Рішення № 125960181, 19.03.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2025 року Справа№640/19445/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови в частині,

в с т а н о в и в:

08 листопада 2022 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з вказаним адміністративним позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просила визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюк Василя Вікторовича від 20 липня 2021 року про стягнення виконавчого збору, що винесена у виконавчому провадженні ВП № 66132643, в частині стягнення 156 718,61 грн.

Позов обґрунтовувала тим, що, на її думку, у зв`язку з поверненням виконавчого документу за заявою стягувача на підставі ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та не вчиненням відповідачем виконавчих дії заходів примусового виконання судового рішення, які би привели до його виконання фактичного стягнення суми заборгованості, що зазначена у виконавчому листі, правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови в частині стягнення виконавчого збору в розмірі 156 718,61 грн. відсутні.

Так, 20 липня 2021 року державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП № 66132643 винесено постанову у про стягнення виконавчого збору у сумі 179 346,61 грн.

У цьому виконавчому провадженні майно позивача було арештоване та частково реалізовано через електроні торги, у зв`язку з чим ПАТ «УкрСиббанк» отримав частково грошові кошти на виконання виконавчого листа № 761/36112/17, що виданий 17 липня 2019 року Шевченківським районним судом м. Києва, та в свою чергу на реквізити органу Казначейства України був перерахований виконавчий збір у сумі 22 628 грн. згідно з розпорядженнями. Тому, на думку позивача, постанова про стягнення виконавчого збору в частині залишку виконавчого збору - 156 718,61 грн. має бути скасована.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року відкрито провадження у вказаній адміністративній справі; вирішено справу розглянути суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

15 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (Закон від 13 грудня 2022 року № 2825-IX).

26 вересня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (Закон від 16 липня 2024 року № 3863-IX).

На виконання вимог зазначеного Закону дану справу передано до Донецького окружного адміністративного суду.

26 лютого 2025 року за наслідками автоматичного розподілу справ, що надійшли до Донецького окружного адміністративного суду, справу передано на розгляд судді Логойди Т.В.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року адміністративну справу прийнято до провадження; поновлено пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом; зокрема, вирішено справу розглянути суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи з урахуванням особливостей розгляду справ даної категорії справ, що встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідач подав письмові пояснення, в яких зазначав, зокрема, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження ВП № 66132643 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2019 року № 761/36112/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованості у розмірі 1 793 466,13 грн.

Так, 20 липня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; копію постанови направлено боржнику для виконання.

Цього ж дня - 20 липня 2021 року відповідно до вимог ст.ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

17 серпня 2022 року керуючись п. 1 ч. 1 ст. 37 цього Закону винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 цього Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

У зв`язку з викладеним 18 серпня 2022 року державним виконавцем керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 зазначеного Закону винесено постанову про відкриття іншого виконавчого провадження - ВП № 69668502.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивача, в якому також зазначав, що позивач підтримує позовні вимоги.

В судове засідання представник відповідача не з`явився; про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Неявка у судове засідання таких осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що у Шевченківському відділі Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження ВП № 66132643 з примусового виконання виконавчого листа № 761/36112/17, що виданий 17 липня 2019 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованості у розмірі 1 793 466,13 грн.

Так, постановою державного виконавця Шевченківському відділі Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20 липня 2021 року на підставі вказаного виконавчого листа відкрито виконавче провадження ВП № 66132643. Пунктом 3 резолютивної частини постанови стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 179 346,61 грн.

В межах вказаного виконавчого провадження винесені постанови:

від 20 липня 2021 року «Про стягнення виконавчого збору», якою на підставі положень ст.ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» стягнуто з боржника - ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 10 % від суми боргу, що становить 179 346,61 грн.;

від 20 липня 2021 року про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження;

від 20 липня 2021 року про арешт коштів боржника;

від 28 липня 2021 року про арешт майна боржника;

від 28 липня 2021 року про доручення про здійснення опису майна;

від 28 липня 2021 року про розшук майна боржника;

від 29 жовтня 2021 року та від 17 листопада 2021 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні;

від 31 січня 2022 року про припинення розшуку майна боржника;

від 30 червня 2022 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних;

від 14 липня 2022 року про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.

