Рішення № 125973774, 19.03.2025, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/884/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Балан М. В.

за участю секретаря судового засідання Урсул Г.К.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

про

встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до Кілійської міської ради Ізмаїльського районуОдеської області про встановлення факту та визнання права власності за спадкове майно.

В обгрунтовання поданого позову та уточненої позовної заяви від 13.01.2025 року зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складалося з земельної частки (паю) площею 3,44 умовних кадастрових га, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ОД № 0057537, переданий на підставі рішенняКілійської районної державної адміністрації №264 від 27.06.1996 року в м. Кілія КСП «Маяк».

Син померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , прийнявспадщину відповідно до ст. 1261 ЦК України, оскільки був спадкоємцем за законом після смерті матері та прийняв спадщину шляхом подачі заяви до нотаріуса,внаслідок чого було відкрито спадкову справу №38/2007.

Внаслідок прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину на житловийбудинок, розташований в АДРЕСА_1 .

Спадкове майно, належне ОСОБА_2 , яке складалося з земельної частки (паю) площею 3,44 умовних кадастрових га, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ОД № 0057537, переданий на підставі рішення Кілійської районної державної адміністрації № 264 від 27.06.1996 року в м. Кілія КСП «Маяк», ОСОБА_3 при житті не переоформлював.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 .

Позивач, відповідно до ст. 1264 ЦК України є спадкоємцем за законом після смерт ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та прийняв спадщину фактично, відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки проживав з останніми не менше 5 років на момент відкриття спадщини.

Позивач, якспадкоємець за законом, звернувся до нотаріальної контори оформленням спадщини після померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та йому нотаріусом було зазначено, що відсутні докази підтверджуючі факт проживання зі спадкодавцями однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та рекомендовано звернутися до суду за вирішенням цього питання, що і стало в послідуючому підставою для звернення до суду з вимогою про захист невизнаних прав.

Разом з тим, оригінал правовстановлюючого документу сертифікату на право на земельну частку (пай) був втрачений, на сьогоднішній момент залишилася лише його копія, що зі свого боку унеможливлює оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку та стало ще однією підставою для звернення до суду з вимогою про захист невизнаних прав.

В зв`язку з зазначеним позивач просить суд:

- встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_5 більше пяти років на момент відкриття спадщини;

- визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну частку (пай) площею 3,44 умовних кадастрових га, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ОД № 0057537, переданий на підставі рішення Кілійської районної державної адміністрації № 264 від 27.06.1996 року в м. Кілія КСП «Маяк», в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , який прийняв спадщину після померлої ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не оформив своїхспадкових прав.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву відповідно до якої просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в підготовче судове засідання не з`явився, надав відзив в якому просив суд розглянути справу за його відсутності, заявлені вимоги визнав у повному обсязі.

На підставі письмових заяв усіх учасників справи, суд за відсутності сторін ухвалює рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав в підготовчому судовому засіданні, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 200, 223, 247 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 зареєстрованого 15.07.1969 року та виданого повторно Відділом реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що було складено відповідний актовий запис № 199 від 15.07.1969 року. Батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , /а.с.35/.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 02.06.2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис № 165 від 02.06.2004 року, /а. с. 35/.

Відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0057537, виданого головою Кілійської районної державної адміністрації 26.08.1996 року встановлено, що ОСОБА_2 , яка проживає в м. Кілія Кілійського району Одеської області, на підставі рішення Кілійської районної державної адміністрації від 27 червня 1996 року №264, належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Маяк», розміром 3,44 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 30.08.1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) №5620, /а.с. 6/.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 08.11.2006 року по справі № 2-2393/2006 позов задоволено. Визнано поважною причину пропуску ОСОБА_3 строку прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Кілія Одеської області та визначити ОСОБА_5 додатковий строк 4 (чотири) місяці для звернення до Кілійської державної нотаріальної контори для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 . Рішення набрало законної сили 18.11.2006 року. Також з зазначеного рішення встановлено, що батько ОСОБА_3 та чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , /а.с.36/.

Згідно повідомлення Ренійської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. № 838/01-16 від 15.07.2024 року вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 спадкова справа №38/2007 від 31.01.2007 року була заведена Кілійською районною державною нотаріальною конторою та 20.03.2007 року видано свідоцтво про право на спадщину, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 77560954 від 05.07.2024 року. Та згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 77584621 від 08.07.2024 року інформація в Спадковому реєстрі, відносно ОСОБА_2 , 1935 року народження, як заповідача - відсутня., /а.с.21-23/.

З копії спадкової справи № 38/2007 року, заведеної 31.01.2007 року Кілійською районною державною нотаріальною конторою до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 встановлено, що заявою №64 від 31.01.2007 року ОСОБА_3 приймає спадщину, яка залишилась після смерті матері ОСОБА_2 , /а.с.34/.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.03.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Кілійської районної державної нотаріальної контори та зареєcтрованого в реєстрі за № 1286 встановлено, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 є її син ОСОБА_3 . Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з: житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , належного спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Кілійської міської ради 20 вересня 2002 року за №701, свідоцтва про право на спадщину, виданого Кілійською районною державною нотаріальною конторою 29 жовтня 2002 року за реєстром №4276, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 17950395, записаного в Комунальному підприємстві Районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості в книзі №19 за №6130, /а.с. 43/.

Відповідно до актового запису про смерть №539 від 06.12.2023 року, наданого Кілійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , /а.с.45/.

Згідно повідомлення Ренійської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. № 1472/01-16 від 10.12.2024 року вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 спадкова справа не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавались, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 79469561 від 09.12.2024 року. Та згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 79469576 від 09.12.2024 року інформація в Спадковому реєстрі, відносно ОСОБА_3 , 1969 року народження, як заповідача - відсутня., /а.с.61-63/.

Згідно акту про встановлення факту від 16.11.2024 року, складеного депутатом Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на момент смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно проживав разом з ними однією сім`єю та одним побутом, більше п`яти років до моменту відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, доглядав та утримував померлих, а після смерті ОСОБА_1 здійснював їх поховання. Інших спадкоємців померлі не мали, про що додатково засвідчують сусіди.

Стосовно встановлення юридичного факту, суд виходить з наступного:

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 315 ЦПК України та роз`яснень, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.95 № 5, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються в судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зазначено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чиним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Пунктом 23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»передбачено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовляє в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до ч.2ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 21 Пленуму Верховного Суду Українивід 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другоїстатті 3 СК Українипро те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Зважаючи на встановлені з досліджених доказів обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, щодо встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_5 більше пяти років на момент відкриття спадщини, беручи до уваги, що в позасудовому порядку неможливо встановити відповідні юридичні факти, задовольняє зазначені вимоги.

Стосовно визнання права власності за ОСОБА_1 , суд виходить з наступного:

За змістом ст. ст. 1, 9 Закону України від 14 лютого 1992 року«Про колективне сільськогосподарське підприємство»колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельний пай одержали, зокрема, громадяни, які на момент паювання землі були членами сільськогосподарського акціонерного товариства (далі - АТ) і яких було включено до списку осіб, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Згідно п. п. 5-6 Указу видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Згідност. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом нормистатті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положеньстатті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно дост.1264 ЦК Україниу четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для набуття права на спадкування за законом на підставіст.1264 ЦК Українинеобхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути що найменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як зазначено в п. п. 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що в зв`язку з тим, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, позбавлений можливості інакше ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, в зв`язку з чим його право на спадщину підлягає судовому захисту шляхом його визнання на підставі ст. 16 ЦК України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.16 ЦК України, ст. ст. ст.12,81,207, 259, 315 ЦПК України, ст. ст. 16, 1264, 1268 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов - задовольнити повністю.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_5 більше пяти років на момент відкриття спадщини;

Визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну частку (пай) площею 3,44 умовних кадастрових га, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ОД № 0057537, переданий на підставі рішення Кілійської районної державної адміністрації № 264 від 27.06.1996 року в м. Кілія КСП «Маяк», в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , який прийняв спадщину після померлої ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не оформив своїхспадкових прав.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку доапеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан