Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 229/1103/23
1-кп/212/348/25
У Х В А Л А
18 березня 2025 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022050000005822 від 14.10.2022, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 114-2 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 . Зазначила, що продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. На вказані ризики, на думку прокурора, вказують ті обставини, що ОСОБА_4 усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі строком до 12 років, може навмисно переховуватись від органів досудового розслідування та суду, зокрема на тимчасово окупованій території або в рф, вказаній обставині також сприяє той факт, що обвинувачений мешкав в м. Бахмут, яке на теперішній час окуповано рф. Залишаючись не під вартою обвинувачений може спотворити та знищити докази.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, оскільки обвинувачений перебуває під вартою майже два роки, за цей час ризики перестали існувати, тяжкість обвинувачення не може бути єдиною підставою для утримання під вартою. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення заявлений як припущення і не доведений, ОСОБА_4 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності . Доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 є лояльно налаштованим до країни агресора також є припущенням, оскільки діє презумпція невинуватості і його вина не встановлена. Просить відмовити прокурору в задоволенні клопотання або якщо суд дійде висновку про продовження строку тримання під вартою визначити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти клопотання прокурора, погодився з думкою захисника.
Встановлено, що ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року відносно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 березня 2025 року включно.
Згідно вимогст. 331 КПК Українипід чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 3 ст.199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення ЄСПЛ по справі «Ілійков проти Болгарії»).
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Вирішуючи клопотання про продовженнястроку запобіжного заходу, суд враховує стадію судового провадження,воєнний стан, а також те, що ОСОБА_4 не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей, раніше не судимий, а також те, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років, а також продовження існування ризиків, які не зменшилися, а саме переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Доходячи до висновку про наявність ризику, суд звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що обвинувачений може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, суд зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди інтересам держави, правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Суд не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого, оскільки особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та його застосування недостатнє для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків у цьому кримінальному провадженні, питання особистої поруки вирішується лише за наявності поручителя, чого на час розгляду клопотання не було та відповідних заяв не заявлено. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зважаючи на воєнний стан, а також те, ще власник житла та повнолітні особи, які в ньому проживають висловили на це згоду, не надано документів, які підтверджують право власності на нерухоме майно, також неможливо застосувати. Запобіжний захід у вигляді застави також не може бути застосований, оскільки відсутні докази на підтвердження можливості сплати коштів.
Крім того, з огляду на положення ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст.114-2Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті
Враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України, враховуючи воєнний стан, а також підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що обмеження обвинуваченого права на свободу в даному випадку є виправданим, наявність ризиків, передбаченихст.177 Кримінального процесуального кодексу України, у такому їх ступені, який є підставою для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даній стадії судового провадження та неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід, суд вважає доцільним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 331 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Покровське, Артемівського району, Донецької області, у вигляді тримання під вартою продовжити на шістдесят днів до 16 травня 2025 року включно.
У задоволенні клопотання сторони захисту про визначення розміру застави - відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити до виконання Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 125939269, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 18.03.2025. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 229/1103/23. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: