Рішення № 125960284, 19.03.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/24124/24

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 04.10.2024 № 918270146891 про відмову у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 26.09.2024 їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій і посад, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 26.09.2024 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 04.10.2024 № 918270146891 позивачу відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком у зв`язку з недосягненням необхідного віку для призначення пенсії за Списком №1, зазначеного в п.п.1 п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач покликається на норми п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, про те, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 […] жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Позивач стверджує, що на день звернення із заявою про призначення пенсії їй було більше 45 років, загальний стаж становив 26 років 01 місяць 15 днів, пільговий стаж за Списком №1 19 років 01 місяць 15 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що оскільки на день звернення позивачу виповнилось 45 років, їй відмовлено в перерахунку пенсії. Право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах позивач буде мати з 23.02.2029.

09.01.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що 26.09.2024 ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою від 26.09.2024 №12120 про перерахунок пенсії-перехід на інший вид пенсії (з соціальної пенсії на пенсію по віку (список №1). За результатами розгляду заяви позивачки та доданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, з врахуванням принципу екстериторіальності, прийнято рішення від 04.10.2024 № 918270146891 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку№1, у зв`язку з недосягненням необхідного віку для призначення пенсії за Списком №1- 50 років.

09.01.2025 та у період із 13.01.2025 по 27.01.2025, 07.02.2025 головуюча суддя перебувала у відпустці.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області і отримує пенсію по інвалідності призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

26.09.2024 позивач звернулась із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком №1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення від 04.10.2024 № 918270146891 про відмову в переході на пенсію за віком ОСОБА_1 згідно заяви від 26.09.2024.

У рішенні вказано, що відділом перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління ПФУ в Закарпатській області розглянуто матеріали електронної пенсійної справи. Відповідно до вимог п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими КМУ, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок (з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах). Оскільки на день звернення заявниці виповнилось 45 років, їй відмовлено в перерахунку пенсії. Право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах вона буде мати з 23.02.2029.

Листом від 04.10.2024 №0600-0210-8/125916 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області рішення від 04.10.2024 № 918270146891 про відмову у призначенні пенсії.

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням Пенсійного фонду та вважає, що надав необхідну та достатню сукупність документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому таке рішення протиправне та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами статі 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Так, відповідно до Конституції України, право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України гарантує Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XIІ (далі - Закон №1788-XIІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 зазначеного Закону №1788-XIІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 6, статтею 7 Закону №1788-XIІ особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ст.4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до п."а" ч.1 ст.13 Закону №1788-XII в редакції до 01.04.2015, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

З 01.04.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, яким також внесені зміні до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Так, ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" викладено в новій редакції, зокрема, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Суд зазначає та враховує у справі рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (справа №1-5/2018 (746/15)), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03. 2015 №213-VIII.

Конституційний Суд України вирішив, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Таким чином, з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020, призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №1 також здійснюється на підставі обох вищезгаданих Законів №1788-XIІ та №1058-IV, проте які, з урахуванням зазначеного рішення, містять різні вимоги щодо вікового цензу, а саме: Закон №1788-XIІ встановлює, зокрема, за списком №1, для жінок досягнення 45 років, у той час, як Закон №1058-IV досягнення 50-річного віку.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у рішенні від 21.04.2021 у справі №360/3611/20 дійшов висновку, що ґрунтуючись на юридичній позиції Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, суд вважає, що ідентична правова норма, яка міститься в Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", теж не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19).

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 вбачається, що на час виникнення спірних правовідносин була наявні колізія між нормами Закону №1788-XIІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-IV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Оскільки норми вказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, та Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Отже у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-XIІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-IV.

Відтак, за приписами пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XI, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, відповідно частини 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, на дату звернення із заявою про переведення, ОСОБА_1 досягла, визначеного п."а" ч.1 ст.13 Закону №1788-XII пенсійного віку при наявності необхідного страхового та пільгового стажу. Тому суд, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин релевантних норм права, дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 04.10.2024 № 918270146891 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 26.09.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач вже отримує пенсію по інвалідності призначену відповідно до Закону №1788-XII.

Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.

З огляду на наведене, з метою належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи) перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 26.09.2024 на підставі п."а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

Суд звертає увагу, що у даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Частиною 1 та 2статті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області(вул.О.Ольжича,7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл.Народна,4, м.Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 88000, ЄДРПОУ:20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 04.10.2024 № 918270146891 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 26.09.2024 на підставі п."а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва

19.03.25