Рішення № 125943745, 19.03.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/3060/24

пр. № 2/759/313/25

19 березня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Бетіна М.О., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кар`єва А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербина Яніна Олександрівни, Дванадцята київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербина Я.О. про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що є двоюрідним братом та єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_3 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 . Позивач звернувся у межах строку встановленого для прийняття спадщини до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 , де дізнався, що державним нотаріусом вже було відкрито спадкову справу на підставі заяви ОСОБА_1 як спадкоємиці щодо майна ОСОБА_3 за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербиною Я.О. 19.12.2019 року, зареєстрованим у реєстрі №8-1229.

Позивач вказує, що з померлим він спілкувався постійно, але його двоюрідний брат жодного разу не згадував про складений ним заповіт або намір скласти заповіт на ОСОБА_1 , але завжди скаржився на поганий стан здоров`я. У зв`язку із поганим станом здоров`я внаслідок перенесених декілька разів інсультів, хвороби на цукровий діабет ОСОБА_3 проходив лікування та отримував послуги медичного характеру у КНП «Київський міський клінічний ендокринологічний центр», медичному центрі «Добробут», КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Святошинського району м. Києва. Протягом останніх років ОСОБА_3 за призначенням лікарів приймав велику кількість медичних препаратів, що також негативно впливало на його загальний фізичний та психологічний стан. Через цукровий діабет ОСОБА_3 мав поганий зір, що позбавляло його можливості самостійно читати, писати, на що він неодноразово скаржився позивачу. Однак, оспорюваний заповіт було складено у відсутність свідків, присутність яких була обов`язковою у даному випадку.

Наявні у ОСОБА_3 вади здоров`я викликають сумнів у здатності останнього у момент вчинення заповіту самостійно ознайомитися з текстом документа, читати вголос та підписувати його, в повному обсязі усвідомлювати його зміст.

ОСОБА_2 , як єдиний спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_3 , позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права в позасудовому порядку, у зв`язку із чим просить суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений 19.12.2019 року державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербиною Я.О., зареєстрований в реєстрі за №8-1229.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н. О.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

11 березня 2024 року на адресу суду надійшла позовна заява у новій редакції.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання.

25.03.2024 на адресу суду надійшов відзив державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербини Я.О. на позовну заяву, у якій остання заперечила проти заявлених позовних вимог, вказуючи на їх необґрунтованість, оскільки спадкодавець особисто прочитав уголос та особисто підписав заповіт у приміщенні нотаріальної контори, його дієздатність була встановлена. У разі якщо ОСОБА_3 не міг би цього зробити, нотаріальна дія не була б вчинена.

28.03.2024 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Стрілець О.А. про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме: копії адвокатського запиту № 07/02-1 від 07.02.2024 року, копії відповіді КНП «Київський міський клінічний ендокринологічний центр» № 061/21/01.1-10/191 від 16.02.2024 року, копії конверта.

01.04.2024 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову, вказуючи на безпідставність та необґрунтованість заявлених ним позовних вимог. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що на час складення оспорюваного заповіту від 19.12.2019 року заповідач не сприймав дійсні події. Вважає, що волевиявлення ОСОБА_3 було дійсним, відповідало його волі та було спрямоване на передачу спірного майна саме ОСОБА_1 , з якою спадкоємець проживав однією сім`єю 30 років. Оцінка доводів позивача про недійсність заповіту викладена в редакції мотивів щодо його нікчемності у зв`язку з неналежним його складенням. Твердження позивача, що він є єдиним спадкоємцем після майна померлого ОСОБА_3 є недоведеними. Єдиним доведеним фактом, який пов`язує відносини позивача та ОСОБА_3 є те, що останній придбав у позивача квартиру, яка увійшла до спадкового майна померлого. Також відповідач вказує на те, що позивач на початку 1990-х років виїхав на постійне місце проживання до США, та лише один раз бачився із померлим у 2004 році. Натомість відповідач з ОСОБА_3 проживали разом з 1993 року, вона займалася його похованням. Також відповідач вказує, що погіршення стану здоров`я у ОСОБА_3 сталося у 2022 році після перенесеного інсульту, внаслідок чого він перебував у безпорадному стані та його доглядом займалася відповідач. ОСОБА_1 подала заяву про виклик та допит свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та допитати у якості свідка ОСОБА_1 .

