Рішення № 125955345, 19.03.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 760/23219/24

пр. № 2/759/1498/25

19 березня 2025 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування у порядку субрагації,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування у порядку субрагації.

Позов мотивований тим, що 02 жовтня 2023 року між ПрАТ «УПСК» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 177/078/005500 (далі - договір страхування), згідно з яким було застраховано, у тому числі і на випадок дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2017 року випуску (п. 7 договору страхування). Строк дії договору страхування з 06 жовтня 2023 року до 05 жовтня 2024 року (п. 12). Страхова сума склала 410 000,00 грн (п. 10). Франшиза при пошкодженні транспортного засобу в дорожньо-транспортній пригоді - 0 грн (п. 13).

15 березня 2024 року між сторонами укладено додатковий договір № 1 до договору страхування.

29 січня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до поліції, оскільки під час огляду свого автомобіля о 19.00 год на вул. Миколи Ушакова, 20 у м. Києві, де він знаходився на стоянці, виявив пошкодження.

Поліція вжила заходів з розшуку іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, за наслідками яких встановила, що наїзд на транспортний засіб SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_1 , був здійснений 27 січня 2024 року о 15.05 год автомобілем VOLKSWAGEN POLO, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , яка місце ДТП залишила і надалі була розшукана у термін більше 10 діб.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автотранспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Враховуючи, що автомобіль SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_1 був застрахований в ПрАТ «УПСК» на підставі договору страхування, ОСОБА_2 30 січня 2024 року звертається до ПрАТ «УПСК» із заявою-повідомленням (АВТОКАСКО) про дорожньо-транспортну пригоду, а 08 березня 2024 року із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 30 січня 2024 року вартість відновлювального ремонту автомобіля SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_1 становила 18 651,00 грн.

Згідно із заявою ОСОБА_2 та договором страхування сума страхового відшкодування у розмірі 18 651,00 грн сплачена на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , де здійснювався ремонт пошкодженого автомобіля.

Таким чином, ПрАТ «УПСК» виконало свої зобов`язання за зазначеним страховим випадком перед ОСОБА_2 у повному обсязі.

Відповідно до відповіді Національної поліції України № 3024031631975476, отриманої через базу даних Моторного-транспортного страхового бюро України (далі - МТСБУ), протокол про адміністративне правопорушення ААД 863048 за ст. 124 КУпАП за наслідками зазначеного дорожньо-транспортну пригоду був складений на ОСОБА_1 за порушення п. 10.9 Правил дорожнього руху (порушення правил руху заднім ходом) та п. 2.10а Правил дорожнього руху.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2024 року у справі № 759/4588/24 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 122-4, 124 КУпАП та звільнено її від адміністративної відповідальності за малозначністю на підставі ст. 22 КУпАП з оголошенням їй усного зауваження. У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнала.

Таким чином, до ПрАТ «УПСК» від ОСОБА_2 перейшло право до ОСОБА_1 у розмірі 18 651,00 грн.

У той же час, автомобіль VOLKS WAGEN POLO, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_1 , був застрахований за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-217907165 в Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»), яким передбачена франшиза у розмірі 2 500,00 грн. Цю обставину підтверджує витяг з бази даних МТСБУ.

Тому ПрАТ «УПСК» звернулось до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» з претензією про відшкодування завданого з вини ОСОБА_1 збитку.

07 травня 2024 року на адресу ПрАТ «УПСК» від ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» надійшов лист від 29 квітня 2024 року, у якому ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» повідомило ПрАТ «УПСК» про те, що прийнято рішення про сплату ПрАТ «УПСК» страхового відшкодування у розмірі 3 555,85 грн.

Відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу склала 6 055,85 грн. За вирахуванням франшизи 2 500,00 грн, до виплати ПрАТ «УПСК» належало 3 555,85 грн.

30 квітня 2024 року сума страхового відшкодування у розмірі 3 555,85 грн була сплачена на рахунок ПрАТ «УПСК».

Таким чином, не відшкодованими ПрАТ «УПСК» залишилися 15 095,12 грн (18 651,00 грн - 3 555,85 грн.)

ПрАТ «УПСК» просить стягнути з ОСОБА_1 15 095,12 грн у порядку суброгацїї.

Процесуальні дії

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2024 року позовну заяву передано на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 25 листопада 2024 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю. О. та 27 листопада 2024 року справа передана судді (а. с.57, 58).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада 2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с. 59).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

ОСОБА_1 надсилалася ухвала про відкриття провадження разом з позовною заявою та додатками до неї, яку вона отримала 24 січня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У встановлений судом строк, відповідач не скористалася своїм правом на подання відзиву, жодних заяв з процесуальних питань від неї до суду не надходили.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суддя приходить до наступного.

