Рішення № 125938031, 18.03.2025, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ__ __ ____

Справа №521/18999/24

Пр. №2/521/1669/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Сегеди О.М.,

при секретарі Замниборщ А.С..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат,

встановив:

У листопаді 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що на обліку у ГУ ПФУ в Одеській області з 25 березня 2017 перебувала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримувала пенсію в разі втрати годувальника призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Після досягнення ОСОБА_1 18-річного віку їй було подовжено виплату пенсії в разі втрати годувальника з 01 квітня 2023 на підставі особистої заяви від 06 квітня 2023 № 1970. Розмір призначеної пенсії склав 2520,00 гривень.

Ствержував, що в червні 2024 року при опрацюванні Головним управлінням списків працюючих пенсіонерів було встановлено факт працевлаштування ОСОБА_1 з 01 вересня 2023 року.

В результаті проведеного перерахунку пенсії у зв`язку з працевлаштуванням розмір пенсії з 01 вересня 2023 року склав 2268,43 грн (розпорядження від 17 червня 2024 року).

Таким чином, виникла переплата пенсії в сумі 1509,42 грн за період з 01 вересня 2023 по 29 лютого 2024 року у зв`язку з неповідомленням про працевлаштування.

Відповідача було повідомлено про переплату пенсії листом від 27 червня 2024 року № 1500- 0504-8/97726 та запропоновано повернути кошти на рахунок Пенсійного фонду України.

Відповіді на повідомлення від ОСОБА_1 не надходило та переплату за період з 01 вересня 2023 по 29 лютого 2024 року відповідачем добровільно не повернуто.

В липні 2024 року, на запит Головного управління від 21 червня 2024 року № 1500-0305- 8/94354, надійшов лист від КЗ «Одеський обласний базовий медичний фаховий коледж» від 04.07.2024 № 529 щодо відрахування відповідача з 3-го курсу за власним бажанням з згідно наказу № 517-С від 29 грудня 2023 року. Тому, відповідач втратила право на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону № 1058 з моменту відрахування із навчального закладу з 01 січня 2024 року.

Вказував, що після з`ясування всіх обставин пенсійну справу відповідача було приведено у відповідність, в результаті чого винесено рішення № 2860 від 18.07.2024 про прийняття суми переплати пенсії на облік за період з 01 січня 2024 по 29 лютого 2024 року у розмірі 4536,86 грн. у зв`язку з неповідомленням про відрахування з навчального закладу.

Також, Головним управлінням було надіслано листа відповідачу від 19 липня 2024 року за вих. № 1500-0504-8/111634 та повідомлено про надміру виплачені суми пенсійних виплат у розмірі 4536,86 грн за період з 01 січня 2024 по 29 лютого 2024 року.

Зазначає, що відповідач отримав пенсійну виплату на загальну суму 6046,28 грн за період з 01 вересня 2023 по 29 лютого 2024 року без достатньої на те правової підстави, у зв`язку із чим просив суд стягнути безпідставно отримані пенсійні виплати та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2024 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.47).

Ухвалою суду від 20 лютого 2025 року по справі було закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду (а.с.64).

Представник позивача, діюча за довіреністю від 02 жовтня 2024 року, в судове засідання не з`явилася, про час і місце судового розгляду була повідомлена відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, надала заяву про підтримання позовних вимог та просила суд розглянути справу за її відсутністю (а.с. 60).

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час і місце судового розгляду була повідомлена відповідно до вимог ст.128 ЦПК України (а.с. 48,49, 56,57,58, 65).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції та Кодексу.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до ч. 2 даної статті положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. З приписів ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України, глави 13 Цивільного кодексу України (зокрема ст.ст. 179, 181, 190, 192 Цивільного кодексу України) випливає, що норми ст. Цивільного кодексу України повною мірою стосуються і випадків безпідставного набуття або збереження грошей.

Відповідно до ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку у ГУ ПФУ в Одеській області з 25 березня 2017 року та отримувала пенсію в разі втрати годувальника призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 36 Закону № 1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Ч. 2 п. 2 вищезазначеної статті передбачено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (надалі по тексту Порядок № 22-1) при прийманні документів працівник сервісного центру видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру. Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.

Відповідно Додатку 6 до пункт 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 пенсіонери протягом 10 днів зобов`язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати або припинення її виплати з наданням документів.

Після досягнення ОСОБА_1 18-річного віку їй було подовжено виплату пенсії в разі втрати годувальника з 01.04.2023 на підставі особистої заяви від 06.04.2023 № 1970. Розмір призначеної пенсії з 01.04.2023 склав 2520,00 грн.

Окрім того матеріали справи містять пам`ятку пенсіонеру від 18 травня 2017, у якій зазначено, що пенсіонери зобов`язані повідомити органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати або припинення її виплати: про вступ на роботу, звільнення з роботи, реєстрацію або зняття з обліку як фізичної особи підприємця (пам`ятка пенсіонеру додається).

Вбачається, що відповідач була ознайомлена з тим, що вона зобов`язана своєчасно повідомляти органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати або припинення її виплати.

Крім того, Головним управлінням було надіслано листа Відповідачу від 19 липня 2024 року за вих. № 1500-0504-8/111634 та повідомлено про надміру виплачені суми пенсійних виплат у розмірі 4536,86 гривень.

Тому, відповідачка отримала пенсійну виплату на загальну суму 6046,28 грн за період з 01 вересня 2023 по 29 лютого 2024 без достатньої на те правової підстави.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату подання позову до суду, відповідачка у добровільному порядку надміру отриману суму допомоги у розмірі 6046,28 грн. не повернула.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі.

Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права, а збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.

Частинами 2, 3 ст. 1212 ЦК України визначено, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставно набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі ст. 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.

Судом встановлено, що судовий збір по справі складає 2422,40 грн., які підлягають стягненню із відповідачки.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 1212, 1215 ЦК України, ст.ст.10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-284, 352 - 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області код ЄДРПОУ 20987385,місцезнаходження:м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, надміру виплачену суму пенсійних виплат у розмірі 6046 (шість тисяч сорок шість) гривень 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, суму сплаченого судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 18 березня 2025 року.

Суддя: О.М. Сегеда