Ухвала суду № 125981725, 20.03.2025, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

20 березня 2025 року Справа № 915/379/25

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали заяви: Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (54001, м. Миколаїв, вул. Вадима Благовісного, буд. 73) про забезпечення позову

особи, що можуть отримати статус учасника справи:

позивач: Миколаївська міська рада (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МНП» (54017, м. Миколаїв, вул. Соборна, буд. 12/1; ідентифікаційний код 39889253)

без виклику учасників справи,

В С Т А Н О В И В:

17.03.2025 Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся в інтересах Миколаївської міської ради до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 51-50/2-2269вих-25 від 14.03.2025 (з додатками), в якій просить суд:

1. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «МНП» (код ЄДРПОУ 39889253) повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 26565573) за актом приймання передачі земельну ділянку площею 688 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:023:0036 поблизу житлового будинку № 340 по пр. Богоявленському в м. Миколаєві.

2. Скасувати державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «МНП» на незавершене будівництво із загальним відсотком готовності 15 % за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, проспект Богоявленський, будинок 340-а у зв`язку з його знищенням (запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.12.2020 № 39978937) із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МНП» (код ЄДРПОУ 39889253) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову.

4. Про дату, час та місце розгляду справи повідомити Миколаївську обласну прокуратуру.

18.03.2025 до суду від Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва надійшла заява б/н від 18.03.2025 (вх. № 4143/25) про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів для забезпечення позову заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва. З цією метою:

- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо незавершеного будівництва із загальним відсотком готовності 15 % за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, проспект Богоявленський, будинок 340-а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2262270148101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) та земельної ділянки площею 688 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:023:0036 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 216270348101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);

- заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «МНП» (адреса: вул. Соборна, б. 12/1, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 39889253) проводити добудову, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо незавершеного будівництва за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, проспект Богоявленський, будинок 340-а, а також здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 688 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:023:0036.

Відповідно до приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У даному випадку заявник звернувся із заявою про забезпечення позову після подання позову та до відкриття провадження у справі.

За правилами ч. 1, 3-4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За результатами дослідження поданої заяви, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також не вбачає наявності виняткового випадку для призначення розгляду даної заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши подану заяву відповідно до приписів § 1 глави 5 та глави 10 Розділу І ГПК України, суд дійшов висновків про її часткове задоволення, виходячи з такого:

З огляду на прохальну частину позову, його предметом виступають вимоги прокурора в інтересах держави в особі міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю про повернення земельної ділянки комунальної власності, скасування державної реєстрації права власності товариства на об`єкт незавершеного будівництва, у зв`язку з його знищенням.

В обґрунтування ж заяви про забезпечення позову позивач зазначає, зокрема, таке.

Підставою для пред`явлення позову стали порушення інтересів держави у зв`язку з незаконним використанням ТОВ «МНП» земельної ділянки комунальної власності площею 688 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:023:0036 та її обтяження реєстрацією за товариством права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який наразі не існує.

Прокурор зазначає, що указана земельна ділянка перебувала в оренді ТОВ «МНП». За інформацією Миколаївської міської ради від 16.01.2025, долученою до позову, строк оренди цієї ділянки поновлювався ТОВ «МНП» до 28.04.2021. ТОВ «МНП» до закінчення строку оренди землі (28.04.2021) не виконало умову про завершення будівництва магазину. Також після закінчення строку оренди ТОВ «МНП» безпідставно не повернуло міській раді земельну ділянку комунальної власності площею 688 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:023:0036, а з 01.01.2023 не звітує та не сплачує кошти за її використання.

Таким чином, на переконання прокурора, ТОВ «МНП», не завершивши будівництво магазину та не повернувши міській раді ділянку з кадастровим номером 4810136600:07:023:0036, порушило вимоги статті 629 ЦК України, частини першої статті 1212 ЦК України, частини першої статті 34 Закону України «Про оренду землі», умови договору оренди землі від 17.10.2013 № 9641 зі змінами.

Відновлення порушених прав Миколаївської міської ради потребує зобов`язання в судовому порядку ТОВ «МНП» повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 688 кв.м з кадастровим номером 481013660:07:023:0036.

Окрім того, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «МНП» зареєстровано 22.12.2020 право власності на об`єкт незавершеного будівництва (15 % готовності) по пр. Богоявленському, 340-а.

Прокурор наголошує, що оскільки незавершене будівництво по пр. Богоявленському, 340-а фактично відсутнє/знищене, то немає правових підстав для існування державної реєстрації за ТОВ «МНП» права власності на нього.

Тобто, наявність у ТОВ «МНП» правомочностей власника об`єкту незавершеного будівництва дає можливість у будь - який момент, у т.ч. під час розгляду справи судом, але до прийняття остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб.

До того ж, ТОВ «МНП», як власник об`єкту незавершеного будівництва, що має декларацію про початок будівельних робіт від 18.05.2017 № МК 103171382001, може здійснити будівельні роботи, ввести магазин в експлуатацію та зареєструвати право власності на нього, що призведе до зміни предмету позову.

Вчинення товариством будь-якої з указаних дій, на переконання заявника, унеможливить ефективний захист інтересів держави.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, рішення, яким суд забезпечує позов, як ефективний засіб юридичного захисту повинне бути реальним (тобто таким, яке забезпечує дієвий правовий захист від свавілля контрагента) та своєчасним.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини», заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У провадженні з розгляду заяви про забезпечення позову суд позбавлений можливості встановлювати законність і обґрунтованість дій відповідачів, позаяк такий предмет розгляду належить здійснювати в порядку позовного провадження. Сутність забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії покликана захистити заявника від свавільних дій осіб, якщо крім усього такі дії носять непередбачувані, швидкі та невідворотні елементи. Таким чином, у цьому провадженні суд встановлює обґрунтованість заходів забезпечення з урахуванням розумності та адекватності вимог заявника, його доводів, відповідності наведених в приписах підстав із положеннями закону.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Разом із тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів сторонніх осіб.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст.137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 23.10.2019 у справі №927/432/19).

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивачем зазначено такі підстави для вжиття заходів забезпечення позову:

- щодо заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь - які реєстраційні дії щодо спірного об`єкту незавершеного будівництва та земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:023:0036, прокурор зазначає, що бездіяльність ТОВ «МНП» щодо повернення земельної ділянки Миколаївській міській раді, а також щодо закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на знищений об`єкта незавершеного будівництва мають очевидний протиправний характер. Якщо під час розгляду справи або набрання рішенням суду законної сили товариство відчужить у будь-який спосіб спірний об`єкт на користь інших осіб, це зумовить необхідність звернення до суду з іншим позовом до інших відповідачів. Реєстрація за товариством речового права відносно зазначеної земельної ділянки дозволить проводити будівельні роботи та вчинити інші дії. Зазначене призведе до тривалого непоновлення інтересів держави. Саме такий спосіб забезпечення позову унеможливить вжиття будь-яких дій з боку ТОВ «МНП» та інших осіб щодо спірного об`єкту незавершеного будівництва, земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:023:0036. Так, за частиною 4 статті 24 Закону передбачені випадки, коли наявність судового арешту не є підставою для відмови у державній реєстрації прав, наприклад, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно або витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння. Разом з тим, наявність зареєстрованої заборони вчинення реєстраційних дій є безумовною підставою для зупинення державної реєстрації прав і законодавством не встановлено жодних винятків. Тому з метою забезпечення позову доцільно забороняти органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірного об`єкту незавершеного будівництва та земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:023:0036;

- щодо заборони ТОВ «МНП» укладати договори, вчиняти інші правочини щодо спірного об`єкту незавершеного будівництва, а також будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136600:07:023:0036, прокурор зазначає, що метою заходу є запобігання зміні предмету спору, сторін у справі та забезпечення реального виконання рішення суду й поновлення інтересів держави.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Як вбачається з доданих до позовних матеріалів доказів, прокуратурою подано, зокрема, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Так, зі змісту Інформаційних довідок № 417906882 від 14.03.2025, № 417906599 від 14.03.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що на земельній ділянці 4810136600:07:023:0036 за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, проспект Богоявленський, будинок 340-а знаходиться об`єкт незавершеного будівництва (загальний відсоток готовності складає 15%), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2262270148101, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «МНП».

За такого, суд зауважує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

Судом також взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.09.2020 по справі № 753/22860/17 про те, що невжиття власником об`єкту нерухомого майна активних дій, які могли би підтвердити його намір відчужити такий об`єкт не спростовують висновки про наявність у особи, яка є одноособовим власником можливості вільно розпорядитись об`єктом нерухомості, якщо не вжити заходів забезпечення позову.

При цьому сам факт наявності права власності на спірне майно вже свідчить про реальну можливість власника вільно розпоряджатись належним йому нерухомим майном.

Враховуючи вищевикладене, вимога прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь - які реєстраційні дії щодо спірного об`єкту незавершеного будівництва та земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:023:0036 є обґрунтованою, а відповідні заходи адекватними і пов`язаними з предметом спору заходами забезпечення позову, які дозволять уникнути ускладнень виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки спрямовані на збереження поточного статусу майна.

Так, суд погоджується з доводами прокурора про те, що за приписами ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачені випадки, коли наявність судового арешту не є підставою для відмови у державній реєстрації прав, наприклад, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно або витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння. Разом із тим, наявність зареєстрованої заборони вчинення реєстраційних дій є безумовною підставою для зупинення державної реєстрації прав і законодавством не встановлено жодних винятків.

З огляду на викладені в заяві обставини, враховуючи предмет позову у справі та визначені ч. 1 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку про задоволення заяви в цій частині та вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірного об`єкту незавершеного будівництва та земельної ділянки.

Крім того, вжиття вказаного заходу забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику.

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову. Враховуючи характер спору, обраний прокуратурою захід забезпечення є співрозмірним до позовних вимог та фактичних обставин господарської діяльності сторін, не забороняє відповідачу використовувати майно, забезпечує виконання судового рішення в разі можливого задоволення позову й не порушує існуючих прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вказаний спосіб забезпечення позову не зупиняє діяльності відповідача, та не порушує прав третіх осіб, а спрямований на їх захист, є співмірним із заявленими позивачем вимогами, спрямований на запобігання ймовірним порушенням прав заявника, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін та не суперечить ст.137 ГПК України.

Водночас, решта заходів забезпечення позову, про застосування яких просить заявник, у вигляді заборони відповідачу проводити добудову, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо незавершеного будівництва за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, проспект Богоявленський, будинок 340-а, а також здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 688 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:023:0036 не мають правового зв`язку з предметом позовних вимог, під час розгляду яких судом буде досліджуватися саме питання щодо наявності правових підстав для повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірне нерухоме майно.

Відтак, вказані заходи забезпечення позову не узгоджуються з предметом позовних вимог.

Також суд наголошує, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити із законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (ст. 6 Господарського кодексу України).

Таким чином, застосування такого заходу забезпечення позову як заборона Товариству з обмеженою відповідальністю «МНП» проводити добудову, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо незавершеного будівництва за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, проспект Богоявленський, будинок 340-а, а також здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 688 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:023:0036, може мати наслідком втручання у господарську діяльність відповідача та невизначеного кола інших осіб, що є недопустимим з огляду на приписи ст. 6 ГК України і, за умови недоведеності наявності порушення прав заявника, порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.

Враховуючи співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок їх невжиття, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу проводити добудову, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо незавершеного будівництва за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, проспект Богоявленський, будинок 340-а, а також здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 688 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:023:0036.

Отже, враховуючи вищевказані норми та наведені обставини у сукупності, розглянувши заяву Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва б/н від 18.03.2025 (вх. № 4143/25) про забезпечення позову, виходячи з характеру обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь - які реєстраційні дії щодо спірного об`єкту незавершеного будівництва та земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:023:0036.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що застосування заходів зустрічного забезпечення, виходячи із наведених заявником обставин у даній справі, станом на даний час не є доцільним.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва б/н від 18.03.2025 (вх. № 4143/25) про забезпечення позову у справі № 915/379/25 задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 915/379/25, а саме: заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо незавершеного будівництва із загальним відсотком готовності 15 % за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, проспект Богоявленський, будинок 340-а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2262270148101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) та земельної ділянки площею 688 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:023:0036 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 216270348101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).

3. В іншій частині у задоволенні заяви Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва б/н від 18.03.2025 (вх. № 4143/25) про забезпечення позову у справі № 915/379/25 відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, тобто 20.03.2025.

5. Ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», протягом трьох років.

6. За даною ухвалою:

Стягувач: Миколаївська міська рада (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573);

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «МНП» (54017, м. Миколаїв, вул. Соборна, буд. 12/1; ідентифікаційний код 39889253).

Ухвала може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суддя О.Г. Смородінова