Фактичні обставини справи

Із матеріалів справи встановлено, що 02 жовтня 2023 року між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_2 укладений договір страхування, згідно з яким було застраховано, у тому числі і на випадок дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2017 року випуску (п. 7 договору страхування). Строк дії договору страхування з 06 жовтня 2023 року до 05 жовтня 2024 року (п. 12). Страхова сума склала 410 000,00 грн (п. 10). Франшиза при пошкодженні транспортного засобу в дорожньо-транспортній пригоді - 0 грн (п. 13) (а .с. 9-15).

15 березня 2024 року між сторонами укладено додатковий договір № 1 до договору страхування (а. с. 19).

Водій ОСОБА_1 27 січня 2024 року о 15.05 год, керуючи транспортним засобом автомобілем «VOLKSWAGEN POLO, державний номерний знак НОМЕР_2 , в м. Києві на вул. Ушакова, 20, рухаючись заднім ходом не впевнилась у відсутності перешкоди для руху, не звернулась за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснила наїзд на припаркований автомобіль SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Крім того, ОСОБА_1 27 січня 2024 року о 15.05 год, керуючи транспортним засобом автомобілем «VOLKSWAGEN POLO, державний номерний знак НОМЕР_2 , в м. Києві на вул. Ушакова, 20 та будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, самовільно залишила місце пригоди. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху (а. с. 27, 28).

ОСОБА_2 30 січня 2024 року звернувся до ПрАТ «УПСК» із заявою-повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, а 08 березня 2024 року із заявою про виплату страхового відшкодування (а. с. 20, 21).

Вартість відновлювального ремонту автомобіля SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_1 становила 18 651,00 грн (а. с. 31).

Сума у розмірі 18 651,00 грн відшкодована ОСОБА_2 (а. с. 34).

ПрАТ «УПСК» звернулось до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» з претензією про відшкодування завданого з вини ОСОБА_1 збитку (а. с. 36).

07 травня 2024 року на адресу ПрАТ «УПСК» від ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» надійшов лист від 29 квітня 2024 року, у якому ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» повідомила ПрАТ «УПСК» про те, що прийнято рішення про сплату ПрАТ «УПСК» страхового відшкодування у розмірі 3 555,85 грн (а. с. 37).

30 квітня 2024 року сума страхового відшкодування у розмірі 3 555,85 грн була сплачена на рахунок ПрАТ «УПСК» (а. с. 38).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

На підставі ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом., що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки».

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, який є страхувальником або вигодонабувачем, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/9320/15-ц та від 25 березня 2019 року у справі № 916/686/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України транспортні засоби відносяться до джерел підвищеної небезпеки.

За ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Стаття 1194 ЦК України передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2, ч. 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Системний аналіз статті 22, статті 166, ч. 2 статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Такий висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18.

Судом встановлено, що ПрАТ «УПСК» виконало свої зобов`язання за зазначеним страховим випадком перед ОСОБА_2 у повному обсязі (відшкодовано суму у розмірі 18 651,00 грн) і звернулось до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» з претензією про відшкодування завданого з вини ОСОБА_1 збитку.

Оскільки ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на рахунок ПрАТ «УПСК» сплатило суму страхового відшкодування лише у розмірі 3 555,85 грн, то невідшкодованими залишилися 15 095,12 грн (18 651,00 грн - 3 555,85 грн), які підлягають стягненню з відповідача.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить висновку про задоволення позову ПрАТ «УПСК» та стягнення з ОСОБА_1 15 095,12 грн у порядку суброгацїї.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України.

За приписами ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно зі ст. ст. 133, 137 ЦПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судові витрати на правничу допомогу, це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Оформленими у встановленому законом порядку документами, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, є квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки.

Згідно з п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем надано суду документальне підтвердження надання правової допомоги та витрат на суму 4 000,00 грн, а саме: договір про надання правової допомоги від 15 липня 2024 року № 1/07-2024 (а. с. 39-42), копію ордеру на надання правничої допомоги (а. с. 44), платіжну інструкцію від 06 вересня 2024 року про перерахування коштів (а. с. 45), акт про надання юридичної допомоги від 06 вересня 2024 року (а. с. 46).

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторін, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача та стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі4 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування у порядку субрагації задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» суму виплаченого страхового відшкодування у порядку суброгації у розмірі 15 095 (п`ятнадцять тисяч дев`яносто п`ять) гривень 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн та на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн, а всього - 7 028 (сім тисяч двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Інформація про учасників:

Позивач: Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Текст рішення виготовлено 19.03.2025 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб