Ухвала суду № 125947483, 14.03.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5036/24

Провадження № 2/204/2197/25 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

14 березня 2025 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

за участю від відповідачки в режимі відеоконференції ОСОБА_3

за участю представника відповідачки в режимі відеоконференції ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання представника відповідачки ОСОБА_4 про застосування заходів примусу у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центральна адміністрація Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центральна адміністрація Дніпровської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір`ю,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центральна адміністрація Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центральна адміністрація Дніпровської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір`ю.

28 січня 2025 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 про застосування заходів примусу у цивільній справі. В обґрунтування заяви зазначено наступне. 27.12.2024р. на 10 год 00 хв у справі № 204/5036/24 було призначено судове засідання. В судовому засіданні суддя Самсонова В.В. повідомила, що адвокатом Володченковим Є.Ю. подано клопотання про відкладення розгляду справи, представник відповідача заперечувала проти відкладення розгляду справи, однак розгляд справи було перенесено на 29.01.2025р. На адвокатський запит адвоката Бондаренко Г.А. судом надана інформація про те, що клопотання про відкладення розгляду справи було подано адвокатом Володченков Є.Ю. особисто через канцелярію суду 27.12.2024р. в 09 год 10 хв., при цьому судове засідання було призначено в цей же день на 10 год 00 хв. В клопотанні зазначено, що представник позивача знаходиться на лікуванні у лікарні з 26.12.2024р. по невизначений час. Який же документ в якості доказів неможливості бути присутнім в засіданні (яке мало відбутися через 50 хвилин) було надано? Висновок ЛКК від 26.12.2024р. про те, що гр. ОСОБА_2 знаходився на амбулаторному лікуванні у лікаря-травматолога з 26.12.2024р. по теперішній час (фактично один день 26.12.2024р.), що не завадило представнику позивача підготувати клопотання, особисто прийти в суд та подати клопотання через канцелярію суду. Тобто, жодної медичної довідки про знаходження в лікарні 27.12.2024р. та неможливості бути присутнім в судовому засіданні 27.12.2024р. в 10 год 00 хв представником позивача не надано та введено суд в оману, що є зловживанням правом. Отже, мала місце неявка в судове засідання представника позивача без поважної причини, підтвердженої належним та допустимим доказом. При цьому представник позивача за первісним позовом адвокат Володченков Є.Ю. також не з`явився в судове засідання 17.07.2024р., жодного доказу поважності причин неявки не надано. 20.09.2024р. представником позивача за первісним позовом адвокатом Володченковим Є.Ю. було подано уточнену позовну заяву, копію цієї заяви не було надіслано відповідачці, ухвалою суду уточнену позовну заяву повернуто без розгляду. 09.12.2024р. представником позивача за первісним позовом адвокатом Володченковим Є.Ю. знову було подано уточнену позовну заяву, на наступний день в судовому засіданні 10.12.2024р. він подав клопотання про залишення уточненої позовної заяви без розгляду. При цьому Позивач за первісним позовом постійно погрожує Відповідачці тим, що якщо вона не визнає позов, він створить їй проблеми в місці її проживання (в Великій Британії), погрожує що у неї заберуть встановлені соціальні виплати, депортують з країни тощо. Тобто, дії представника позивача за первісним позовом адвоката Володченкова Є.Ю. мають ознаки зловживання правом.

Позивач та його представник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання. Представник позивача за первісним позовом Володченков Є.Ю. пояснив, що ним було подано клопотання про відкладення 05 вересня 2024 року, у зв`язку з поганим самопочуттям, 27 грудня 2024 року представником позивача, також, подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, разом з клопотанням надано висновок ЛКК №406 від 26 грудня 2024 року. Зазначив, що процесуальними правами не зловживав.

Відповідачка за первісним позовом та її представник в судовому засіданні просили задовольнити подане клопотання.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 144 ЦПК України заходом процесуального примусу, крім іншого, є штраф.

Положеннями ст. 148 ЦПК України регламентовано підстави для застосування судом процесуального примусу у вигляді штрафу, а також його розміри, залежно від суті зловживання процесуальними правами учасником провадження, його тривалості та обставин конкретної справи.

Враховуючи вищевказані положення, вбачається, що застосування заходів процесуального примусу належить до виключної компетенції суду та можливе виключно за його ініціативи, а не за клопотанням учасника справи.

Слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд не вбачає достатніх підстав на даний час для застосування до представника відповідача процесуального примусу у вигляді накладення штрафу, оскільки це є найсуворіший захід процесуального примусу, а тому застосовується лише у разі, коли застосування менш суворого заходу не дали результату.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 143, 144, 148, 258-261 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання представника відповідачки Бондаренко Г.А. про застосування заходів примусу у цивільній справі №204/5036/24 - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст складено та підписано 19 березня 2025 року.

Суддя В.В. Самсонова