Рішення № 125960217, 19.03.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2025 року Справа№200/255/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

до відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про: стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоодержану пенсію ОСОБА_2 у розмірі 371625,94 грн. та визнання протиправним, скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03.12.2024 року за заявою ОСОБА_1 від 26.11.2024 року та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_2 в розмірі 70 процентів його грошового забезпечення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоодержану пенсію ОСОБА_2 у розмірі 371625,94 грн. та визнання протиправним, скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03.12.2024 року за заявою ОСОБА_1 від 26.11.2024 року та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_2 в розмірі 70 процентів його грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 отримував пенсію по інвалідності в Головному управління Пенсійного фонду в Донецькій області.

За життя ОСОБА_2 недоотримав пенсію у розмірі 371625,94 грн, яка була нарахована йому за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2024 по справі №200/6353/23.

Сума доплати, нарахована на виконання рішення суду, за період з 01.04.2019 по 31.05.2024 склала 371625.94 грн.

Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із відповідно заявою про отримання вказаної суми.

Листом від 04.12.2024 відповідач 1 повідомив, що виплату коштів, обчислених на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2024 по справі № 200/6353/23, яке набрало законної сили 21.05.2024 у загальній сумі 371625,94 грн, буде здійснено у межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Просить стягнути з відповідача 1 вказані виплати.

Вказує, що її чоловік був особою з інвалідністю внаслідок війни, у зв`язку із чим вважає, що має право на отримання пенсії по втраті годувальника у відповідності до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 70% годувальника.

Разом з тим, отримує пенсію по втраті годувальника у розмірі 30 % його грошового забезпечення.

Зазначає, що 26.11.2024 через портал ПФУ звернулася із заявою про допризначення пенсії у зв`язку з наданими додатковими документами, до якої додала серед іншого Висновок військово-лікарської комісії від 16 жовтня 1997 року, довідку МСЕК від 19.05.1998 року, клопотання, в якому просила нарахувати пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення.

Відповідач 2 відмовив у здійсненні вказаного перерахунку у зв`язку із відсутністю законних підстав.

Вважає такі дії першого та другого відповідачів протиправними, у зв`язку із чим звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, не погодившись із позовними вимогами, надало відзив на позову заяву, мотивований наступним.

Нарахована на виконання рішення суду сума 371625,94 грн має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.

Кошти на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» і визначаються в межах граничних обсягів видатків державного бюджету за цією програмою.

На сьогоднішній день бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено. Виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даного судового рішення не залежить від волі керівника Головного управління, а затвердження бюджету Пенсійного фонду України не входить до компетенції Головного управління.

Таким чином, виплата недоотриманої пенсії буде здійснена після затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік з урахуванням вимог Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2009 року 31-2 (зі змінами).

Позивач є одержувачем пенсії відповідно до Закону № 2262.

Пенсія позивачу призначена відповідно до вимог чинного законодавства

Пунктом «а» статті 36 Закону № 2262 встановлено, що членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків. А саме, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), тобто має існувати причинно-наслідковий зв`язок між загибеллю (смертю) та діями, які до цього призвели, що не має місця в даному випадку. А саме, які загинули (померли) внаслідок захворювання: - пов`язаного з перебуванням на фронті; - у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України - ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи; - участю у бойових діях у мирний час, тобто має існувати причинно-наслідковий зв`язок між загибеллю (смертю) та діями, які до цього призвели, що не має місця в даному випадку. При цьому, вказаний перелік є вичерпним. Документи, які підтверджують приналежність померлої особи до однієї з вищеозначених категорій на розгляд Головному управлінню не надані.

У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відзив на позовну заяву не надало.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 29.07.2024, що підтверджується протоколом від 29.07.2024 за пенсійною справою № 0501021890 (Міноборони).

Відповідно до вказаного протоколу, позивач отримує пенсію у розмірі 30 відсотків грошового забезпечення годувальника.

Як встановлено судом з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.09.2024 24432-21756/К-02/8-0500/24 рішенням Донецького оружного адміністративного суду від 29.03.2024 по справі №200/6353/23 Головне управління зобов`язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 з 01.04.2019 пенсії по інвалідності відповідно до довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.10.2023 №ФС-93936/09/01/2962 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення та здійснити ОСОБА_2 обчислення розміру пенсії по інвалідності починаючи з 08.05.2023 у розмірі 79% від грошового забезпечення з виплатою виниклої заборгованості. Головним управлінням рішення суду в травні 2024 року виконано відповідно до покладених зобов`язань. Загальна сума доплати, нарахована на виконання рішення суду, за період з 01.04.2019 по 31.05.2024 склала 371625.94 грн.

Доплату, нараховану ОСОБА_2 за життя на виконання рішення суду, може бути виплачено за умови покладення судом на органи Пенсійного фонду України відповідних зобов`язань в частині виплати пенсії, яка була нарахована померлому або у разі заміни у встановленому законодавством порядку сторони виконавчого провадження.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.12.2024 32857-31021/К-02/8-0500/24 повідомлено позивача, що виплату коштів, обчислених на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2024 по справі № 200/6353/23, яке набрало законної сили 21.05.2024 у загальній сумі 371625,94 грн, буде здійснено у межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Як встановлено судом з матеріалів справи 26 листопада 2024 року позивач за допомогою веб-порталу ПФУ звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про допризначення пенсії у зв`язку з наданням додаткових документів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03.12.2024 64516/03-16 розглянуто заяву позивача від 26.11.2024 № 11032 щодо перерахунку допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами та зазначено наступне.

За матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 припинено виплату пенсії (перехід на інший вид пенсії) з 01.08.2024, яка була призначена згідно Закону України № 1058-VII від 09.07.2003 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі- Закон 1058). З 01.08.2024 ОСОБА_1 перейшла на пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону України від № 2262-ХІІ від 09.04.1992 Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Враховуючи вищезазначене, право на перерахунок пенсії у ОСОБА_1 відповідно до Закону 1058 відсутнє.

Таким чином, відповідач 2 відмовив позивачу у перерахунку пенсії, призначеної у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, як встановлено судом, позивач станом на дату подання зазначеної заяви отримувала пенсію в разі втрати годувальника, призначену у відповідності до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, в органах цивільного захисту, є Закон України від 09 квітня 1992 року за №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі, також Закон №2262-ХІІ). Статтею 61 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Абзацом третім пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право на отримання пенсійних виплат спадкоємці (правонаступники) мають у випадку, якщо така виплата була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак померлим не отримана.

Водночас суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі № 200/12094/18-а, зробив висновок щодо випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсія у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону № 1058-IV та частиною першою статті 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (частина друга статті 52 Закону №1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання.

Таким чином, аналіз наведених норм у їх сукупності свідчить, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною частиною першою статті 61 Закону № 2262-ХІІ.

Відтак, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.

Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Вказаний підхід суду щодо застосування статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджено Верховним Судом у постанові від 16 травня 2023 у справі № 420/288/21.

Відповідно до довідки Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 15.07.2024 № 1/065, позивач фактично мешкала з ОСОБА_2 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою від 16.08.2024 № ВЕБ-05001-Ф-С-24-135169, у якій просила повідомити про нарахований за рішенням суду від 29.03.2024 року по справі № 200/6353/23 розмір пенсії її чоловіка, починаючи з 01.04.2019 року (помісячно) до дня смерті), та загальний розмір заборгованості.

Як встановлено судом з заяви позивача ВЕБ-05001-Ф-С-24-190847 від 26.11.2024, остання 29 жовтня 2024 року через сервісний центр ПФУ зверталась із заявою про виплату недоотриманої пенсії її померлого чоловіка - ОСОБА_2 .

Вказана обставина підтверджена листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.12.2024 32857-31021/К-02/8-0500/24.

Також вказаним листом підтверджено нарахування чоловікові позивача сум пенсії, обчислених на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2024 по справі № 200/6353/23, яке набрало законної сили 21.05.2024 у загальній сумі 371625,94 грн, які ним не було отримано за життя.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач, як дружина померлого пенсіонера, звернулася до пенсійного органу за відповідною виплатою не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера, суд вважає, що позивач має право на одержання суми пенсії, яка підлягала виплаті її чоловіку, але не була йому виплачена пенсійним органом у зв`язку з його смертю.

Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на необхідність звернення позивача до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження є безпідставними, зважаючи на імперативні приписи ст. 61 Закону №2262- ХІІ, якими передбачено спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.

