. (п.7.1 акту). Травмування ОСОБА_2 сталося внаслідок того, що він опинився у безпосередній близькості від ходових частин ваговозу, що є порушенням вимог інструкцій з охорони праці: п. 11 «Виробничої інструкції № 128-2 по охороні праці при перетягуванні веж і великогабаритних блоків бурового обладнання». (п. 7.2 акту). Пунком 7.3 акту встановлено, що знаходження вишкомонтажника ОСОБА_2 на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, що є порушенням: п. 1.7 «Інструкції з охорони праці №16п для вишкомонтажника 4 розряду», п. 3.1 «Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і посадових осіб БУ «Укрбургаз», які працюють вахтовим методом» і явилось також однією з причин нещасного випадку. Відсторонення від роботи потерпілого ОСОБА_2 не було здійснено із-за того, що в польових умовах візуально виявити наявність алкогольного сп`яніння неможливо. При опитуванні свідків про стан і поведінку потерпілого ніхто не помітив його сп`яніння. Про те, що потерпілий ОСОБА_5 знаходився в стані алкогольного сп`яніння стало відомо із заключення судово-медичного висновку. При цьому велика різниця в присутності алкоголю в крові - 2,37%о і в сечі - 1,5%о, свідчить про те, що алкоголь вживався ОСОБА_2 незадовго до нещасного випадку. Відповідно до п. 10 акту комісією встановлено, що ОСОБА_2 , вишкомонтажник 4р. вишкомонтажного цеху Хрестпщенського ВБР БУ «Укрбургаз», який під час перетягування вежового блоку знаходився в стані алкогольного сп`яніння, що привело до неконтрольованих його дій, втрати рівноваги, координації руху і потраплянню під ваговоз, чим порушив п. 11 «Виробничої інструкції № 128-2 по охороні праці при перетягуванні веж і великогабаритних блоків бурового обладнання»; п. 1.7 «Інструкції з охорони праці №16п для вишкомонтажника 4 розряду», п. 3.1 «Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і посадових осіб БУ «Укрбургаз». Інших винних осіб у допущенні нещасного випадку з вишкомонтажником ОСОБА_2 комісія з розслідування не вбачає.

Так, в період часу з 04.11.2004 по 03.12.2009 позивач змушений був прикладати зусилля для встановлення та проведення об`єктивного спеціального розслідування з приводу смерті сина ОСОБА_2 .

В зв`язку з втратою єдиного сина, невизнання відповідачем нещасного випадку, пов`язаним з виробництвом, ОСОБА_1 неодноразово звертався до медичного закладу з приводу гіпертонічного кризу, що підтверджується дослідженою в судовому засіданні медичною карткою.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить суд, та їх нормативно-правове обґрунтування.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема у ст.82 цього Кодексу.

Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог ч. 2 та 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а також, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.263 ч.1 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом і передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Спір виник з приводу відшкодування моральної шкоди, завданою смертю особи.

Суд зазначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (частини перша та пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно з частинами першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України.

Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

Вказані підстави відповідальності АТ «Укргазвидобування» в особі філії БУ «Укрбургаз» за моральну шкоду, спричинену внаслідок загибелі ОСОБА_2 , судом встановлені в повному обсязі.

