Рішення № 125952479, 18.03.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/1980/25

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

18 березня 2025 р. м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Медяної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4629592 від 22.04.2021 у сумі 34 600 грн., та судові витрати.

Позов мотивований тим, що 22.04.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №4629592, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 10 000 грн.

Відповідач зобов`язався повернути кредит разом з нарахованими відсотками та комісією у визначений сторонами строк, проте своє зобов`язання не виконав.

10.08.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення права вимоги №06Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі, за кредитним договором №4629592 від 22.04.2021.

Розмір заборгованості відповідача становить 34 600 грн., з яких: 10 000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 22 700 грн. заборгованість за відсотками; 1 900 грн. -заборгованість з комісії.

Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.01.2025 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Надано строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзив та відповідачу на подання заперечення. (а.с.56)

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» у судове засідання не з`явився, проте надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував. (а.с.62)

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Частиною восьмоюстатті 178 ЦПК Українивизначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2ст. 191 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи зазначене вище та положення ч. 4 ст. 223 ЦПК України і ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали цивільної справи,оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 20.04.2021 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву на кредит №4629592. (а.с.10)

22.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4629592. Відповідно до умов договору, розмір кредиту становить 10 000 грн., строк кредитування - 30 днів. В договорі сторони також погодили розмір відсотків, комісії, та порядок їх нарахування. В розділі 2.3.1.2 договору сторони узгодили порядок пролонгації строку кредитування. (а.с.26-29)

В цей же день ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 також підписали графік платежів за договором про споживчий кредит №4629592 від 22.04.2021 (а.с.30) та паспорт споживчого кредиту. (а.с.30 на звороті-31)

ОСОБА_1 отримав грошові кошти згідно договору №4629592 у сумі 10 000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №44449229 від 22.04.2021. (а.с.33)

10.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №06Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає, шляхом продажу ТОВ «Діджи Фінанс», а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги. (а.с.15-19)

Факт сплати ТОВ «Діджи Фінанс» коштів за вказаним договором підтверджується копієями платіжних інструкцій. (а.с.37-43).

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №06Т від 10.08.2021 до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №4629592 від 22.04.2021, позичальником за яким є ОСОБА_1 (а.с.12)

27.09.2023 ТОВ «Діджи Фінанс» за вихідним №3373002494-АВ направило ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій повідомило відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором, та висунуло вимогу про сплату заборгованості у сумі 34 600 грн. (а.с.35)

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно достатті 509 ЦК Україниміж сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієїглави ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другоїстатті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договорів (оферту) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозицію укласти договорі є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (стаття 641 ЦК України).

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (частина 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з приписом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з частини першоїстатті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першоїстатті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч.1ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, факт отримання відповідачем кредиту у сумі 10 000 грн. підтверджений належними, достатніми та допустимими доказами. Відповідач не здійснював платежі для погашення заборгованості по тілу кредиту, а тому сума заборгованості у розмірі 10 000 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. (частина першастатті 1048 ЦК України).

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже,Закон України «Про споживче кредитування»передбачає право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Сторони в договорі про надання кредиту погодили розмір відсотків і комісії, та порядок їх нарахування. Відповідач умови договору не виконав, а тому у нього виникла заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 22 700 грн. та комісії у сумі 1 900 грн. Свого розрахунку заборгованості відповідач не надав, аби спростувати розрахунок позивача.

Таким чином, оскільки відповідач умови кредитного договору №4629592 від 22.04.2021 своєчасно і в повному обсязі не виконував, кредит не сплачував, через що у нього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 34 600 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивач підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно ч. 8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

На підтвердження понесених витрат та їх розміру до позовної заяви було долучено наступні докази: копію акту №4629592 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.11.2024 (а.с.9), копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Стародуб І.В., необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с.14), копію договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.11.2024, укладеного між ТОВ «Діджи фінанс» та адвокатом Стародуб І.В. (а.с.23-25), копію додаткової угоди №4629592 від 30.11.2024 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.11.2024 (а.с.32)

З копій акту №4629592 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.11.2024 (а.с.9) та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Стародуб І.В., необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с.14) вбачається, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 6000 грн.

Відповідно до п.4 акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.11.2024, оплата професійної правничої допомоги адвоката здійснюється клієнтом у повному обсязі при підписанні відповідного акту.

Акт від 30.11.2024 було підписано як керуючим адвокатським бюро, так і директором ТОВ «Діджи Фінанс».

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Діджи Фінанс» було здійснено оплату правничої допомоги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

У постанові по справі № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 рокуВелика Палата Верховного Суду вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Оскільки відповідач не просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу, не довів за допомогою належних та допустимих доказів наявність підстав для такого зменшення, а вимогами ЦПК України не перебачено, такого зменшення за ініціативою суду, тому у суду немає підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, оскільки позов було задоволено, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 205, 207, 509,512,516,526,527,530,549,610,611, 612,625, 628,629,638,1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.19, 76, 77, 81, 131, 133, 137, 141, 247, 256, 280, 281, 282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №4629592 від 22.04.2021 у сумі 34 600 грн., з яких: 10 000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 22 700 грн. заборгованість за відсотками; 1 900 грн. заборгованість з комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс» судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивач Товариство зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Авіаконструктора І.Сікорського, 8;

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя