Рішення № 125983031, 20.03.2025, Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

РІШЕННЯ

20 березня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/995/24(741/2044/24) Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінтраст Україна, код ЄДРПОУ 44559822, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, м. Київ, 03150,

до відповідача: ОСОБА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 ,

АДРЕСА_1 ,

про стягнення 37 526,50 грн

у межах справи №927/995/24

За заявою боржника,

Боржник: ОСОБА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 ,

АДРЕСА_1 ,

За участю керуючої реструктуризацією боржника арбітражної керуючої Мотальової-Кравець Валерії Юріївни,

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво №1907 від 25.04.2019, адреса для листування: Пушкінська, буд. 57, оф.10, м. Харків, 61002, РНОКПП НОМЕР_2 ,

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи

без повідомлення (виклику) сторін;

Обставини справи.

У провадженні перебуває справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області (суддя М.В. Фесюра) від 11.11.24 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів боржника з 11.11.2024 року; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 11.11.2024 року; керуючою реструктуризацією боржника призначено арбітражну керуючу Мотальову-Кравець Валерію Юріївну (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво №1907 від 25.04.2019, адреса для листування: Пушкінська, буд. 57, оф.10, м. Харків, 61002, РНОКПП НОМЕР_2 ).

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінтраст Україна звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в якій просив суд стягнути заборгованість за кредитним договором від 09 червня 2023 року у сумі 37526,50 грн. у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області (суддя-Киреєв О.В.) від 27 вересня 2024 року судом було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 10.12.24 цивільну справу №741/2044/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінтраст Україна до ОСОБА_1 про стягнення 37 526,50 грн заборгованості за кредитним договором передано до Господарського суду Чернігівської області на підставі ч.3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки на розгляді у господарському суді перебуває справа №927/995/24 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.

Згідно з інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вказана вище ухвала набрала законної сили 10.12.24.

10.01.25, до господарського суду Чернігівської області надійшла справа №741/2044/24 за підсудністю з Носівського районного суду Чернігівської області (суддя Киреєв О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінтраст Україна до ОСОБА_1 про стягнення 37526,50 грн заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.25 справу №927/995/24(741/2044/24) передано на розгляд судді Фесюри М.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.01.25 постановено (суддя- Фесюра М.В.):

прийняти справу №741/2044/24 до свого провадження та приєднати до матеріалів справи №927/995/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ;

справу розглядати в межах справи №927/995/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами;

відповідачу, відповідно до статей 165, 178, 251 ГПК України, протягом 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позовну заяву з доказами в його обґрунтування; копію цього відзиву (з доданими документами) надіслати позивачу, докази направлення подати до суду разом з відзивом на позов;

попередити відповідача, що з огляду на зміст частини 2 статті 178 ГПК України, в разі ненадання відзиву в установлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами;

позивачу, відповідно до статей 166,184,251 ГПК України, протягом 7 календарних днів з дня отримання відзиву, надати суду відповідь на відзив (з доказами в її обґрунтування); її копію (з доданими документами) надіслати відповідачу, докази направлення подати до суду разом з відповіддю на відзив;

відповідачу, відповідно до статей 167,184,251 ГПК України, протягом 7 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив, надати суду заперечення (в разі наявності) на відповідь на відзив; його копію надіслати позивачу (з доданими документами), докази цього направлення подати до суду;

роз`яснити сторонам, що клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має право подати в строк для подання відзиву на позов (або разом із відзивом на позов), а позивач - не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання відзиву.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електроннійформі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала суду від 21.01.25 направлена позивачу та представнику позивача до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронних кабінетів: позивачу та представнику позивача 21.01.25 20:46.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвала суду від 21.01.25, направлена відповідачу за адресою, зазначеною у відповіді №811878 від 27.09.24 з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 89), повернулася неврученою із позначкою пошти адресат відсутній за вказаною адресою.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку відсутній за вказаною адресою вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідач у справі не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене вище та факт надсилання судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі, враховуючи повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення: адресат відсутній за вказаною адресою, суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про наявне позовне провадження у справі №927/995/24 (741/2044/24).

