Рішення № 125960199, 18.03.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2025 року Справа№200/1022/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Нероди Алли Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання неправомірним дій чи бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

13 лютого 2025 року адвоката Нерода Алла Ігорівна в інтересах ОСОБА_1 , позивач, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні відомостей про розмір його заробітної плати за період з 01 січня 1999 року по 30 червня 2000 року для визначення розміру пенсії, що вказаний у довідках про заробітну плату від 02 травня 2019 року №212, від 02 травня 2019 року №213, від 02 травня 2019 року №214 та на порталі Електронних послуг ПФУ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 15 січня 2025 року ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду, які викладені у рішенні;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі його заяви від 15 січня 2025 року, з урахуванням довідок про заробітну плату за період з 01 січня 1999 року по 30 червня 2000 року від 02 травня 2019 року №212, від 02 травня 2019 року №213, від 02 травня 2019 року №214 та відомостей, які відображені на порталі Електронних послуг ПФУ, здійснити виплату коштів з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано визначені судом докази по справі. Вирішено ряд процесуальних питань.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року повторно витребувано у відповідача визначені судом докази по справі.

11 березня 2025 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву та докази по справі.

Інших клопотань від сторін до суду не надходило.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Так, представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15 січня 2025 року позивач через портал Пенсійного фонду України та свій особистий кабінет подав заяву (звернення) до відповідача з приводу врахування його заробітної плати за період з 01 січня 1999 року по 30 червня 2000 року при обчисленні і обрахунку розміру пенсії. Звернення зареєстровано за вх.№ВЕБ-10001-Ф-С-25-008863. До даної заяви було долучено відповідні довідки про розмір заробітної плати позивача у вказаний період часу. Також відомості про заробітну платну у вказаний період часу містяться на порталі Електронних послуг Пенсійного фонду України. Дане звернення було розглянуто відповідачем та надано позивачу 29 січня 2025 року лист-відмову щодо відсутності підстав для врахування довідок про заробітну плату №212, №213, №214 від 02 травня 2019 року за період роботи позивача з 01 січня 1999 року по 30 червня 2000 року при обчисленні і обрахунку розміру пенсії. В листі вих.№2407-1412/У-02/8-1000/25 від 29 січня 2025 року відповідачем, зокрема зазначено, що розмір пенсії за віком з надбавками станом на січень 2025 року становить 8896,12 грн., пенсію розраховано відповідно до чинного законодавства. Крім того, в листі вказано, що довідки про заробітну плату №212, №213, №214 від 02 травня 2019 року, не можуть бути прийняті для перерахунку пенсії позивача.

Представник позивача зазначає, що довідки та відомості про розмір заробітної плати позивач за період роботи з 01 січня 1999 року по 30 червня 2000 року не враховано при обчисленні і обрахунку розміру пенсії лише з підстави того, що вони видані на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою. Однак, вважає, таку підставу для відмови у неврахування довідок про розмір заробітної плати протиправною та необґрунтованою. Прим цьому, на порталі Електронних послуг Пенсійного фонду України містяться відомості про отриману заробітну плату позивачем у вказаний період. Але відповідач на власний розсуд просто не врахував за цей період розмір заробітної плати при визначенні розміру пенсії.

Представник позивача вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, та такою, що порушує конституційні права позивача на пенсійне забезпечення. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що за матеріалами пенсійної справи страховий стаж позивача становить 53 роки 7 місяців 27 днів, коефіцієнт стажу 0,53583. Стаж враховано по 06 грудня 2017 року. Розмір пенсії обчислено із заробітної плати, визначеної за періоди з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року та з 01 липня 2000 року по 30 червня 2014 року. Осучаснена середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, застосована в розмірі 7994,47 грн., індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі становить 1,39098, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії склав 8896,12 грн (7994,47 х 1,39098). Розмір пенсії за віком з надбавками станом на січень 2025 року становить 8896,12 грн.

Крім того, відповідачем повідомлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №595 з 01 грудня 2014 року на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади не функціонують. Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VІІ визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого підприємств, установ і організацій на тимчасово окупованій території. Відповідно до зазначеного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченим законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/ або особами, передбаченими частиною третьою статті 9 зазначеного Закону, є недійсними і не створюють правових наслідків.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

Позивачу присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

15 січня 2025 року позивач через вебпортал Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою (зверненням) вх.№ВЕБ-10001-Ф-С-25-008863 в якому, зокрема, просив зарахувати заробітну плату за період з 01 січня 1999 року по 30 червня 2000 року для врахування розрахунку пенсії. До якої долучив відповідні довідки.

29 січня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом вих.№2407-1412/У-02/8-1000/25 розглянуло звернення позивача, яке надійшло через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України №ВЕБ-10001-Ф-С-25-008863, зареєстроване 15 січня 2025 року за вх.№1412/У-1000-25 та повідомило наступне.

«Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримуєте пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Відповідно до статті 40 Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про зарплату первинними документами для обчислення пенсії також враховують заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

За матеріалами пенсійної справи страховий стаж становить 53 роки 7 місяців 27 днів, коефіцієнт стажу 0,53583. Стаж враховано по 06 грудня 2017 року.

Розмір пенсії обчислено із заробітної плати, визначеної за періоди з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року та з 01 липня 2000 року по 30 червня 2014. року Осучаснена середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, застосована в розмірі 7994,47 грн, індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі становить 1,39098, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії склав 8896,12 грн. (7994,47 х 1,39098).

Розмір пенсії за віком з надбавками станом на січень 2025 року становить 8896,12 грн.

Пенсію розраховано відповідно до чинного законодавства.

Одночасно повідомляємо, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №595 з 01 грудня 2014 року на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади не функціонують. Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VІІ визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на тимчасово окупованій території.

Відповідно до зазначеного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченим законодавством України.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/ або особами, передбаченими частиною третьою статті 9 зазначеного Закону, є недійсними і не створюють правових наслідків.

Враховуючи наведене, довідки про заробітну плату №212, №213, №214 від 02 травня 2019 року, не можуть бути прийняті для перерахунку пенсії позивача.».

Не погоджуючись із такою відповіддю відповідача пенсії, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Судом встановлено, що довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки та відповідних записів в ній вих.№261 від 02 травня 2019 року, про реорганізацію підприємства вих.№2620т від 02 травня 2019 року, про заробітну плату для нарахування пенсії вих.№№212, 213, 214 від 02 травня 2019 року, видані на ім`я ОСОБА_1 «РП «ДОНБАССУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦИЯ» Обособленное подразделение «ВОК ЛШ ИМЕНИ МАКСИМА ГОРЬКОГО», Министерство угля и энергетики, ДНР» (мовою оригіналу).

Спірним питанням у справі є правомірність відмови відповідача у зарахуванні відомостей про розмір заробітної плати позивача за період з 01 січня 1999 року по 30 червня 2000 року для визначення розміру пенсії, якій вказано у довідках про заробітну плату від 02 травня 2019 року №212, від 02 травня 2019 року №213, від 02 травня 2019 року №214 та на вебпорталі Електронних послуг Пенсійного Фонду України.

Суд зауважує, що не є спірним питанням у цій справі те, що позивач у період з 01 січня 1999 року по 30 червня 2000 року працював в ДВАТ ордена Леніна шахта №13-біс ДХК «Макіїввугілля».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.

Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Водночас у пункті 5рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд Українизазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно абзацу 1 частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Отже, Закон №1058-IV встановлює, що заробітна плата за період до 30 червня 2000 року повинна враховуватись не лише в тому випадку, якщо страховий стаж осіб починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, а й за бажанням самих пенсіонерів.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини (абзац четвертий частини першої статті 40 Закону №1058-IV).

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац п`ятий частини першої статті 40 Закону №1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (абзац 1 частини п`ятої статті 45 Закону №1058-IV).

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що єдиною і обов`язковою умовою для обчислення особі пенсії за віком з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року, є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням пенсії.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, (далі Порядок №22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Як встановлено судом вище, матеріали справи не містять доказів пропозиції суб`єкта владних повноважень позивачу надати додаткові документи після прийняття його заяви від 15 січня 2025 року, яка за своєю суттю є заявою про перерахунок пенсії, що не заперечується відповідачем.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Так, відповідач в листі від 29 січня 2025 року вих.№2407-1412/У-02/8-1000/25 зазначає, зокрема, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №595 з 01 грудня 2014 року на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади не функціонують. Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VІІ визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на тимчасово окупованій території. Відповідно до зазначеного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченим законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/ або особами, передбаченими частиною третьою статті 9 зазначеного Закону, є недійсними і не створюють правових наслідків. Відтак, довідки про заробітну плату №212, №213, №214 від 02 травня 2019 року, не можуть бути прийняті для перерахунку пенсії позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно розрахунку страхового стажу позивача, форма РС-право, період роботи з 01 січня 1999 року по 30 червня 2000 року зараховано органом пенсійного фонду до загального страхового та пільгового стажу позивача, що не є спірним питанням у справі.

Водночас, на підтвердження розміру отриманої заробітної плати за зазначений період позивачем надано довідки про заробітну плату для нарахування пенсії вих.№№212, 213, 214 від 02 травня 2019 року.

Суд зазначає, що оскільки приписами частин першої та другої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

За приписами частини другої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акта органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Трудовий стаж позивач набув у період, коли населений пункт, на території якого підприємство здійснювало господарську діяльність, перебував під контролем української влади ще задовго до тимчасової окупації територій України, і підприємство, на якому він працював, також було утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, на підставі яких позивач має право на отримання належного розміру пенсії, були сформовані до окупації територій України і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув стаж роботи.

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа №569/14531/16-а) проаналізував положення статті 19 Конституції України, статей 3, 4, 9, 17, 18 Закону №1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об`єднаних Націй (далі - ООН) зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів", у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) згідно з якими: "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що можливо застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово не контрольованій владою території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень і обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення в належному розмірі.

Відтак, суд вважає, що неврахування відповідачем відомостей, зазначених у довідках вих.№№212, 213, 214 від 02 травня 2019 року про заробітну плату для нарахування пенсії за період роботи з 01 січня 1999 року по 30 червня 2000 року, при перерахунку пенсії позивача, є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.

Отже, відомості, зазначені в довідках вих.№№212, 213, 214 від 02 травня 2019 року про заробітну плату для нарахування пенсії за період роботи з 01 січня 1999 року по 30 червня 2000 року, підлягають врахуванню органами Пенсійного фонду України при здійсненні перерахунку пенсії позивача.

Суд не приймає до уваги надані представником позивача електронні відомості з вебпорталу Електронних послуг Пенсійного фонду України щодо розмірів заробітної плати, оскільки такі не містять жодних реквізитів та даних, відносно якої особи такі відомості відображено, відтак неможливо ідентифікувати особу, заробітна плата якої відображена в них, як неналежні.

Крім того, як вже зазначалось судом вище, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення особі пенсії за віком з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року, є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням пенсії.

Отже, у даному випадку, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в реалізації позивачем права на соціальне забезпечення порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення, та завданням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо перерахунку пенсії.

Враховуючи те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області саме за результатом розгляду заяви позивача від 15 січня 2025 року протиправно не враховано відомості про заробітну плату, отриману позивачем у період з 01 січня 1999 року по 30 червня 2000 року, які зазначено у довідках вих.№№212, 213, 214 від 02 травня 2019 року, відповідно, що призвело до не з`ясування реальної зміни розміру пенсії у бік збільшення, та вірогідності покращення становища пенсіонера за наслідками такого перерахунку, суд дійшов висновку про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення виплати та перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 15 січня 2025 року (з дати звернення із заявою) з урахуванням відомостей про розміри заробітної плати за період з 01 січня 1999 року по 30 червня 2000 року, зазначених у довідках вих.№№212, 213, 214 від 02 травня 2019 року.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача, та з метою захисту порушених прав позивача, суд вважає за доцільне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 15 січня 2025 року (з дати звернення із заявою) з урахуванням відомостей про розміри заробітної плати за період з 01 січня 1999 року по 30 червня 2000 року, зазначених у довідках вих.№№212, 213, 214 від 02 травня 2019 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 15 січня 2025 року (з дати звернення із заявою) з урахуванням відомостей про розміри заробітної плати за період з 01 січня 1999 року по 30 червня 2000 року, зазначених у довідках вих.№№212, 213, 214 від 02 травня 2019 року, та з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Щодо питання дотримання строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Одночасно із поданням позовної заяви представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано, зокрема, тим, що позивач у справі має досить серйозні проблеми зі здоров`ям, є інвалідом І групи, постійно лікується, купує та потребує дороговартісних ліків, переніс декілька операцій, постійно проходить процедури гемодіалізу, декілька разів рятувався від окупації та бойових дій. А саме: у 2014 році (м. Макіївка), згодом у лютому 2022 року, коли розпочалося повномасштабне вторгнення російських військ в Україну, а місто Ірпінь, куди переїхав позивач знову було в епіцентрі бойових дій. У зв`язку із переїздами, станом здоров`я, бойовими діями, скрутним матеріальним становищем через пережиті раніше події, позивач просить поновити йому строки на звернення до адміністративного суду із даною позовною заявою. Адже, іншого способу поновити права позивача просто не існує.

Враховуючи встановлені судом вище обставини у цій справі, та факт того, що позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо перерахунку пенсії з урахуванням відомостей про розміри заробітної плати за період з 01 січня 1999 року по 30 червня 2000 року, зазначених у довідках вих.№№212, 213, 214 від 02 травня 2019 року, саме 15 січня 2025 року, суд висновує, що позивачем дотримано строк звернення до суду із цим позовом. Відтак, клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду із цим позовом задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір у даній справі стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов адвоката Нероди Алли Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500; код ЄДРПОУ 22933548) про визнання неправомірним дій чи бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 15 січня 2025 року з урахуванням відомостей про розміри заробітної плати за період з 01 січня 1999 року по 30 червня 2000 року, зазначених у довідках вих.№№212, 213, 214 від 02 травня 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 15 січня 2025 року з урахуванням відомостей про розміри заробітної плати за період з 01 січня 1999 року по 30 червня 2000 року, зазначених у довідках вих.№№212, 213, 214 від 02 травня 2019 року, та з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 18 березня 2025 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьоїстатті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна