Рішення № 125979538, 03.03.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №461/5062/24 2/760/5750/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2025 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Наливайко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.12.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачкою було укладено кредитний договір №Z06.00613.004691263, відповідно до умов якого, відповідачці було надано кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 74 999 грн., включаючи витрати на страховий платіж, а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Відповідно до умов договору кредит надається шляхом зарахування коштів на банківський рахунок Позичальника, що відкривається Банком. Одночасно з укладенням Кредитного договору Позичальник уклав з ПрАТ «СК «УНІКА Життя» договір від 27.12.2018 року добровільного страхування життя. Розмір страхового внеску за цим договором страхування становить 6 506,76 гривень. Вигодонабувачем за цим договором страхування є Банк. 16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» (Фактор) був укладений договір факторингу №16/11-23. У подальшому, між ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» 29.12.2023 року було укладено договір факторингу №29/12-23. У свою чергу відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, станом на 16.11.2023 року заборгованість становить: 60 01,85 грн. - заборгованість за основним боргом; 40 652,35 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, що разом становить - 100665,20 грн. Також були нараховані інфляційні втрати в сумі - 1 610,64 грн., три проценти річних в сумі 157,20 грн. На підставі вище зазначеного, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у загальному розмірі 102 433,04 грн., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7 200,00 грн.

Ухвалою судді Галицького районного суду м. Львова від 19.06.2024 вищезазначену позовну заяву передано на розгляд за територіальною підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розгляд даної судової справи визначено здійснювати судді Верещінській І.В.

Ухвалою Солом`янського районного суд м. Києва від 08.08.2024 року у вказаній вище справі вирішено питання про доцільність її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

19.08.2024 року від відповідача надійшов відзив, у якому зазначено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитних коштів, його виду та строку дії, також розміру наданого кредиту, що позбавляє суд можливості перевірити розмір нарахованої суму боргу та процентів, вказує, що розрахунок кредитної заборгованості, а також виписка по рахунку за договором не є безспірними доказами існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

26.08.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої, вказує, що належним та допустимим доказом на підтвердження видачі (передачі) кредитних коштів позичальнику за кредитним договором може бути меморіальний документ складений банківською установою. При подачі позовної заяви, на підтвердження факту видачі кредиту, передачі кредитних коштів ОСОБА_1 , як позичальнику по кредитному договору № Z06.00613.004691263 від 27.12.2018 року, позивачем було надано ордер-розпорядження № 1 про видачу кредиту від 27.12.2018 року та ордер-розпорядження № 2 про сплату страхового платежу від 27.12.2018 року. Підсумовуючи викладене вказує, що відзив є безпідставним та необґрунтованим, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 27.12.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір Z06.00613.004691263, відповідно до умов якого, відповідачеві було надано кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 74 999 грн., включаючи витрати на страховий платіж, а Позичальник зобов`язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Відповідно до умов договору кредит надається шляхом зарахування коштів на банківський рахунок Позичальника, що відкривається Банком.

Згідно п.1.2 Кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 30 місяців з дня підписання Договору, тобто до 27.12.2023 року включно.

Згідно п.1.3., 1.4. Кредитного договору Позичальник за користування кредитом сплачує Банку річну змінювану процентну ставку, яка на день укладення Кредитного договору становила 21,99 % річних.

Відповідно до п.2.1. Кредитного договору Позичальник повертає кредит разом з процентами в 30 щомісячних внесках згідно Графіку щомісячних платежів.

Згідно до п.2.5. Кредитного договору нарахування процентів здійснюється два рази на місяць за методом «факт/факт». Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту.

Відповідно до копії Паспорта споживчого кредиту, відповідач ознайомився про умовами кредитування, про що свідчить його підпис.

Одночасно з укладенням Кредитного договору Позичальник уклав з ПАТ«СК «УНІКА Життя» договір від 27.12.2018 року добровільного страхування життя. Розмір страхового внеску за цим договором страхування становить 6 506,76 гривень. Вигодонабувачем за цим договором страхування є Банк.

Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов`язання виконав і перерахував на банківський поточний рахунок Позичальника грошові кошти в сумі 74 999 гривень, з яких був сплачений на рахунок ПАТ«СК «УНІКА Життя» страховий платіж від імені Позичальника в сумі 6 506,76 гривень, що підтверджується випискою з банківського рахунку Позичальника, а також відповідними ордерами-розпорядженнями на перерахування коштів.

У подальшому Позичальник виконав свої зобов`язання з повернення суми кредиту разом з процентними платежами частково.

Строк на який було надано кредит за Договором сплив 23.02.2022 року.

Після закінчення строку кредиту Кредитор не здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами, не нараховував штрафні санкції та комісії.

Публічна пропозиція (оферта) у розумінні статей 641, 644 ЦК України визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору, однак всі інші істотні умови які є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, зазначено в Індивідуальній частині договору про надання фінансового кредиту - Кредитному договорі.

