Рішення № 125981688, 10.03.2025, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року Справа № 915/1097/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Шевченко Т.В.,

представників сторін: не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області),

до відповідача: Міського комунального підприємства Миколаївводоканал,

про: відшкодування збитків за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 2835317,80 грн,-

в с т а н о в и в:

Державна екологічна інспекція Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Міського комунального підприємства Миколаївводоканал 2835317,80 грн збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме скидом відповідачем зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС в Бузький лиман з випуску №4 у період з 26.06.2021 по 18.11.2021 та з 25.11.2021 по 09.12.2021.

Ухвалою суду від 23.09.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 06.11.2024.

Відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача посилаючись, зокрема, на наступне:

- до розрахунку розміру збитків позивачем взято три акти відбору проб за період з червня по грудень 2021 року, а саме: перший акт за червень 2021 року та два акти за грудень 2021 року, однак проби відібрані за доволі значний проміжок не брались до уваги та не відомо чи враховувались при здійсненні розрахунку позовних вимог;

- позивачем не зазначено якою нормою законодавства передбачено здійснення нарахувань з урахуванням такого тривалого проміжку між відборами проб, тривалістю майже шість місяців.

Позивач на спростування доводів відповідача вказує наступне:

- пунктом 2.4 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №389 від 20.07.2009, передбачено, що з моменту встановлення факту скиду зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС до повного його припинення проби води відбираються не менше трьох разів;

- для проведення розрахунку нанесених збитків було взято до уваги відбір проб води від 29.06.2021 (під час планової перевірки) та два відбори води від 01.12.2021 та від 09.12.2021 року (під час позапланової перевірки на виконання припису №288 від 05.07.2021);

- під час проведення лабораторних досліджень проб, які в подальшому були відображені в протоколі №43 від 05.07.2021 (акт відбору проб №43 від 29.06.2021), протоколі №122 від 06.12.2021 (акт відбору проб №122 від 01.12.2021) та протоколі №124 від 14.12.2021 (акт відбору проб №124 від 09.12.2021);

- результати лабораторних досліджень, а саме середньостатистичні показники стали основою для проведення розрахунку нанесених збитків у розмірі 2835317,80 грн.

У підготовчому засіданні 06.11.2024 судом оголошено перерву до 05.12.2024.

05.12.2024 судом відкладено підготовче засідання на 20.01.2025 за відповідним клопотанням позивача та у зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою суду від 20.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2025.

17.02.2025 судом відкладено розгляд справи на 10.03.2025 у зв`язку з неявкою відповідача.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання 10.03.2025 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідач в клопотанні б/н від 10.03.2025 просив розглядати справу без участі його представника.

Судом також враховано, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 10.03.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 10.03.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі Бараона проти Португалії 1987 року Суд відзначив: Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів. Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов`язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов`язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв`язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами.

Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов`язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду справи №915/718/24 в межах строку, передбаченого ГПК України.

Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судом встановлено наступне.

У період з 14 по 29 червня 2021 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу було проведено планову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства на підставі наказу та направлення №597пр від 02.06.2021 щодо проведення планового заходу державного нагляду (контролю) дотримання вимог законодавства.

За результатами планової перевірки позивачем складено акт №470 від 29.06.2021, в якому зафіксовано порушення відповідачем водного законодавства, а саме зафіксовано скиди відповідачем зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС в Бузький лиман з випуску №4.

Середні фактичні показники концентрацій забруднюючих речовин за результатами досліджень Відділу інструментально-лабораторного контролю Миколаївської області 29.06.2021 мали наступні якісні показники зворотних вод: завислі речовини - 8,0 мгО2/дм.куб; БСК5 - мгО2/дм.куб; азот амонійний - 3,95 мг/дм.куб; залізо загальне - 0,47 мг/дм.куб; нітрати-15,3 мгО2/дм.куб; сульфати - 167,9 мг/дм.куб; нітрити - 1,868 мг/дм.куб; фосфати - 5,65 мгО2/дм.куб.

Вказані показники зафіксовано протоколом №43 від 05.07.2021 вимірювання показників складу та властивостей проб вод.

За результатами проведення перевірки позивачем надано відповідачу припис №288 від 05.07.2021 про усунення порушень, в тому числі, щодо дотримання нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

З метою перевірки виконання вказаного припису державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу 01.12.2021 (акт №122 від 01.12.2021) та 09.12.2021 (акт №124 від 09.12.2021) відібрано проби води.

Протоколами вимірювань показників складу та властивостей проб вод №122 від 06.12.2021 та №124 від 14.12.2021 відповідно встановлено на випуску №4 скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС в Бузький лиман.

