Рішення № 125981259, 05.03.2025, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2025 Справа № 914/1852/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 , м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок», м. Львів

про скасування рішення загальних зборів ТзОВ «Ярмарок» з третього питання порядку денного загальних зборів учасників ТзОВ «Ярмарок» щодо затвердження Статуту ТзОВ «Ярмарок» у новій редакції, визнання недійсним Статуту ТзОВ «Ярмарок» у новій редакції та скасування державної реєстрації.

за участю представників:

від позивача: Шегинський Р.А.;

від відповідача: Костків Н.С..

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» про скасування рішення загальних зборів ТзОВ «Ярмарок» з третього питання порядку денного загальних зборів учасників ТзОВ «Ярмарок» щодо затвердження Статуту ТзОВ «Ярмарок» у новій редакції, визнання недійсним Статуту ТзОВ «Ярмарок» у новій редакції та скасування державної реєстрації.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024, справу №914/1852/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Одночасно із позовом представник позивача - адвокат Шегинський Роман Андрійович подав до суду заяву про забезпечення позову (вх.№2824/24 від 25.07.2024), в якій заявник просить:

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» (місцезнаходження: 79052, м. Львів, вул. Широка, буд. 65а, ідентифікаційний код 23885231) та уповноваженим ним особам вчиняти дії, спрямовані на державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярмарок», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі, але не виключно, змін щодо керівника та фізичних осіб, які мають право вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» без довіреності, у тому числі підписувати договори (підписантів), змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок», державну реєстрацію переходу юридичної особи на діяльність на підставі модельного статуту, з модельного статуту на діяльність на підставі власного установчого документа, рішення про виділ, злиття, перетворення, поділ, рішення про припинення юридичної особи, державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, злиття, перетворення, поділу, державну реєстрацію змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників), зміною розміру статутного капіталу, зміною розподілу часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок», зміною розміру частки позивача у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок», зміною місцезнаходження, найменування, видів діяльності, а також, інші реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі будь-яких інших рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок»;

- заборони Державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради та будь-яким іншим Державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (особам, які перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, нотаріусам), які вправі вчиняти відповідно до чинного законодавства України, реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» проводити державну реєстрацію змін до відомостей про Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок», що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі, але не виключно, змін щодо керівника та фізичних осіб, які мають право вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» без довіреності, у тому числі підписувати договори (підписантів), змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок», рішення про виділ, злиття, перетворення, поділ, рішення про припинення юридичної особи, державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, злиття, перетворення, поділу, державну реєстрацію змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників), зміною розміру статутного капіталу, зміною розподілу часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок», зміною розміру частки позивача у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок», зміною місцезнаходження, найменування, видів діяльності, а також, вчиняти інші реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Ухвалою від 29.07.2024 суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №914/1852/24 (вх.№2824/24 від 25.07.2024).

Ухвалою суду від 30.07.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов та призначено підготовче засідання на 11.09.2024.

02.08.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 02.08.2024) від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу (вх.№19438/24).

12.08.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 09.08.2024) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№19960/24).

12.08.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 09.08.2024) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№19966/24).

11.09.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 11.09.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№22195/24).

11.09.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 11.09.2024) від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№22199/24).

У підготовчому засіданні 11.09.2024 оголошено перерву до 16.10.2024.

15.10.2024 через загальний відділ діловодства суду представником позивача подано заяву про зміну предмету позову (вх.№3821/24).

16.10.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 16.10.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення (вх.№25078/24).

Ухвалою від 16.10.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 16.10.2024, суд залишив без розгляду клопотання представника відповідача за вх.№22195/24 від 11.09.2024 про долучення доказів до матеріалів справи №914/1852/24, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 13.11.2024 та відклав вирішення питання про прийняття заяви ОСОБА_1 за вх.№3821/24 від 15.10.2024 про зміну предмету позову.

06.11.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 06.11.2024) від представника позивача надійшла заява про зміну (уточнення) предмету позову (вх.№4096/24).

13.11.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 06.11.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№27478/24), у якому відповідач одночасно просить суд поновити процесуальний строк на подання відповідних доказів до матеріалів справи №914/1852/24.

Ухвалою від 13.11.2024, занесено до протоколу судового засідання від 13.11.2024, суд залишив без розгляду заяву позивача ОСОБА_1 про зміну предмета позову від 15.10.2024 за вх.№3821/24, прийняв до розгляду заяву позивача - ОСОБА_1 від 06.11.2024 за вх.№4096/24 про зміну предмету та ухвалив розглядати справу з врахуванням зміненого предмету позову, клопотання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» від 13.11.2024 за вх.№27478/24 про долучення до матеріалів справи №914/1852/24 доказів та поновлення строку на їх подання - задовольнив, поновив процесуальні строки на подання доказів та долучив такі докази до матеріалів справи №914/1852/24, відклав підготовче засідання на 11.12.2024.

Ухвалою від 11.12.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 11.12.2024, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.01.2025.

07.01.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 06.01.2025) від представника відповідача надійшло клопотання про повернення до підготовчого провадження та зупинення розгляду справи (вх.№55/25).

07.01.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 07.01.2025) представником позивача подано клопотання про повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження у справі (вх.№446/25). Згадане клопотання аналогічного змісту, як клопотання від 07.01.2025 за вх.№55/25.

13.01.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 10.01.2025) від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№861/25).

У судовому засіданні 15.01.2025 оголошено перерву до 05.02.2025.

У судовому засіданні 05.02.2025 оголошено перерву до 12.02.2025.

Протокольною ухвалою від 12.02.2025 суд розглянув клопотання відповідача (вх.№55/25 від 07.02.2025) про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/2968/24 та повідомляє наступне.

В обґрунтуванні заявленого клопотання відповідач зазначає про те, що після закриття підготовчого провадження у цій справі (11.12.2024), останньому стало відомо, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.12.2024 року у справі №914/2968/24 відкрито провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання удаваним договору дарування частки в статутному капіталі ТОВ «Ярмарок» та переведення прав та обов`язків покупця.

Відповідно до заявлених позовних вимог у справі №914/2968/24, відповідач повідомляє про те, що учасник ТОВ «Ярмарок» - ОСОБА_2 вважає, що відповідно до законодавства України та Статуту ТОВ «Ярмарок» було порушено порядок відчуження частки у статутному капіталі товариства. А відтак, на думку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 протиправно набув частку у статутному капіталі ТОВ «Ярмарок».

З огляду на те, що відповідач не мав можливості та підстав заявити клопотання про зупинення провадження у цій справі на стадії підготовчого провадження, ТОВ «Ярмарок» просить суд повернутися до стадії підготовчого провадження та розглянути клопотання про зупинення.

Зважаючи на те, що на дату подання цього клопотання існує судовий спір, за результатами якого позивач у цій справі - ОСОБА_1 може бути позбавлений права учасника ТОВ «Ярмарок», оскільки права та обов`язки покупця частки можуть перейти до ОСОБА_2 (у разі задоволення позовних вимог у справі №914/2968/24), відповідач просить суд зупинити провадження у цій справі до набрання рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/2968/24 законної сили.

Рішенням Ради суддів України №25 від 02.04.2015 року затверджено нову редакцію Положення про автоматизовану систему документообігу суду (надалі - Положення).

Відповідно до п. 1.4.2. Положення, у місцевих та апеляційних господарських судах, Вищому господарському суді України використовується комп`ютерна програма «Діловодство спеціалізованого суду», розроблена адміністратором автоматизованої системи для судів господарської юрисдикції.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що у судовій системі передбачено побудову Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), зміст якої полягає у переведенні всіх судових документів в електронний формат для оптимізації обміну інформацією між усіма учасниками судового процесу.

Відтак, за допомогою комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», судом встановлено що адвокат Костків Н.С. через систему «Електронний суд» (документ сформовано 29.11.2024) скерувала до Господарського суду Львівської області матеріали позовної заяви, що у подальшому були зареєстровані загальним відділом діловодства суду 02.12.2024 та згідно протоколу автоматизованого розподілу справи, згаданій позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер справи №914/2968/24. У подальшому, ухвалою від 09.12.2024 матеріали позовної заяви у справі №914/2968/24 залишено без руху, надано позивачеві строк у 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, зазначених у цій ухвалі.

Таким чином, судом не переймаються доводи представника відповідача про те, що останньому, станом на 11.12.2024 не було відомо про наявність справи №914/2968/24. Згадане спростовується тим, що адвокат Костків Н.С. є представником відповідача у справі №914/1852/24, а у справі №914/2968/24 здійснює представництво інтересів позивача. Відтак, представник відповідача не була позбавлена можливості повідомити суд у підготовчому засіданні 11.12.2024 про наявність справи №914/2968/24 та/або повідомити суд під час підготовчого провадження про наміри звернення до суду з іншим позовом, який на думку відповідача, може вплинути на результат розгляду цієї справи.

Так, у постанові від 16.12.2021 у справі №910/7103/21 Верховний Суд зазначив, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого судового провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадії процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Отже заявляючи вимоги про повернення до стадії підготовчого провадження заявник має навести вагомі обставини, які потребують процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Відповідно до статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу визначено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, але не виключно, з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що провадження у справі №914/1852/24 відкрито ухвалою суду від 30.07.2024, про що відповідачу було достеменно відомо згідно заяви про вступ у справу як представника від 02.08.2024 за вх.№19438/24. Відтак, усі учасники ТОВ «Ярмарок», у тому числі й ОСОБА_2 не були позбавлені права на звернення до суду з іншими позовними вимогами, дізнавшись про наявність спору у цій справі. Однак, від моменту відкриття провадження у справі №914/1852/24 до подання позову у справі №914/2968/24 пройшло 4 місяці (від 30.07.2024 по 02.12.2024). З огляду на наведене, суд зазначає про те, що відповідачем у своєму клопотанні про повернення до стадії підготовчого провадження належним чином не наведено та не аргументовано причин не звернення учасників ТОВ «Ярмарок» до ОСОБА_1 з іншими позовними вимогами у випадку, якщо вони вважають, що їх права порушені та потребують захисту у судовому порядку.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З огляду на наведені обставини, з урахуванням приписів процесуального законодавства України, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження (вх.№55/25 від 07.01.2025 та вх.№446/25 від 07.01.2025) у цій справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/2968/24 не підлягає до задоволення, а відтак, суд здійснює розгляд справи №914/1852/24 за наявними у ній матеріалами.

У судовому засідання 12.02.2025 оголошено перерву до 05.03.2025.

У судове засідання 05.03.2025 з`явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, від позивача до суду не надходило. Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.

У судове засідання 05.03.2025 з`явився представник відповідача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. Щодо заявлених позовних вимог відповідач заперечив у повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні таких.

У судовому засіданні 05.03.2025 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 05.03.2025, суд ухвалив рішення та відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив скорочене судове рішення, повідомивши про орієнтований час складення його повного тексту.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтуванні заявлених позовних вимог позивач повідомляє про те, що 24.06.2022 року відбулись загальні збори учасників ТОВ «Ярмарок», у яких приймав участь позивач як учасник товариства. Позивач також зазначив, що одним із питань порядку денного загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» було затвердження Статуту ТОВ «Ярмарок» у новій редакції. Позивач також повідомив про те, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» , що оформлене протоколом №2/2022 від 24.06.2022 було затверджено Статут ТОВ «Ярмарок» у новій редакції.

Позивач не погоджується з новою редакцією Статуту ТОВ «Ярмарок» так як вважає, що такий прийнятий з порушенням вимог Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 року. Крім того, на думку позивача, Статут ТОВ «Ярмарок» містить положення, які суперечать нормам вище згаданого Закону.

Зважаючи на усе вище викладене, на думку позивача, Статут ТОВ «Ярмарок» у новій редакції суттєво порушує його корпоративні права як учасника ТОВ «Ярмарок». Безпосередньо, позивач не погоджується із тим, що нова редакція Статуту ТОВ «Ярмарок» фактично позбавляє його права брати участь в управлінні товариством, так як ОСОБА_2 згідно положень цього Статуту єдиний учасник, який має право та можливість збільшувати розмір статутного капіталу. З огляду на це, позивач повідомляє про те, що зазначені дії призведуть до того, що ОСОБА_2 буде мати змогу приймати рішення про розподіл часток учасників одноособово.

Позивач покликається на положення нової редакції Статуту ТОВ «Ярмарок», безпосередньо на п.п. 5.6.2., 5.6.3. та повідомляє про те, що він фактично позбавлений права брати участь в управлінні товариством.

Відтак, на думку позивача, Статут ТОВ «Ярмарок», затверджений рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок», що оформлене протоколом від 24.06.2022 року, суперечить вимогам ч.ч. 3, 5 ст. 34 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», що діяло на момент затвердження нової редакції Статуту, а тому підлягає визнанню недійсним.

Разом з тим, у заяві про зміну предмету позову (вх.№3821/24 від 15.10.2024, вх.№4096/24 від 06.11.2024) позивач також зазначив про те, що 27.06.2022 року державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської міської ради Стрийскього району Львівської області Лукомською В.Г. було проведену державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу за номером 1004151070023003229, зареєстровано зміни до установчих документів відповідача та зареєстровано нову редакцію Статуту ТОВ «Ярмарок».

Таким чином, позивач вважає, що реєстраційну дію щодо державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ «Ярмарок» за номером 1004151070023003229 проведено на підставі спірного рішення загальних зборів товариства, оформлене протоколом №2/2022 від 24.06.2022 року, а тому, на думку позивача, також існує необхідність скасування запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань.

Враховуючи вище викладене, позивач з урахуванням заяви про зміну предмета позову (вх.№4096/24 від 06.11.2024), просить суд скасувати рішення загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок», оформлене протоколом №2/2022 загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» від 24.06.2022 року, з третього питання порядку денного загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» щодо затвердження Статуту ТОВ «Ярмарок» у новій редакції, визнати недійсним Статут ТОВ «Ярмарок» у новій редакції, затверджений рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок», оформлених протоколом №2/2022 від 24.06.2022 року та скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення реєстраційної дії відносно ТОВ «Ярмарок», а саме «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 27.06.2022 16:39:24, 1004151070023003229, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна установчих документів., ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області».

У відповіді на відзив (вх.№22199/24 від 11.09.2024) позивач не погоджується з твердженнями відповідача, адже на його думку, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Ярмарок», ОСОБА_1 є учасником товариства з часткою, що складає 80500,00 грн та становить 14% статутного капіталу ТОВ «Ярмарок».

Таким чином, позивач повідомляє про те, що внаслідок прийняття загальними зборами учасників товариства рішення про перерозподіл часток учасників товариства всупереч положенням Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», розмір частки позивача буде зменшений, що призведе до порушення його корпоративних прав.

Одночасно, позивач зазначає про те, що факт підписання позивачем Статуту у новій редакції, яка є предметом судового спору, не спростовує факт, що положення даної редакції Статуту ТОВ «Ярмарок» суперечать положенням Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Щодо спливу строків позовної давності, про які повідомляв відповідач у відзиві на позовну заяву, позивач також наголосив на тому, що відповідно до вимог п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». З огляду на те, що Указами Президента України строк дії воєнного стану на території України неодноразова продовжувався, строк позовної давності для звернення до суду із заявленим позовними вимогами не пропущений позивачем.

Відповідно до вище наведеного, позивач просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Аргументи відповідача.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач скерував до суду відзив на позову заяву (вх.№19960/24 від 12.08.2024 та вх.№19956/24 від 12.08.2024) у якому повідомив наступне.

Відтак, відповідач вважає, що позивачем не враховано те, що редакція Статуту товариства, який затверджений рішенням загальних зборів учасників товариства, оформлене протоколом №2/2022 від 24.06.2022 року, підписана 100% учасників ТОВ «Ярмарок», у тому числі і самим позивачем. З огляду на це, відповідач вважає, що чинна редакція Статуту була обговорена усіма учасниками товариства, які у подальшому дійшли згоди щодо її затвердження. Крім того, відповідач також наголосив на ч. 8 ст. 18 Закону України «Про товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю», а відтак, п. 6.5.2. Статуту відповідає законодавству України.

Разом з тим, відповідач зазначає про те, що позивач, 24.06.2022 року, підписуючи Статут товариства, усвідомлював, що його частка може бути зменшена у відсотковому відношенні у разі збільшення статутного капіталу. Таким чином, відповідач вважає, що підписуючи Статут, усі учасники фактично надали згоду на майбутній перерозподіл часток учасників у разі збільшення статутного капіталу.

Крім того, відповідач також звертає увагу на те, що усі учасники товариства були ознайомлені щодо редакції Статуту, безпосередньо, і з п. 5.6.2. та 5.6.3.. Відповідно, відповідач вважає, що ним було дотримано процедуру збільшення статутного капіталу та не порушено прав учасників товариства.

Разом з тим, відповідач зазначив про те, що на загальних зборах учасників ТОВ «Ярмарок», які відбулись 23.02.2024 року (протокол №2/2024), прийнято рішення про збільшення статутного капіталу товариства на 600,00 тис грн за рахунок додаткового внеску учасника ОСОБА_2 та визначено строк для внесення додаткового вкладу - 6 місяців. Відповідач також наголосив на тому, що позивач також брав участь у цих зборах. Відповідно, за дане рішення проголосували учасники товариства, які володіють 86% часток у статутному капіталі ТОВ «Ярмарок». Відповідач також повідомив про те, що позивач утримався від голосування, тобто не висловив свою позицію ні «За», ні «Проти», а також не висловив намір про внесення додаткового вкладу до статутного капіталу товариства, не надав пропозицій іншого розміру статутного капіталу, внесення змін до Статуту.

Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги щодо позивача не підлягають до задоволення через відсутність факту порушення прав позивача.

Одночасно, у відзиві на позовну заяву відповідач звертає увагу на те, що позивач звернувся до суду із заявленими позовними вимогами поза межами строків позовної давності, адже Статут ТОВ «Ярмарок» затверджений рішенням загальних зборів учасників товариства, що оформлене протоколом №2/2022 від 24.06.2022 року, чим пропустив такий строк на звернення. Відповідно до наведеного, відповідач заявив про застосування судом наслідків, передбачених законодавством щодо пропуску позовної давності при розгляді цієї справи.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - відповідач, ТОВ «Ярмарок») зареєстроване 11.12.1995 року, про що 09.02.2005 внесено відповідний запис за номером 14151200000003229.

Розмір статутного капіталу юридичної особи відповідача складає 575000,00 грн.

Згідно долучено позивачем Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.07.2024 за кодом 613559971296, засновники (учасники) ТОВ «Ярмарок» володіють статутним капіталом, а саме:

- ОСОБА_5 : 80500,00 грн;

- ОСОБА_6 : 57500,00 грн;

- ОСОБА_7 : 57500,00 грн;

- ОСОБА_2 : 299000,00 грн;

- ОСОБА_1 (надалі - позивач): 80500,00 грн.

Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Ярмарок» є ОСОБА_2 з прямим вирішальним впливом та відсотковою часткою статутного капіталу або з відсотковим правом голосом, що становить 52%.

24.06.2022 року відбулись загальні збори учасників ТОВ «Ярмарок».

Відповідно до протоколу №2/2022 загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» від 24.06.2022, що засвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І. та зареєстрований у реєстрі №№1505-1509 (надалі - протокол №2/2022 від 24.06.2022), на зборах були присутні учасники:

- ОСОБА_2 , яка володіє часткою в статутному капіталі товариства у розмірі 299000,00 грн, що становить 52% статутного капіталу;

- ОСОБА_5 , який володіє часткою в статутному капіталі товариства у розмірі 80500,00 грн, що становить 14% статутного капіталу;

- ОСОБА_6 , яка володіє часткою в статутному капіталі товариства у розмірі 57500,00 грн, що становить 10% статутного капіталу;

- ОСОБА_1 , який володіє часткою в статутному капіталі товариства у розмірі 80500,00 грн, що становить 14% статутного капіталу;

- ОСОБА_7 , яка володіє часткою в статутному капіталі товариства у розмірі 57500,00 грн, що становить 10% статутного капіталу.

