Рішення № 125979098, 27.02.2025, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/387/25

Справа №754/9843/24

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2025 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І.

за участю секретаря судового засідання Донець Ю.Г.,

за участю Позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника Позивача ОСОБА_2 ,

за участю Відповідачки ОСОБА_3 ,

за участю представника Відповідачки ОСОБА_4 ,

за представниці третьої особи Рудковської О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та органу опіки і піклування - Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації

про позбавлення батьківських прав,

Стислий виклад позиції сторін

07 липня 2024 року засобами «Електронний суд» представниця Позивача звернулася до суду з цим позовом. Представник просить:

- позбавити Відповідачку батьківських прав щодо її дитини ОСОБА_6 2010 року народження;

- визнати Позивача батьком, який сам виховує та утримує дитину ОСОБА_6 2010 року народження;

- визнати місце проживання сина ОСОБА_6 2010 року народження з Позивачем.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києві від 10.04.2014 шлюб між Позивачем та Відповідачкою розірвано. Від шлюбу сторони мають дітей - ОСОБА_6 , 2010 року народження та ОСОБА_7 2006 року народження. Судовим наказом Деснянського районного суду м. Києві від 14.12.2018 з Відповідачки на користь Позивача стягнуто аліменти на утримання дітей, в розмірі 1/3 частини доходу Відповідачки щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Діти постійно проживають з Позивачем та знаходяться на повному його утриманні. Відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків, вона має заборгованість по сплаті аліментів, її місцезнаходження невідоме, діти та Позивач з нею не спілкуються.

30 вересня 2024 року Відповідачка подала до суду заяву про визнання позовних вимог.

02 жовтня 2024 року Відповідачка повторно засобами «Електронний суд» подала до суду заяву про визнання позовних вимог.

Суд не прийняв визнання позову, оскільки спір у справі стосується інтересів дитини. Окрім того, пізніше Відповідачка змінила свою позицію.

11 грудня 2024 року до суду засобами «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. Представник Відповідачки просить відмовити у задоволенні позовних вимог, він стверджує:

?Відповідачка не втрачала інтересу до дітей та піклувалася про них, однак ОСОБА_6 (14 років) прийняв рішення проживати разом з батьком на, що вона не може вплинути;

?Відповідачка виконує обов`язок утримувати дітей, оскільки з її пенсії систематично вираховують кошти по сплаті аліментів;

?орган опіки та піклування не врахував думку Відповідачки щодо позбавлення батьківських прав, вона повідомляла орган опіки та піклування, що заперечує щодо позбавлення батьківських прав.

18 грудня 2024 року до суду засобами «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Представник стверджує, що:

?Позивач з 2014 року самостійно виховує та утримує дітей, вони не спілкуються з Відповідачкою її місцезнаходження на момент подачі позову їм було невідоме;

?кошти які стягують з Відповідачки не покривають і 5% потреб на дитину. Крім того, вона працевлаштована за кордоном та має дохід який приховує;

?Відповідачка подавала до органу опіки та піклування пояснення, що вона не проти, щоб її позбавили батьківських прав.

18 грудня 2024 року засобами «Електронний суд» представник Позивача подав додаткові пояснення. Позиція викладена у пояснення співпадає з позицією, що викладена у відповіді на відзив.

18 грудня 2024 року засобами «Електронний суд» представник відповідача подав заперечення, він вказує, що заява про визнання позову та заява до органу опіки та піклування були написані та подані під впливом представника Позивача та дружини Позивача.

03.01.2025 засобами «Електронний суд» представниця Позивача подала додаткові пояснення. Представниця Позивача та дружина Позивача спілкувалися з Відповідачкою щоб повідомити її про розгляд справи у суді та надати можливість висловити позицію щодо суті спору. Спілкування з Відповідачкою не мало на меті ніякого впливу на її позицію щодо предмету спору.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

06 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 05 вересня 2024 року.

05 вересня 2024 року суд відклав розгляд справи з причини першої неявки в підготовче судове засідання Відповідачки, у зв`язку з відсутністю підтвердження отримання судової повістки Відповідачкою та витребував в органу опіки і піклування висновок щодо розв`язання спору. Судове засідання призначено на 01 жовтня 2024 року.

01 жовтня 2024 року суд оголосив перерву. Наступне судове засідання призначено на 16 жовтня 2024 року.

16 жовтня 2024 року суд відклав розгляд справи на 19 листопада 2024 року.

19 листопада 2024 року Деснянський районний суд м. Києва постановив ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду по суті, зобов`язав Позивача забезпечити явку свідків у судове засідання.