16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» (Фактор) був укладений договір факторингу №16/11-23, відповідно до якого Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 2.2. договору факторингу №16/11-23 передбачено, що Права Вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед Клієнтом, та визначені в друкованому Реєстрі Боржників (Додаток №2), що підписується Сторонами в день укладання цього Договору та в Реєстрі Боржників в електронному вигляді (Додаток №1), що надсилається разом з Актом приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток №3) Клієнтом Фактору засобами корпоративного зв`язку в день укладання цього Договору. Друкований Реєстр Боржників після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно із п.5.1 договору факторингу №16/11-23 Права Вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора саме в день підписання Сторонами друкованого Реєстру Боржників та Договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання Фактором зобов`язань передбачених п. 4.1. цього Договору (здійснення оплати за договором).

Пункт 5.2. договору факторингу №16/11-23 визначає, що в день підписання Сторонами друкованого Реєстру Боржників за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання Фактором зобов`язань передбачених п.4.1 цього Договору Клієнт втрачає права на будь-які платежі Боржників в оплату їх Заборгованостей за Первинними Договорами.

Відповідно до п.4.1. договору факторингу №16/11-23 Фактор виконав свої зобов`язання перед Клієнтом, що підтверджується відповідними платіжними документами: - платіжна інструкція № 13 від 29.12.2023 р. на суму 30 000 грн.; - платіжна інструкція № 1 від 28.02.2024 р. на суму 500 000 грн., - платіжна інструкція № 3 від 29.02.2024 р. на суму 1 900 000 грн., - платіжна інструкція № 4 від 29.02.2024 р. на суму 403 447,18 грн., - платіжна інструкція № 5 від 29.02.2024 р. на суму 100 000 грн., разом на суму 2 933 447,18 грн.

Також Клієнт і Фактор підписали всі додатки до договору факторингу, зокрема і друкований Реєстр Боржників. Таким чином Фактор набув право вимоги до Боржників за Первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором Z06.00613.004691263 від 27.12.2018 року.

Пунктом 5.4. договору факторингу №16/11-23 передбачено, що Фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов`язання за цим Договором третім особам, які згідно із Законодавством мають на це право.

У подальшому, між ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» 29.12.2023 року було укладено договір факторингу №29/12-23.

Згідно із п.2.1. цього договору Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до Додатку №2 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору факторингу серед інших, до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором Z06.00613.004691263 від 27.12.2018 року.

Як вбачається з довідки - розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором Z06.00613.004691263 від 27.12.2018 року, сформованої Первісним Кредитором (АТ «Ідея Банк») станом на 16.11.2023 року заборгованість становить: 60 01,85 грн. - заборгованість за основним боргом; 40 652,35 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, що разом становить - 100665,20 грн.

Також були нараховані інфляційні втрати в сумі - 1 610,64 грн., три проценти річних в сумі 157,20 грн.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги - 16.11.2023 року. ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» за кредитним договором Z06.00613.004691263 від 27.12.2018 року у розмірі 102 433,04 грн.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач не виконав умов договору.

Разом з тим, відповідачем не надано суду заперечень проти заявлених вимог позивача та будь-яких доказів на спростування зазначеної позивачем заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями статті 1048 ЦК України, яка на підставі частини 2 статті 1054 цього Кодексу застосовується до відносин за кредитним договором), передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За правилами, встановленими статтями 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із положень пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги). Стаття 514 цього Кодексу визначає, щодо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, на підставі оцінки викладених у позовній заяві аргументів, наданих позивачем доказів та вищенаведених положень закону суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилом ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. В іншій постанові від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19 Верховний Суд наголосив на тому, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents проти Латвії» (заява №58442/00) зазначено, що суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги ТОВ «Санфорд Капітал» надало суду: договір про надання правничої допомоги №1/04 від 1 квітня 2024 року, укладеного між позивачем та АО «Альянс ДЛС», реєстр боржників, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №2 від 10 травня 2024 року, зі змісту яких вбачається, що АО «Альянс ДЛС» надало позивачу послуги: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника, складання та подання позовної заяви, загальною вартістю 7200 гривень 00 копійок. Доказів фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу в матеріалах справи немає. Враховуючи обсяг процесуальних заходів, вжитих АО «Альянс ДЛС», складність справи з урахуванням предмета доказування, а також дотримуючись критеріїв дійсності, необхідності, співмірності та розумності, суд вважає за необхідне зменшити розмір таких витрат до 4000 гривень.

З огляду на це суд висновує про те, що з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень. Підстави для стягнення судових витрат в більшому розмірі відсутні. Крім того, відсутні підстави для стягнення витрат на оплату послуг поштового зв`язку, оскільки їх стягнення не охоплюється ст.133 ЦПК України. Поштове відправлення примірника позовної заяви відповідачу передує відкриттю провадження у справі та є процесуальним обов`язком позивача, передбаченим ч.1 ст.177 ЦПК України. Тому у задоволенні вимоги ТОВ «Санфорд Капітал» про стягнення судових витрат в більшому розмірі належить відмовити.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачки витрати понесені позивачем по сплаті судового збору у розмірі 2 422,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 1-18, 76- 81, 89, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Санфорд Капітал» заборгованість за договором у розмірі 102 433 (сто дві тисячі чотириста тридцять три) гривні 04 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Санфорд Капітал» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Санфорд Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Верещінська