Рішення № 125960803, 19.03.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2025 року м. Ужгород№ 260/35/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким просила суд:

1.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №071750012772 від 17 грудня 2024 року про відмову у переведенні ОСОБА_2 на пенсію у зв`язку із втратою годувальника згідно ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 року;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 17 грудня 2024 року перерахунок та виплату пенсії у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_4 в розмірі 70% заробітної плати померлого годувальника, зазначеній у довідці про суддівську винагороду ОСОБА_4 на момент смерті від 16.04.2024 року №573, виданої ТУ ДСА в Закарпатській області.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі.

16 січня 2025 року уповноважений представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 071750012772 від 17 грудня 2024 року про відмову у переведенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити з 17 грудня 2024 року перерахунок та виплату пенсії у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_4 , малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 45 % заробітної плати померлого годувальника, зазначеній у довідці про суддівську винагороду ОСОБА_4 на момент смерті від 16 квітня 2924 року №573, виданій Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Закарпатській області.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року було прийнято заяву про зменшення позовних вимог та здійснюється розгляд справи у межах заявлених позовних вимог.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про залучення до справи співвідповідача.

Позовні обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином судді Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , видане 29.03.2023 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , видане 29.02.2024р..

У зв`язку зі смертю батька малолітній ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію у зв`язку із втратою годувальника, обчислену відповідно до Закону України віл 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

17 грудня 2024 року позивачка, як законний представник ОСОБА_2 , подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області заяву про переведення сина на пенсію по втраті годувальника, обчислену на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.

До заяви було додано копію довідки про суддівську винагороду ОСОБА_4 на момент смерті від 16 квітня 2924 року № 573, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Закарпатській області, з якої сплачувались відповідні внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 071750012772 від 17 грудня 2024 року було відмовлено з мотивів відсутності правових підстав, оскільки відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначається довічне утримання суддям у відставці, але згідно зазначеного Закону призначення пенсії в разі втрати годувальника не передбачено. У цьому рішенні відповідач зазначив, що пенсія у разі втрати годувальника призначається на загальних умовах відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

15 січня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позов, відповідно до якого зазначено, що законодавцем передбачено загальний підхід для обчислення усіх видів пенсій з базової величини - пенсії за віком, порядок обчислення якої унормовано у статтею 27 цього Закону.

Так саме від розміру пенсії за віком визначається розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника (ст. 37 Закону 1058).

Тобто, незалежно від того, отримувала особа пенсію за віком чи ні, усі пенсії, в тому числі і пенсія у зв`язку з втратою годувальника, обчислюються з однакової базової величини - пенсії за віком.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі №236/3193/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №667/1568/16, від 15 січня 2020 року у справі №592/7939/16-а, від 28 квітня 2020 року у справі №635/4299/17. Також слід зазначити, що Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862 не визначав особливостей пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні судді, на випадок його смерті.

Водночас Законом № 3727 передбачались особливості пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні особи, яка отримувала пенсію за цим Законом.

Отже, не отримання суддею у відставці за його життя пенсії за віком, а щомісячне грошове утримання судді у відставці, не є перешкодою для застосування пенсії за віком як базової величини для обчислення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідач вважає, що рішення Головного управління щодо відмови Позивачці у перерахунку пенсії винесено з дотриманням вимог діючого законодавства та жодним чином не порушує законних прав Позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 у встановлений судом строк пояснень по суті позову не подавала.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином судді Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , видане 29.03.2023 року (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , видане 29.02.2024р.(а.с.18)

Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію у зв`язку із втратою годувальника, обчислену відповідно до Закону України віл 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

17 грудня 2024 року позивачка, як законний представник ОСОБА_2 , подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області заяву про переведення сина на пенсію по втраті годувальника, обчислену на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.

До заяви було додано копію довідки про суддівську винагороду ОСОБА_4 на момент смерті від 16 квітня 2924 року № 573, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Закарпатській області, з якої сплачувались відповідні внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с.29).

За принципом екстериторіальності подана заява та надані документи до неї були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 071750012772 від 17 грудня 2024 року було відмовлено з мотивів відсутності правових підстав, оскільки відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначається довічне утримання суддям у відставці, але згідно зазначеного Закону призначення пенсії в разі втрати годувальника не передбачено. У цьому рішенні відповідач зазначив, що пенсія у разі втрати годувальника призначається на загальних умовах відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вважаючи вказану відмову протиправною звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною першою та третьою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсія у зв`язку з втратою годувальника є одним з видів пенсійного забезпечення, яке гарантується статтею 46 Конституції України і призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (пункт 3 статті 9, стаття 36 Закону № 1058). До непрацездатних громадян закон відносить осіб, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1058.

Відповідно до статті 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закону№1058) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За приписами частини першої статті 1 Закону №1058 відповідно до цього закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати : 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

На час прийняття цього Закону №1058 (09.07.2003) ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII визначала, що судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ). Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу (далі - Закон № 3723).

Відповідно до статті 37 Закону № 3723 пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.

У статті 37-1 Закону № 3723 було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Законом № 3723 у ст. 37 було передбачено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п`ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім`ї 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною восьмою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом.

Отже утриманці державних службовців, що отримали право на пенсію за ст. 37 Закону № 3723, мають право на пенсію по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20 сформував висновок, що частину першу статті 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв`язку із втратою годувальника у розмірі:

(1) 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, або

(2) 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003.

Щодо посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в оскаржуваному рішенні на те, що відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначення пенсії в разі втрати годувальника не передбачено, тому пенсія у разі втрати годувальника призначається на загальних умовах відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Так, Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII не визначає особливостей пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні судді, на випадок його смерті.

