Рішення № 125969618, 17.03.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/3206/25

Провадження 2-др/127/35/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Левченко А.М.,

представника позивача Крижанівського В.В.,

представника відповідача Люлика Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача Люлика Р.І. про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення судових витрат за надання правничої допомоги,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Крижанівський Валерій Валерійович із позовною заявою до Вінницького транспортного фахового коледжу про визнання договорів про надання освітніх послуг та про підготовку фахівця недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів, шляхом стягнення коштів за навчання та моральної шкоди.

10.03.2025 у зазначеній справі судом ухвалено рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Згідно із ч. 3 ст. 246 ЦПК України у випадку, передбаченому частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі і в тому самому порядку, що й судове рішення.

Представник відповідача адвокат Люлик Р.І. 11.03.2025 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення судових витрат за надання професійної правничої допомоги. Просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Вінницького транспортного фахового коледжу понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 46000 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав свою заяву, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував щодо стягнення заявлених витрат. Подав до суду заяву, яку обґрунтовував тим, що відшкодуванню підлягають витрати, які мають розумний розмір. Посилався на фінансовий стан своїх довірителів, які не спроможні сплатити заявлені вимоги. Просив відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі, зважаючи на те, що у договорі про надання правової допомоги відсутні відомості про порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), що позбавляє можливості встановити зв`язок між розміром гонорару та виконаними роботами. Представником відповідача не зазначена вартість 1 години роботи адвоката, тому поданий розрахунок є безпідставним.

Дослідивши матеріали, заслухавши думку сторін, суд дійшов висновку, що заява представника відповідача підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Склад та розмір витрат пов`язаних із оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі.

На виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України сторона відповідача у своєму відзиві на позовну заяву зазначили, що відповідач планує понести витрати на правову допомогу, розмір яких, орієнтовно не перевищує 50000 гривень.

Надавши докази понесених витрат на професійну правничу допомогу у встановлений судом строк із дотриманням порядку їх надання, адвокат відповідача просив стягнути з позивачів на користь відповідача 46000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що 07.02.2025 між ОСОБА_3 , який діє на підставі свідоцтва Ради адвокатів Вінницької області №000517 від 02.07.2019 та Вінницьким транспортним фаховим коледжем (код ЄДРПОУ 01118413) укладено договір №07-02/24.

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом прийнято до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження виконання адвокатом умов вказаного договору суду надано акт наданих послуг (правничої допомоги) від 10.03.2025 до договору про надання правової допомоги №07-02/24 від 07.02.2025 та розрахунок суми гонорару на надану правову допомогу від 10.03.2025.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Одночасно, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тому суд має оцінювати на предмет відповідності зазначеним критеріям поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Постановою Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23 (адміністративне провадження №К/990/21951/24) встановлено, що витрати на правничу допомогу підлягають компенсації, якщо вони документально підтверджені та співмірні зі складністю справи, навіть за відсутності погодинного розрахунку гонорару адвоката. Несплата гонорару на момент розгляду справи не є підставою для відмови у його компенсації, якщо з договору про надання правничої допомоги випливає зобов`язання клієнта здійснити оплату.

Беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації і захисту прав та інтересів клієнта.

Однак суд дійшов висновку, що зазначена представником відповідача сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 46000 гривень, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на її складність. Крім того, оцінка дій адвоката Люлика Р.І. вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості, розумності та пропорційності до предмета спору в розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є занадто значними.

Водночас суд не втручається у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару, а лише виконує свій обов`язок щодо розподілу судових витрат.

Суд зважає, що в межах цієї справи відповідачу було надано правову допомогу у виді підготовки та подання відзиву на позовну заяву, підготовки заяви про застосування строків позовної давності (в задоволенні якої ухвалою суду від 19.02.2025 відмовлено), а також участь адвоката у судових засіданнях (19.02.2025, 05.03.2025 та 10.03.2025 (проголошення рішення). Одночасно, суд звертає увагу, що справа є незначної складності, обсяг наданих доказів є невеликим, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.

Також суд виходить з критеріїв: реальності розміру витрат (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, з огляду на зазначене, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору та ціну позову, суд дійшов висновку, що розмір витрат не відповідає критерію розумності, не є співмірним, зокрема, ціні позову та фактичним обставинам, на яких ґрунтується справа, а тому з урахуванням результатів розгляду справи з позивачів на користь відповідача підлягає стягненню 10000 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, зважаючи на відмову у задоволенні позову, суд вважає, що витрати за сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн потрібно залишити за позивачами.

На підставі викладеного та керуючись ст. 270, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вінницького транспортного фахового коледжу про визнання договорів про надання освітніх послуг та про підготовку фахівця недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення коштів та моральної шкоди.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Вінницького транспортного фахового коледжу (ЄДРПОУ 01118413) понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Витрати за сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вінницького транспортного фахового коледжу про визнання договорів про надання освітніх послуг та про підготовку фахівця недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення коштів та моральної шкоди - залишити за позивачами.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне додаткове рішення складено 19 березня 2025 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Вінницький транспортний фаховий коледж, ЄДРПОУ 01118413, адреса місця знаходження: 21021, Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 91/2.

Суддя В. В. Горбатюк