Рішення № 125978238, 20.03.2025, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/2090/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2025 року

Корецький районний суд Рівненської області

в складі судді Загородько Н.А.

секретар судового засідання Миколайчук М.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 23107,14 грн. заборгованості за кредитним договором №10003621304 від 21.04.2021 року, 2422,40 грн судового збору, 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 21.04.2021 року, з використанням сервісу online-кредитування https://cashberry.com.ua/, ОСОБА_1 подав заявку на отримання кредиту №10003621304, яка знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб - сайті ТОВ «ФК «Інвест Фінанс». ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту №10003621304 від 21.04.2021 року з ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та 21 квітня 2021 року їй перераховані кредитні кошти на банківську картку в сумі 5400 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання. 05.09.2022 року згідно умов договору факторингу №556/ФК-22, ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» відступлено право вимоги за кредитним договором №10003621304 від 21.04.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до відповідача. Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 23107,14 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту5400 грн; заборгованість за відсотками 17707,14 грн; заборгованість за комісійними винагородами 0,00 грн; заборгованість за пенею 0,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Діджи Фінанс», у заяві зазначено, що проти ухвалення судом заочного рішення позивач не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, але подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21 квітня 2021 року ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №10003621304 відповідно до розділу 1 якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати іншіобов`язки, передбачені цимдоговором.

Відповідно до п.3.3. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за процентною ставкою:

- визначеною відповідними Спеціальними умовами, в межах Первинного строку Кредиту;

- передбаченою відповідною Угодою про продовження, в межах строку такої Угоди про продовження.

У випадку користування Кредитом понад строк, встановлений відповідними Спеціальними умовами (за умови відсутності чинних Угод про продовження) або Угодами про продовження (у разі укладання), особливі умови, встановлені для Позичальника Програмою лояльності, втрачають силу, застосовується Базова процентна ставка, а нараховані проценти за весь строк користування Кредитом (у разі наявності Угоди про продовження за період останньої Угоди про продовження) підлягають перерахуванню за Базовою процентною ставкою. При цьому, Позичальник розуміє та погоджується, що застосування процентної ставки без знижки не можливо вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Позичальника, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах процентної ставки, передбаченої цим Договором, а можливість отримання знижки забезпечена для Позичальника лише як для учасника Програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим Договором.

Згідно з 4.1. договору строк кредиту може продовжений угодою про продовження, яка може бути ініційована позичальником.

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться у терміни, зазначені у Спеціальних умовах. Якщо відбулося продовження строку користування кредитом на підставі угоди про продовження, то терміни сплати змінюються кредитодавцем та надаються позичальнику в особистому кабінеті (п.6.1. договору).

Сторони погодили наступний графік розрахунків: термін платежу 30, сума кредиту 5400 грн, проценти за користування кредитом 2770,2 грн, до сплати (разом) 8170,20 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № 10003621304 від 21.04.2021 року станом на день подачі позову заборгованість відповідача становить 23107,14 грн.

05 вересня 2022 року ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» (клієнт) уклали договір факторингу №556/ФК-22 відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених договором.

Відповідно до додатку до договору факторингу, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за договором №10004757709 від 13 листопада 2021 року на загальну суму 24192,58 грн,з яких: 8628,03грн заборгованість за тілом кредиту, 15564,55 грн - заборгованість за відсотками.

Позивачем на адресу відповідача направлено досудову вимогу №3594013529-АВ від 30 жовтня 2023 року, повідомлено про відступлення права вимоги від ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» до ТОВ «Діджи Фінанс», зазначено інформацію про порядок погашення заборгованості по договору № 10003621304 від 21.04.2021 року.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст.514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч.1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

У ст.526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (ст.525 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи, що відповідачем доказів належного виконання своїх договірних зобов`язань суду не надано, факт отримання кредиту та розмір заборгованості не спростовано належними та допустимими доказами, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Вказаний висновок було підтверджено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі N 912/1120/16.

В межах визначеного договором строку кредитування, сума заборгованості відповідача за відсотками становить 17707,14 грн., і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При вирішенні вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат суд виходить з наступного.

За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати зі сплати позивачем судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Частиною 2 ст.137 ЦПК встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як встановлено ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, на підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 16 вересня 2024 року та детальний опис робіт (наданих послуг) від 16.09.2024 р., з якого вбачається, що позивач отримав послуги з правничої допомоги у даній справі в загальній сумі 6 000 гривен.

Проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу правову допомогу при розгляді справи в суді враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, суд приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги від 16.09.2024 року, також суд враховує, що справа є типовою та нескладною, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значення справи для сторони, та вважає, що стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги адвоката, які позивач поніс підлягають до часткового задоволення, а саме стягнення з відповідача 3 000 гривень витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним Договором № 10003621304 від 21.04.2021 року в розмірі 23107 (двадцять три тисячі сто сім) грн. 14 коп., судовий збір в розмірі 2422,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» місцезнаходження: м.Бровари вул.Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746;

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Суддя: Н.А. Загородько