Крім того, був запрошений директор ТОВ «Ярмарок» - ОСОБА_8 .

Відтак, на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» присутні учасники, які в сукупності володіють 100% часток в статутному капіталі товариства.

Крім того, у протоколі №2/2022 від 24.06.2022 зазначено про те, що загальні збори учасників правомочні приймати рішення з питань порядку денного.

Порядком денним, що визначений у протоколі №2/2022 від 24.06.2022 є:

1. Про обрання голови зборів.

2. Заслуховування звіту директора про фінансово-господарську діяльність товариства за 2021 рік.

3. Про затвердження Статуту товариства у новій редакції.

4. Про надання згоди директору на укладення товариством значних правочинів.

По питанню третьому у протоколі №2/2022 від 24.06.2022 зазначено про те, що ОСОБА_2 ознайомила присутніх із проектом нової редакції Статуту товариства та запропонувала затвердити нову редакцію Статуту товариства. Відтак, згідно інформації, наведеної у протоколі №2/2022 від 24.06.2022 року, «За» проголосували 5 учасників (100%), «Проти» - немає, «Утримались» - немає.

Відповідно, по питанню третьому порядку денного, визначеного протоколом №2/2022 від 24.06.2022, загальні збори товариства вирішили затвердити Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» у новій редакції. Уповноважений директор товариства звернувся до державного реєстратора для державної реєстрації Статуту ТОВ «Ярмарок» у новій редакції.

Крім того, протокол №2/2022 від 24.06.2022 містить посилання на те, що учасники товариства не мають будь-яких претензій та зауважень щодо порядку скликання загальних зборів, порядку денного зборів, порядку проведення загальних зборів учасників та результатів голосування. Відповідно, рішення прийняті.

Протокол №2/2022 від 24.06.2022 підписаний головою зборів ОСОБА_2 та учасниками товариства: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та позивачем.

Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І. засвідчено справжність підписів у протоколі №2/2022 від 24.06.2022, що були проставлені учасниками товариства у присутності цього нотаріуса. Разом з тим, вище згаданим нотаріусом встановлено осіб, що підписали протокол №2/2022 від 24.06.2022 та перевірено їх дієздатність.

Таким чином, загальними зборами учасників ТОВ «Ярмарок» відповідно до протоколу №2/2022 від 24.06.2022 року затверджено Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» у новій редакції (надалі - Статут).

27.06.2022 16:39:24, 1004151070023003229, було здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу: зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна установчих документів., ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області.

Відповідно до п. 1.1. Статуту, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» (надалі - товариство) створено на основі приватної власності учасників з метою ведення підприємницької діяльності.

Згідно з п. 2.1. Статуту товариство створене з метою надання послуг населенню, отримання прибутку від підприємницької діяльності, задоволення матеріальних та соціально-побутових потреб його учасників та працівників.

Пунктом 3.3. Статуту передбачено, що зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації.

Товариство здійснює свою діяльність у відповідності з чинним законодавством, цим Статутом (п. 3.4. Статуту).

Згідно з п. 3.15. Статуту товариство може виконувати всі інші дії у відповідності із статутними завданнями і статусом юридичної особи, які не заборонені законом.

Пунктом 4.1. Статуту визначено, що учасники товариства мають право:

- брати участь в управлінні товариства у порядку, визначеному законодавством та статутом товариства;

- отримувати інформацію про господарську діяльність;

- брати участь у розподілі прибутку товариства;

- отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість;

- вийти у встановленому порядку з товариства.

Відповідно до п. 4.2. Статуту, учасники товариства зобов`язані:

- дотримуватися статуту;

- виконувати рішення загальних зборів учасників товариства;

- не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

- вносити свій вклад до статутного капіталу товариства у порядку та розмірах, визначених загальними зборами учасників;

- не діяти з метою отримання власної вигоди за рахунок товариства, в тому числі і отриманню прибутку, інших благ.

Згідно з п. 5.1. Статуту, вищим органом управління товариством є загальні збори учасників. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства.

Пунктом 5.2. Статуту визначено, що до виключеної компетенції Зборів учасників відноситься, зокрема підпунктами 2, 3, 4, 5, 9, 10, внесення змін до статуту товариства; зміна розміру статутного капіталу товариства; затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника; перерозподіл часток між учасниками товариства в порядку передбаченому цим Статутом; створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності; прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника.

Відповідно до п. 5.3.2. Статуту, річні загальні збори учасників скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов`язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір.

Пунктом 5.3.9. Статуту визначено, що загальні збори учасників можуть приймати рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених Законом та Статутом товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників взяли участь всі учасники товариства та всі вони надали згоду на розгляд таких питань.

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства (п. 5.4.1. Статуту).

Згідно з п. 5.4.2. Статуту, виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників.

Повідомлення, передбачене п. 5.3.2. надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін (п. 5.4.3. Статуту).

Згідно п. 5.4.5. Статуту пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов`язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. У такому разі таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників.

Пунктом 5.5.1. Статут передбачено, що учасники товариства беруть участь у загальних зборах учасників особисто або через своїх представників.

Згідно п. 5.5.4. Статуту рішення з питань, не включених до порядку денного загальних зборів учасників, приймається лише за умови, що у них беруть участь всі учасники товариства, які одностайно надали згоду на розгляд таких питань. Повноваження представника за довіреністю щодо надання такої згоди мають бути спеціально обумовлені довіреністю.

Пунктом 5.6.1. Статуту визначено, що рішення загальних зборів учасників приймаються відкритим голосуванням.

Відповідно до п.п. 5.6.2., 5.6.3. Статуту передбачено, що рішення з питань, передбачених підпунктами 4, 9, 10 пункту 5.2. Статуту, приймаються одностайно усіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Рішення загальних зборів учасників з питань, передбачених пунктом 5.2. Статуту приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань, крім випадків, передбачених п. 5.6.2. цього Статуту.

Пунктами 5.6.4., 5.6.5. Статуту визначено, що учасник товариства може взяти участь у загальних зборах учасників шляхом надання свого волевиявлення щодо голосування з питань порядку денного у письмовій формі (заочне голосування). Справжність підпису учасника товариства на такому документі засвідчується нотаріально. Голос учасника товариства зараховується до результатів голосування з кожного окремого питання, якщо текст документа дозволяє визначити його волю щодо безумовного голосування за чи проти відповідного рішення з питання порядку денного. Такий документ долучається до протоколу загальних зборів учасників та зберігається разом з ним.

Згідно з п. 5.6.13. Статуту рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували всі учасники товариства. Датою прийняття рішення вважається останній день строку, протягом якого учасники мали надіслати свої відповіді ініціатору письмового рішення.

Розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства (п. 6.4. Статуту).

Пунктом 6.5.1. Статуту передбачено, що учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.

Відповідно до п. 6.5.2. Статуту при збільшенні статутного капіталу товариства за рахунок додаткових вкладів учасників до статутного капіталу, вносити додатковий вклад мають право лише ті учасники, що володіють не менше 20 відсотків статутного капіталу товариства, якщо інше не визначено рішенням загальних зборів учасників. При цьому у відповідності до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю» вимога дотримання пропорцій часток учасників у статутному капіталі не підлягає застосуванню.

Згідно п.п. 10.1., 10.2., 10.3. Статуту зміни до Статуту товариства вносяться за рішенням загальних зборів учасників товариства і підлягають державній реєстрації за правилами, встановленими чинним законодавством України. Рішення про внесення змін до Статуту товариства приймаються більшістю голосів учасників товариства. Зміни до Статуту товариства підписуються учасниками товариства, які голосували за рішення про внесення змін або особою, уповноваженою на це органом, який прийняв таке рішення.

Згадана нова редакція Статуту товариства підписана особисто усіма учасниками ТОВ «Ярмарок», у тому числі й позивачем.

Крім того, Статут товариства у новій редакції від 24.06.2022 року засвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І. Приватним нотаріусом засвідчено справжність підписів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 (позивача). Одночасно, приватним нотаріусом зроблено відмітку про те, що усі учасники товариства, які підписали Статут товариства від 24.06.2022 року у новій редакції є дієздатними.

Нотаріально посвідчений Статут товариства від 24.06.2022 року у новій редакції зареєстрований у реєстрі за №№1510-1514.

Позивач також долучив до матеріалів позовної заяви копію повідомлення про проведення чергових загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» від 26.06.2024 року.

Згідно повідомлення від 26.06.2024 року, у відповідності до ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повідомляється, що загальні збори учасників товариства, які були заплановані на 19.07.2024 року, відбудуться 26.07.2024 року об 11 годині за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, директор товариства повідомив про те, що порядок денний загальних зборів не змінився. Таким порядком денним, насамперед, є:

1. Про обрання голови зборів.

2. Про затвердження результатів внесення додаткового вкладу учасника до статутного капіталу товариства та збільшення статутного капіталу товариства.

3. Про перерозподіл часток учасників.

4. Про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб відомості про особу, що має право представляти товариство без довіреності.

5. Про проведення реєстраційних дій.

Матеріали справи також містять копію протоколу №2/2024 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» від 23.02.2024 року (надалі - протокол №2/2024 від 23.02.2024).

Згідно порядку денного протоколу №2/2024 від 23.02.2024 року, третім питанням учасники визначили слухати щодо збільшення статутного капіталу товариства на 600 тис. грн за рахунок додаткових вкладів учасників.

Відтак, по третьому питанню порядку денного, визначеного у протоколі №2/2024 від 23.02.2024 зазначено про те, що учасники товариства слухали ОСОБА_2 , яка повідомила, що з метою залучення додаткових коштів у товариство, що необхідні для реалізації планів розвитку, зокрема виготовлення проектної документації, тощо, необхідно збільшити статутний капітал товариства на 600 тис. грн. Строк для внесення додаткового вкладу ОСОБА_2 до статутного капіталу товариства - 6 місяців.

Таким чином, щодо питання третього порядку денного згідно протоколу №2/2024 від 23.02.2024, «За» проголосувало 86% голосів, «Проти» - немає та «Утримались» - позивач.

Загальним зборами відповідно до протоколу №2/2024 від 23.02.2024 вирішено:

3.1. збільшити статутний капітал товариства на 600 тис. грн за рахунок додаткового вкладу учасника - ОСОБА_2 в розмірі 600 тис. грн.

3.2. строк для внесення додаткового вкладу ОСОБА_2 до статутного капіталу товариства - 6 місяців. Додатковий вклад ОСОБА_2 може вноситися грошовими коштами на розрахунковий рахунок товариства частинами у строк не пізніше 22.08.2024 року.

3.3. запланований розмір статутного капіталу ТОВ «Ярмарок» після внесення додаткового вкладу ОСОБА_2 становитиме 1175000,00 грн.

3.4. з урахуванням вимог ст. 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у відповідності до п. 6.5.2. Статуту, ОСОБА_2 вносить додатковий вклад без дотримання пропорцій часток учасників у статутному капіталі. Після внесення додаткового вкладу загальні збори учасників затверджують новий розподіл часток учасників товариства.

3.5. зобов`язати директора товариства ОСОБА_8 скликати загальні збори учасників у строк до 22.09.2024 року включно для затвердження результатів внесення додаткового вкладу, збільшення статутного капіталу товариства та затвердження розміру часток учасників, з урахуванням фактично внесеного вкладу.

Відповідно до вище згаданого, протокол №2/2024 від 23.02.2024 підписано учасниками товариства без підпису позивача. Однак, протокол №2/2024 від 23.02.2024 містить посилання на те, що учасники товариства не мають будь-яких претензій та зауважень щодо порядку скликання загальних зборів, порядку денного зборів, порядку проведення загальних зборів та результатів голосування, відповідно, рішення прийняті.

Також, відповідач долучив до відзиву на позовну заяву копію доказів надіслання позивачу цінним рекомендованим повідомленням №7905202152480 від 16.05.2022 з описом вкладення у цінний лист, згідно якого вбачається, що ТОВ «Ярмарок» скерувало на адресу позивача повідомлення про проведення чергових загальних зборів учасників на 1 аркуш та проект нової редакції Статуту ТОВ «Ярмарок» на 13 аркушів.

Згідно реєстру учасників ТОВ «Ярмарок», присутніх на загальних зборах учасників 23.02.2024 року, що відбуваються за адресою: АДРЕСА_1 , позивач був присутній особисто, про що власноруч підписався у такому реєстрі.

Разом з тим, відповідач також долучив копію реєстру учасників ТОВ «Ярмарок», присутніх на загальних зборах учасників 26.07.2024 року, що відбуваються за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно цього реєстру ОСОБА_1 був присутній разом із своїми представниками, що діють на підставі довіреності - ОСОБА_9 (за довіреністю від 25.07.2024 №2628) та ОСОБА_10 (за довіреністю від 28.07.2024 №2630).

Крім того, за клопотанням позивача, рішення 26.07.2024 року про затвердження результатів внесення додаткового вкладу, збільшення статутного капіталу товариства та перерозподіл часток учасників, не було прийнято.

