Ухвала суду № 125973984, 20.03.2025, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/9814/24

Провадження № 1-кп/932/639/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року м. Дніпро

Бабушкінський районнийсуд м.Дніпропетровська у складі:

Головуючої судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження №12024052380000296 від 25.07.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119, ч. 4 ст. 296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119, ч. 4 ст. 296 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , підтримавши обґрунтування, правові підстави та ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:

1) переховуватись від суду, беручи до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується, зокрема, у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватися від суду з метою уникнення понесення покарання (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України);

2) незаконно впливати на свідків. До моменту фактичного допиту свідків у судовому засіданні даний ризик є реальним, актуальним та таким, що не зменшився (п. 3 ч. 1. ст. 177 КПК України).

3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Обвинувачений розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може вжити заходів самостійно або через інших осіб до знищення документів, що мають значення для кримінального провадження. Крім того, обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачений, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України);

4) вчинити інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі, обвинувачений може самовільно залишити місце служби, що утворює склад іншого злочину, передбаченого ст. 408 КК України (п. 5 ч.1 ст.177 КПК України).

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання із зазначених вище підстав та просив його задовольнити.

Обвинувачений у судовому засіданні просив суд змінити йому запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт, оскільки він перебуває вже значний час під вартою. Також додав, що хоче поїхати допомогти своїй родині з домогосподарством, а впливати на свідків обвинувачений не має наміру.

Захисник у судовому засіданні підтримав клопотання обвинуваченого, зазначивши, що міра запобіжного заходу обиралась, коли ОСОБА_5 було повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 121 КК України, та саме тоді слідчим суддею були встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. З урахуванням того, що була перекваліфікація на більш м`яку статтю, сторона захисту вважає, що ризики на сьогоднішній день зменшилися.

Представник потерпілого підтримав клопотання прокурора та просив задовольнити.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 було продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 176 КПК України до запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Під час розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.

Кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_5 , зокрема, згідно зі ст. 12 КК України, віднесено до тяжких злочинів проти громадського порядку та моральності, що загрожує обвинуваченому, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, позбавленням волі на строк від трьох до семи років позбавлення волі, без обрання іншої, альтернативної міри покарання.

Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення покарання, враховуючи його тяжкість, спроможний переховуватись від суду. Окрім того, існує ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки на сьогоднішній день не допитані судом.

Окрім того, обвинувачений спроможний вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи те, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, а тому існує ймовірність вчинення останнім кримінального правопорушення, передбачених ст. 408 КК України, з метою уникнення відбування призначеного покарання, у разі доведення його вини за інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає недоведеним, оскільки на сьогоднішній день досудове розслідування завершене, докази, які можуть вказувати на винуватість обвинуваченого зібрані, а сам факт ймовірності вчинення ОСОБА_5 дій спрямованих на знищення документів або його схильності щодо таких дій, що мають значення для кримінального провадження прокурором доведено не було, про що суд зазначав у попередніх ухвалах.

Щодо твердження сторони захисту, суд зазначає, що згідно з обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також злочину, який спричинив загибель людини. У зв`язку із викладеним, суд не може погодитись, що зміна кваліфікації злочину ОСОБА_5 під час досудового розслідування на більш м`який невілює та спростовує наявність ризиків, раніше встановлених судом, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в свою чергу, є дієвим заходом забезпечення кримінального провадження, завдяки якому обвинувачений належним чином дотримується своїх процесуальних обов`язків.

Отже, на сьогоднішній день ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені судом раніше не зменшилися, продовжують існувати, а тому, з урахуванням дієвості такого заходу забезпечення кримінального провадження, необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 197, 331, 369-372, 376, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з утриманням його в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 18 травня 2025 року включно.

Установити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_5 під вартою є 18 травня 2025 року включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відмовити.

На підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, розмір застави не визначати.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання копії.

Суддя ОСОБА_1