Вирок № 125983165, 20.03.2025, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1458/24

1-кп/189/124/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2025 року селище Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024041540000305 від 04.06.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . уродженця м. Донецьк, громадянина України, який має середню освіту, не одружений, групи інвалідності не має, депутатом не являється, офіційно працює на ПП «Перемоги АВК» на посаді: охоронця, державних нагород не має, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 перебуває на військовому обліку з 18.10.2011 року, як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

16.05.2024 року отримав під підпис повістку для проходження військово-лікарської комісії.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №693 від 16.05.2024 року КНП «Покровська лікарня» ДОР, виданої головою військово-лікарської комісії ОСОБА_6 .. ОСОБА_5 , було визнано придатним до військової служби.

16.05.2024 року, близько о 13 год. 00 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованому по АДРЕСА_2 , відмовився від отримання повістки про призов за мобілізацією до лав Збройних сил України, згідно з якою, останній повинен був 17.05.2024 року о 07 год. 00 хв. з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки до військової частини НОМЕР_1 . Після чого, 16.05.2024 року, близько 13 год. 10 хв., на гр. ОСОБА_5 , був складений акт про відмову від отримання повістки військовозобов`язаного. В цей же час ОСОБА_5 був під особистий підпис попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 336 КК України, за ухилення від призову за мобілізацією.

Цього ж дня, тобто 16.05.2024 року ОСОБА_5 , після відмови від бойової повістки перебуваючи в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташовується за адресою: АДРЕСА_2 , будучи військовозобов`язаним і придатним до військової служби, не маючи права на відстрочку, з метою ухилення від призову у зв`язку з оголошенням загальної мобілізації на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації, без поважних на це причин, безпідставно пославшись на небажання проходити військову службу, умисно, у категоричній формі і відкрито відмовився від проходження служби та вибуття у військову частину про що власноручно написав заяву про відмову від мобілізації в Збройних силах України, будучи заздалегідь попередженим про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 336 КК України за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 в судових дебатах просив визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 336 КК, вважає його вину повністю доведеною і підтвердженою письмовими матеріалами та показаннями свідків, просив обрати до обвинуваченого міру покарання у виді трьох років позбавлення волі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 пояснив суду, що 16.05.2024 року він з`явився до ТЦК, де його направили на ВЛК. Саму військово-лікарську комісію він пройшов за пів години, ніхто з лікарів його нічого на питав, тільки у кабінеті у лікаря ОСОБА_6 він поскаржився останньому на проблеми з тиском, про що лікар зробив відповідну відмітку. Після цього ОСОБА_5 був доставлений назад до ТЦК, де йому намагались вручити так звану бойову повістку, однак він відмовився від отримання зазначеної повістки, написавши відповідну заяву, яка була мотивована проблемами зі здоров`ям. ОСОБА_5 також зазначив, що висновок ВЛК він не оскаржував, оскільки не знав, що в нього є така можливість.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину, однак під час судових дебатів зазначив, що не згодний з тим, щоб бути мобілізованим у зв`язку з проблемами зі здоров`ям, і порушенням правил проходження ним військово-лікарської комісії. Зазначив, що якби медичний огляд стосовно нього був проведений без порушення закону, тоді він у разі визнання його придатним до військової служби, пішов би служити.

Захисник ОСОБА_4 в судових дебатах просив визнати неналежними доказами висновок військово-лікарської комісії, а також так звану «бойову повістку» неналежними доказами і виправдати ОСОБА_5 за відсутністю події і складу злочину в його діях.

Зазначив, що придатність особи до військової служби визначається військово-лікарською комісією, яка під час своєї роботи керується Положенням про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008.

Вважає, що картка обстеження ОСОБА_5 не відповідає вимогам вказаного Положення, зокрема, в зазначеній картці відсутня інформація щодо проведення аналізів крові та сечі для виявлення певного переліку захворювань, відсутня інформація про вимірювання тиску, не зроблений рентген легенів.

Також вважає, що повістка підписана неналежною посадою особою (не Є. Шкнаєм як зазначено у повістці, а іншим працівником військкомату), на підставі чого робить висновок про ознаки підробки документів.

В судовому засіданні були досліджені письмові матеріали та допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що працює соціальним працівником в ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтвердила, що в її присутності ОСОБА_5 відмовився від отримання повістки і що вона дійсно підписала акт про відмову від отримання ним повістки.

Свідок ОСОБА_8 показав суду, що працює у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Пояснив, що 16.05.2024 року він засвідчив акт відмови від отримання повістки ОСОБА_5 , був присутній, коли ОСОБА_5 намагались вручити повістку, але останній відмовився від її отримання, про що був складений відповідний акт, який свідок підписав.