Одночасно, відповідач долучив до матеріалів справи копію повідомлення про відкладення проведення загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» від 22.08.2024 року, що направлялась директором товариства на адресу позивача. Згідно повідомлення від 22.08.2024 року, директор товариства повідомив, що у зв`язку із зверненням ОСОБА_1 до Господарського суду Львівської області із позовом до ТОВ «Ярмарок» про визнання Статуту товариства недійсним, доцільно відкласти прийняття рішень загальними зборами учасників із питань затвердження результатів збільшення статутного капіталу товариства та перерозподіл часток учасників на строк до завершення судового розгляду справи. Згадане повідомлення про відкладення було надіслано позивачу цінним рекомендованим листом №7905202598674 від 22.08.2024 з описом вкладення у цінний лист, про що у матеріалах справи містяться відповідні докази.

Учасник товариства має право звернутися до суду із заявою про захист своїх законних прав та інтересів, які випливають з участі у товаристві (п. 4.3. Статуту).

Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із заявленими позовними вимогами до ТОВ «Ярмарок», у яких просить суд скасувати рішення загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок», оформлене протоколом №2/2022 загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» від 24.06.2022 року, з третього питання порядку денного загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» щодо затвердження Статуту ТОВ «Ярмарок» у новій редакції, визнати недійсним Статут ТОВ «Ярмарок» у новій редакції, затверджений рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок», оформлених протоколом №2/2022 від 24.06.2022 року та скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення реєстраційної дії відносно ТОВ «Ярмарок», а саме «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 27.06.2022 16:39:24, 1004151070023003229, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна установчих документів., ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області».

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 Цивільного кодексу України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, п. п. 4, 5, 7, 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналізуючи положення пункту 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 03.11.2020 у справі №922/88/20 (провадження №12-59гс20) дійшла висновку, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його учасники (акціонери) (абз. 2 п. 20).

Згідно з п. 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» відповідачем у спорах про визнання недійсним рішення загальних зборів та інших керівних органів юридичної особи виступає сама юридична особа.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №905/691/18 (відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його окремі учасники (акціонери), оскільки відповідне рішення є результатом волевиявлення не окремого учасника, а загальних зборів учасників як органу товариства).

Відтак, позивач вірно визначив відповідачем у цій справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярмарок».

Корпоративні відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про господарські товариства», «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», іншими нормативними актами, виданими на їх виконання.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частинами 1, 2, 4 статті 83 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі. Положення цієї глави застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку (ст. 84 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 статті 87 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки. Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (ст. 140 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» зареєстроване 11.12.1995 року, про що 09.02.2005 внесено відповідний запис за номером 14151200000003229 у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відтак, відповідно до положень Статуту товариства, юридична особа відповідача створена на основі приватної власності учасників з метою ведення підприємницької діяльності. Крім того ТОВ «Ярмарок» створене з метою надання послуг населенню, отримання прибутку від підприємницької діяльності, задоволення матеріальних та соціально-побутових потреб його учасників та працівників.

Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства (ст. 113 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 87 Цивільного Кодексу України, установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом (ч. 1 ст. 88 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 88 Цивільного кодексу України, зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Згідно з положеннями статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов`язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов`язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів. Члени наглядової ради або ради директорів юридичної особи мають такі самі обов`язки щодо відповідної юридичної особи та повинні діяти в інтересах цієї юридичної особи та всіх її власників (акціонерів, учасників). У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Відповідно до статті 96-1 Цивільного кодексу України, права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи. Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом. Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами. Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (у редакції від 06.10.2021 року, що була чинна на момент спірних правовідносин - 24.06.2022 року), учасники товариства мають такі права:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства;

2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства;

3) брати участь у розподілі прибутку товариства;

4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.

Учасник товариства може встановити вимогу нотаріального засвідчення справжності власного підпису під час прийняття рішень з питань діяльності відповідного товариства та/або вимогу нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному (складеному) капіталі відповідного товариства, та скасувати таку вимогу, відомості про що вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному законом. Така вимога учасника чи скасування учасником цієї вимоги є одностороннім правочином і підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню. Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.

Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом (ч. 1 ст. 114 Цивільного кодексу України).

Статтею 116 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Частиною 2 статті 97 Цивільного кодексу України передбачено, що органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом (ч.ч. 1, 2 ст. 98 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, частиною 4 статті 98 Цивільного кодексу України врегульовано порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

Відповідно до статті 118 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства зобов`язані:

1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;

2) виконувати свої зобов`язання перед товариством, у тому числі ті, що пов`язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;

3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов`язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Крім того, статтею 6 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (в редакції від 06.10.2021, чинній на момент спірних правовідносин), учасники товариства зобов`язані:

1) дотримуватися статуту;

2) виконувати рішення загальних зборів учасників товариства.

Учасники можуть мати обов`язки, встановлені законом та статутом товариства.

Відповідно до ч.ч.1-3 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (у редакції від 06.10.2021, чинній на момент спірних правовідносин), установчим документом товариства є статут. Перша редакція статуту товариства підписується всіма учасниками товариства. Справжність підписів учасників засвідчується нотаріально. Зміни до статуту товариства та перша редакція статуту товариства, створеного в результаті реорганізації, підписуються учасниками товариства, які голосували за рішення про внесення таких змін чи про затвердження першої редакції статуту, або особою, уповноваженою на це органом, який прийняв таке рішення, якщо це передбачено статутом. Справжність підписів учасників або уповноваженої особи засвідчується нотаріально.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24.06.2022 року відбулись загальні збори учасників ТОВ «Ярмарок». Відтак, усі учасники товариства, у тому числі й позивач, підписали протокол №2/2022 від 24.06.2022 загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» та прийняли рішення, зокрема, щодо питання третього порядку денного: «Про затвердження статуту товариства у новій редакції» у кількості 5 учасників (100% голосів), про що приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І. зроблено відповідний запис та перевірено справжність підписів усіх учасників товариства, у тому числі й позивача.

Статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у редакції від 06.10.2021, чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (у редакції від 06.10.2021, чинній на момент спірних правовідносин) розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства. Статутом товариства можуть бути передбачені обмеження щодо зміни співвідношення часток учасників. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

При збільшенні статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів номінальна вартість частки учасника товариства може бути збільшена на суму, що дорівнює або менша за вартість додаткового вкладу такого учасника (ч. 3 ст. 16 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у редакції від 06.10.2021, чинній на момент спірних правовідносин).

Частинами 1, 8 статті 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (у редакції від 06.10.2021, чинній на момент спірних правовідносин) передбачено, що при збільшенні статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів номінальна вартість частки учасника товариства може бути збільшена на суму, що дорівнює або менша за вартість додаткового вкладу такого учасника. Статутом або одностайним рішенням загальних зборів учасників, в яких взяли участь всі учасники товариства, можуть встановлюватися інші строки для внесення додаткових вкладів, може встановлюватися можливість учасників вносити додаткові вклади без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі або право лише певних учасників чи лише третіх осіб вносити додаткові вклади, а також може бути виключений етап внесення додаткових вкладів лише тими учасниками товариства, які мають переважне право.

Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (у редакції від 06.10.2021, чинній на момент спірних правовідносин).

За приписами статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (у редакції від 06.10.2021, чинній на момент спірних правовідносин), загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Таким чином, участь в управлінні товариством, є один з елементів змісту корпоративного права, реалізація якого відбувається через участь в роботі вищого органу товариства - загальних зборах учасників, а стороною у корпоративному спорі може бути, зокрема учасник підприємства, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Так, право брати участь в управлінні товариством може бути реалізовано учасником товариства при прийнятті участі у загальних зборах товариства, на яких вирішують ті чи інші питання діяльності товариства.

Згідно з ч.ч. 1-5 статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (у редакції від 06.10.2021, чинній на момент спірних правовідносин), загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Частинами 7, 8, 10 статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (у редакції від 06.10.2021, чинній на момент спірних правовідносин), пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов`язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. У такому разі таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників. Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті. До порядку денного можуть бути внесені будь-які зміни за згодою всіх учасників товариства. У такому разі положення частин восьмої і дев`ятої цієї статті не застосовуються.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач 16.05.2022 року надіслав на адресу позивача цінний лист з описом вкладення, згідно якого ОСОБА_1 скеровувалось повідомлення про проведення чергових загальних зборів на 1 аркуш та проект нової редакції Статуту ТОВ «Ярмарок» на 13 аркушів. Відтак, відповідач заздалегідь, а саме: за 38 днів до проведення загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» 24.02.2022, на яких вирішувалося питання про прийняття нової редакції Статуту товариства, повідомив позивача та ознайомив із запропонованою редакцією Статуту ТОВ «Ярмарок».

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

При вирішенні корпоративного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також: з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, з`ясувати, які саме права та/або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів. Наведене узгоджується з положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, які визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, а також відповідає зазначеним висновкам Верховного Суду, викладеним у п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, про необхідність встановлення судом факту порушення прав та законних інтересів учасника товариства спірним рішенням загальних зборів (висновки Верховного Суду у справі №909/1154/21, викладені у постанові від 01.09.2023).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 звернула увагу, що позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів може бути спрямована на настання різних правових наслідків залежно від підстав, з яких таке рішення оспорюється. Зокрема, учасник товариства може звернутися з такою позовною вимогою, посилаючись на порушення порядку скликання загальних зборів чи порядку ухвалення рішення загальних зборів, наприклад на неповідомлення чи невчасне повідомлення позивача про їх проведення, на прийняття загальними зборами рішення з питання, не передбаченого порядком денним, тощо. У подібних випадках може бути порушене корпоративне право учасника брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому законом та статутом товариства (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Внаслідок такого порушення воля або волевиявлення товариства в особі його вищого органу могли бути спотворені через спотворення волі або волевиявлення учасника - особи, яка входить до складу такого органу, адже учасники, діючи разом як вищий орган товариства, формують волю і волевиявлення товариства. У цьому разі позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства спрямована на позбавлення спірного рішення загальних зборів юридичної сили (його анулювання зі зворотною силою в часі) внаслідок набрання законної сили судовим рішенням про задоволення такої позовної вимоги.

Як встановлено судом, оскаржуваним протоколом №2/2022 загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» від 24.06.2022 року прийнято рішення, зокрема, щодо питання третього порядку денного та затверджено Статут ТОВ «Ярмарок» у новій редакції

На загальних зборах 24.06.2022 року були присутні усі учасники товариства.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (у редакції від 06.10.2021, чинній на момент спірних правовідносин), загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать:

1) визначення основних напрямів діяльності товариства;

2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту;

3) зміна розміру статутного капіталу товариства;

4) затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника;

5) перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом;

6) обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства;

7) обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства;

8) визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства;

9) створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності;

10) прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника;

11) затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період;

12) розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів;

13) прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства;

14) прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників.

Питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 5 статті 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (у редакції від 06.10.2021, чинній на момент спірних правовідносин) рішення загальних зборів учасників приймаються відкритим голосуванням, якщо інше не передбачено статутом товариства. Рішення з питань, передбачених пунктами 2, 3, 13 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Рішення загальних зборів учасників з питань, передбачених пунктами 4, 5, 9, 10 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Статутом товариства може встановлюватися інша кількість голосів учасників товариства (але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, крім рішень, які відповідно до цього Закону приймаються одностайно. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Корпоративні відносини за своїм суб`єктним складом є такими, що виникають між господарським товариством та його учасником (засновником), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками) господарських товариств, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства (крім трудових).

Слід також зазначити, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення ст. ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за ст. 216 Цивільного кодексу України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Відтак, протоколи (рішення) зборів учасників товариства не є правочинами та не можуть бути визнані недійсними з підстав, передбачених статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2018 у справі №910/21845/16.

Також у вище згаданій постанові зазначено, що суди при розгляді таких справ мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Позивач у цій справі є учасником товариства відповідача. Відповідно рішення ТОВ «Ярмарок» можуть впливати на корпоративні права та обов`язки позивача, оскільки ОСОБА_1 володіє такими з часткою у статутному капіталі товариства відповідача 14% (80500,00 грн).

Відповідно до усталеної практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, рішення загальних зборів учасників та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (постанови КГС ВС від 28.08.2019 у справі №921/283/18, від 31.10.2019 у справі №910/14724/18).

Згідно із усталеною судовою практикою безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №922/756/19, від 05.07.2022 у справі №911/2269/20, від 01.09.2023 у справі №909/1154/21.

Таким чином, суд зазначає про те, що прийняте загальними зборами учасників ТОВ «Ярмарок» рішення, оформлене протоколом №2/2022 від 24.06.2022 року, було проведено за участю усіх учасників юридичної особи відповідача, розглянуто усі питання, включені до порядку денного загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» 24.06.2022 року, відповідно, учасниками товариства не було включено до порядку денного загальних зборів товариства інших питань, які заздалегідь не були внесені до повідомленні та/або змінені під час проведення загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» 24.06.2022 року, а також, 24.06.2022 року загальними зборами учасників ТОВ «Ярмарок» не приймалось рішення про зміну статутного капіталу товариства.

Згідно п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008, підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним, є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача (постанова Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №922/172/16).

Згідно п. 5.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», під час розгляду справ про визнання недійсними установчих документів господарським судам слід виходити з того, що статут є локальним нормативним актом, а не правочином, тому до нього не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину.

Визнати недійсним статут юридичної особи повністю або в частині можливо у випадку його невідповідності вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача (ч. 3 п. 5.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин»).

При цьому правомірність рішень, прийнятих загальними зборами учасників ТОВ «Ярмарок» має оцінюватися відносно до норм Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та положень Статуту товариства, що йому не суперечать.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у пункті 45 постанови від 22.10.2019 року у справі №923/876/16, відповідно до якого своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства.

З огляду на викладене, для визнання недійсним рішення загальних зборів господарського товариства, що оскаржується з зазначених у позові підстав, позивач має довести, а суд встановити наявність порушених прав та/або інтересів позивача як учасника господарського товариства оспорюваним рішенням загальних зборів. Тобто, при вирішенні корпоративного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства, який має місце у цій справі, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, з`ясувати, які саме права та / або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Таким чином, зважаючи на те, що пункти 5.2., 5.6.2. та 5.6.3. Статуту ТОВ «Ярмарок» суперечать нормам статей 30, 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (у редакції від 06.10.2021, чинній на момент спірних правовідносин), а саме, щодо визначення у Законі про прийняття рішення про перерозподіл часток між учасниками товариства, що має прийматися одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідного питання. Проте, як встановлено судом, пункт 5.6.2. Статуту дозволяє приймати одностайно рішення всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань, визначені підпунктами 4, 9, 10 пункту 5.2. Статуту, а саме: затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника; створення інших органів товариства, визначення їх порядку діяльності та прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника. Таким чином, вбачається що підпункт 5 пункту 5.2. Статуту (перерозподіл часток між учасниками товариства в порядку передбаченому цим Статутом) за новою редакцією Статуту від 24.06.2022 року згідно пункту 5.6.3. Статуту може прийматися більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань, крім випадків, визначених п. 5.6.2. Статуту. Зважаючи на те, що підпункт 5 пункту 5.2. Статуту мав бути віднесений до виключень, передбачених п. 5.6.2. Статуту та згідно чинного на момент затвердження нової редакції Статуту товариства законодавства України, відносить до рішень, що приймаються одностайно усіма учасниками товариства. Відповідно, нова редакція Статуту товариства від 24.06.2022 року суперечить Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та обмежує права позивача як учасника такого товариства щодо управляння ТОВ «Ярмарок». Одночасно, суд звертає увагу на те, що факт підписання позивачем Статуту у новій редакції від 24.06.2022 року не спростовує факт, що положення даної редакції Статуту ТОВ «Ярмарок» суперечать положенням Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, зважаючи, що судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що нова редакція Статуту ТОВ «Ярмарок», зокрема, в частині пунктів 5.6.2., 5.6.3. Статуту ТОВ «Ярмарок» у новій редакції від 2022 року, що затверджена протоколом №2/2022 загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» від 24.06.2022, суперечить нормам Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у редакції, чинній на момент прийняття такого, позовна вимога про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок», оформлених протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» №2/2022 від 24.06.2022 року, з третього питання порядку денного загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» щодо затвердження Статуту ТОВ «Ярмарок» у новій редакції, підлягає задоволенню, а відповідно, й позовна вимога про визнання недійсним Статуту ТОВ «Ярмарок» у новій редакції, що був затверджений рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок», оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» №2/2022 від 24.06.2022 року також підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача ро скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, а саме: «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 27.06.2022 16:39:24, 1004151070023003229, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна установчих документів., ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області.», належним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, суд зазначає наступне.

Пунктами 1-3 частини 1 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу-підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: відповідних заяв про державну реєстрацію; документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо, зокрема, визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Верховний Суд у пунктах 109-111 постанови від 08.02.2023 у справі №904/3783/21 зазначив, що практика Верховного Суду щодо скасування реєстраційних дій/записів, вчинених на підставі недійсного рішення загальних зборів товариства, є усталеною.

Верховний Суд у постанови від 02.08.2022 у справі №926/365/19 зазначив, що вимоги щодо про визнання положень статуту Товариства щодо складу учасників та скасування реєстраційної дії, призведе до реально відновлення корпоративного права позивачки та свідчить про ефективність обраного способу захисту в цій частині.

Верховний Суд у п. 47 постанові від 03.03.2020 у справі №922/2120/19 дійшов висновку про наявність підстав для задоволення похідної позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, встановивши наявність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Отже, вищезазначені висновки Верховного Суду стосуються можливості задоволення судом позовної вимоги про скасування реєстраційних дій як ефективного способу судового захисту, тобто стосуються саме заявленої позовної вимоги.

Вимога про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення в ЄДР відомостей, щодо достовірності яких виник корпоративний спір, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб (п. 7.23. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №904/5857/17).

Враховуючи, що оскаржувана реєстраційна дія вчинена на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок», оформлене протоколом №2/2022 загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» від 24.06.2022 року, яке визнано судом недійсним, суд вважає, обраний позивачами спосіб захисту шляхом скасування реєстраційної дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, а саме: «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 27.06.2022 16:39:24, 1004151070023003229, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна установчих документів., ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області.», належним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

За викладених обставин справи і наведених норм законодавства суд дійшов висновку про те, що нова редакція Статуту порушує корпоративні права позивача відповідачем, за захистом яких він звернувся до суду, а тому позовні вимоги слід задовольнити.

Щодо зазначеного відповідачем пропуску позовної давності, судом враховано наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 (12-143гс18)).

Аналогічна позиція міститься також у постанові від 14.08.2018 Верховного Суду у справі №922/1425/17.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд зазначає, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №924/1114/18, від 03.04.2018 у справі №910/31767/15).

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Строк карантину неодноразово продовжувався.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З 01.07.2023 в Україні завершилась дія карантину та режиму надзвичайної ситуації у зв`язку з пандемією коронавірусу. Це встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Крім того, 24.02.2022 указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» запроваджено воєнний стан на всій території України.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд вважає, що позивачем строк позовної давності не пропущений.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 74 Господарського кодексу України визначено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

На підставі наданих суду доказів, аналізуючи усі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, заслухавши думку сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) сплатив судовий збір у розмірі 9084,00 грн, що підтверджується квитанцією ID: 0402-4360-5637-3136 від 25.07.2024 на суму 6056,00 грн та квитанцією ID: 8066-1250-4253-8502 від 15.10.2024 на суму 3028,00 грн.

З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволено повністю (з урахуванням заяви про зміну предмета позову), з відповідача підлягає до стягнення 9084,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок», оформлене протоколом №2/2022 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» від 24.06.2022 року, з третього питання порядку денного загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» щодо затвердження Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» у новій редакції.

3. Визнати недійсним Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» (ідентифікаційний код 23885231) у новій редакції, затверджений рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок», оформлених протоколом №2/2022 від 24.06.2022 року.

4. Скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення реєстраційної дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» (ідентифікаційний код 23885231), а саме: «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 27.06.2022 16:39:24, 1004151070023003229, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна установчих документів., ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області.».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» (79052, Львівська область, місто Львів, вулиця Широка, будинок 65а; ідентифікаційний код 23885231) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 9084,00 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 17.03.2025.

Суддя Гоменюк З.П.