Рішення № 125960732, 18.03.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2025 року м. Ужгород№ 260/1093/25 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю. В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 121630011927 від 17.12.2024 яким ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії на пільгових умовах за Списком № 1.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 11 грудня 2024 року я ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про перерахунок пенсії. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 121630011927 від 17.12.2024 позивачу було відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Саме це рішення як індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень безпосередньо впливає на права та інтереси позивача у спірних правовідносинах.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вони вчинені з порушенням норм чинного законодавства та конституційних прав позивача.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов в якому вказав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області Рішенням №121630011927 від 17.12.2024 відмовило позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на дату звернення.

За доданими документами згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.09.1990 до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби, оскільки в трудовій відсутній запис про дату видачі військового квитка.

Головне управління в своєму рішенні зазначило, що в разі подання військового квитка або довідки про проходження військової служби, стаж позивача буде переглянутий.

Відповідач зазначив, що позивач до територіальних органів Пенсійного фонду України не подавав військовий квиток, копію якого додав до позову.

Щодо записів у трудовій книжці позивача за № 10 та за № 12 про проведення атестації робочого місця за умовами праці, відповідач зазначає наступне.

Із метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, Міністерством праці та соціальної політики України розроблено Порядок застосування Списків № 1 і № 2, затверджений наказом від 18.11.2005 р. № 383.

Цей Порядок регулює застосування Списків № 1 і № 2 під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а» і «б» ст. 13 та ст. 100 Закону № 1788-ХІІ.

Зокрема, визначено, що під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, протягом не менше 80 % робочого часу, встановленого для працівників цього виробництва, професії або посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням працівниками своїх трудових обов`язків.

Під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні в період роботи особи.

Відповідач вказує, що записи у трудовій книжці позивача під № 10 від 28.04.1994 року «Проведена атестація робочого місця за умовами праці» та під № 12 від 22.121998 року «Проведена атестація робочого місця за умовами праці» не містять інформації щодо того, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах та здійснені з порушенням п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58.

У зв`язку з викладеним просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 20 лютого 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_2 , виданим 07 травня 1999 року Молодогвардійським МВМ УМВС України в Луганській області.

11 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 121630011927 від 17.12.2024 позивачу було відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

У вказаному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби, оскільки відсутній запис про дату видачі військового квитка.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

В силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Спірні відносини регулюються Законом № 1058-IV, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з п. 1, 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Як встановлено судом, на момент звернення, із заявою про призначення пенсії за Списком № 1, позивачу виповнилося 52 роки та у відповідності до ст. 114 Закону №1058-IV позивачу для отримання пільгової пенсії необхідно було мати 10 років пільгового стажу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У відповідності до п. 1 даного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 даного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, та також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати.

Абзацом 1 п. 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно долученої до матеріалів справи копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 10.09.1990 судом встановлено, що така містить наступні записи щодо періодів трудової діяльності позивача з повним робочим днем на підземних роботах за списком № 1: з 14.03.1991 по 28.05.1991 (2 місяці і 14 днів) - електрослюсар 3 розряду з повним робочим днем на підземній роботі у ВАТ «Краснодонвугілля»; з 16.06.1991 по 15.06.1993 (2 роки) - служба в радянській армії; з 06.09.1993 по 10.03.1998 (4 роки, 6 місяців і 4 дні) - електрослюсар підземним на дільницю ВТБ з повним робочим днем на підземній роботі у ВАТ «Краснодонвугілля»; 28.04.1994 проведена атестація робочого місця по умовам праці. з 10.03.1998 по 11.09.2006 (8 років, 6 місяців і 1 день) - електрослюсар підземний на дільницю РВУ з повним робочим днем на підземній роботі у ВАТ «Краснодонвугілля»; 22.12.1998 проведена атестація робочого місця по умовам праці; 19.12.2003 проведена атестація робочого місця по умовам праці та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення згідно списку № 1; з 24.03.2011 по 29.11.2011 (8 місяців і 5 днів) - різноробочим підземним 3 розряду з повним робочим днем на підземній роботі у ПАТ «Краснодонвугілля».

Окрім цього, запис № 17 трудової книжки містить штамп про право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 (наказ № 76/6 від 11.04.2007).

Отже, записи трудової книжки підтверджують наявність пільгового стажу у позивача понад 10 років. Разом з тим, у оскаржуваному рішенні відповідачем заначено, що пільговий стаж за списком №1 становить 6 років 4 місяці 17 днів.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що записи у трудовій крижці Позивача під №10 від 28.04.1994 «Проведена атестація робочого місця за умовами праці» та під № 12 від 22.12.1998 «Проведена атестація робочого місця за умовами праці» не містять інформації щодо того, що Позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах та здійсненні з порушенням п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 №58.

Оцінюючи дані твердження відповідача суд вказує наступне.

Для підтвердження пільгового стажу лише на підставі трудової книжки існує певна вимога, визначена в абз.4, 5 п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, а саме: якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Що стосується документів про підтвердження атестації робочих місць, відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442, роботодавці зобов`язані проводити атестацію робочих місць за умовами праці.

При цьому законодавець поклав відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, організацій.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1 або № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

У той же час, працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

За правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Виходячи з викладеного, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у наведеній вище постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

У спірному випадку, згідно із записами трудової книжки, встановлено, що позивач працював повний робочий день на підземних роботах зі шкідливими умовами праці загальний трудовий стаж на вказаних роботах складає понад 10 років.

Разом з тим, наведені відповідачем мотиви щодо не зарахування вказаних періодів до пільгового стажу позивача за Списком № 1 у силу встановлених обставин та правової позиції Великої Палати Верховного Суду є протиправними, оскільки в трудовій книжці останнього наявні усі необхідні відомості, які визначають його право на зарахування вказаних періодів саме до пільгового стажу за Списком № 1.

Щодо тверджень відповідача про внесення записів у трудовій книжці позивача з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 №58 суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Суд, досліджуючи копію трудової книжки позивача відмічає, що напроти періодів його роботи наявні усі необхідні записи, які є належними та допустимими доказами підтвердження пільгового стажу. Таким чином, враховуючи правову позицію Верхового Суду, а також встановлені у цій справі обставини справи, суд дійшов висновку, що вищенаведені періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до його пільгового стажу для нарахування/призначення пенсії.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 16.06.1991 року по 15.06.1993 року проходив військову службу у складі Збройних Сил СРСР, що також підтверджується копією військового квитка НОМЕР_3 від 13.06.1991 року, проте вказаний період не було зараховано відповідачем до його пільгового стажу.

З вказаного приводу суд зазначає наступне.

Згідно ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII "Порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до ст. 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому ст.13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

При чому, згідно п. 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.72 р., періоди служби у складі Збройних Сил СРСР, в органах міліції (тощо) прирівнюються за вибором особи до роботи, яка передувала, або до роботи, що була одразу після військової служби, а навчання в професійно-технічних закладах зараховується до наступної роботи після його закінчення.

В даному випадку позивач до проходження військової служби за призовом працював електрослюсарем 3-го розряду із повним робочим днем на підземній роботі у ВАТ «Краснодонвугілля», тому вказаний стаж має бути зараховано відповідачем до пільгового стажу за Списком №1.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (станом на 03.04.2018 р.) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.92 р. № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження наявності пільгового стажу за Списком № 1 у відповідності до положень ст. 114 Закону № 1058-IV, п.п. 1,3, 20 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній надано документи, з яких вбачається наявність у позивача понад 10 років пільгового стажу за Списком № 1, що підтверджується трудовою книжкою, військовим квитком, копії яких наявні в матеріалах справи.

Натомість відповідачем не надано належних доказів щодо неможливості врахування до пільгового пенсійного стражу строк проходження військової служби.

Вказане свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо незарахування періодів трудової діяльності та військової служби до пільгового стажу позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції від 13.02.2025 позивачем за подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Таким чином, судовий збір у зазначеному вище розмірі підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 121630011927 від 17.12.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії на пільгових умовах за Списком № 1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору