Рішення № 125974511, 20.03.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/2037/25

Провадження № 2/204/1900/25

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Кислиці Є.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року позивач звернулась з позовною заявою до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати, в якій просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 85 268 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 25452,20 грн.; відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова», займаючи посаду розподілювача робіт. Декілька останніх років Відповідач не виконує свої зобов`язання зі сплати заробітної плати в повному обсязі, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед Позивачем по нарахованій, але не виплаченої заробітної плати. Відповідно до Довідки № 29/30 від 10.01.2025 року, Відповідач має заборгованість перед Позивачем по заробітній платі станом на 10.01.2025 року у сумі 85 268 грн. Відповідно до положення ст.34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача і компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 25 452,20 грн., у зв`язку із чим позивач вимушена звернутись до суду.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

18березня 2025року наадресу судувід Державногопідприємства «Виробничеоб`єднанняПівденний машинобудівнийзавод ім.О.М.Макарова» надійшоввідзив напозовну заявув якомупредставник відповідачапросила відмовитиу задоволенніпозовних вимогу повномуобсязі,посилаючись нанаступне.На протязі2019-2023років тана данийчас підприємствопрацює водноденному режиміроботи.З 28.02.2022р.і до01.09.2022р.підприємство знаходилосьна простої,що підтверджуєтьсявідповідними наказами.З січня2023року підприємствопрацює водноденному режиміроботи.Представник відповідачапросила врахуватиситуацію,яка склаласявнаслідок війни,і поставилазавод намежу виживання,оскільки наявназаборгованість звересня 2020року позаробітній платіпрацівникам складаєпонад 130,5млн.гривень,відсутність обіговихкоштів,одноденний режимроботи напротязі 2019-2023років.При цьомупідприємство маєврахувати нетільки інтересиокремого працівника,але йінтереси іншихпрацівників,забезпечити можливістьфункціонування підприємства.Окрім того,представник відповідачавказує,що позивачемпропущено строкзвернення досуду.В підтвердженнятого,що підприємствоу разіпорушення строківвиплати заробітноїплати умісяці виплатинараховує компенсацію,представник надаєкопії розрахунковихлистів працівників,де повиду оплат329«Сума компенсаціїпрацівникам зазатримку виплатизаробітної плати»проведено нарахуваннясуми компенсаціїу разівиплати заборгованостіпо заробітнійплаті. Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2500 грн. представник відповідача зазначає, що позивач не обґрунтовує стягнення даної суми, а також не додає до позовної заяви ніяких доказів щодо їх сплати, адже підтвердженням факту оплати адвокатських послуг являється не договір та Акт виконаних робіт, а квитанція на оплату відповідних послуг, що підтверджує факт оплати саме заявленої у позові суми. Тому відповідач вважає дану вимогу необґрунтованою, документально нічим не підтвердженою, і як наслідок неправомірною та такою що підлягає відхиленню.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.

Встановлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 виданої 09 серпня 1979 року (а.с.12).

Звернувшись до суду, позивач зазначала, що відповідач не в повному обсязі виплачував нараховану заробітну плату, у зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 85268 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства та колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Нормою частини 1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні положення містяться і у частині 1 ст.115 КЗпП України.

Проте, відповідач не в повному обсязі виплачував позивачу нараховану заробітну плату.

Згідно ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, що визначено ст.116 КЗпП України.

Згідно довідки Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» за вих.№29/103 від 13 березня 2025 року, станом на 13.03.2025 року ОСОБА_1 не виплачена заробітна плата становить 85268,00 грн, у т.ч. по місяцям: за травень 2021 року 4106 грн.; за червень 2021 року 4830 грн.; за липень 2021 року 4310 грн.; за серпень 2021 року 3901 грн.; за вересень 2021 року 5010 грн.; за жовтень 2021 року 4789 грн.; за листопад 2021 року 5222 грн.; за грудень 2021 року 3617 грн.; за січень 2022 року 2612 грн.; за липень 2023 року 5472 грн.; за вересень 2023 року 3987 грн.; за грудень 2023 року 1828 грн.; за січень 2024 року 3802 грн.; за лютий 2024 року 1826 грн.; за березень 2024 року 3316 грн.; за квітень 2024 року 4328 грн.; за травень 2024 року 4018 грн.; за червень 2024 року 1509 грн.; за липень 2024 року 3528 грн.; за серпень 2024 року 1509 грн.; за вересень 2024 року 4018 грн.; за жовтень 2024 року 4328 грн.; за грудень 2024 року 3402 грн.

05.02.2025 року виплачено за січень 2024 року 1520 грн. Залишок заборгованості складає 83 748,00 грн. (а.с.34).

При цьому, позивачем до матеріалів позову долучено довідку ДП «ВО ПМЗ ім. О.М.Макарова» №29/30 від 10.01.2025 року за якою ОСОБА_1 належить сума до виплати у розмірі 85268,00 грн. (а.с.13).

Водночас, суд зазначає, що вказана довідка не містить зазначення особи або підприємства, що його видало із відповідною печаткою або штампом, окрім того вказана довідка датована 10.01.2025 року, що є раніше ніж довідка надана до відзиву, а тому не може прийнято судом до уваги у якості доказу по справі згідно вимог ст.76 ЦПК України.

Також, судом враховуються роз`яснення викладені в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за яким задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, з урахуванням предмету та підстави позову, суд дійшов висновку, що ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права позивача, характеру його порушення, наслідкам, спричиненим цим порушенням, буде стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 83 748 грн. Зазначену суму заробітної плати позивачу станом на час розгляду справи судом не виплачено, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Отже, судом встановлено, що заборгованість відповідача по заробітній платі перед позивачем складає 83748,00 грн., а тому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в цій частині.

Щодо посилань відповідача у відзиві про пропуск позивачем строку на звернення до суду із зазначеним позовом, суд зазначає наступне.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (частина 1 ст.233 КЗпП України).

Нормою частини 2 ст.233 КЗпП України визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, що визначено ст.116 КЗпП України.

Встановлено, що позивач 10.01.2025 року отримав довідку про розмір заборгованості по заробітній платі, та 20.02.2025 року звернувся до суду з позовом, а отже, встановлений законом строк для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі не пропущено, тому, заперечення відповідача суд не приймає до уваги.

Інші посилання відповідача, зазначені у відзиві, суд не приймає до уваги як такі, що не ґрунтуються на законі.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 25452,20 грн. суд виходить з наступного.

Статтею 1Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Устатті 2Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно довідки Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» від 13 березня 2025 року №29/103, за період з травня 2021 року по грудень 2024 року позивачу не виплачена заробітна плата у сумі 83748,00 грн., і станом на день ухвалення рішення позивачу не виплачена.

Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача як роботодавця на свою користь як працівника компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно дост. 4Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Відповідно до п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Заборгованість утворилась з травня 2021 року по грудень 2024 року, та на теперішній час не виплачена. Позивач просив стягнути компенсацію у розмірі 25452,20 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.8-10). Суд, перевіривши розрахунок, погоджується з розрахунком, та приходить до висновку, що стягненню підлягає компенсація втрати частини заробітку в розмірі 25452,20 грн.

Надані відповідачем копії розрахункових листків позивача судом до уваги не приймаються, оскільки вони не є належними та допустимими доказами нарахування позивачу заробітної плати та, як зазначає відповідач компенсації, на вказану суму, жодних підписів та печатки уповноваженої особи відповідача такі розрахункові листки не містять (а.с.36-37).

У зв`язку з викладенимсуд приходить до переконливого висновку, щоз відповідача на користь позивачаслід стягнути суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 25452,20 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн., суд зазначає наступне.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем до позовної заяви додані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію договору №Т3/63 про надання правничої допомоги, здійснення захисту та представництва від 04.02.2025 року (а.с.13 на звороті); копію Акту виконаних та підготовлених до виконання послуг від 07.02.2025 року до Договору №Т3/63 про надання правничої допомоги, здійснення захисту та представництва від 04.02.2025 року, відповідно до якого вартість послуг становить 2 500 грн. (а.с.14); копію ордера серії АЕ №1360880 (а.с.14 на звороті) та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Харламова Д.В. (а.с.15).

За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та врахувавши зміст та обсяг наданих робіт, а також фактичний об`єм виконаної роботи, суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги у розмірі 2 500 грн обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям реальності адвокатських витрат, а також критеріям розумності та справедливості.

Також, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в Постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2 500 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до частин 1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, та позов задоволено частково, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1189,60 грн.+ 1211,20 грн. = 2400,80 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.116,233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст.ст.12,13,76-82,133,141,259,263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату, яка складає 83 748 (вісімдесят три тисячі сімсот сорок вісім) грн., без утримання з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 25452 (двадцять п`ять тисяч чотириста п`ятдесят дві) грн. 20 (двадцять) коп.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь держави судовий збір у розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ),

Відповідач: Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (ЄДРПОУ 14308368, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Криворізька, буд.1).

Суддя Н.В. Токар