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв/клопотань від відповідача до суду не надходило.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

09.06.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи електронний договір №6746579 про надання споживчого кредиту, згідно умов якого сума кредиту складає 13 000,00 грн, строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчисленні загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є додатком №1 до цього Договору. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. Договору.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Авентус Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки), яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Як вбачається з матеріалів позову та не заперечується відповідачем, ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача. В матеріалах справи міститься лист АТ «Універсал Банк» (від 06.11.24 №БТ/6929), за змістом якого банк підтверджує зарахування коштів в сумі 13 000 грн від CASH*SENSE02CARD на платіжну №4441114452212176, емітовану на ім`я Оксимець Валентин Олександрович (РНОКПП НОМЕР_1 ).

У період з 09.06.23 по 26.05.24 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в сумі 4447,90 грн, з яких 4447,90 грн - оплата процентів за користування позикою.

У відповідності до пп. 3 п.4.1. кредитного договору визначено, що Товариство (ТОВ «Авентус Україна») має право, зокрема, укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача, але з обов`язковим повідомленням Споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.

Так, 27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу №27.05/24-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги в розмірі 35715,60 грн (в тому числі 13000 грн заборгованості за основною сумою боргу та 22715,60 грн боргу за відсотками) за вказаним вище кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електрону пошту відповідного повідомлення.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання перед позивачем не виконав в повному обсязі, то у нього утворилась заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як правонаступником ТОВ «Авентус Україна», у загальному розмірі 37526,50 грн, з яких :

- 13000 грн заборгованість за тілом кредиту;

- 22 715, 60 грн відсотків, нарахованих первісним кредитором за періо з 09.06.23 по 07.10.23;

- 1810,90 грн відсотків, нарахованих на підставі Договору факторингу за період з 27.05.24 по 02.06.24 у сумі 1810,90 грн.

Вказані обставини підтверджується наступними доказами:

- копією Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»;

- копією договору №6746579 про надання споживчого кредиту з додатком;

- копією паспорту споживчого кредиту;

-витягу з реєстру боржників;

- довідкою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про перерахування коштів від 29.05.24 вих.№7/4941;

- копією повідомлення про відступлення прав вимоги;

- копією витягу з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензій для здійснення діяльності з надання фінансових послуг ТОВ «ФК» ФІНТРАСТ УКРАЇНА» від 24.01.2022;

- копією листа від Національного банку України щодо внесення до Державного реєстру фінансових установ та видачі ліцензії ТОВ «ФК» ФІНТРАСТ УКРАЇНА» № б/н від 23.12.2021;

-копіями платіжних інстуркцій про сплату за договором факторингу;

-копією свідоцтва про реєстрацію фінансової установи;

- копією Статуту ТОВ «ФК» ФІНТРАСТ УКРАЇНА»;

- копією Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна»;

-копіями Договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.24 з додатками, актом від 04.06.24 та платіжної інструкції №2761 від 19.09.24 за договором;

-розрахунком заборгованості за Договором факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.24.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено Законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до етапі 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України). Стаття 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 етапі 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно з частиною 2 етапі 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 етапі З Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується т : вернути кредит та сплатити проценти.

Аналізуючи положення укладеного кредитного договору, суд дійшов висновку про відповідність наданого позивачем розрахунку заборгованості позовними вимогами, оскільки, такі вимоги підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, зважаючи на встановлені судом обставини, наведені норми законодавства та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 37 526,50 грн підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів ліквідатора банкрута, позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення формулювання рішень.

Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Також на підставі ст. 129 ГПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати судового збору в сумі 2422,40 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача 10 000 грн витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач до позовної заяви додав: копію договору про надання правової допомоги №26/08-2024 від 26.08.24, укладений позивачем з адвокатом Городніщева Є.О.; копію ордеру на надання правової допомоги №1705234 від 19.09.24, акт від 19.09.24 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №1705234 від 19.09.24, рахунок на оплату №4635-19/09-2024 від 19.09.24,

За умовами п. 4.1. Договору від 26.08.24 отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

Факт наданих послуг підтверджується Актом про надання правничої допомоги (п.4.4.). Підставою для оплати є рахунок-фактура (п.4.4.). Клієнт здійснює оплату за надані послуги згідно Акту про надання правничої допомоги протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду по справі законної сили (п.4.6.).

Заяви про неспівмірність або клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило.

Таким чином, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами, становить 10 000 грн та підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінтраст Україна, код ЄДРПОУ 44559822, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, м. Київ, 03150) 37 526,50 грн боргу, 2422,40 грн судового збору та 10 000 грн витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяМ.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

Документи по справі можуть бути направлені на адресу суду: пр-т Миру, 20, м. Чернігів, 14000, та на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області: Е-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; тел. канцелярії (099)420-54-50.