Рішення № 125974859, 18.03.2025, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/5785/24

Провадження № 2-о/191/184/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Форощука О.В.

присяжних Немченко І.В., Заболотної Є.О.

за участю секретаря - Рибак М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання особи безвісно відсутньою,-

ВСТАНОВИВ:

18.12.2024року заявник ОСОБА_1 ,звернувся досуду іззаявою про визнання особи безвісно відсутньою, посилаючись на те, що 04 листопада 2016 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від цього шлюбу вони мають дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

До повномасштабного вторгнення російської федерації в України (24.02.2022 року) вони з дружиною мешкали за адресою: АДРЕСА_1 .

20 квітня 2022 року ОСОБА_2 забрала свого сина ОСОБА_5 , 2012 року народження та покинула їхнє місце проживання ( АДРЕСА_1 ). Після цього на дзвінки заявника не відповідала і з того часу місце її знаходження невідомо.

28 квітня 2022 року заявник разом зі своїми доньками виїхав із тимчасово окупованої території Херсонської області до м. Синельникове Дніпропетровської області, де мешкають по теперішній час.

З того часу будь-який зв`язок з ОСОБА_2 втрачено. Вона ні разу не зателефонувала, не написала листа, не повідомила іншим способом про місце свого перебування.

Заявник разом із матір`ю ОСОБА_2 намагалися встановити місце знаходження дружини, зв`язувались із спільними знайомими, які проживають чи тимчасово працюють на окупованій території України, але намагання знайти її виявились безрезультатними.

24.02.2024 року по сьогоднішній день Генічеський район зокрема смт. Новоолексіївка знаходиться в окупації, ймовірність загибелі або зникнення на окупованій території є на порядок вищою ніж на підконтрольній території України.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року, Генічеський район, Херсонської області, зокрема смт. Новоолексіївка з 24.02.2022 року до цього часу є тимчасово окупованою російською федерацією територією.

22 квітня 2022 року заявник звернувся з офіційною заявою до УМВС України у Херсонській області по факту зникнення дружини ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з ЄДРДСР від 19.01.2024 року виданого відділенням поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області. Слідство не дало позитивних результатів розшуку дружини заявника і дане кримінальне провадження триває до теперішнього часу.

Заявник зазначив, що самостійно виховує і утримує неповнолітніх дітей та має право на отримання соціальної допомоги при умові визнання жінки безвісно відсутньою.

Враховуючи вищевикладені обставини просить суд, визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Торез, Донецької області безвісно відсутньою.

До початку проведення судового засідання заявник надав суду заяву про підтримання вимог та розгляд справи без його участі.

У судове засідання представник заінтересованої особи - Головне УправлінняПенсійного фондуУкраїни вДніпропетровській областіне з`явилася, але завчасно надала заяву про розгляд справи без її участі, рішення прийняти на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, зазначає наступне.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 04.11.2016 року Генічеським РВДРАЦС ГТУЮ у Херсонській області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають з 04.11.2016 року у зареєстрованому шлюбі, актових запис № 140.

Відповідно докопії свідоцтвапро народженняСерії НОМЕР_2 виданого 04.05.2017 року Генічеським РВДРАЦС ГТУЮ у Херсонській області - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно докопії свідоцтвапро народженняСерії НОМЕР_2 виданого 10.06.2020 року Генічеським РВДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У судовомузасіданні дослідженокопії довідоквід 05.05.2022року за№ 1231-5001518359,за №1231-5001518423,за №1231-5001518497,з якихвбачається,що заявник ОСОБА_1 тайого неповнолітнідіти -ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взяті на облік внутрішньо переміщеної особи. Зареєстроване місце проживання зазначено за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичне місце проживання зазначено за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно доінформаційного листаСлужби усправах дітейСинельниківської міськоїради Дніпропетровськоїобласті №257від 08.07.2022року таакту обстеженняумов проживання ОСОБА_1 з неповнолітнімидітьми -ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що за даною адресою проживає батько ОСОБА_1 разом зі своїми неповнолітніми дітьми, які знаходяться на повному його утриманні умови проживання задовільні, діти забезпечені всім необхідним для розвитку та виховання.

Матеріали справимістять копіювитягу зЄДРДСРвід 19.01.2024року виданоговідділенням поліції№ 2Дніпровського районногоуправління поліціїГУНП вДніпропетровській області,з якоговбачається,що зафактом зникнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 порушено кримінальнепровадження зап.2п.1ч.2ст.115КК України,відомості внесено25.04.2022року в ЄДРДСР за № 12022231080000121.

З інформаційного листа Головного центру обробки спеціальної інформації № 19/11802-25 Вих. від 11.02.2025 року вбачається, що перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територію громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 24.02.2022 року по 10.02.2025 року в Базі даних не виявлено.

Згідно інформаційного листа Мінсоцполітики № 6120/0/290-25/19 від 05.03.2025 року - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взята на облік 11.02.2016 року, особа була зареєстрована та фактично проживала: АДРЕСА_3 . Адреса листування та фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .

Цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість зміни в судовому порядку правового статусу фізичної особи шляхом визнання її безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, що визначено пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України. Необхідність у зміні правового статусу фізичної особи виникає у зв`язку з тим, що невизначеність правового становища особи, яка тривалий час відсутня у місці свого постійного проживання, створює певні перешкоди щодо реалізації суб`єктивних прав фізичними та юридичними особами, які перебувають із нею в певних правовідносинах.

Згідно з положеннями статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме (частина перша статті 307 ЦПК України).

Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою (частина перша статті 308 ЦПК України).

У разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою у порядку статті 309 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

Законодавець пов`язує визнання особи безвісно відсутньою зі встановленням відповідного юридичного складу, тобто сукупністю взаємопов`язаних юридичних фактів, що становлять предмет доказування.

Такою сукупністю юридичних фактів, тобто юридичним складом, є: 1) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; 3) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; 4) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування).

При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №760/3112/16-ц, від 29 серпня 2019 року у справі №225/2576/17, від 22 листопада 2018 року у справі №225/882/17, від 07 травня 2018 року у справі №225/1297/17.

Згідно зі статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, принцип змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів та в доведенні перед судом їхньої переконливості. Вказане положення є головним нормативним закріпленням принципів змагальності та диспозитивності в законодавстві України.

Загальна формула принципу змагальності та диспозитивності у цивільному судочинстві закріплена у статтях 12, 13 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до принципу диспозитивності обов`язок доказування фактичних обставин, що мають значення для справи, повною мірою покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статей 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Повно та всебічно дослідивши докази у їх сукупності, з підстав, передбачених вказаними нормами права, з огляду на те, що на момент вирішення судом питання про задоволення заяви про визнання особи безвісно відсутньою вжиті заходи, спрямовані на встановлення місця перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були безрезультатними, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання безвісно відсутньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.43 ЦК України, ст. ст. 263-268, 293-294,305-309 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання особи безвісно відсутньою, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Торез, Донецької області безвісно відсутньою.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О. В. Форощук

Присяжні І.В. Немченко

Є.О. Заболотна