Ухвала суду № 125948093, 19.03.2025, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 938/1276/24

Номер провадження № 1-кп/938/26/25

УХВАЛА

про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою

19 березня 2025 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.03.2024 за №62024140120000220 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Гринява Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та фактично проживаючого, за адресою: АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця санітара 1 піхотного відділення 2 піхотного взводу 1 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, згідно ст. 89 КК України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 та ч.1 ст.263 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Верховинського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 та ч.1 ст.263 КК України.

Судовий розгляд вказаного кримінального провадження відкладено на 19.03.2025.

В судове засідання 19.03.2025 з`явилися: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 .

В судовому засіданні 19.03.2025 захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 виявив бажання скористатись своїм правом передбаченим ч.5 ст.401 КК України щодо звільнення його відкримінальної відповідальностіоскільки вінмає намірповернутися до військовоїчастини дляпродовження проходженнявійськової служби,однак наданий час,ще неотримано письмовузгоду командиравійськової частинина продовженняпроходження обвинуваченимвійськової служби.

Обвинувачений ОСОБА_3 також зазначив, що має намір повернутись на військову службу, однак на даний час ще не отримано письмової згоди командира військової частини.

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 не заперечив проти відкладення розгляду справи з підстав викладених у клопотанні сторони захисту, подав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 на 60 днів, яке просив розгялянути.

В судовому засіданні захисник та обвинувачений підтвердили отримання ними копії клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою завчасно, з дотриманням строків визначених ч.2 ст. 184 КПК України.

Подане клопотання прокурор обґрунтовує тим, що досудовим розслідуванням даного кримінального провадження встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 солдат ОСОБА_3 (надалі ОСОБА_3 ), який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_2 , 04.08.2023 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та призначений на посаду солдата стрільця-санітара 1 піхотного відділення 2 піхотного взводу 1 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно п.п.1, 3 ч. 4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно Указу Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_3 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.10.2023 №82 солдат ОСОБА_3 , вибув у відпустку за сімейними обставинами по місцю проживання в АДРЕСА_1 , терміном на 10 діб з 04.10.2023 по 13.10.2023.

Згідно відпускного квитка від 03.10.2023 №46 солдат ОСОБА_3 зобов`язаний з`явитися до місця служби у розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) 14.10.2023.

Однак, солдат ОСОБА_3 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, у тому числі в умовах воєнного стану, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 14.10.2023 вчасно не прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) після завершення відпустки, та незаконно перебував поза її розташуванням по 17.09.2024, проводячи службовий час на власний розсуд за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 .

Окрім цього, ОСОБА_3 , в порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21 серпня 1998 року (з наступними змінами), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1998 року за № 637/3077, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 (з наступними змінами і доповненнями), діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без передбаченого законодавством дозволу, за невстановлених досудовим розслідування місці та часі, а також за невстановлених обставин незаконно придбав 35 боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї калібру 5.45 мм, після чого, за невстановлених досудовим розслідування обставин та часі переніс їх до житлового будинку за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , де незаконно їх зберігав до 29.05.2024, які у подальшому цього ж дня, виявлено та вилучено працівниками Верховинського районного відділення поліції ГУНП в Івано-Франківській області під час проведення санкціонованого обшуку за вищевказаною адресою.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 407 КК України нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану та ч. 1 ст. 263 КК України - незаконне придбання, носіння та зберігання, бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

28.06.2024 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України.

17.09.2024 слідчим суддею Верховинського районного суду Івано-Франківської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 на строк до 13.10.2024.

01.10.2024 обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України скеровано до Верховинського районного суду Івано-Франківської області.

04.10.2024 слідчим суддею Верховинського районного суду Івано-Франківської області продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 на строк до 03.12.2024.

28.11.2024 ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 на строк до 26.01.2025.

23.01.2025 ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 на строк до 23.03.2025.

Однак, завершити судовий розгляд у кримінальному провадженні до зазначеної дати неможливо, а тому з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор вважає, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованих йому злочинів та на даний час існують підстави для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави, так як, ризик, що передбачений п.п.1ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, продовжує існувати. Вважає, що застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, окрім, як тримання під вартою не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та не зможе запобігти наведеним ризикам.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 в повному обсязі підтримав клопотання з підстав що викладені в ньому. Додатково зазначив, що до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, у зв`язку із наявністю ризиків передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати на даний час. Просить подане клопотання задовольнити. Також вважає, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не зможе запобігти встановленим ризикам.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 , та обвиунвачений ОСОБА_3 , проти задоволення клопотання прокурора не заперечили.

З урахуванням позицій учасників кримінального провадження, досліджених доказів та вимог закону суд прийшов до наступного висновку.

Так, 28.06.2024 на підставі наявності достатніх доказів у кримінальному провадженні, ОСОБА_3 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 та ч.1 ст.263 КК України .

01.10.2024 від Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону до Верховинського районного суду поступив обвинувальний акт з додатками за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.5 ст.407 КК України.

Ухвалою суду від 28.11.2024, вказаний обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 призначено до розгляду у судовому засіданні та застосовано до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 26.01.2025, включно.

Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 23.01.2025 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 на строк до 23.03.2025.

Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Зважаючи на вищевказані положення Основного закону слід визначити такі обов`язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд керується приписами ч.ч.1-3 ст.331 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якими під чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати,обрати абопродовжити запобіжнийзахід щодообвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч.4 ст.176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Положеннями ч.1 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частина 2 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч.ч.3,5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу ч.2 ст.331 КПК України, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Водночас Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_3 .

При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд оцінює, тяжкість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_3 злочинів, їх наслідки, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним, а також обставини, які враховувалися судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На даний час, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 перебуває на розгляді в суді, триває судове слідство, завершити судовий розгляд до 23.03.2025, не видається можливим.

Також, суд приходить до висновку, що на даний час продовжує існувати, встановлений судом, при застосуванні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , ризик, передбачений у п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_3 усвідомлюючи, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за які передбачено, максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, перебуваючи на волі може переховуватися від суду з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності. Крім того суд враховує, що ОСОБА_3 на стадії досудового розслідування, будучи належним чином повідомлений, систематично, не повідомляючи про поважні причини не прибуття, не прибував до слідчого для участі у проведенні допиту в якості підозрюваного згідно до повісток про виклик на 01.07.2024, 04.07.2024 та 08.07.2024. Також, встановлено, що ОСОБА_3 переховувався від органу досудового розслідування, в зв`язку з чим з 02.08.2024 року по 17.09.2024 року був оголошеним в розшук, а також щодо нього слідчим суддею надавався 02.08.2024 року дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд також враховує, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_3 необхідне для виконання завдання кримінального провадження, яким, відповідно до ст.2 КПК України є захист осіб, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів всіх учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стосовно того, чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України (частина 1 статті 184 Кримінального процесуального кодексу України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Від обвинуваченого та/чи його захисника не поступало до суду клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, більш м`який запобіжний захід.

Також суд вважає, що жоден із інших передбачених процесуальним законом, більш м`яких запобіжних заходів не здатен запобігти встановленим судом ризикам.

З огляду на викладене суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 .

Поряд з тим, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, в розмірі, встановленому ч.5 ст.182 КПК України, з покладенням на обвинуваченого передбачених у ст.194 КПК України обов`язків у разі внесення застави та звільнення з - під варти.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього та визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину ( ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України), - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Як вбачається з ухвали суду від 28.11.2024, при обранні обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом було визначено обвинуваченому заставу в розмірі 151 400,00 гривень, що відповідає 50 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2024 року) та узгоджується зі змістом ст.182 КПК України. Сторонами не надано суду доказів, які б давали підстави для зміни визначеного судом розміру застави.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Згідно з ч.7 ст.194 КПК України, зазначені обов`язки покладаються на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176, 177, 178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу - тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_3 на 60 днів з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)".

Строк дії ухвали в частині запобіжного заходу становить 60 днів з 16год. 30хв. 19 березня 2025 року по 16год. 30хв. 17 травня 2025 року.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 , заставу у розмірі 151 400 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) гривень, що відповідає 50 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2024 року) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий депозитний рахунок: одержувач - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача- ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 на строк до 17 травня 2025 року включно, такі обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує її внесення має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12".

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3 з-під варти та повідомити Верховинський районний суд Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_8