В зв`язку з чим, відповідачем протиправно відмовлено позивачу у виплаті на підставі статті 61 Закону №2262-XII сум пенсії, що залишилися недоодержаними у зв`язку із смертю її чоловіка. Таким чином, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03.12.2024 року за заявою ОСОБА_1 від 26.11.2024 року та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_2 в розмірі 70 процентів його грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. «а» частини першої статті 36 Закону № 2262 пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.

З аналізу вказаної норми, суд доходить до висновку, що право на пенсію в разі втрати годувальника у розмірі 70 процентів його грошового забезпечення мають, зокрема, члени сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до довідки МСЕК серії ДОН № 118014 від 19.05.1998 ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності, безстроково, причина інвалідності захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

Підстави надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі Закон № 3351-ХІІ).

Відповідно до ст. 7 Закону № 3351-ХІІ в редакції, чинній на момент встановлення ОСОБА_2 інвалідності, до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

До інвалідів війни належать також інваліди з числа:

1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

2) осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;

3) малолітніх (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язнів фашистських концтаборів та інших місць примусового тримання, які визнані інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин;

4) осіб, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних у районах бойових дій у період Великої Вітчизняної війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період, а також під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни незалежно від часу їх виконання;

5) осіб, які стали інвалідами внаслідок воєнних дій громадянської та Великої Вітчизняної воєн або стали інвалідами із зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки;

6) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, а також колишніх бійців винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших осіб, які брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп та інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР і стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання службових обов`язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року;

7) учасників бойових дій на території інших держав, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням у цих державах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 № 302 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (Далі- Положення № 302 тут і далі в редакції, чинній на момент встановлення ОСОБА_2 інвалідності).

Відповідно до п. 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Відповідно до п. 3 Положення № 302 відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід".

Підпунктом «б» пункту 12 Положення № 302 встановлено, що посвідчення, зазначені в пунктах 3, 4 і 5 цього Положення, видаються на підставі одного з таких документів: інвалідам війни: "Удостоверение инвалида Отечественной войны", " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", для малолітніх в`язнів - "Удостоверение" і довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, довідки, видані органами Міноборони, МВС, СБ, Мінсоцзахисту.

Таким чином, статус особи з інвалідністю внаслідок війни має бути підтверджений відповідним посвідченням, виданим на підставі окремого порядку.

Таким чином встановлення інвалідності внаслідок проходження військової служби не є тотожним із наданням статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Разом з тим, будь-яких доказів надання ОСОБА_2 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни (інваліда війни) сторонами до матеріалів справи не додано.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 11 березня 2025 року витребувано у позивача докази надання її чоловіку ОСОБА_2 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Разом з тим, ухвалу суду позивачем не виконано, будь-яких пояснень не надано.

Окремо, суд зазначає, що ані довідка військово-лікарської комісії від 16.10.1997 № 320, ані довідка МСЕК серії ДОН № 118014 від 19.05.1998 не підтверджують, того, що ОСОБА_2 надано статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що до правомірного розрахунку пенсійним органом розміру пенсії позивачу по втраті годувальника у відповідності до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 30 процентів заробітку годувальника.

Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд доходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоодержаної за життя ОСОБА_2 пенсії у розмірі 371625,94 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у справі № 200/255/25 до ухвалення судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 133 КАС України передбачено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позовну заяву подано до суду за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

Позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру про стягення недоодержаної за життя пенсії ОСОБА_2 у розмірі 371625,94 грн., яку судом задоволено, та одну вимогу немайнового характеру про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03.12.2024 року та похідну від неї про зобов`язання перерахувати пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_2 в розмірі 70 процентів його грошового забезпечення, у задоволенні якої відмовлено.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п.1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.п.1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2973 грн (371625,94 грн. х 0.01 х 0.8) та стягнути з позивача на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968,96 грн (3028 грн. х 0.4 х 0.8).

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоодержану пенсію ОСОБА_2 у розмірі 371625,94 грн. та визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03.12.2024 року за заявою ОСОБА_1 від 26.11.2024 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_2 в розмірі 70 процентів його грошового забезпечення задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місце знаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) недоодержану за життя ОСОБА_2 пенсію у розмірі 371625 (триста сімдесят одна тисяча шістсот двадцять п`ять) грн 94 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місце знаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2973 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят три) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 19 березня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська