Постанова № 125948783, 19.03.2025, Близнюківський районний суд Харківської області

612/613/24

3/612/245/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2025 року смт Близнюки

Суддя Близнюківського районного суду Харківської області Лобановська С.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від начальника сектору поліцейської діяльності № 1 Лозівського районного ВП ГУНП в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , працюючого в Близнюківській селищній раді Лозівського району Харківської області на посаді сторожа, інваліда ІІІ групи травма пов`язана із захистом Батьківщини, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

зач. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

02.08.2024, о 23 годині 30 хвилини, по вул. Свободи в смт Близнюки Лозівського району Харківської області, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Гончаров М.С., в режимі відеоконференції, зазначив, що ОСОБА_1 абсолютно не згодний з вказаним протоколом, так як він не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. У його діях не було складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що час на мобільному телефону, який потрапляє у кадр не співпадає з пристроєм, що веде відеозйомку. Також вказав, що відеозапис не є безперервним. Клопотання, які були заявлені до його вступу у справу не підтримав. Разом з тим заявив клопотання про закриття провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та клопотання про проведення експертизи відеозапису. Також просив викликати у судове засідання працівника поліції, який складав протокол відносно ОСОБА_1 , для дачі пояснень.

Крім того, 17.03.2025 до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Гончарова М.С., про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуальності, в якому останній просив у разі визнання ОСОБА_1 винним в інкримінованому йому правопорушенні, застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначати ОСОБА_1 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на один рік. При цьому вказав, що ОСОБА_1 був військовослужбовцем, який під час несення військової служби і безпосередньої участі в бойових діях отримав поранення, внаслідок чого йому визначено третю групу інвалідності. Наразі ОСОБА_1 працює охоронцем у Близнюківській селищній раді Лозівського району Харківської області.

ОСОБА_1 в судовому засіданні, 19.03.2025, винним себе фактично не визнав, однак пояснив, що дійсно 02.08.2024 рухався на транспортному засобі в комендантську годину та о 23 годині 30 хвилин був зупинений працівниками поліції в смт Близнюки Лозівського району Харківської області. Також підтвердив факт відмови пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння запропонований працівниками поліції.

Не зважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, факт правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 03 серпня 2024 року серії ААД № 804535, де ОСОБА_1 власноруч зазначив, що вину визнає повністю та підтвердив це власним підписом, відеозаписом на DWD R диску, з якого вбачається факт керування автомобілем та відмова ОСОБА_1 від проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» та проходження огляду в медичному закладі, яка зафіксована поліцейськими технічними засобами відеозапису.

Суд критично ставиться до позиції ОСОБА_1 щодо невизнання вини, оцінюючи її як бажання уникнути встановленої законом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, так як винність останнього підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні зазначених вище доказів, які є логічними, послідовними та узгоджуються між собою.

Згідно п. 2.5. ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, згідно пункту 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже, позицію ОСОБА_1 , яка зазначена в запереченнях його адвоката Гончарова М.С. та підтримана в судовому засіданні, суд вважає необґрунтованою та такою, що спростовується сукупністю досліджених доказів, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 03 серпня 2024 року серії ААД № 804535, відеозаписом на DWD R диску, з якого вбачається факт керування автомобілем та відмова ОСОБА_1 від проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» та проходження огляду в медичному закладі, яка зафіксована поліцейськими технічними засобами відеозапису.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що дії працівників поліції оскаржувались під час складання протоколу про адміністративне правопорушення в порядку КАС України або до керівництва поліції з метою проведення службової перевірки.

Отже, твердження, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, оскільки є суб`єктивними, тобто незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу, внаслідок чого суд позбавлений процесуальної можливості їх врахувати.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Отже, суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.

Протокол складався внаслідок саме відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, який визначений статтею 266 КУпАП, відповідно до якої, огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, такий огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду на місці або у медичному закладі у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів.

Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону, суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Також суд при прийнятті даної постанови застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів сторони захисту), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Доводи адвоката Гончарова М.С. про те, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського є неналежним доказом у справі, оскільки не є безперервним, не містить посилання на серійний номер портативного відеореєстратора, закріпленого на форменому одязі поліцейського або будь яких даних, що можуть ідентифікувати пристрій, не приймаються до уваги, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. Розпаковка відеозапису на окремі файли на відеоносії, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення, обумовлена його суто технічними властивостями. Зазначені відеозаписи надані відповідними посадовими особами та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення в якості доказів, що є обов`язковим відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Посилання адвоката Гончарова М.С. на не роз`яснення ОСОБА_1 працівниками поліції прав, передбачених ст. 63 Конституції України та положень ст. 268 КУпАП, є безпідставними та спростовуються даними вищенаведеного протоколу, в якому останньому було роз`яснено зазначені права, що підтверджується його особистим підписом. Крім того зазначене підтверджується відеозаписом, який наявний в матеріалах справи та розпискою ОСОБА_1 про ознайомлення з правами передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. (а.с. 7)

Щодо клопотань адвоката Гончарова М.С. про проведення експертизи відеозапису та допиту працівників поліції суд зазначає наступне.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, висновком експерта.

Згідно ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ст. 273 КУпАП, експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях.

У даній справі, з урахуванням зібраних доказів, суд дійшов висновку про відсутність необхідності призначення експертизи, оскільки матеріали справи надають можливість встановити дійсні обставини справи, оцінити їх у співвідношенні з поясненнями сторін та зробити відповідні висновки про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також, суд відхиляє клопотання про виклик працівників поліції, оскільки у клопотанні містяться тільки загальні (шаблонні) формулювання необхідності допиту без зазначення того, які саме відомості стосовно даної справи вони можуть повідомити.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що інші доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарова М.С., не впливають на висновки суду щодо встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні та є юридично не вирішальними.

Приймаючи до уваги викладене, роблю висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 34 КУпАП обставини, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відсутні.

Згідно ст. 35 КУпАП обставини, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відсутні.

Згідно довідки Територіального сервісного центру № 6348 РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 07.08.2024 № 31/20/6348, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчення водія не отримував. (а.с. 8)

Відповідно до п. 1.10 ПДР України, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено, накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином суд дійшов висновку, що в розумінні санкції ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 не є водієм.

При накладенні стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність, та вважає необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових правопорушень накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, а отже не має такого права, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 30 КУпАП позбавляє суд можливості застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавленням права керувати транспортним засобом.

З підстав викладених вище, клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Гончарова М.С., про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації та про закриття провадження у справі задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст.40-1 КУпАП підлягає стягненню з особи, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, судовий збір в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 249, 251, 252, 280, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушеннята накласти на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Штраф підлягає оплаті у 15-денний строк (Призначення платежу: *;21081300; протокол від 03 серпня 2024 року серії ААД № 804535; отримувач ГУК Харківськ обл/Харківобл/21081300, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Харківського апеляційного суду через Близнюківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Суддя С.М. Лобановська

19 березня 2025 року