Разом з тим відповідно до п. 2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі по тексту - Закон № 889-VIII) з 01.05.2016 втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах суддів.

Аналогічні приписи закріплено і у Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 03.05.1994 №283 (який був чинним до 25.03.2016).

Відповідно до ч.ч. 13, 14 ст.37 Закону №3723-XII у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Крім того, право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника особам, які були на його утриманні до отримання права на вихід на відповідну пенсію годувальником, законодавець пов`язує з наявністю у померлого стажу державної служби не менше 10 років та факту непрацездатності утриманця.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що Законами №1058-IV та №3723-ХІІ регламентовано різні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника та підстави для її перерахунку.

Отже, за наявності умов, передбачених Законом №889-VIII - стажу державної служби у ОСОБА_4 (понад 20 років), на утриманні якого перебував син ОСОБА_2 , останній має право на таку пенсію.

Вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 01.06.2022 року у справі №420/9478/21, від 16.12.2021 у справі №752/5153/17, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (зокрема 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Відповідно до довідки Перечинського районного суду Закарпатської області від 18.04.2024 року судом встановлено, що стаж роботи на посаді судді ОСОБА_4 (станом на час смерті) склав 20 років 2 місяці.

Отже, на день смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) були наявні всі необхідні умови для призначення йому пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Суд враховує, що однією зі складових права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Європейської Конвенції з прав людини) є принцип правової визначеності, за яким права особи мають бути чітко та повною мірою визначені законом, положення якого є зрозумілими та доступними до розуміння будь-якою особою.

Дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно із Законом №889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника та за таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивачки, відповідно до статті 37 Закону №3723.

У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі №420/9478/21 наголошено на наявності права утриманців судді, що перебував у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника на підставі ст.37 Закону №3723-ХІІ та вказано, що право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених ст.37 Закону №3723-ХІІ, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Враховуючи, що ОСОБА_2 є сином померлого годувальника, який за життя мав право на пенсійне забезпечення відповідно до умов Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, суд вважає, що на позивача також поширюються норми статті 37 Закону №3723-XII. А відтак, позивач набув право на оформлення пенсії у зв`язку із втратою годувальника за Законом №3723-ХІІ.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачкою, як законним представником малолітньої дитини ОСОБА_2 були подані всі необхідні документи на підтвердження наявності права на переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, які дозволяють обчислити розмір такої пенсії.

У свою чергу, суд враховує, що пенсія по втраті годувальника відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ визначається на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків.

Судом встановлено, що на утриманні померлого ОСОБА_4 перебувала також донька ОСОБА_3 , яка також перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію у зв`язку із втратою годувальника.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 року задоволено позов ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ). Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області від 24.07.2024 року № 071750012772 про відмову в перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) м. Словянськ, пл. Соборна,3) перевести з 17.07.2024 року на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1997 року у розмірі 70-ти відсотків заробітку померлого батька ОСОБА_4 , визначеного у довідці від 27.03.24 №476 щодо складових суддівської винагороди судді Перечинського районного суду ОСОБА_4 на дату смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та здійснити виплату пенсії із урахуванням раніше виплачених сум. Вказане рішення не набрало законної сили.

Таким чином, діти померлого ОСОБА_4 : малолітній син ОСОБА_2 , 2020 року народження, та повнолітня донька ОСОБА_5 , 2006 року народження, разом мають право на призначення їм пенсії по втраті годувальника в розмірі 90 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника.

Законом №3723-XII встановлено розмір заробітної плати як базової величини для обрахунку пенсії, однак не визначено конкретний розмір пенсії на кожного з утриманців померлого з урахуванням частки з 90 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника.

Також цим Законом не встановлено порядок визначення часток.

Згідно з ч. 6 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Законом, що регулює подібні правовідносини, зокрема призначення пенсій у зв`язку з втратою годувальника є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" .

Згідно ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі:

на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника;

на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Отже, при призначенні пенсії по втраті годувальника слід виходити з рівності прав всіх дітей, утриманців померлого.

Враховуючи викладене, при призначенні пенсії малолітньому ОСОБА_2 , 2020 року народження, у зв`язку з втратою годувальника на підставі Закону України «Про державну службу» її розмір з урахуванням принципу рівності часток має складати 45 відсотків (половину з 90 відсотків) суми заробітної плати померлого годувальника.

На підставі зазначеного, з метою забезпечення рівності прав всіх утриманців померлого суд погоджується з доводами позивача щодо права на пенсію у зв`язку із втратою годувальника в розмірі 45 % заробітної плати померлого годувальника, зазначеній у довідці про суддівську винагороду ОСОБА_4 на момент смерті від 16 квітня 2924 року №573, виданій Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Закарпатській області.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки, суд зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 071750012772 від 17 грудня 2024 року про відмову у переведенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити з 17 грудня 2024 року перерахунок та виплату пенсії у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_4 , малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 45 % заробітної плати померлого годувальника, зазначеній у довідці про суддівську винагороду ОСОБА_4 на момент смерті від 16 квітня 2924 року №573, виданій Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Закарпатській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 071750012772 від 17 грудня 2024 року про відмову у переведенні ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на пенсію у зв`язку із втратою годувальника згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити з 17 грудня 2024 року перерахунок та виплату пенсії малолітньому ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у зв`язку із втратою годувальника згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ в розмірі 45 % заробітної плати померлого годувальника зазначеної у довідці про суддівську винагороду ОСОБА_4 на момент смерті від 16 квітня 2924 року №573, виданій Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Закарпатській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору