Рішення № 125962134, 18.03.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/38042/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 09.12.2024 надійшла позовна заява Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача Міністерство внутрішніх справ України, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 0511, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Національної академії Національної гвардії України (реквізити для сплати: код ЄДРПОУ 08610502, р/р UA128201720313221003201015295, МФО 820172, ДКСУ м. Київ) суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов`язаних з його утриманням в Національній академії Національної гвардії України у період з 12.08.2023 по 22.11.2024 у розмірі 485 124,14 грн (чотириста вісімдесят п`ять тисяч сто двадцять чотири грн. 14 коп.)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів у Національній Академії Національної гвардії України в період з 12 серпня 2023 по 22 листопада 2024 на посаді курсанта 3 відділення 233 навчальної групи курсу № 4 командно-штабного факультету, військове звання солдат. Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України від 12.08.2023 № 440 «Про зарахування кандидатів з числа осіб рядового, сержантського та старшинського складу Національної гвардії України на навчання курсантами на здобуття ступеня вищої освіти бакалавра (тактичний рівень) у 2023 році» відповідач був зарахований з числа осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які зараховані на навчання курсантами на здобуття ступеня вищої освіти бакалавра тактичного рівня за спеціальністю 251 «Державна безпека», освітня програма «Службово-бойова діяльність підрозділів НГУ із забезпечення державної безпеки» та призначений на посаду курсанта. Відповідно до наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 12.08.2023 № 236 (по стройовій частині) відповідача зараховано в списки перемінного складу Академії та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта та укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантами Національної академії Національної гвардії України строком на період навчання з 12.08.2023. Відповідно до частини 5 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №ХІІ, пункту 30 розділу ІІ «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, контракт про проходження військової служби (навчання) був укладений у добровільному порядку між відповідачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Національної академії Національної гвардії України 12 серпня 2023 року та набрав чинності з 12 серпня 2023 року. Відповідач був виключений зі списків перемінного складу курсантів та всіх видів забезпечення на підставі ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через небажання продовжувати навчання. Відповідно до пункту 7 Порядку № 964 визначено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

19.12.2024 до суду надійшла (вхід.ЕП/21096/24) відповідь відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеської області, на запит суду щодо місця реєстрації відповідача і повідомлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

06.01.2025 ухвалою судді позовну заяву Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 , третя особа Міністерство внутрішніх справ України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, залишено без руху.

13.01.2025 до суду надійшла заява представника позивача (вхід.№ЕС/3917/25) про уточнення позовних вимог та клопотання (вхід.№ЕС/3891/25) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача - Міністерство внутрішніх справ України, на виконання ухвали від 06.01.2025.

Ухвалою судді від 15.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд в порядку статті 262 КАС України.

13.03.2025 суд ухвалив витребувати у Національної академії Національної гвардії України докази направлення на адресу ОСОБА_1 претензії від 28.11.2024 №84/1-968 про стягнення суми витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти та докази її отримання адресатом.

Так, копія ухвали від 15.01.2025 направлена на адресу відповідача та поштове відправлення повернулось адресанту з причин «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також, при зверненні до суду позивач направляв копію позовної заяви на адресу відповідача (а.с.46).

На підставі ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.

Відповідно до витягу з наказу начальника Національної академії Національної гвардії України (по стройовій частині) від 12.08.2023 №236 (а.с.17), наказано зарахувати в списки перемінного складу та на всі види забезпечення, призначити на посаду курсанта та вважати таким, що уклав контракт про проходження військової служби (навчання) у національній гвардії України строком на період навчання з 12.08.2023 особу, яка зарахована на денну форму навчання на здобуття ступеня вищої освіти бакалавра тактичного рівня підготовки за спеціальністю 251 «Державна безпека», освітня програма «Службово-бойова діяльність підрозділів НГУ із забезпечення державної безпеки» солдата ОСОБА_1 . Підстава: протокол засідання приймальної комісії від 04.08.2022 №29, наказ начальника Академії від 12.08.2023 №440.

Між Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Національної академії Національної гвардії України та старшим солдатом ОСОБА_1 укладено контракт від 12.08.2023 (а.с.55-56) про проходження військової служби (навчання) у Національній академії Національної гвардії України, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язувався, окрім іншого, проходити військову службу (навчання) протягом строку дії контракту (час навчання у вищому військовому навчальному закладі) та відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрата, пов`язані з утриманням в Академії, в якій проходить військову службу (навчання) в разі дострокового розірвання контракту у т.ч. через небажання продовжувати навчання.

ОСОБА_1 11.11.2024 звернувся із рапортом про відрахування його з навчального закладу через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) (а.с.42).

Відповідно до наказу начальника Національної академії Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22.11.2024 №878 (а.с.40), наказано ввести в дію рішення засідання вченої ради Академії від 22.11.2024 №12 (а.с.61).

Відповідно до витягу з наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 22.11.2024 №363 с/ч (а.с.59-60) та наказу начальника Національної академії Національної гвардії України (по особовому складу) від 22.11.2024 №27 о/с (а.с.45) наказано достроково припинити (розірвати) контракт про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням), відрахувати з навчання та вважати таким, що проходить військову службу за призовом, під час мобілізації, на особливий період солдата ОСОБА_1 .

Матеріали справи містять заяву-зобов`язання від 22.11.2024 (а.с.25-26), відповідно до якої ОСОБА_1 проходив військову службу (навчання) у Національній академії Національної гвардії України з 12.08.2023. Підстава відрахування: небажання продовжувати навчання.

У вказаній заяві-зобов`язанні ОСОБА_1 22.11.2024 вказує, що з зведеним розрахунком фактичних видатків державного бюджету на утримання у вищому військовому навчальному закладі у розмірі 485124,14 грн ознайомлений та згоден. Зобов`язується добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у Національній академії національної гвардії України під час проходження військової служби (навчання) у розмірі 485124,14 грн.

Також, матеріали справи містять розрахунки фактичних видатків державного бюджету на утримання у вищому військовому навчальному закладі ОСОБА_1 у розмірі 485324,14 грн (а.с.43-44, 52-54, 57-58, 62).

Національною академією Національної гвардії України на адресу ОСОБА_1 складено претензію від 28.11.2024 №84/1-968 (а.с.48-51) про стягнення суми витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до якої вимагалось протягом 10 днів з дня отримання цієї претензії сплатити заборгованість вартості витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти у сумі 485124,14 грн.

На виконання ухвали суду від 13.03.2025 Національна академія Національної гвардії України листом від 17.03.2025 (вх.№ЕС/24018/25) повідомила, що копія претензій від 28.11.2024 №84/1-968 отримана відповідачем 12.12.2024, про що міститься підпис ОСОБА_1 у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №8070000051753.

Посилаючись на те, що витрати не відшкодовані, 07.12.2024 Національна академія Національної гвардії України звернулась до суду з позовною заявою.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з такого.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України, у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 2 цього Закону, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки.

Згідно ч.5 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абз.4 ч.2 ст. 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абз.3 і 5 ч.2 ст. 23 цього Закону.

Частиною 10 цієї статті передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до пп. «д», «е», «є», «з», «и» п. 1 та пп. «д», «е», «є», «ж», «з» п. 2 ч.5 ст. 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до пп.«д», «е», «є», «з», «и» п. 1 та пп.«д», «е», «є», «ж», «з» п. 2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначає Порядок «Про відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок № 964).

Згідно з п.п. 3, 5, 6 цього Порядку №964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних, з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

Витрати відшкодовуються у повному розмірі, зокрема: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк.

Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.

У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку № 964).

На виконання вимог пункту 3 Порядку № 964 наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок №419/831/240/605/537/219/534).

За змістом п. 2.1. наведеного Порядку відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі (далі - ВНЗ), а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. Витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування. Витратами на речове забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях. Витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов`язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо). До спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році.

Водночас Порядок нарахування витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах залежить від того, чи підпадає курсант під дію п. 5 чи п. 6 Порядку № 964.

Відповідно до п. 2.3 цього Порядку №419/831/240/605/537/219/534 у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ.У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що у разі укладення контракту про проходження військової служби між вищим військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу та курсантом та проходження ним військової служби (навчання) на останнього покладаються відповідні обов`язки, передбачені чинним законодавством України та контрактом.

Так, у разі дострокового розірвання контракту, курсант зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами укладеного контракту, відповідач зобов`язався відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), у разі дострокового розірвання контракту у т.ч. через небажання продовжувати навчання.

Отже, у даному випадку відповідача виник обов`язок відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Разом з тим, за наведеного вище правового регулювання, а саме ч.10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п. 7 Порядку № 964, право на звернення до суду у позивача у цій справі може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.

Водночас, у разі дострокового розірвання контракту, саме вищий навчальний заклад здійснює розрахунок фактичних витрат за видами забезпечення відповідно до правил пунктів 2.1., 2.3 Порядку №419/831/240/605/537/219/534, про що складає відповідні довідки-розрахунки, а також зазначає суму відшкодування у наказі про звільнення курсанта.

Отже, правильне вирішення спору у цій справі залежить від того, чи ознайомлено відповідача із розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, здійсненим відповідно до приписів Порядку № 964 та Порядку №419/831/240/605/537/219/534, та запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати.

Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

Таким чином, із цільового тлумачення наведених правових норм слідує, що у вимірі спірних правовідносин позивач був зобов`язаний здійснити розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у цьому вищому навчальному закладі, відобразити узагальнену суму відшкодування у відповідному наказі про звільнення курсанта, а також надати йому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного строку добровільного відшкодування, позивач міг звернутися до суду.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі № 320/7233/19, який є обов`язковим для суду в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Слід звернути увагу, що претензія від 28.11.2024, яка позивачем була направлена відповідачеві з вимогою відшкодувати спірні витрати, була вручена 12.12.2024, що власне й зазначено та доведено позивачем.

Отже, перебіг строку на реалізацію права на звернення закладу вищої освіти до суду з таким позовом розпочинається з наступного дня, визначеного для добровільного відшкодування.

Наведений правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 30.09.2019 у справі № 340/685/19 та від 10.10.2019 у справі №140/721/19.

При цьому, позивач звернувся до суду з позовною заявою 07.12.2024.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що оскільки право на звернення до суду у позивача у цій справі може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з організацією навчання для підготовки дисертації, тоді як доказів відмови відповідача від добровільного відшкодування суми таких витрат під час судового розгляду не представлено, а позов подано до закінчення встановленого строку добровільного відшкодування, отже, відповідно до вказаних законодавчих звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом слід вважати передчасним, а відтак позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

При цьому, суд зазначає, що лише обізнаність відповідача з обов`язком відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням, не може вважатися достатньою підставою для стягнення таких витрат у судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога є передчасною, оскільки направлена на захист ще не порушеного права.

За ч.ч. 1, 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ, Суд).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Беєлерпроти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com Б.г.І. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Онер`їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість («Москаль проти Польщі»). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Отже, суд приходить висновку, що позивачем завчасно та без з`ясування всіх необхідних обставин було прийнято рішення про звернення до суду з позовом про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Суд вважає, що у даній справі ним було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Беручи до уваги наведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до приписів положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач Національна академія Національної гвардії України (61001, Харківська область, м. Харків, Майдан Захисників України, буд. 3, код ЄДРПОУ 08610502);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. А. Богомольця, код ЄДРПОУ 00032684).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА

.