Свідок ОСОБА_9 показав суду, що обіймає посаду старшого офіцера відділу обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 . Пояснив, що 16.05.2024 року до ТЦК працівниками поліції був доставлений ОСОБА_5 , який був направлений до лікарні для проходження ВЛК, за результатами якої останній був визнаний придатним до військової служби. В той же день, ОСОБА_5 був закомлектований до команди на відправку у військову частину та під підпис повідомлений про відповідальність за ухилення від військової служби. ОСОБА_5 відмовився підписувати повістку, за результатами чого був складений відповідний акт, який був складений в присутності двох свідків. Крім того, ОСОБА_5 власноруч написав заяву про відмову від мобілізації до ЗСУ. За результатами зазначеної події, свідок ОСОБА_9 склав відповідний рапорт. Також пояснив, що за посадою має право підписувати і вручати повістки.

Покази свідків є логічними, послідовними, будь-яких даних про те, що свідки зацікавлені у розгляді кримінального провадження на користь органів досудового розслідування або з будь-яких підстав залежні від них, або мали б підстави обмовити обвинуваченого, судом не встановлені.

Клопотань про виклик і допит інших свідків сторонами провадження не заявлялося.

В судовому засіданні досліджені наступні письмові докази:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024041540000305 від 04.06.2024 року, з якого вбачається, що до ЄРДР були внесені відомості про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення за ст. 336 КК України;

- повідомлення від начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 до ВП №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 29.05.2024 року, в якому був викладений факт ухилення ОСОБА_5 від призову на військову службу;

- картку обстеження та медичного огляду від 16.05.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_5 на підставі статті 39в графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби;

- довідку військово-лікарської комісії №693 від 16.05.2024 року, відповідно до якої на підставі статті 39в графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_5 є придатним до військової служби;

- пам`ятку від 16.05.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_5 особисто під підпис ознайомлений про кримінальну відповідальність за ухилення від військової служби, передбачену ст. 336 КК України;

- акт про відмову отримання повістки військовозобов`язаним від 16.05.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_5 в присутності двох свідків відмовився від отримання повістки під підпис;

- письмову заяву ОСОБА_5 від 16.05.2024 року, відповідно до якої останній власноручно написав, що відмовляється від мобілізації до ЗСУ оскільки боїться смерті та не признає насильство в будь-якій формі.

Аналізуючи в сукупності показання свідків, письмові матеріали, оцінюючи зібрані по справі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що інкриміноване ОСОБА_5 діяння повністюдоведене івірно кваліфікованеорганом досудовогорозслідування заст.336КК України,як ухиленнявід призовуна військовуслужбу підчас мобілізації,на особливийперіод,виходячи знаступного.

Відповідно до вимог ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно зі ст.91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.336КК України (ухилення від призову за мобілізацією), проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов`язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до військового комісаріату для відправлення до військової частини або у відмові отримати повістку. Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов`язаного до такого місця.

Суб`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, тобто коли військовозобов`язаний усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.

Статтею 336 Кримінального кодексу України, передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією. Злочин, передбачений вказаною статтею, має формальний склад та не є триваючим за своєю суттю. Факт вчинення суспільно небезпечного діяння (яке складає об`єктивну сторону злочину) утворює закінчений злочин. Об`єктивна сторона злочину в диспозиції ст.336КК визначена із застосуванням терміну «ухилення». Ухилятися - означає намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь, відсторонятися від чогось. Таким чином зміст ухилення як діяння (дія чи бездіяльність) визначається змістом того, від чого ухиляється особа, в даному випадку - змістом понять «мобілізація» і «призов за мобілізацією». У статті 336КК ці поняття не розкриваються, що свідчить про те, що її диспозиція є бланкетною.

Однак, згідно з ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Закон України«Про військовийобов`язокта військовуслужбу» передбачає, що чоловіки віком від 18 до 60 років зобов`язані за викликом з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік. Відповідно виклик здійснюється шляхом вручення повісток.

Згідно з Законом України«Про оборонуУкраїни» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до визначень наданих у Законі України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» №3543-ХІІвід 21жовтня 1993року під мобілізацією розуміється - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 22 вказаного вище Закону під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на штати воєнного часу, громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах.

24 лютого 2022 року Президентом України виданий Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан. Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Відповідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №65/2022 та Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 17.05.2022 року №343/2022 на території України оголошено загальну мобілізацію.

Ухилення громадян від призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану вкрай негативно впливає на укомплектованість військових частин і підриває обороноздатність країни в умовах відсічі збройній агресії російської федерації, яка загрожує життю, здоров`ю, безпеці всіх громадян і самому існуванню нашої держави.

Відповідно до п. 56 Постанови КМУ«Про затвердженняПоложення пропідготовку іпроведення призовугромадян Українина строковувійськову службута прийняттяпризовників навійськову службуза контрактом»від 21березня 2002р.№352 оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Мобілізаційне розпорядження - це документ, який вручається військовозобов`язаному громадянину після проходження ним медичної комісії та визнання його придатним до військової служби для подальшої мобілізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Проведення медичногоогляду військовослужбовців,військовозобов`язаних,резервістів длявизначення ступеняпридатності довійськової службивизначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2. глави 1 розділу I «Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 (надалі Положення), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних. Військово-лікарська експертиза це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей, військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом.

Пункт 2.1 глави 2 розділу I Положення передбачає, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Відповідно до п. п. 2.6.3 пункту 2.6 глави 2 розділу I Положення, до складу ВЛК, що створюється у військовому комісаріаті, територіальному центрі комплектування, лікарі і секретар комісії залучаються з місцевих лікувально-профілактичних закладів рішенням голови районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради) за погодженням із головою відповідної штатної ВЛК регіону.

Відповідно до пункту 1.1. Розділу ІІ Положення, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Відповідно до додатку 14 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, на військовозобов`язаних що проходять медичний огляд складається картка обстеження та медичного огляду військово-лікарської комісії.

Згідно з п. 23.5 глави 23 розділу II Положення після закінчення огляду кожний лікар записує в картку обстеження та медичного огляду діагноз та висновок щодо ступеня придатності до військової служби, відповідну статтю Розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою. За результатами медичного обстеження ВЛК приймає остаточне рішення щодо ступеня придатності кандидата за станом здоров`я до військової служби.

В додатку 1 до Положення викладений розклад хвороб,станів тафізичних вад,що визначаютьступінь придатностідо військовоїслужби,служби увійськовому резервівійськової служби,відповідно достатті 39вякого уразі наявності хвороби, що характеризуються підвищеним кров`яним тиском I10-I15, а саме, гіпертонічної хвороби І стадії, особа визнається придатною до військової служби.

Відповідно до п. 2.4.10 розділу ІІ Положення постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена до Центральної військово-лікарської комісії або у судовому порядку

Будь-яких обставин, які б вказували на те, що лікарями порушена процедура проведення військово-лікарської комісії, судом не встановлено.

Звернень ОСОБА_5 до Центральної військово-лікарської комісії або до суду для оскарження рішень ВЛК матеріали справи не містять. Медичних документів на підтвердження буд-яких діагнозів обвинуваченого, що виключають можливість проходження ним служби за мобілізацією, суду не надано.

Отже, підстави для визнання недопустимими чи неналежними таких доказів як висновку ВЛК та картки огляду ВЛК, відповідно до яких обвинувачений пройшов військово-лікарську комісію за результатами якої він був визнаний придатним до військової служби, на думку суду, відсутні.

Суд також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що порушений порядок надання повістки обвинуваченому.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 , будучи військовозобов`язаним, не маючи права на відстрочку, пройшов медичний огляд, що проводився військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності до військової служби, яким останнього визнано придатним до військової служби, відмовився від отримання повістки, що було зафіксовано складеним актом, написав власноруч заяву про відмову від мобілізації, тим самим здійснивши кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.

При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст. ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, обвинувачений вчинив нетяжкий злочин.

Обставини, які згідно зі ст.66КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлені.

Обставини, які згідно зі ст.67КК України обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлені.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, з місця проживання характеризується позитивно, працює, дітей на утриманні не має, не судимий.

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує наступне.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернуто увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і ЄСПЛ (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

В той же час згідно зі ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

При обранні виду та міри покарання для обвинуваченого суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Обвинувачений хоча і скоїв умисний нетяжкий злочин, але його поведінка створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя, безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації, що суттєво підвищує ступінь суспільної небезпечності як вчиненого діяння, так і особи обвинуваченого.

Оскільки Україна перебуває в умовах збройної агресії з боку російської федерації, то конституційний обов`язок кожного громадянина захищати Батьківщину, отже вчинений ОСОБА_5 умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпеку, а тому звільнення від відбування покарання з випробуванням військовозобов`язаного за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання конституційного обов`язку, пов`язаного із захистом Батьківщини. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого правопорушення, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 09.12.2024 у справі № 146/1811/23 та постанові від 03.12.2024 у справі № 591/6556/23, відсутність належного реагування держави, зокрема суду під час призначення покарання за вчинення військовозобов`язаними кримінальних правопорушень у сфері забезпечення призову та мобілізації під час збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України, нівелює визначену статями 50, 65КК України мету покарання і може призвести до збільшення кількості аналогічних кримінальних правопорушень іншими особами, а також неспроможності забезпечення належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України, що призведе до порушення прав та інтересів суспільства і держави в цілому.

Встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини не дають підстав для застосування ст. 75 КК та звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, адже в такому разі буде досягнута мета злочину, якою прагне досягнути особа, що ухиляється від призову.

Зазначені вище обставини унеможливлюють виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання в умовах ізоляції від суспільства, тому суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої статтею 336 КК України, та, враховуючи дані про особу, вважає за можливе призначити покарання відповідно до найнижчої межі санкції ст. 336 КК, що відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого та конкретним обставинам кримінального провадження, та є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів. Вважати таке покарання надмірно суворим в суду підстав не вбачається.

Цивільний позов по справі не заявлений.

В ході досудового розслідування експертизи не проводились.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішуються судом під час ухвалення судового рішення.

Запобіжні заходи до обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст. ст. 100, 369-371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази по справі:

- оригінали документів щодо мобілізації на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 9 (дев`ять) аркушах, які визнані речовими доказами залишити в матеріалах справи.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1