Рішення № 125977247, 19.03.2025, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/17594/24

Провадження № 2-о/357/63/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 березня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Махненко Б. В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника Агудалічева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за правилами окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Узинська міська рада про встановлення факту родинних відносин, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2024 року адвокат Агудалічев Олександр Олександрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин, посилаючись на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат заявника ОСОБА_2 , за життя заповіту не складав, до складу спадщини ввійшла однокімнатна квартира, загальною площею 31,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 24.03.2008, зареєстрованого в реєстровій книзі за № 22 за реєстром № 3031.

Так як спадкодавець ОСОБА_2 за життя заповіту не складав, а інших живих спадкоємців першої черги за законом (дітей, у тому числі зачатих за життя спадкодавця та народжених після його смерті, дружини, яка його пережила, та живих батьків) немає, то брат померлого спадкодавця - ОСОБА_1 , одержує право на спадкування за законом, як спадкоємець другої черги.

ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Узинської державної нотаріальної контори Малькевич Л.В., в якої відкрита спадкова справа за братом ОСОБА_2 , з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але отримав постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом № 717/02-32 від 01.11.2024, через відсутність доказів родинних відносин.

Відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, державний нотаріус Узинської державної нотаріальної контори Малькевич Л.В. виходила з наступного: «З поданих документів до заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , неможливо встановити родинні відносини, а саме те, що ОСОБА_2 є братом ОСОБА_1 , оскільки у повному Витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_3 у графі відомості про матір: по батькові вказане « ОСОБА_4 », а згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 по батькові матері зазначено « ОСОБА_5 ».

Родинні стосунки ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_2 доводяться наступним: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є братами, що підтверджується: свідоцтвом про народження, запис російською мовою ОСОБА_6 , серії НОМЕР_2 від 01.07.1958; свідоцтвом про одруження, запис російською мовою ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ; свідоцтвом про одруження, запис російською мовою ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , серії НОМЕР_3 від 21.04.1978; свідоцтвом про народження, запис російською мовою ОСОБА_1 , серії НОМЕР_4 від 21.04.1978 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00045808682 від 03.07.2024.

Згідно експертного висновку № 056/59-d від 04.09.2024 року, «з урахуванням зазначеного український запис імені по батькові ОСОБА_11 (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, записи відомості про дитину ОСОБА_2 , відомості про матір ОСОБА_12 ) та російські записи ОСОБА_13 (свідоцтво про народження, записи російською мовою ОСОБА_6 ; свідоцтво про одруження, запис російською мовою Новосельская / ОСОБА_14 ; свідоцтво про народження, записи російською мовою ОСОБА_1 , мать ОСОБА_14 ) і ОСОБА_15 (свідоцтво про одруження, запис російською мовою ОСОБА_16 / ОСОБА_17 ) у документах, наданих для експертизи, є ідентичними».

Згідно із частиною 2 статті 26 Сімейного кодексу України, неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька.

Таким чином, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є рідними (неповнорідними) братами, які мають спільну матір ОСОБА_12 вона ж, запис російською мовою ОСОБА_14 .

Отже, з огляду на вищевикладене, виникла ситуація, коли необхідно встановити факт, що має юридичне значення, а саме: встановити, що ОСОБА_1 є братом померлого ОСОБА_2 . Даний факт необхідно встановити з метою можливості оформлення ОСОБА_1 спадкових прав в нотаріальному порядку та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру під АДРЕСА_2 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 .

Просив суд встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а. с. 1-5 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024 ( а. с. 48-49 ) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу ( ч. 1 ст. 187 ЦПК України ).

Ухвалою судді від 11.12.2024 заява ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, залишена без руху ( а. с. 53-55 ).

12.12.2024 за вх. № 66048 судом отримано заяву про усунення недоліків від представника заявника ОСОБА_18 ( а. с. 57-58 ) з заявою про встановлення факту родинних відносин ( а. с. 59-62 ), яка ідентична за змістом первісній заяві, лише в ній була зазначена заінтересована особа.

Ухвалою судді від 17 грудня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Узинська міська рада про встановлення факту родинних відносин. Постановлено проводити розгляд справи в порядку окремого провадження. Призначено справу до судового розгляду в судове засідання на 27 січня 2025 року ( а. с. 68 ).

Ухвалою від 27 січня 2025 року визнано обов`язкову явку в судове засідання заявника ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи до 20.02.2025 ( а. с. 78-79 ).

20.02.2025 за клопотанням представника заявника ОСОБА_18 , оголошено перерву до 19.03.2025 ( а. с. 82-85 ).

В судовому засіданні 19.03.2025 заявник та його представник, кожний окремо, підтримала заяву, надали пояснення аналогічні в ній, просили заяву задовольнити та встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заінтересована особа Узинська міська рада в судове засідання свого представника не направила, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить Довідка про доставку електронного документу у вигляді «Судова повістка про виклик до суду», який доставлений 20.02.2025 ( а. с. 87 ).

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Тому, суд приходить до висновку, що заінтересована особа Узинська міська рада завчасно та належним чином у відповідності до вимог ЦПК України повідомлена про дату, час та місце слухання справи.

В свою чергу, заяв та клопотань з боку заінтересованої особи Узинська міська рада на адресу суду не надходило.

За вказаних обставин, суд вважав про можливість проведення судового засідання за відсутністю заінтересованої особи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

В судовому засіданні допитані в якості свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .

Так, свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що вона є донькою заявника. Підтвердила, що ОСОБА_2 є її дядьком та рідним братом її батьки по матері. Підтвердила, що ОСОБА_22 та ОСОБА_23 є одна і таж особа. Спілкувалася вона з ОСОБА_24 з самого дитинства. Зазначила, що ОСОБА_2 не має дітей, був одружений, але давно розірвав шлюб. Похованням ОСОБА_2 займалися її батьки та вона.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснила, що вона знала ОСОБА_2 та те, що він був братом ОСОБА_1 , оскільки вони є свояками, родичами. Знала ОСОБА_25 з 8-10 років, а з 2007 року вони разом проживали в одну будинку. Христина ОСОБА_4 була матір`ю заявника, звали її тітка ОСОБА_26 . Підтвердила, що заявник та померлий ОСОБА_27 були рідними братами по матері, батьки в них різні. Похованням ОСОБА_3 займалися заявник з дружиною та їх донька.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні зазначив, що знає заявника ОСОБА_28 та знав його брата ОСОБА_25 . Познайомився він з ОСОБА_25 у батьків ОСОБА_28 . Знає, що в них мати одна, а батьки різні.

Суд, вислухавши пояснення заявника та його представника, свідків, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч. 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України - суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

За умовами п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що свідчить наявне в матеріалах справи свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 , видане Узинською міською радою 11 квітня 2024 року, актовий запис № 116 ( а. с. 12 ).

Так, після смерті ОСОБА_2 , відкрилась спадщина у вигляді однокімнатної квартири, загальною площею 31,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала останньому на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 24.03.2008, зареєстрованого в реєстровій книзі за № 22 за реєстром № 3031 ( а. с. 13, 14 ).

Заявник ОСОБА_1 , який вважає себе спадкоємцем звернувся до державного нотаріуса Узинської державної нотаріальної контори Малькевич Л.В., в якої відкрита спадкова справа, після смерті ОСОБА_2 , з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але отримав постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом № 717/02-32 від 01.11.2024, через відсутність доказів родинних відносин ( а. с. 15-16).

Відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, державний нотаріус Узинської державної нотаріальної контори Малькевич Л.В. виходила з наступного: «З поданих документів до заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , неможливо встановити родинні відносини, а саме те, що ОСОБА_2 є братом ОСОБА_1 , оскільки у повному Витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_3 у графі відомості про матір: по батькові вказане « ОСОБА_4 », а згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 по батькові матері зазначено « ОСОБА_5 ».

На підтвердження родинних відносин з померлим ОСОБА_2 , заявник ОСОБА_1 надав наступні документи: свідоцтво про народження, запис російською мовою ОСОБА_6 , серії НОМЕР_2 від 01.07.1958; свідоцтвом про одруження, запис російською мовою ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ; свідоцтво про одруження, запис російською мовою ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , серії НОМЕР_3 від 21.04.1978; свідоцтвом про народження, запис російською мовою ОСОБА_1 , серії НОМЕР_6 від 24.04.1978 та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00045808682 від 03.07.2024 (а. с. 20, 21, 24, 22-23, 25).

Отже, з зазначено вбачається, що батьками заявника ОСОБА_1 є ОСОБА_29 та ОСОБА_14 , про що свідчить свідоцтво про народження останнього серії НОМЕР_6 від 24.04.1978 ( а. с. 25 ).

В свою чергу, з свідоцтво про одруження серії НОМЕР_7 від 21.04.1978 вбачається, що шлюб був укладений між ОСОБА_29 та ОСОБА_10 , після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка та дружини ОСОБА_30 та ОСОБА_31 ( а. с. 24 ).

Водночас, до укладання шлюбу з ОСОБА_29 , ОСОБА_10 перебувала в шлюбі з ОСОБА_7 , про що свідчить свідоцтво про одруження, видане 15 січня 1937 року ( а. с. 21 ).

З зазначеного свідоцтва про одруження вбачається, що ОСОБА_7 уклав шлюб з ОСОБА_32 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00045808682 від 03.07.2024, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дитина ОСОБА_2 , де батьками останнього вказані ОСОБА_7 та ОСОБА_12 ( а. с. 22-23 ).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 01.07.1958 ( повторне ) ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 та батьками останньої вказані ОСОБА_33 та ОСОБА_34 ( а. с. 20 ).

Крім того, додано експертний висновок № 056/59-d від 04.09.2024 року, в якому вказано «з урахуванням зазначеного український запис імені по батькові ОСОБА_11 (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, записи відомості про дитину ОСОБА_2 , відомості про матір ОСОБА_12 ) та російські записи ОСОБА_13 (свідоцтво про народження, записи російською мовою ОСОБА_6 ; свідоцтво про одруження, запис російською мовою Новосельская / ОСОБА_14 ; свідоцтво про народження, записи російською мовою ОСОБА_1 , мать ОСОБА_14 ) і ОСОБА_15 (свідоцтво про одруження, запис російською мовою ОСОБА_16 / ОСОБА_17 ) у документах, наданих для експертизи, є ідентичними» (а. с. 26 ).

Заявник звертаючись до суду з даною заявою вказував, що оформити в нотаріальній конторі своє право на спадщину за законом заявнику не представляється можливим по тій причині, що він не може документально довести його родинних зв`язок з ОСОБА_2 , які є рідними (неповнорідними) братами, які мають спільну матір ОСОБА_12 вона ж, запис російською мовою ОСОБА_14 .

Відповідно ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. ст. 76, 89, 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Верховного Суду від 14.04.2021 року у справі N 205/2102/19-ц (провадження N0 61 - 872св21) встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору розглядається в порядку окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

За змістом ст. ст. 1216, 1217, 1258, 1262 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її ( ч. 1 ст. 1268 ЦК України ).

Згідно ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Факт родинних відносин між фізичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК) встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 15 квітня 2020 року справі № 302/991/19, провадження № 61-1128св20.

Як встановлено судом, на час розгляду даної цивільної справи, інших спадкоємців, які б зверталися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, матеріали справи не містять.

Поняття «родинність» розглядається як родинні зв`язки між людьми, що ґрунтуються на походженні однієї особи від іншої чи кількох осіб від спільного пращура; кровний зв`язок осіб, що походять один від одного чи від спільного пращура. Родинна лінія може бути прямою чи боковою та поділяється на висхідну та низхідну. При прямій лінії родинність ґрунтується на походженні однієї особи від другої.

У справі № 947/22756/19 визнаючи подані позивачем письмові докази (свідоцтва про шлюб, свідоцтво про народження, свідоцтва про смерть, свідоцтво про право на спадщину після смерті, фотографії, на яких зображені члени родини позивача декількох поколінь, відеозаписи зі святкування сімейних подій, показання свідків достатніми та достовірними доказами, суд надав їм оцінку в їх сукупності, які в своєму взаємозв`язку згідно з практикою ЄСПЛ щодо урахуванням принципу "балансу вірогідностей" підтверджують правдивість обставин, на які посилався позивач на обґрунтування своїх позовних вимог, а тому суди дійшли правильних висновків про доведеність родинних відносин між позивачем та померлою особою.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та в постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21.

В своїй постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази як кожен окремо, так і в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви.

Доказів, які б спростовували юридичний факт, який просить установити заявник, суду не надано і такі не встановлено.

Юридичні факти це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Однак не всі життєві обставини є юридичними фактами. Життєві факти (обставини) стають юридичними фактами внаслідок визнання їх такими державою і закріплення в законі. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника тощо. Заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути, зокрема, спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом, і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки.

Наведена правова позиція суду узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року по справі N 320/948/18, Верховного Суду у постановах від 08 грудня 2021 року по справі N 543/271/20, від 24 грудня 2021 року по справі N 935/1386/20, від 26 січня 2022 року по справі N 568/310/21, від 26 січня 2022 року по справі N 282/976/20, п. 7 постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року N 5, листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення".

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України - у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (суд ураховує роз`яснення Верховного Суду «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»: "суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії свідоцтва про право на спадщину").

Виникнення особистих, майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами, які підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо), тому допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

При вирішенні питання про встановлення факту родинних відносин, суд виходить з фактичних, встановлених в судовому засіданні обставин. Суд враховує, що законодавчо питання врегульовано положеннями Цивільного кодексу України щодо сприяння у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для підтвердження такого факту.

Оскільки виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, заявник вірно звернувся в суд із заявою про встановлення цих фактів, розгляд яких здійснюється за правилами окремого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування ( ч. 1 ст. 80 ЦПК України ).

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням принципу "балансу вірогідностей", що підтверджують правдивість обставин, на які посилався заявник на обґрунтування своїх вимог, доказами, що знаходяться в матеріалах справи та обставинами встановленими під час розгляду даної цивільної справи, свідченнями свідків, суд приходить до висновку про доведеність родинних відносин між заявником та померлим ОСОБА_2 .

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи, що Законом не передбачено порядку встановлення факту родинних відносин та іншого способу у заявника немає, зважаючи на неможливість оформлення заявником спадщини після смерті його тітки без встановлення факту родинних відносин, суд вважає заяву обґрунтованою та доведеною.

Статтею 129 1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (суд ураховує також роз`яснення Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" - рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання).

При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 297 ЦПК України при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження - судові витрати не відшкодовуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 10-13, 18, 19, 76, 77, 81, 89, 256, 259, 263-265, 293, 294, 297, 315, 316, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, постановою Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Узинська міська рада про встановлення факту родинних відносин, - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судові витрати віднести за рахунок заявника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 );

Зацікавлена особа: Узинська міська рада ( адреса місцезнаходження: 09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Незалежності, буд. 16/1, ЄДРПОУ: 04054990 ).

Повне судове рішення складено 19 березня 2025 року.

Суддя О. І. Орєхов