Ухвала суду № 125951689, 17.03.2025, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/8/25

Провадження № 2/148/239/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Дамчук О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 1/2 частини витрат в інтересах сім`ї та поділ спільного майна.

В С Т А Н О В И В:

У провадження Тульчинського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 1/2 частини витрат в інтересах сім`ї та поділ спільного майна.

Ухвалами суду від 09.01.2025, 28.01.2025 та 19.02.2025 зазначена позовна заява залишалася без руху, оскільки не відповідала вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.

Також ухвалами суду від 28.02.2025 та 19.02.2025 позивачці було відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Для усунення недоліків судом відповідно до чинного законодавства було надано строк у сім днів з дня отримання копії ухвали про залишення заяви без руху. Також позивачка була попереджена судом, що у разі невиконання вимог ухвал суду позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Станом на 17.03.2025 ухвали суду в частині сплати судового збору позивачкою не виконанні.

14.03.2025 від позивачки втретє надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору, при цьому не надаючи додаткових доказів щодо її права на таке звільнення, а саме доказів наявності/відсутності коштів на банківських або депозитних рахунках та цінних паперів, рухомого майна, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків. Також просила розтермінувати від сплати судового збору.

Із змісту статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законом не передбачено розтермінування від сплати судового збору, законодавцем чітко визначено право суду на відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, а тому розтермінування від сплати судового збору не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, у зв`язку з чим не підлягає до задоволення.

Суд зауважує, що відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру не є обов`язком суду, як і звільнення від сплати судового збору, це є правом суду за умови надання переконливих доказів того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору. Надані до попередніх клопотань позивачки докази вже були оцінені судом у попередніх ухвалах та відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, запропоновано позивачці у семиденний строк сплатити суму судового збору. Водночас остання з клопотаннями про зменшення суми судового збору, або про відстрочення його сплати до суду не зверталась.

Одночасно з клопотанням про звільнення від сплати судового збору від позивачки надійшла заява про виділення позовних вимог в окреме самостійне провадження, яке суд до уваги не бере з огляду на те, що провадження у справі не відкрито, а такі вимоги вирішуються судом після відкриття провадження до початку розгляду справи по суті.

Обґрунтовуючи відмову в задоволені клопотання про звільнення та розтермінування від сплати судового збору суд враховує те, що надана позивачкою довідка від 04.02.2025 р. №90/0200-0219-07, видана Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, за період з лютого 2024 р. по січень 2025 р. станом на 02.01.2025 не підтверджує реальний майновий стан позивачки, не свідчить про те, що остання не спроможна сплатити визначений законом судовий збір за подачу позовної заяви, оскільки відповідно до відомостей щодо реєстрації нерухомого майна позивачка має у власності нерухоме майно, а саме: будинок в с. Мазурівка Тульчинського району Вінницької області; квартиру в с-щі Кирнасівка Тульчинського районну Вінницької області; 1/2 частини квартири в м. Вінниці; гараж у м. Тульчині Вінницької області. Судом неодноразово зазначалось що позивачкою не було надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, не надано інформації з приводу наявності/відсутності коштів на банківських або депозитних рахунках, нерухомого майна, цінних паперів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.

Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина 2 цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Наведеними правовими нормами Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір.

Водночас, з аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.

У постанові Верховного Суду від 12.03.2021 по справі № 912/1061/20 наведено висновок про застосування норм права про те, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.

До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона.

Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

При цьому, Цивільний процесуальний кодекс України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі № 420/1582/19, від 17.09.2020 у справі № 460/3138/19 тощо).

Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.

Як зазначено у постановах Верховного Суду від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21, від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, від 02.02.2023 у справі № 320/2083/21, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26 липня 2005 року; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26 липня 2005 року).

Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Водночас, позивачка мала право на звернення до суду з клопотанням про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, або зменшення його розміру, однак таким правом не скористалася.

Суд зазначає, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

До того ж, законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше: відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява №28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 60).

Судом неодноразово роз`яснювалось позивачці про відповідальність, передбачену ст. 143 ЦПК України, у разі зловживання процесуальними правами. Відповідно до п.1 ч.2 ст.44 ЦПК подання заяв, клопотань до суду, які вже були вирішенні судом без надання додаткових доказів свідчить про зловживання процесуальними правами.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Таким чином, безумовною підставою повернення позовної заяви законодавцем визначено не виконання вимог, викладених в ухвалі про залишення позову без руху.

Враховуючи те, що позивачка не усунула недоліки заяви у строк, встановлений судом, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається.

Водночас, згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Беручи до уваги наведене, вбачаються підстави для повернення позовної заяви, у зв`язку з не усуненням недоліків.

З огляду на зазначене та керуючись ст. 175- 177, 185, 260, 353 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення або розтермінування від сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 1/2 частини витрат в інтересах сім`ї та поділ спільного майна, вважати неподаною та повернути позивачці.

Роз`яснити позивачці, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.О. Дамчук