За інформацією відповідача (лист №5/36 від 04.01.2022), наданої на адресу позивача, об`єм скинутих зворотних вод на випуску 4 за період з 00 год 00 хв 26.06.2021 по 10 год 10 хв 18.11.2021 та з 10 год 00 хв 25.11.2021 по 24 год 00 хв 09.12.2021 складає 7938760 м.куб.

За результатом позапланової перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу було складено адміністративний протокол №003027 від 07.12.2021 у відношенні посадової особи відповідача, що в подальшому стало підставою для винесення державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу постанови №003027 від 09.12.2021 про накладення адміністративного стягнення та притягнення відповідальних осіб відповідача до адміністративної відповідальності.

Позивач вказує, а відповідач не спростовує, що вказану постанову посадовою особою відповідача в судовому порядку не оскаржено.

Накладений на підставі вказаної постанови штраф посадовою особою відповідача було добровільно сплачено, що підтверджується квитанцією №0.0.2371207395.1 від 09.12.2021.

Посадовими особами позивача відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №389 від 20.07.2009, проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок скиду відповідачем зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС у Бузький лиман.

Розмір збитків, заподіяних державі внаслідок скиду на випуску №4 відповідача зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів гранично допустимого скидання у Бузький лиман, проведений на підставі відповідних формул вказаної методики (пункт 5.1 формула 1, пункт 5.8 формула 5, пункт 7.2 формули 13-16) та, за твердженням позивача, становить 2835317,80 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача із претензією №39 від 16.03.2023 про відшкодування 2835317,80 грн збитків, заподіяних державі в результаті порушень природоохоронного законодавства в сфері охорони водних ресурсів.

Позивач зазначає, а відповідач не спростовує, що дії посадових осіб позивача щодо складання акту перевірки, проведення розрахунку розміру збитків та пред`явлення претензії щодо добровільного відшкодування збитків відповідачем у порядку адміністративного судочинства не оскаржувались.

Позивач стверджує, що сума збитків відповідачем залишається не відшкодованою, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Чинним законодавством визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ч.1 ст.13 Конституції України).

Згідно ч.1 ст.5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Пунктом а) ч.1 ст.20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про використання та охорону земель.

У відповідності до Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України №230 від 07.04.2020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за №350/34633 (надалі - Положення), Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (надалі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.

Повноваження Держекоінспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідних областей, міст Києва та Севастополя, внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани. Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність Інспекцій та сприяють їм у виконанні покладених на них завдань. Інспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міндовкілля, дорученнями Міністра захисту довкілля та природних ресурсів, його заступників, наказами Держекоінспекції, дорученнями Голови Держекоінспекції, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та Київської міської державних адміністрацій, обласних та Київської міської рад, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням. Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території (пункти 1-3 розділу І Положення №350/34633).

Згідно пункту 10 розділу ІІ Положення, однією із функцій Інспекції є пред`явлення претензій про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розрахунок їх розміру, а також звернення до суду з відповідними позовами.

За такого, суд вважає, що саме Держекоінспекція є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Дії службових осіб державної екологічної інспекції щодо проведення перевірки, складання за його результатами акта перевірки, за результатами якої складено відповідні протоколи, відповідачем оскаржені не були.

Крім того, суд погоджується з позицією позивача відносно того, що аварійний характер ситуації, яка призвела до забруднень, виключає застосування до спірних правовідносин п.1 ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині обов`язку повідомити відповідача про захід державного контролю.

Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що водокористування - використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); ліміт скиду забруднюючих речовин - граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об`єкти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування; вода зворотна - вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар`єрної чи дренажної води.

Згідно ст.46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Відповідно до ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

У відповідності до ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно п.9) ч.1 ст.44 Водного кодексу України визначено обов`язок водокористувача здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Статтею 70 Водного кодексу України передбачено, що скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов`язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони, зокрема, перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань та за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи.

Згідно ст.33 Закону України Про охорону навколишнього середовища екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі розміри викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

У відповідності до п.6) ч.3 ст.110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного господарства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування.

Відповідно до ч.1 ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно ст.68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації у повному обсязі (ч.1 ст.69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища).

Згідно п.8) ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Пунктом е ст.41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, зокрема, такий економічний захід забезпечення охорони навколишнього природного середовища, як відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди.

Для настання деліктної відповідальності необхідним є встановлення судом складу цивільного правопорушення, а саме: а) протиправної поведінки заподіювача шкоди; б) наявності шкоди; в) причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди; г) вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, передбачених законом, коли відповідальність настає незалежно від вини.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Виходячи з положень ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Враховуючи встановлені судом під час розгляду даної справи обставини та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, а також враховуючи заперечення відповідача щодо заподіяння державі шкоди внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Щодо розміру шкоди заподіяної відповідачем слід зазначити наступне.

У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Судом враховано, що порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів регулюється Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 за №389 та зареєстрованій Мін`юстом України 14.08.2009 за №767/16783 (далі Методика №389).

Згідно п.1.2 Методика №389 підлягає застосуванню у разі:

- забруднення водних об`єктів, у тому числі пов`язаного із наднормативними скидами у водний об`єкт забруднюючих речовин та фізико-хімічних показників (далі - забруднюючі речовини) із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

- забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;

- самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів;

- забору, використання води та скиду забруднюючих речовин із зворотними водами у разі перевищення лімітів забору води, лімітів використання води, лімітів скидання забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Відповідно до п.1.4 Методики №389, державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків.

Згідно п.3.1 Методики №389 факт забруднення та/або засмічення водного об`єкта встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб інструментально-лабораторними методами контролю або на основі візуальних спостережень.

Відповідно до п.2.5 Методики №389, якщо розрахунковий період не перевищує п`яти діб, допускається одноразовий відбір проб води.

З метою встановлення розміру заподіяних державі збитків, позивачем виконано Розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів відповідачем, шкоди зумовленої внаслідок скиду забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотніми водами з перевищенням граничнодопустимого скиду в Бузький лиман з випуску №4 у період з 26.06.2021 по 18.11.2021 та з 25.11.2021 по 09.12.2021, яким визначено, що загальну суму нанесеної державі Україна шкоди через порушення відповідачем природоохоронного законодавства становить 2835317,80 грн.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень позивача, пунктом 2.4 Методики №389 передбачено, що з моменту встановлення факту скиду зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС до повного його припинення проби води відбираються не менше трьох разів.

Для проведення розрахунку нанесених збитків позивачем було взято до уваги відбір проб води від 29.06.2021 (під час планової перевірки) та два відбори від 01.12.2021 та від 09.12.2021 (під час позапланової перевірки на виконання припису №288 від 05.07.2021).

За інформацією відповідача (лист №5/36 від 04.01.2022), наданої на адресу позивача, об`єм скинутих зворотних вод на випуску 4 за період з 00 год 00 хв 26.06.2021 по 10 год 10 хв 18.11.2021 та з 10 год 00 хв 25.11.2021 по 24 год 00 хв 09.12.2021 складає 7938760 м.куб.

Розрахунок маси наднормативного скиду забруднюючої речовини у водний об`єкт зі зворотними водами внаслідок перевищення встановленого нормативу ГДС, позивачем здійснено відповідно до п.5.1 Методики №389 за формулою (1).

Розрахунок розміру відшкодування збитків, здійснено позивачем відповідно до п.7.2 Методики №389 (збитки, заподіяні водним об`єктам внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням ГДС), за формулою (16).

Відповідачем вказаний розрахунок не заперечений та не спростований.

Суд перевіривши розрахунок дійшов висновку, що арифметично та методологічно він виконаний у відповідності до приписів Методики №389.

Щодо вини відповідача слід зазначити наступне.

В деліктних зобов`язаннях вина завдавача шкоди презюмується. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів відсутності його вини у забрудненні водних та земельних ресурсів.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Суд вважає, що порушення з боку відповідача законодавства про охорону навколишнього природного середовища, стало причиною завдання навколишньому природному середовищу майнової шкоди у загальному розмірі 2835317,80 грн.

Відповідач не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідні докази, які свідчили б про відшкодування ним шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених державі у розмірі 2835317,80 грн.

За результатами дослідження доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про доведеність, законність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог, а отже наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства Миколаївводоканал (54055, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.161; ідент.код 31448144) 2835317,80 грн збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на рахунок: Миколаїв ГУК/Заводський р-н/24062100, код ЄДРПОУ 37992030, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UА738999980333199331000014480, класифікація доходів бюджету 24062100, найменування коду класифікації доходів бюджету: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

3. Стягнути з Міського комунального підприємства Миколаївводоканал (54055, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.161; ідент.код 31448144) на користь Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) (65114, Одеська обл., м.Одеса, вул.Лінія 12, 6 ст. Люстдорфської дороги, буд.22; ідент.код 43879780) 42529,77 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 20.03.2025.

Суддя М.В.Мавродієва