Ухвала суду № 125938106, 19.03.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13900/24-Е

Провадження №2/522/2536/25

УХВАЛА

19 березня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючої судді - Ковтун Ю.І.,

за участі секретаря - Лахматової С.В.,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Шалько Олександрою Андріївною, до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту, в якій просить: зняти арешт з 191/3000 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що накладений на підставі постанови АН №308838, виданої 25.06.2009 року Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (номер запису про обтяження 32486670, дата, час державної реєстрації:25.06.2009 року 17:29:50, відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 8835835, 25.06.2009 17:29:50).

В обґрунтування позову зазначено, що 25.06.2009 Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (наразі Приморський ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) була винесена постанова про накладення арешту АН №308838 відносно ОСОБА_1 , а саме на 191/3000 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 . На адвокатський запит відповідач повідомив, зокрема повідомив, що на теперішній час матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням терміну зберігання, в зв`язку з чим надати інформацію щодо виконавчого провадження та інформацію щодо підстав накладення арешту не надається можливим. 10 червня 2024 року адвокат Шалько О.А., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до відповідача з заявою про скасування арешту. Однак, відповідно до відповіді від 15.07.2024 №122642, повідомлено, що у зв`язку з відсутністю матеріалів виконавчого провадження та інформації про нього в Електронній системі, неможливо здійснити перевірку законності виконавчого провадження на підставі статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», та встановити правомірність дій державного виконавця. Орган ДВС не відмовляє в вирішенні порушеного у зверненні питання, та в той же час прийняти рішення про припинення чинності арешту на підставі наявної інформації, не є можливим. Також зазначила, що Приморський районний суд м. Одеси листом від 17.06.2024 вих. №5/113/2024, на адвокатський запит, повідомив, що за останні 10 років не виявлено судових справ, що розглядалися Приморським районним судом м. Одеси, за участю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у якості обвинуваченої особи або відповідачки, відповідно стосовно останньої Приморським районним судом м. Одеси не ухвалювались судові рішення у вказаний період, та не видавались виконавчі листи. У зв`язку з чим позивачки звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2024 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження (а.с. 17 - 18).

13.11.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов сформований в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що відомості про арешт 25.06.2009, які містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на які посилається позивач, (постанова АН 308838) було сформовано на паперовому носії, встановити на підставі якого виконавчого документу було застосовано заборону відчуження не є можливим, так як Електронна система виконавчих проваджень була введена в дію після 2009 року. Журнали обліку виконавчих проваджень де

обліковувались діючі виконавчі провадження 2009 року в органі ДВС відсутні, так як знищені по закінченню строку зберігання. У зв`язку з відсутністю інформації про ВП в АСВП не можливо встановити на якій підставі було завершено виконавче провадження при виконанні якого було винесено постанову про арешт майна АН 308838, чи то у зв`язку з поверненням виконавчого документу стягувачу з правом повторного пред`явлення, або з підстав винесення постанови про закінчення виконавчого провадження. Це зовсім різні за своєю природою стадії завершення виконавчого провадження. На час можливого перебування виконавчого провадження в 2009 році, діяла норма статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», положення якої не давали права державному виконавцю припиняти чинність арешту при поверненні виконавчого документу стягувачу. Законодавець не надає жодного права державному виконавцю припиняти чинність арешту при поверненні виконавчого документу стягувачу. Норми зазначеної статті, які втратили чинність мають своє відображення в статті 40 діючого на сьогодні Закону України «Про виконавче провадження». У зв`язку з тим, що неможливо встановити на підставі якого виконавчого документу застосовано заборону відчуження та яким чином було завершено виконавче провадження до введення в дію Електронного реєстру виконавчих проваджень, неможливо прийняти рішення про скасування арешту, так як діючою статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» непередбачено припинення арешту по строкам давності або з інших підстав. Також зазначив, що законодавцем визначено в частині 5 статті 59 Закону, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (а.с. 20 21).

Ухвалою суду від 13 листопада 2024 року закрито підготовче провадженняпо цивільній справі за позовом ОСОБА_1 тапризначеносправу до судового розгляду по суті (а.с. 26).

Ухвалою суду від 29 січня 2025 року задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Вужа Д.В. про повернення на стадію підготовчого провадження з метою долучення доказів.

Ухвалою суду від 19 лютого 2025 року закрито підготовче провадженняпо цивільній справі за позовом ОСОБА_1 тапризначеносправу до судового розгляду по суті.

У судове засідання сторони не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлялися належним чином.

Від представника позивачки адвоката Шалько О.А. на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутність позивачки та її представника. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Від представника відповідача Чумаченка Ю.С. на адресу суду надійшла заява, в якій просив розглянути справу без його присутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Відповідно дост. 268 ЦПК Українидатою складання повного тексту рішення є19 березня 2025 року.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що відповідно до інформаційної довідки №379053394 від 17.05.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта на 191/3000 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 накладено арешт, на підставі постанови АН №308838, виданої 25.06.2009 Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (а.с. 10).

Приморський відділ державної виконавчої служби м.Одеси листом №8777 від 23.05.2024 на адресу адвоката Шалько О.А. повідомив, що за Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно при примусовому виконанні виконавчого провадження постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН №308838 від 25.06.2009 Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було накладено арешт на майно ОСОБА_1 , а саме на 191/3000 частин квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер обтяження 32486670). На теперішній час матеріали виконавчого провадження згідно п.1 ч. ХІ наказу від 07.06.2017 року №1829/5 «Про затвердження правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» знищені за закінченням терміну зберігання, в зв`язку з чим надати інформацію щодо виконавчого провадження та інформацію щодо підстав накладення арешту не надається можливим (а.с. 12).

В той же час з матеріалів справи слідує, що Приморський районний суд м.Одеси своїм листом від 26.12.2024 за № 5/343/2024 на адресу адвоката Шалько О.А. повідомив про те, що Приморським районним судом м.Одеси 25 квітня 2008 року був виданий судовий наказ, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Одеса, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ЗАТ «Український мобільний зв`язок» в особі Одеської філії ЗАТ «УМ3» заборгованість за надані послуги мобільного телефонного зв`язку та договірні санкції у сумі 2927,51 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 25,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 15 грн., а разом 2968,01 грн. (а.с. 35).

Відповідно до листа ПрАТ «ВФ Україна» від 07.01.2025 № FD-25-00198 ПрАТ «ВФ Україна» (23.05.2017 перейменоване із ПрАТ «МТС Україна»), що є правонаступником всіх прав та обов`язків ЗАТ «УМ3», заборгованість ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ( перед ПрАТ «ВФ Україна» згідно судового наказу №2-н-3966/2008 від 25.04.2008 року, який було видано Приморським районним судом міста Одеси, погашена у повному обсязі 10.09.2009 року (38зв.).

Згідно зістаттею 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першоюстатті 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першоїстатті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першоїстатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Згідно із частиною першоюстатті 32 Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження»(далі - Закон № 606-XIV) (у редакції, чинній на час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника) заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до пункту 5 частини третьоїстатті 11 Закону № 606-XIVдержавний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберіганнятареалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Аналогічні положення містяться і устатті 56 Закону України «Про виконавче провадження»(Закон № 1404-VIII) в чинній редакції.

Так, у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок про те, що відповідно достатті 1 Закону № 1404-VIIIвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першоїстатті 59 Закону № 1404-VIIIособа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно дост. 19 ЦПК України, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно достатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбаченоЗаконом України "Про виконавче провадження".

Відповідно, якщо позивач є боржником у виконавчому провадженні, він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України.

Така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11 березня 2024 року у справі № 932/6245/22.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду від 19.01.2022 року у справі №577/4541/20, в якій, також зазначено: « Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.Отже, суди першої та апеляційної інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно ОСОБА_1, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, отже, провадженняу справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Інші доводи касаційної скарги Верховний Суд до уваги не бере, оскільки суди повинні були відмовити у відкритті провадження у справі з наведених вище правових підстав, а не розглядати спір по суті».

Схожі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі N904/51/19 (провадженняN12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справіN712/12136/18 (провадження N 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі N127/11276/20 (провадження N61-882св21), від 08 вересня 2021 рокуу справі N369/3757/20 (провадження N61-3588св21), від 01 грудня2021 року у справі N201/6486/20 (провадження N61-19066св20).

Верховний Суд зауважує, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255ЦПК України (постанова Верховного суду від 19.01.2022 року у справі №577/4541/20).

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки позивачка, як боржник у виконавчому провадженні, в рамках якого було накладено арешт на її нерухоме майно та який вона просить скасувати, не може звертатися до суду з позовом про зняття арешту, законом передбачений інший спосіб судового захисту - оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України, а не в позовному провадженні, такий позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України.

Керуючись ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 доПриморського відділудержавної виконавчоїслужби умісті ОдесіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)про зняттяарештузакрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Юлія КОВТУН