У відповіді на відзив відповідача на позовну заяву представник позивача - адвокат Стрілець О.А. вказала, що обставини щодо наявності у ОСОБА_3 на момент складення заповіту серйозних вад здоров`я та вад зору, внаслідок яких він не здатний був самостійно ознайомлюватися з текстом документа, читати його вголос та підписувати, підтверджується відповіддю КНП «Київський міський клінічний ендокринологічний центр» №061/21/01.1-10/191 від 16.02.2024 року. Проте, оскаржуваний заповіт був посвідчений у відсутність свідків, присутність яких у даному випадку була обов`язковою. Саме у випадку визнання заповіту недійсним позивач як єдиний спадкоємець за законом, який прийняв спадщину в установленому законом порядку, отримає право на спадкування за законом на загальних підставах, тобто порушені права будуть відновлені. Представник позивача вказує на те, що ОСОБА_2 з ОСОБА_3 зустрічалися у 1997 році в Бердянську, у 2006 році у Севастополі, у 2010 році у Києві, у 2013 році у Криму та в інших місцях. Необізнаність відповідача про такі зустрічі свідчить про те, що вона не проживала разом із спадкодавцем на той час однією сім`єю. Відсутність офіційної реєстрації сімейних відносин із ОСОБА_1 свідчить про їх невизнання ОСОБА_3 . Ураховуючи встановлені множинні діагнози спадкодавцю за життя позбавляють можливості вказати точну дату погіршення його стану здоров`я.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2024 року клопотання представника позивача - адвоката Стрілець О.А. про витребування доказів задоволено. Витребувано з Дванадцятої київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи до майна ОСОБА_3 . Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» інформацію щодо виду медичних послуг, які були надані Медичним центром ОСОБА_3 , у період з 01.01.2019 року по 12.07.2023 року, підстав надання таких послуг та призначених лікарських препаратів. Витребувано від Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №9» інформацію щодо виду медичних послуг, які були надані лікарнею ОСОБА_3 , у період з 01.01.2019 року по 12.07.2023 року, підстав надання таких послуг та призначених лікарських препаратів. Витребувано від Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Святошинського району м. Києва інформацію щодо виду медичних послу, які були надані лікарнею ОСОБА_3 , у період з 01.01.2019 року по 12.07.2023 року, підстав надання таких послуг та призначених лікарських препаратів.

Згідно листа Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Святошинського району м. Києва від 23.04.2024 №44/з Центр не має можливості надати інформацію щодо виду медичних послуг, які були надані закладом ОСОБА_3 у період з 01.01.2019 року по 12.07.2023 року, підстав надання таких послуг та призначених лікарських препаратів, так як медична карта амбулаторного хворого (Форма 025/о) в закладі відсутня. Станом на 22.04.2024 року в закладі відсутній доступ до записів про ОСОБА_3 , що містяться в електронній системі хорони здоров`я, так як на сьогоднішній день у закладі відсутня декларація про вільний вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, укладена між даним пацієнтом та лікарем закладу.

03 травня 2024 року на адресу суду надійшла з Дванадцятої київської державної нотаріальної контори належним чином завірена копія спадкової справи № 891/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3

13 травня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» надійшов лист №87 від 07.05.2024 року з інформацією щодо виду медичних послу, які були надані лікарнею ОСОБА_3 , у період з 01.01.2019 року по 12.07.2023 року, підстав надання таких послуг та призначених лікарських препаратів.

16 травня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Стрілець О.А. про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме: копії адвокатського запиту №21/03 від 21.03.2024 року, копії відповіді КНП «Київський міський клінічний ендокринологічний центр №061/21/01.1-10/362 від 03.04.2024 року, копії витягу з медичної карти №117/57 стаціонарного хворого ОСОБА_3 , копії виписки із медичної карти №484/248 стаціонарного хворого ОСОБА_3 , копії конверта, копії документа про перерахування грошових коштів через Western Union з перекладом на українську мову.

20 травня 2024 року на адресу суду надійшов лист від Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Святошинського району м. Києва № 061/09-991 від 06.05.2024 року з інформацією що ОСОБА_3 у період з 01.01.2019 року по 12.07.2023 року, перебував на стаціонарному лікуванні в офтальмологічному відділенні тричі (дата госпіталізації 17.02.2020 року, 11.02.2021 року, 04.03.2021 року).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року клопотання представника позивача - адвоката Стрілець О.А. про витребування доказів задоволено. Витребувано від Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №9» належним чином завірені копії медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_3 , № 2826, дата госпіталізації: 17.02.2020 року; № 1226, дата госпіталізації: 11.02.2021 року; № 1979, дата госпіталізації: 04.03.2021 року. Витребувано від Комунального некомерційного підприємства «Київський міський клінічний ендокринологічний центр» належним чином завірені копії медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_3 № 117/57та № 484/248.

05 липня 2024 року на адресу суду від Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №9» надійшли належним чином завірені копії медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_3 , №2826, дата госпіталізації: 17.02.2020 року; № 1226, дата госпіталізації: 11.02.2021 року; № 1979, дата госпіталізації: 04.03.2021 року.

28 серпня 2024 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Стрілець О.А. надійшли копії медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_3 №117/57 та №484/248.

