Рішення № 125962182, 18.03.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8075/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 0034022; адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій представник позивача просить суд:

визнати протиправним та скасувати пункт 47 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10 листопада 2023 року №21/д в частині повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», підтверджують, що заявник перебував на утриманні загиблого (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 у період дії воєнного стану підполковника ОСОБА_2 - його сина, внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 7 500 000 грн та здійснити виплату одноразової грошової допомоги.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (ст.262 КАС України).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача, який був військовим Збройних Сил України (начальник штабу - перший заступник командира Військової частини НОМЕР_3 ) та згідно Витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово- лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1233 від 21.03.2023р. травма, яка призвела до його смерті - пов`язана із захистом Батьківщини. Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою щодо вирішення питання виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця. Однак згідно пункту 47 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10 листопада 2023 року №21/д повернуто документи на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», підтверджують що заявник перебував на утриманні загиблого. Позивач не згодний із зазначеним рішенням відповідача, оскільки у померлого відсутні будь-які інші родичі окрім його рідного брата, хто б міг отримати виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з смертю військовослужбовця. Позивачу належить право на отримання грошової допомоги відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991р. як члену сім`ї загиблого батька. Можливість отримання одноразової грошової допомоги повнолітніми дітьми також підтверджена листом Головного управління соціальної політики Міністерства оборони України № 220/13/569 від 19.01.2024р.

Відповідач подав суд відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану і саме на цю дату (загибелі, смерті) визначається право осіб на одержання одноразової грошової допомоги. За змістом п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 р. № 168, сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У редакції статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", чинній на дату смерті військовослужбовця, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Відповідно до наданих документів заявник не відноситься до неповнолітніх дітей загиблого. Також за вказаними документами неможливо встановити чи є повнолітній син загиблого військовослужбовця непрацездатним (особою з інвалідністю) та чи перебував він на його утриманні. Посилання позивача на правові позиції Верховного Суду стосуються іншої редакції статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не тієї, що була чинною на дату смерті батька позивача, тому не є релевантними до обставин цієї справи.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій в зазначено, що позивач є членом сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 у розумінні вимог Сімейного кодексу України та відповідно має право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок його загибелі під час виконання обов`язків військової служби, відтак рішення Міністерства оборони України № 21/д від 10.11.2023р. є незаконним.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є батьком ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть № НОМЕР_4 від 09.09.2022р.

ОСОБА_2 був військовим Збройних Сил України (начальник штабу - перший заступник командира Військової частини НОМЕР_3 ) та згідно Витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово- лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1233 від 21.03.2023р. травма, яка призвела до його смерті - пов`язана із захистом Батьківщини. Ці обставини не оспорюються відповідачем.

Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою щодо вирішення питання виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця (його батька), додавши певні документи.

Згідно пункту 47 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10 листопада 2023 року №21/д, зокрема, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану підполковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 від 09.09.2022р. та листом Кадрового центру Збройних Сил України №321/КЦ/6140 від 02.08.2023р., повернуто документи на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», підтверджують що заявник перебував на утриманні загиблого. В обґрунтування рішення зазначено, що згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 р. № 168, сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У редакції статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", чинній на дату смерті військовослужбовця, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Відповідно до наданих документів заявник не відноситься до неповнолітніх дітей загиблого. Також за вказаними документами неможливо встановити чи є повнолітній син загиблого військовослужбовця непрацездатним (особою з інвалідністю) та чи перебував він на його утриманні.

З цим не погодився позивач, у позові наполягає на тому, що він як член сім`ї свого батька має право на отримання одноразової грошової допомоги (ОГД) відповідно до ст.16-1 Закону.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон - № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Одним із складових елементів соціального захисту військовослужбовців є передбачена статтею 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Зокрема визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч.1 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ).

За загальновизнаним принципом, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Приписи закону, яким до іншого закону внесено зміни, із набранням чинності є нормами закону, до якого внесено зміни. Принцип незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли до набуття такої чинності. Цей конституційний принцип не поширюється лише на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність осіб. Також надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві закріплене у Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XI від 20.12.1991.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013.

За приписами пункту 3 цього Порядку, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.12.2021 по справі №465/1980/18, де колегією суддів Касаційного адміністративного суду зауважено на тому, що дата смерті військовослужбовця є вирішальною обставиною для визначення дати виникнення у відповідних осіб права на отримання одноразової грошової допомоги та, відповідно, розміру для її нарахування. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядок №975, не визначають виключний порядок, яким чином має бути встановлено факт загибелі (смерті) військовослужбовця. Підстави видачі свідоцтва про смерть не впливають на факт отримання грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця. В цьому випадку важливим є лише відомості у свідоцтві, а саме: дата смерті.

Суд зазначає, що у свідоцтві про смерть ОСОБА_2 зазначена дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Така ж дата зазначена і у довідці про причини смерті до форми №106/о - №2094 від 06.09.2022р., у лікарському свідоцтві про смерть №2094 від 05.09.2022р. та витязі з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 1233 від 21.03.2023р.).

На цю дату, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XI від 20.12.1991р., а саме підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16, передбачалося, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Статтею 16-1 цього ж Закону в цій же редакції було чітко визначене коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Так, згідно ч.1 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XI від 20.12.1991р., у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Визначення сім`ї міститься у статті 3 Сімейного кодексу України, зокрема сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Суд звертає увагу на те, що законодавець розкриває зміст цього терміну у статті 6 СК України, зокрема, - правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Повноліття - це юридична категорія встановленого законом віку, з досягненням якого настає повна дієздатність громадянина, а також виникають права та обов`язки. В Україні повноліття наступає з 18 років.

Аналізуючи гіпотезу статті 3 СК України, з врахуванням визначення терміну дитина, слід дійти висновку, що зазначені норми набувають наступного змісту, що особа до 18 років належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Як встановлено судом, на момент загибелі (смерті) свого батька, військовослужбовця ОСОБА_2 , ОСОБА_1 виповнився 31 рік.

Виходячи з наведених норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суд зауважує, що позивач станом на дату смерті (загибелі) її батька досяг повноліття. В свою чергу, обов`язковою умовою для вирішення питання про призначення допомоги є надання документу (документів), що підтверджували б перебування особи на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. «Питання де яких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на момент смерті батька позивача), установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до цього, у позивача, як у повнолітнього сина загиблого військовослужбовця не виникло права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XI, в редакції норми, яка діяла станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця, оскільки як правомірно зазначив відповідач у своєму рішенні докази того, що позивач мав статус утриманця загиблого ним не були надані.

Суд окремо звертає увагу на те, що чинна станом на дату загибелі батька позивача редакція статті 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» прямо вказувала на такі умови для призначення ОГД.

Позивач змішує поняття «член сім`ї» та «утриманець». Відповідач, з чим погоджується суд, не заперечує те, що позивач з його померлим батьком були членами однієї сім`ї, проте тільки це не є достатнім для призначення та виплати ОГД в даному випадку.

Член сім`ї має бути, як для даного випадку, саме утриманцем загиблого (померлого) військовослужбовця, що в даній справі позивачем не доведено.

Доводи позивача про поширення на нього положень Закону №2011-XI, в редакції Закону №3515-IX суд відхиляє, як безпідставні.

Так, дійсно Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» №3515-IX від 09.12.2023, розширено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця, або військовозобов`язаного чи резервіста, якого призвано на збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Так, за Законом №3515-IX право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги надано членам сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 Закону№2011-XI, до яких віднесено: дітей, у тому числі усиновлених, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, а також дітей, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдів (вдівців); батьків (усиновлювачів) загиблої (померлої) особи, за умови, що вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуків загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінку (чоловіка), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманців загиблої (померлої) особи, що визначені відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до пункту 1 розділу II Закону №3515-IX «Прикінцеві та перехідні положення», цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 3 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

В свою чергу, за пунктом 3 визначено Кабінету Міністрів України вжити заходів щодо прийняття та/або оновлення нормативних актів органів виконавчої влади, що випливають з цього Закону, забезпечивши набрання ними чинності одночасно з набранням чинності цим Законом.

Пунктом 2 розділу II Закону №3515-IX «Прикінцеві та перехідні положення» передбачено, що, цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.

Закон №3515-IX опублікований у офіційному виданні - «Голос України» №52 від 29.12.2023, набрав чинності 29.03.2024.

Враховуючи ту обставину, що на дату загибелі (смерті) батька позивача, Закон №3515-IX не набрав чинності та не діяв, то його норми не можуть бути поширені на позивача та трактуватися, як підстава для виникнення у нього права на отримання одноразової грошової допомоги.

Наведена позиція повністю відповідає закріпленому у частині першій статті 58 Конституції України принципу незворотності дії у часі законів та інших нормативно-правових актів.

Що стосується пункту 2 розділу II Закону №3515-IX, то його положення до позивача незастосовні, позаяк стосуються виключно тих дітей загиблої (померлої) особи, які народилися після її смерті, а були зачаті за її життя, і логіка законодавця про надання зворотної дії Закону в цій частині є цілком зрозумілою.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач на законних підставах, обґрунтовано і правомірно повернув документи позивача на доопрацювання з підстав, що викладені в оскаржуваному рішенні.

Слід зазначити, що такий результат розгляду заяви позивача повністю узгоджується з його повноваженнями згідно законодавства.

Згідно з положеннями п.п. 12, 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013р., у відповідній редакції, за якими у місячний строк після надходження всіх документів Міноборони приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а його рішення в повній мірі відповідає вимогам законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, при цьому воно остаточно не вирішувало спірне питання, адже надало можливість позивачу доопрацювати подані документи з урахуванням викладених зауважень.

Відтак, не підлягають до задоволення, як вимоги про скасування акту індивідуальної дії, так і похідні вимоги про зобов`язання призначити і здійснити виплату одноразової грошової допомоги.

Тому суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 143, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293, 295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян

.