Ухвала суду № 125935814, 19.03.2025, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1272/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2025 року суддя Сумського районного суду Сумської області Степаненко О.А. розглянувши заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за договором та стягнення витрат на правову допомогу.

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеною заявою, в якій просить суд видати наказ, яким стягнути з боржника ТОВ « Агрофірма Лан» заборгованість за договором оренди землі та та витрати на правову допомогу в розмірі 2500 грн.

Ознайомившись із заявою про видачу судового наказу в частині стягнення витрат на правову допомогу, суддя вважає необхідним відмовити в задоволенні цих вимог, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1ст.160 ЦПК Українисудовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбаченихстаттею 161 цього Кодексу.

Відповідно до п.7 ч.1ст.161 ЦПК Українисудовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.3 ч.1ст.165 ЦПК Українисуддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогамстатті 161 цього Кодексу.

Відповідно до п.6 ч.1ст.168 ЦПК Українивстановлено, що у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Відповідно до ч.1ст.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.1 ч.2ст.137 ЦПК Українирозмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3ст.137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8ст.141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.3ст.165 ЦПК Україниу разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Відповідно до положень ч.1ст.167 ЦПК Українирозгляд справи в порядку наказного провадження проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 5, 6ст. 137 ЦПК Українисаме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Представником заявника заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2500 гривень, за якою не може бути видано судовий наказ, оскільки зазначене не входить до переліку, визначеному ч.1ст.161 ЦПК України, та вказані витрати входять до предмету доказування у справі, що унеможливлює стягнення їх за правилами наказного провадження.

За змістомст. 163 ЦПК Українизаява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. До заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Тобто статтею визначений вичерпний перелік вимог, однак серед вказаного переліку витрати на професійну правничу допомогу не входять.

Відповідно до ч.1ст. 164 ЦПК Українипередбачено, що за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Згідно п. 6 ч. 1ст. 168 ЦПК Українивстановлено, що у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Аналізуючи вищенаведені норми права, суд приходить до висновку, що судовий збір, який справляється за подання заяви про видачу судового наказу, є судовими витратами в розумінні п.6 ч.1ст. 168 ЦПК України.

Суд звертає увагу на те, що представник заявника адвокат Мальована І.Ю. мала можливість пред`явити позов до боржника у порядку позовного провадження, де передбачений порядок доказування витрат на професійну правничу допомогу і при ухвалені судового рішення за результатами розгляду вирішується питання відшкодування витрат понесених сторонами. Однакпредставник заявника адвокат Мальована І.Ю. звернулась в порядку наказного провадження, в якому передбачено спрощене судове провадження.

Суд враховує, що за правилами наказного провадження справа розглядається без повідомлення та виклику сторін, а отже, боржник по справі буде позбавлений права довести не співмірність заявлених вимог про стягнення витрат на правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.

Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2500 гривень.

Керуючись ст.ст.137,141,161,163,165 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити заявнику ОСОБА_1 у видачі судового наказу у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» витрат на правничу допомогу в розмірі 2500 гривень.

Роз`яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстави, передбачених пунктом 3 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.А.Степаненко