Так, згідно Акту № 2 форми Н-1 від 03 грудня 2009 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, зазначено, що нещасний випадок з ОСОБА_2 , стався 04.11.2004 р. о 15 год. 45 хв. в Хрестищенському відділенні бурових робіт, код згідно ЄДРПОУ - 00156392, бурового управління «Укрбургаз» дочірньої компанії «Укргазвидобування» національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна». Комісія по спеціальному розслідуванню нещасного випадку після вивчення документів та матеріалів встановила, що робота по перетягуванню вежового блоку та великогабаритних блоків виконувалась згідно з «Проектом на перетягування бурової», який розроблений в обсязі вимог 4.6.2.5 ДНАОП 1.1.2-1.20-03 і затверджений керівником вишкомонтажного цеху. Усі працівники, які приймали участь в перетягуванні обладнання, в тому числі і потерпілий ОСОБА_2 пройшли медогляд, навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці і діючих інструкцій. Травмування ОСОБА_2 сталося внаслідок того, що він опинився у безпосередній близькості від ходових частин ваговозу, що є порушенням вимог інструкцій з охорони праці: п. 11 «Виробничої інструкції № 128-2 по охороні праці при перетягуванні веж і великогабаритних блоків бурового обладнання». (п. 7.2 акту). Пунком 7.3 акту встановлено, що знаходження вишкомонтажника ОСОБА_2 на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, що є порушенням: п. 1.7 «Інструкції з охорони праці №16п для вишкомонтажника 4 розряду», п. 3.1 «Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і посадових осіб БУ «Укрбургаз», які працюють вахтовим методом» і явилось також однією з причин нещасного випадку. Відсторонення від роботи потерпілого ОСОБА_2 не було здійснено із-за того, що в польових умовах візуально виявити наявність алкогольного сп`яніння неможливо. При опитуванні свідків про стан і поведінку потерпілого ніхто не помітив його сп`яніння. Про те, що потерпілий ОСОБА_5 знаходився в стані алкогольного сп`яніння стало відомо із заключення судово-медичного висновку. При цьому велика різниця в присутності алкоголю в крові - 2,37%о і в мочі - 1,5%о, свідчить про те, що алкоголь вживався ОСОБА_2 незадовго до нещасного випадку. Відповідно до п. 10 акту комісією встановлено, що ОСОБА_2 , вишкомонтажник 4р. вишкомонтажного цеху Хрестпщенського ВБР БУ «Укрбургаз», який під час перетягування вежового блоку знаходився в стані алкогольного сп`яніння, що привело до неконтрольованих його дій, втрати рівноваги, координації руху і потраплянню під ваговоз, чим порушив п. 11 «Виробничої інструкції № 128-2 по охороні праці при перетягуванні веж і великогабаритних блоків бурового обладнання»; п. 1.7 «Інструкції з охорони праці №16п для вишкомонтажника 4 розряду», п. 3.1 «Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і посадових осіб БУ «Укрбургаз». Інших винних осіб у допущенні нещасного випадку з вишкомонтажником ОСОБА_2 комісія з розслідування не вбачає.

Але, як було встановлено в рішенні Кегичівського районного суду Харківської області від 25.05.2009, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 06.08.2009, згідно з висновком судово-технічної експертизи з охорони праці № 6456 від 23.10.2006 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса було встановлено, що під час пересування вежового блоку бурової установки були невиконані вимоги нормативних документів з охорони праці, причиною нещасного випадку стало невиконання ОСОБА_2 вимог «Виробничої інструкції по техніці безпеки при пересуванні вишок та великих блоків бурового обладнання», а також «Інструкції з охорони праці для вишкомонтажника».Також експерт вказав, що неприйняття заходів щодо контролю за виконанням ОСОБА_2 вимог нормативних актів та своєчасного відсторонення його у стані алкогольного сп`яніння від роботи могло попередити даний нещасний випадок.

Тобто причинами нещасного випадку, зокрема, є: невиконання ОСОБА_2 вимог «Виробничої інструкції по техніці безпеки при пересуванні вишок та великих блоків бурового обладнання», а також «Інструкції з охорони праці для вишкомонтажника» та невжиття заходів щодо контролю за виконанням ОСОБА_2 вимог нормативних актів та своєчасного відсторонення його у стані алкогольного сп`яніння від роботи.

Посилання відповідача на те, що загиблий перебував у стані алкогольного сп`яніння, жодним чином не спростовують висновки за результатами розслідування нещасного випадку та висновку експерта № 6456 за результатами проведення судово-технічної експертизи з охорони праці по цивільній справі за № 2-8/09, а також наявність вини підприємства.

Вказаний нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу, у зв`язку з втратою близької людини, встановлений в судовому засіданні. Зокрема, смерть сина для позивача ОСОБА_1 та неправомірні дії з боку відповідача, які виразилися у невизнанні нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, в зв`язку з чим йому приходилось звертатися до суду за захистом його прав, спровокували погіршення стану здоров`я. Крім цього, позивач ОСОБА_1 у зв`язку із втратою сина переживає душевні та психологічні страждання, позбавлений можливості спілкування з рідною людиною та отримання від нього піклування, що тягне за собою порушення його нормальних життєвих зв`язків та докладання з його боку додаткових зусиль для організації свого життя.

В зв`язку з вищевикладеним, судом встановлений й причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача - втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає, що відповідач є особою, що має понести відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві, тому доводи викладені у відзиві відповідача про те, що лише ОСОБА_2 є винним у нещасному випадку, не заслуговують на увагу, оскільки вина підприємства у нещасному випадку зі смертельними наслідками, що стався з працівником підприємства відповідача встановлена належними та допустимими доказами.

Посилання сторони відповідача про те, що вини підприємства у настанні з сином позивача нещасного випадку зі смертельним наслідком немає, адже ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп`яніння, а тому підприємство не несе відповідальність за його життя і здоров`я, не є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, однак вказана обставина врахована судом при дослідженні письмових доказів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Так, смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що безумовно спричиняє страждання та хвилювання.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду.

Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту.

Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, порушенням його нормального способу життя, що потребує докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту.

Тому суд доходить висновку, що позивачу спричинено психологічні страждання.

Визначення розміру моральної шкоди є правовим питанням, яке вирішується судом.

Так, обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц визначено, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі №174/181/20 судом зазначено, що «Суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (статті 76, 89 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, врахували роз`яснення, викладені у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», конкретні обставини, ступінь вини відповідача, який не забезпечив належних безпечних умов праці та контролю за їх дотриманням, характер, глибину і тривалість моральних страждань позивачів, родичів померлого та, з урахуванням вимог розумності і справедливості, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивачів по 250 000,00 грн на користь кожного у рахунок відшкодування моральної шкоди».

У постанові Верховного Суду від 01 січня 2025 року в справі № 279/6416/21 судом зазначено, що «Врахувавши наведені вище вимоги закону, оцінивши характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, неможливість поновити попереднє становище внаслідок загибелі, а також істотність вимушених змін у їх житті і наслідків, що настали та негативно позначилися на їх моральному стані, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн кожному із позивачів».

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 рок з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач у справі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням обставин, що батько втратив молодого сина, залишився без його турботи і піклування, суд вважає за можливе стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю сина, грошові кошти у розмірі 200 000 гривень.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою сина, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на незворотні негативні наслідки, які настали для позивача внаслідок смерті сина.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18).

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу статті 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України також гарантують те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.

Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю. Зв`язок принципів змагальності та рівності акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateosv. Spain), заява №12952/87, п. 63).

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbataniv. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. theUnitedKingdom), заява №24724/94, п. 83-89).

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» (заява №4241/03, п. 50), в аспекті змагальності, наголошується на тому, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд; стаття 6 Конвенції, в той же час, не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами. Аналогічна позиція також міститься у рішенні в справі «Олюджіч проти Хорватії» (OlujicvCroatia), №22330/05, п. 77).

Так, представником відповідача, належними та допустимими доказами не спростовані вимоги позивача, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін, які наведені у позові в межах наданих позивачем та відповідачем доказів, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Що стосується розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Частиною 6 цієї статті, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» AТ «Укргазвидобування» в дохід держави судовий збір у розмірі 2000,00 грн.

Щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу, судом встановлено таке.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 лютого 2019 року (справа №756/2114/17) зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано такі документи: договір про надання правової (правничої) допомоги № 12 від 25.02.2024, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт згідно договору про правничу допомогу від 26.02.2024, квитанцію № 0004947 від 26.02.2024.

З акту наданої правової допомоги, судом встановлено, що адвокатом всього витрачено 8,5 годин роботи, вартість наданої правничої допомоги адвокатом оцінена у 12750 грн. Так адвокатом витрачено 2,2 години на вивчення матеріалів справи. На підготовку позовної заяви для подачі позову до суду, копіювання і оформлення копій документів адвокатом витрачено 4,1 година, що коштує 6150 грн. На збір та систематизацію доказів адвокатом витрачено 1,4 годину вартість цієї роботи становить 2100 грн. На консультацію щодо характеру спірних правововідносин адвокатом витрачено 0,8 години, вартість цієї роботи становить 1200 грн. Крім цього, п. 3.1 договору про надання правничої допомоги № 12 від 25.02.2024 передбачено оплата 8000 гривень за ведення справи у районному суді.

Отже, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, зважаючи на характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, суд доходить висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача з 20750 грн до 10000 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 95, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування», третьої особи Орлова Олександра Васильовича про стягнення моральної шкоди в результаті загибелі від нещасного випадку на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, б. 26/28) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті сина внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом у розмірі 200 000,00 (двісті тисяч) гривень без урахування податків, зборів та інших платежів та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, б. 26/28) на користь держави судовий збір у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Павлівка, Боровського району, Харківської області, громадянин України, паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Красноградським РВ УМВС України в Харківській області 25.12.2000, ІПН НОМЕР_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Жигилій Павло Васильович, ордер серії АХ №1175049, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 918 від 05.05.2000, місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування», код ЄДРПОУ 30019775, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, б. 26/28.

Представник відповідача: Бєлєвцова Оксана Сергіївна, довіреність № 2-919д від 18.12.2023 та № 2-781д від 25.12.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2185 від 17.01.2018, місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Т.В. Богачова