11 грудня 2024 року представник відповідача заявив клопотання поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву. Як причину пропуску строку вказує, що Позивачка знаходиться за межами території України, а відтак її було складно реалізувати право на вільний вибір захисника.

12 грудня 2024 року у судовому засіданні було допитано свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Судове засідання відкладено на 20.12.2024.

18 грудня 2024 року надіслав заперечення щодо поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву. У заяві про визнання позовних вимог від 02.10.2024 Відповідачка повідомила, що ознайомлена зі змістом позовної заяви, тому вона мала можливість подати відповідь на відзив у строки встановленні ухвалою суду про відкриття провадження.

19 грудня 2024 року суд відмовив у поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

19 грудня 2024 року суд відклав розгляд справи на 20 грудня 2024 року.

20 грудня 2024 року суд задовольнив клопотання про повернення до підготовчого провадження, долучив до матеріалів справи: відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, закрив підготовчий розгляд справи та допитав свідка ОСОБА_10

20 січня 2025 року у судовому засіданні було допитано свідків: ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та з`ясована думка ОСОБА_6 щодо позбавлення батьківських прав його матері. Судове засідання відкладено на 19 лютого 2025 року.

19 лютого 2025 року у судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_12

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_7 , його батьком є ОСОБА_1 , а матір`ю - ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_6 , його батьком є ОСОБА_1 , а матір`ю - ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві).

10 квітня 2014 року рішенням Деснянського районного суду м. Києві по справі №754/4937/14-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 10.08.200 - розірвано.

14 грудня 2018 року судовим наказом Деснянського районного суду м. Києві по справі 754/17265/18 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , в розмірі 1/3 частини доходу ОСОБА_3 щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

З 20 грудня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_13 перебувають у зареєстрованих відносинах (свідоцтво про шлюб НОМЕР_3 ).

ОСОБА_3 не виконує свій обов`язок щодо сплати аліментів. Відповідно до розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Вахрушевої Р.М. від 16.05.2024 (ВП № НОМЕР_8), заборгованість, яка рахується за Відповідачкою, складає 123 139,77 грн.

ОСОБА_7 , ОСОБА_6 проживають без реєстрації разом з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (акт від 07.06.2024, виданий начальником ЖЕД-303 ОСОБА_17, довідка від 07.06.2024 видана начальником ЖЕД-303 ОСОБА_17).

ОСОБА_6 навчається у 7-А класі (довідка № 50 від 15.05.2024, видана директором школи ОСОБА_18). Відповідно до інформації вказаній у довідці ОСОБА_1 один займається вихованням його сина, дружина ОСОБА_3 проживає за кордоном.

ОСОБА_3 має 3 групу інвалідності, що підтверджується довідкою № 08728 та пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 .

03 жовтня 2022 року ОСОБА_3 покинула межі території України, що підтверджується копією паспорта НОМЕР_5 .

ОСОБА_3 за період з червня 2024 року по листопад 2024 року нараховано пенсію у розмірі 14 166,00 грн

16 вересня 2024 ОСОБА_3 надіслала Службі у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації пояснення. Вона пояснила, що її колишній чоловік не дає їй спілкуватися з дітьми, вона ніколи не відмовлялася від них.

25 вересня 2024 ОСОБА_3 надіслала Службі у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації пояснення. Вона пояснила, що з початком війни вона з дітьми та онукою поїхали в Париж до друзів. Дітям у Парижі не сподобалось, у них почалася депресія і вони були змушені повернутися додому в Україну. Відповідачка оставила дітей в Україні а сама покинула межі території України.

30 вересня 2024 ОСОБА_3 надіслала Службі у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації заяву, у якій просить позбавити її батьківських прав.

01 листопада 2024 року Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, надала висновок, яким визнано за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо її сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У вказаному висновку зазначено, що ОСОБА_3 самоусунулась від виконання батьківських обов`язків щодо синів, матеріально їх не утримує, не спілкується з ними. Вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав.

ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 22.06.2024 у в/ч НОМЕР_6 (довідка №532/222 від 03.07.2024, видана командиром військової частини НОМЕР_6 ОСОБА_14 ).

У судовому засіданні ОСОБА_6 надав пояснення та не заперечував щодо позбавлення його матері батьківських прав щодо нього. Надав пояснення Суду, що проживає з мачухою, старшим братом та батьком, а з матір`ю не спілкується.

ОЦІНКА СУДУ

Суд, вирішуючи цей спір, що відповідно до статті 165 СК Україна один з батьків має право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

Зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти та/або є хронічними алкоголіками або наркоманами (пункти 2 та 4 частини першої статті 164 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що "тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України)".