У цьому виконавчому провадженні майно позивача було арештоване та частково реалізовано через електроні торги, у зв`язку з чим ПАТ «УкрСиббанк» отримав частково грошові кошти на виконання виконавчого листа № 761/36112/17, що виданий 17 липня 2019 року Шевченківським районним судом м. Києва, та в свою чергу на реквізити органу Казначейства України був перерахований виконавчий збір у сумі 22 628 грн. згідно з відповідними розпорядженнями. Вказані обставини не є спірними.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17 серпня 2022 року на підставі заяви стягувача керуючись п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист повернуто стягувачу.

Судом також встановлено, що 18 серпня 2022 року державним виконавцем керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 69668502 з примусового виконання постанови від 20 липня 2022 року ВП № 66132643 щодо стягнення виконавчого збору у сумі 156 718,61 грн. (179 346,61 грн. - 22 628 грн. = 156 718,61 грн.).

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року у справі № 640/14371/22, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року та набрало законної сили, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110; код ЄДРПОУ 34967593) про визнання протиправною та скасування постанови від 18 серпня 2022 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 69668502 відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 26 цього виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема судового наказу, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 10 вказаного Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 4 ст. 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч. 2 ст. 27).

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч. 5 ст. 27 вказаного Закону виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частинами 6 9 ст. 27 вказаного Закону також визначено, що у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 23, 24 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України" та пунктом 915 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно з ч. 3 ст. 40 цього Закону, яка визначає наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічні положення містяться в п. 8 розд. III Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, яка детально регулює питання стягнення виконавчого збору.

Отже, державний виконавець визначає суму виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження (одночасно з якою виносить постанову про стягнення виконавчого збору, а у випадку повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) - в постанові про стягнення виконавчого збору, яка має бути прийнята не пізніше наступного дня з дня наведених обставин і згідно зі ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» є окремим виконавчим документом. При цьому останнє повноваження реалізується державним виконавцем, якщо виконавчий збір ще не стягнуто.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на зміну редакції ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» в часі.

Так, ч. 2 ст. 27 вказаного Закону в редакції, яка була чинною до 28 серпня 2018 року, було визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

28 серпня 2018 року набрав чинності Закон України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, яким до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» внесені зміни, а саме: у ч. 2 ст. 27 слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінені словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

Отже, починаючи з 28 серпня 2018 року ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, з 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, що підлягає стягненню.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження останній повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Тобто фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень, не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року в справі №160/7321/19, від 02 червня 2021 року в справі №160/4481/20.

Висновки щодо застосування норм права, що викладені у вказаних постановах Верховного Суду, відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Вказані постанови Верховного Суду є останніми (на час спірних правовідносин), що винесені Верховним Судом у правовідносинах, де державними виконавцями застосовані положення ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діє з 28 серпня 2018 року.

З огляду на це посилання позивача на постанову Верховного Суду, що прийнята раніше (постанову від 11 березня 2020 року в справі № 2540/3203/18), - є неприйнятними. Крім того, в цій постанові застосовані положення ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла до 28 серпня 2018 року, тоді як оскаржена в даній справі постанова про стягнення виконавчого збору винесена після 28 серпня 2018 року.

Оскаржена в даній справі постанова про стягнення виконавчого збору відповідала наведеним положенням законодавства, які були чинними та підлягали застосуванню на час її винесення.

Суб`єкт владних повноважень, виносячи спірну постанову, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

З огляду на наведене правові підстави для задоволення позову із зазначених в ньому підстав - відсутні.

Виходячи з вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень не підлягають.

Керуючись статтями 32, 243 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110; код ЄДРПОУ 34967593) про визнання протиправною та скасування постанови в частині відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 272 КАС України, і може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду (Закон України від 16 липня 2024 року № 3863-IX) шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його підписання.

Суддя Т.В. Логойда