Ухвала суду № 125970648, 20.03.2025, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/204/25

Провадження № 2/302/172/25

38

У Х В А Л А

20 березня 2025 року селище Міжгір`я

Міжгірський районнийсуд Закарпатськоїобласті ускладіголовуючого суддіГотри В.Ю.,з участюсекретаря судовогозасідання Царь О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», в інтересах якого діє представник - адвокат Романенко Михайло Едуардович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

У січні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс», в інтересах якого діє представник адвокат Романенко М. Е., звернулося до Хустського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Хустського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2025 року цивільну справу за цим позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 передано за територіальною підсудністю до Міжгірського районного суду Закарпатської області, яка надійшла до останнього 21.02.2025.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24.02.2025 відкрито провадження у справі за цим позовом ТОВ «Діджи Фінанс» за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

17 березня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява про зупинення провадження у цій справі через проходженням ним військової служби у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Сторони у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином у порядку статей 128, 131 ЦПК України, при цьому безпосередньо в позовній заяві представник позивача просив розглянути цю справу без участі сторони позивача.

Розглянувши заяву про зупинення розгляду справи, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 на підтвердження перебування ним на військовій службі надав довідку форми № 5, виданою військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) від 31.01.2025 № 38, з якої вбачається, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у цій військовій частині з 01 грудня 2021 року по теперішній час.

Суд констатує, що інших доказів до цієї заяви про зупинення провадження у справі відповідачем додано не було.

Так, судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другоїстатті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другоїстатті 64 Конституції Україниправо на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002).

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

У частині першійстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України»,заява № 19164/04).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Згідно з пунктом 1 ч. 1 ст.129Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частин 1, 2ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

У постанові Верховного Суду України 07.10.2015 у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».

У постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 у справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».

Так,Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який Указами Президента України було неодноразово продовжено та який діє по теперішній час.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормамиЗакону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII.

Згідноз Законом України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону № 389-VIIIвизначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Згідно з ч. 9ст.1Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема на військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1Закону України «Про Збройні сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно доКонституції Українипокладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Згідно зіст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно з ч. 1ст. 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Збройні сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Початок, призупинення, продовження і закінчення проходження військової служби визначеностаттею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Підстави, за наявності яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, передбаченістаттею 251 ЦПК України.

Так, згідно з пунктом 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК Українисуд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК Українипровадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першоїстатті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Сторона у справі може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 ч. 1ст. 251 ЦПК Україниможе бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27.02.2023 у справі № 380/7845/21).

Також, в ухвалі Верховного Суду від 29.08.2022 у справі № 461/5209/19 (провадження № 61-5782св22) вказано, що: «22 серпня 2022 року позивач звернувся до суду касаційної інстанції із клопотанням про зупинення провадження у справі № 461/3554/21 у зв`язку з тим, що він перебуває на військовій службі у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. На підтвердження клопотання про зупинення провадження у справі позивач надав довідки із військової частини від 08 серпня 2022 року № 2/762 та № 2/761. Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява про зупинення провадження у справі № 461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».

Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1ст. 251 ЦПК Українив матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони, у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду про зупинення провадження від 14.12.2022 у справі 757/5240/16-ц, від 29.08.2022 у справі 461/5209/19, від 29.08.2022 у справі № 461/5209/19, постанові Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №484/40/21.Вуказаних справах Верховний Суд зупиняв провадження, оскільки сторонами були надані докази перебування у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан.

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду з указаною заявою про зупинення провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1ст. 251 ЦПК України, відповідач на підтвердження наявності обставин для зупинення провадження у справі надав лише зазначену вище довідку за підписом начальника штабу в/ч НОМЕР_1 станом на 31.01.2025.

При цьому відповідачем не надано доказів того, що військова частина, в якій він проходить службу у АДРЕСА_1 переведена на воєнний стан і бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф на території України, а також, що відповідач перебуває у зоні бойових дій станом на теперішній час, принаймні станом на березень 2025 року, оскільки довідка датована січнем цього ж року, у зв`язку з чим він не має можливості приймати участь у розгляді цієї справи.

Також суд уважає за необхідне зауважити, що у заяві не вказано, у чому саме полягає неможливість розгляду зазначеної справи у період його знаходження на військовій службі, враховуючи, що він не позбавлений можливості здійснювати реалізацію наданих йому чинним законодавством прав через свого представника, а також може надати письмові пояснення та долучити письмові докази, шляхом направлення до суду поштовою кореспонденцією, що і було ним зроблено шляхом направлення відзиву на позов разом із цією заявою 10.03.2025 через «Укрпошта».

На переконання суду, жодних доказів, які б підтверджували обґрунтованість заяви відповідача не надано. Посилання на неможливість розгляду справи без участі відповідача суперечить інституту цивільного судочинства та призведе до тривалості строків судового провадження, оскільки при розгляді справи судом дотримуються права всіх учасників щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Отже, суд уважає, що надані відповідачем докази не дають підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.

Ураховуючи викладене суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1ст. 251 ЦПК України.

З огляду на наведене вище та керуючись статтями 251, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», в інтересах якого діє представник - адвокат Романенко Михайло Едуардович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги.

Повний тест ухвали складено та підписано 20 березня 2025 року.

Суддя В. Ю. Готра