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19".

Судом не встановлено будь-яких поважних причин, через які Відповідачка не бере участі у вихованні свого сина, не проявляє до нього належної батьківської уваги та турботи, вона залишила дитину проживати в Україні а сама покинула її межі. Вихованням сина займається його мачуха та батько.

Факт заперечення Відповідачкою проти позову про позбавлення її батьківських прав з урахуванням її поведінки не свідчить про її інтерес до дитини. Крім того, суд бере до уваги думку дитини, яка висловила згоду на позбавлення батьківських прав.

Оскільки дії Відповідачки тривають протягом значного періоду часу, настали з винної поведінки останньої, Відповідачку слід позбавити батьківських прав щодо ОСОБА_6 .

Таке позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дитини, який зараз фактично залишився без батьківського піклування, виховується мачухою, оскільки батько мобілізований, а мати перебуває за кордоном, будує нове сімейне життя та не збирається повертатися до України з метою виконання батьківських обовзяків.

Під час розгляду справи Суд заслухав свідків Позивача та Відповідача. Суд з показань свідків не встаноив обставин, що входять в предмет доказування у справі, зокрема, ухилення Відповідачки від виконання своїх обов`язків.

Суд оцінив аргументи представника Відповідача щодо незаконного впливу на Відповідачку зі сторони представника Позивача і не встановив такі обставини. Спілкування, яке міститься в матеріалах справи, стосується вжиття заходів щодо належного повідомлення Відповідачки про розгляд справи з метою дотримання її прав брати участь у судовому засіданні.

У будь-якому разі Суд не брав до уваги визнання Відповідачкою позов, а виходив з фактичних обставин справи щодо поведінки Відповідачки в аспекті ухилення від участі у вихованні дитини. Вона постійно протягом всього судового засідання наголошувала на тому, що любить ОСОБА_6 , допомагає йому. Водночас, Відповідачка не змогла переконливо пояснити Суду, яким чином вона збирається брати участь у вихованні дітей з огляду на її наміри будувати нове сімейне життя в новій каїні.

Суд встановив, що хоча на початку повномасштабної війни діти, ОСОБА_6 та його старший брат, перебували з матір`ю у Франції, їхнє подальше повернення в Україну через три місяці було зумовлене не лише зовнішніми обставинами, а й, як підтвердили Суду самі діти, негативним впливом поведінки матері на їхній емоційний стан. Те, що у дітей спостерігалися ознаки депресії, що було підтверджено письмово наданими поясненнями матері, які було надано Службі 25 вересня 2024 року.

Суд не визнає поважною причиною відсутності матері поруч з дитиною ОСОБА_6 , коли батько мобілізований, її побоювання щодо неможливості повернення за кордон через борг з аліментів. Інтереси дитини мають бути на першому місці. Постійна присутність матері поруч із дитиною, особливо в умовах мобілізації батька, є надзвичайно важливою для психологічного та емоційного благополуччя дитини. Ризик неможливості повернення за кордон є другорядним порівняно з потребами дитини. Борг з аліментів є результатом невиконання судового рішення. Існують юридичні механізми, які дозволяють вирішити проблему боргу без шкоди для інтересів дитини. Водночас, Відповідачка не вирішувала це питання.

Щодо аргументів представника Відповідачки на неправильне посилання в позові на норми, які стосуються відібрання дитини, то Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд [близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала в постановах від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 9.58)].

З огляду на вказане Суд не зв`язаний посиланнями на норми права, зазначеними у позовній заяві та в інших письмових заявах учасників справи.

Щодо визначення місця проживання дитини

Судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої та другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У цьому спорі суд не встановив наявності спору між батьками щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Тому, Відповідачка, як особа, яка позбавлена батьківських прав відносно своєї дитини, втрачає право на визначення її місце проживання.

Щодо визначення Позивача батьком, який сам виховує та утримує дитину.

Відповідно до частини другої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Оскільки, Відповідачка позбавлена батьківських прав, тому вона звільняється від обов`язків щодо виховання сина, однак не від обов`язку його утримувати.

Таким чином, на Позивача одноособово покладається обов`язок щодо виховання його сина, а обов`язок щодо утримання покладається, як на батька так і особи, що позбавлення батьківських прав.

Тому, Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Розподіл судовий витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд задовольнив одну з трьох заявлених вимог, тому з відповідача на корить Позивача підлягають стягненню сума судового збору у розмірі 968,96 грн

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, органу опіки і піклування - Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав щодо її дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 968,96 грн судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено та підписано 20 березня 2025 року

Суддя Інна КОВАЛЕНКО