25 вересня 2024 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 у новій редакції, у якій позивач просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, залучити до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дванадцяту київську державну нотаріальну контору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 на момент складення заповіту внаслідок серйозних вад здоров`я взагалі та вад зору, зокрема, внаслідок яких він не здатний був самостійно ознайомлюватися з текстом документа, читати вголос та усвідомлювати його зміст. Заповіт посвідчений без присутності свідків, а тому оспорюваний заповіт є нікчемним, оскільки складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року заяву представника позивача про зміну предмету позову та залучення третьої особи у справі задоволено.

Прийнято заяву представника позивача Нурищенко С.В. від 25.09.2024 року про зміну предмета позову у цивільній справі № 759/3060/24 та позовну заяву (нова редакція) про визнання права власності на спадкове майно. Постановлено у подальшому розглядати справу з урахуванням заяви про зміну предмету позову та редакція позовної заяви про визнання права власності на спадкове майно від 25 вересня 2024 року. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: на предмет спору Дванадцяту київську державну нотаріальну контору.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року клопотання представника позивача - адвоката Нурищенко С.В. про витребування доказів задоволено. Витребувано у Комунальному некомерційному підприємстві «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києві» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) інформацію, а саме: чи виїжджали команди медицини катастроф для надання екстреної медичної допомоги ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 , у період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 рік? У разі підтвердження факту виїздів, до відповіді на запит надати належним чином завірені копії документів, якими підтверджується запитувана інформація, в тому числі, але не виключно копії карт виїзду, карт виклику, аудиозапис виклику та його стенограму.

15.11.2024 року на адресу суду надійшов лист від КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києві» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.10.2024 №2479/Б згідно якого у закладі відсутня будь - яка інформація про виклики екстреної медичної допомоги (в тому числі картки виклику швидкої медичної допомоги (форми №109/о) за період часу до 21.10.2021 року та про виїзди бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги (в тому числі карти виїзду швидкої медичної допомоги (форми №110/о) за період часу до 21.10.2023 року у зв`язку із закінченням терміну зберігання медичної документації) підстава: наказ Міністерства охорони здоров`я України від 17.11.2010 року № 999).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2025 року клопотання представника позивача - адвоката Нурищенко С.В. про призначення судово-медичної експертизи по цивільній справі залишено без задоволення, оскільки представником позивача не надано ряд обов`язкових вихідних даних та медичних матеріалів, необхідних для можливості призначення та проведення психологічної експертизи.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового слухання. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовної заяви заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог вимог у повному обсязі.

Треті особи у судове засідання не з`явились про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином у відповідності для вимог закону. Просили про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, що не з`явились.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.07.2023 року, актовий запис №12460.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 є двоюрідним братом померлого ОСОБА_3 , їхні матері були рідними сестрами.

Відповідно до договору від 01.02.1992 року ОСОБА_8 продала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, який 19.12.2019 року посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербиною Я.О, зареєстровано в реєстрі за №8-1229, згідно якого ОСОБА_3 належну йому на праві власності квартиру заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті ОСОБА_3 . Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою 01.08.2023 року відкрито спадкову справу № 891/2023 щодо майна померлого ОСОБА_5 за завою ОСОБА_1 .

Також із заявою про прийняття спадщини до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 .

Постановою державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербини Я.О. від 07.02.2024 року №727 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на його ім`я за законом на спірну квартиру у зв`язку із наявністю заповіту, який 19.12.2019 року посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербиною Я.О, зареєстровано в реєстрі за №8-1229, згідно якого ОСОБА_3 належну йому на праві власності квартиру заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2 стверджує, що складений 19.12.2019 року його двоюрідним братом ОСОБА_3 заповіт, яким він заповів все належне йому майно відповідачу, є нікчемним, оскільки за формою та порядком його посвідчення заповіт не відповідає вимогам, встановленими ст. ст. 1248 і 1253 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 2 статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Вимоги щодо форми та змісту заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України.

Так, цією нормою Кодексу визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4. ст. 207 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.

Стаття 207 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Крім того, згідно з положеннями статті 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Зі змісту заповіту вбачається, що заповіт прочитано ОСОБА_3 у голос, та особисто підписано об 12 год. 30 хв. Особу встановлено. Дієздатність перевірено, заповіт посвідчено у державній нотаріальній конторі за адресою: м. Київ, вул. Гната Юри, 9.

Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

При цьому право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 та ст. 1234 ЦК України).

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (ст. 1233 ЦК України).

Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1248 ЦК України, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Відповідно до вимог ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загально прийнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним відповідно до вимог статті 1257 ЦК України.

Аналіз норм Книги шостої ЦК України свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (ст. 1234 ЦК України), змісту заповіту (ст. ст. 1236-1240, 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (ст. 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (ст. ст. 1248, 1249, 1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.

У ч. 1 ст. 1257 ЦК України встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог ЦК України щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Зміст ч. 1 ст. 1257 ЦК України у смисловому зв`язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, зокрема у ст. ст. 1247-1249, 1253 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 6 гл. 9 розд. I Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.

Як вбачається з матеріалів справи, при складенні заповіту було додержано встановлені законом вимоги щодо його оформлення, та посвідчено уповноваженою на те посадовою особою - державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербиною Я.О., що вказує на дотриманням чинного законодавства, за волею заповідача, власноручно підписано ним у присутності нотаріуса та зареєстровано у спадковому реєстрі.

У матеріалах справи відсутні належні докази того, що на момент посвідчення оспорюваного заповіту ОСОБА_3 за своїм станом здоров`я мав серйозні вади зору та самостійно не міг прочитати документ та підписати його.

У ході розгляду справи судом було отримано медичну документацію ОСОБА_3 із Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка», Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №9», Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Святошинського району м. Києва.

Згідно отриманих відомостей, ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Київська міська клінічна лікарня №9» - дата госпіталізації: 17.02.2020 року; дата госпіталізації: 11.02.2021 року; дата госпіталізації: 04.03.2021 року.

Зазначена інформація вказана у медичних картках стаціонарного хворого ОСОБА_3 №2826 № 1226, № 1979.

Доказів того, що ОСОБА_3 на момент складення заповіту мав серйозні вади зору та здоров`я, які б перешкоджали йому усвідомлювати зміст правочину (заповіту), читати його у голос та підписати власноручно, позивачем не надано. Таких доказів не отримано судом у ході розгляду справи.

Також ухвалою суду від 15.01.2024 року було відмовлено у задоволенні клопотання сторони позивача про призначення судово-медичної експертизи по справі, оскільки для проведення психологічної експертизи (з огляду на вік підекспертної особи та виходячи з питань, поставлених перед експертом) експерту необхідно надати: медичну документацію, особову справу, шкільні характеристики і характеристики з місця роботи, свідчення співучнів, педагогів, колег, друзів, знайомих, родичів та інших людей, з якими підекспертна особа близько спілкувалася. У свідченнях рідних та близьких повинні бути відображені особливості її розвитку та поведінки, умов життя, оточення, притаманні їй схильності, захоплення, інтереси. За наявності також надаються щоденники, листи, зразки творчості підекспертної особи.

Проте, представником позивача не надано вищевказаних обов`язкових вихідних даних та медичних матеріалів необхідних для можливості призначення та проведення психологічної експертизи.

У ч. 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, аналізуючи та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд, дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для посвідчення заповіту при свідках (ч. 2 ст. 1248 ЦК України) та недоведення порушення нотаріусом вимог щодо його форми, а тому доводи сторони позивача про нікчемність оспорюваного заповіту є необґрунтованими та не підтвердженими.

Крім того, суд зауважує, що в постанові Верховного Суду від 09.01.2019 року в справі № 759/2328/16 зазначено, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року в справі №916/3156/17 викладено висновок, що за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Судом встановлено, що заповіт, складений ОСОБА_3 19.12.2019 року відповідає вищенаведеним вимогам закону. Вказаний заповіт складений та посвідчений у відповідності до вимог закону, зокрема: державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербиною Я.О., встановлено особу заповідача та визначено обсяг його цивільної дієздатності; заповіт складено у письмовій формі, із зазначенням точного місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та заповіт підписаний особисто заповідачем і зачитано ним уголос в присутності державного нотаріуса.

При цьому, посилання позивача на те, що заповідач в момент складання розпорядження на випадок своєї смерті не міг самостійно ознайомитися із текстом заповіту, прочитати його уголос та підписати через вади зору та поганий стан здоров`я є безпідставними і необґрунтованими, оскільки він підписаний заповідачем в присутності державного нотаріуса, яким було встановлено особу заповідача та визначено обсяг його цивільної дієздатності. Доказів протилежного судом не здобуто, а позивачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази про те, що оспорюваний заповіт складено із порушенням встанови вимог закону та існувала необхідність його складення у присутності свідків, оскільки позивачем не доведено наявність у заповідача на час складення заповіту хвороби, яка б перешкоджала йому прочитати заповіт у голос та підписати його, а також не усвідомлення ним у повному обсязі змісту цього правочину. Відтак, суд не приймає до уваги відповідні твердження позивача.

З огляду на вище викладене, позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування, не підлягають задоволенню судом.

Зокрема суд звертає увагу, що обрання позивачем неналежного (неефективного) способу захисту своїх прав також є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19.01.2021 року в справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 року в справі № 925/642/19,від 22.06.2021 року в справі № 200/606/18. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити належний позов до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року в справі № 145/2047/16-ц).

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню відповідачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербина Яніна Олександрівни, Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 березня 2025 року.

Суддя Н.О.Горбенко