Рішення № 125933957, 18.03.2025, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/110/25

Номер провадження 2/350/207/2025

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2025 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів, у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій сторін:

позивачка ОСОБА_1 звернулася до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою, у якій просила стягувати з відповідача в її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до повноліття дитини.

В основу своїх позовних вимог позивачка зіслалася на те, що з відповідачем по справі вона перебуває у зареєстрованому шлюбі. Спільне сумісне життя з відповідачем не склалося, тому вона звернулася до Рожнятівського районного суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу. Від шлюбу у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_4 , яка досягла повноліття та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач ухиляється від утримання дитини, жодної матеріальної допомоги не надає, хоч має таку можливість оскільки тривалий час працював за кордоном, а на даний час проходить військову службу, отримує високі доходи, тому має можливість оплачувати аліменти на утримання сина.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не прибула, направила до суду заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутності, а також зазначила, що позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не прибув, направив до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, а також зазначив, що позовні вимоги визнає повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дотримуючись вимог вищезазначених норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24.01.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відкрив провадження у справі та призначив відкрите судове засідання з повідомленням учасників справи (а.с. 13).

17.02.2025 до Рожнятівського районногосуду Івано-Франківськоїобласті відпозивачки ОСОБА_1 поступила заявапро розглядсправи уїї відсутності(а.с.18),у якійвона такожзазначила,щопозовні вимоги підтримує просить позов задоволити.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18.02.2025 (а.с. 20) суд постановив витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію станом на 18.02.2025 щодо перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

20.02.2025 судом отримано відповідь на ухвалу суду від 18.02.2025, в якій начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив суд про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 призваний у ЗСУ по мобілізації 28.04.2024 року (а.с. 23).

14.03.2025 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від відповідача ОСОБА_2 поступила заява про розгляд справи у його відсутності, у якій він також зазначив, що позов визнає повністю (а.с.24).

Частиною 1 статті 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно із вимогами ч. 4 ст. 206 ЦПК України, судом перевірено, що визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.

Враховуючи, що відповідач позов визнав, визнання ним позову не суперечить інтересам сторін, тому суд приймає визнання ним позову та приходить до висновку про можливість ухвалення рішення у судовому засіданні на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Відповідно докопії свідоцтвапро одруженнясерії НОМЕР_1 від 05.02.1998,сторони посправі 05.02.1998у Спаськійсільській радіРожнятівського районуІвано-Франківськоїобласті зареєструвалишлюб,про щозроблено відповіднийактовий запис№6(а.с.3).

Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10.04.2012 (а.с.8) також підтверджено, що від спільного подружнього життя у сторін є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, складеного комісією Спаської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області 21.01.2025 №15 (а.с.10), ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 . Разом з нею за вказаною адресою проживають дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Чоловік ОСОБА_2 по місцю проживання відсутній, зі слів дружини останній мобілізований та на даний час проходить військову службу у прикордонних військах. Матеріально-побутові умови задовільні.

Позивачка зазначає, що відповідач ухиляється від обов`язку матеріально утримувати свою дитину, тому між сторонами виник спір щодо участі батька в утриманні дитини.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

беручи до уваги позицію позивачки та визнання позову відповідачем, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У частині 1 статті 182 СК України зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Суд вважає доведеними доводи позивачки про те, що син проживає з нею. Відповідач проживає окремо, на сьогоднішній день не надає коштів на утримання дитини та відмовляється добровільно сплачувати аліменти у розмірі встановленому законом.

Окрім цього, зі змісту позовної заяви встановлено, що відповідач являється здоровою, працездатною особою, проходить військову службу в ЗСУ, інші утриманці, яких він зобов`язаний забезпечувати у відповідності до вимог закону, у нього відсутні. А тому суд бере до уваги доводи позивачки про те, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання сина у визначеному нею розмірі.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахункуна місяцьу розмірі 2920 гривень, а для основних соціальнихі демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривні.

Враховуючи матеріальне становище сторін та те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, інтереси малолітньої дитини при визначенні розміру аліментів, розмір витрат на утримання дитини, виходячи з принципів розумності та справедливості, виправдання дійсними потребами дитини у розвитку, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття.

Вказаний розмір аліментів є справедливим та достатнім на час ухвалення рішення саме для забезпечення прав дитини в даній справі, та не поставить у скрутне становище платника аліментів.

Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст.192 Сімейного кодексуУкраїни розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них, а також положення ст.185 Сімейного кодексуУкраїни щодо обов`язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до вимог ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

V. Розподіл судових витрат:

Беручи до уваги, що згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні даного позову до суду, тому судовий збір в розмірі 1211,20 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 27 Конвенції про права дитини, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 180, 181, 182, 184 СК України та керуючись ст.ст. 258, 247, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягненняаліментів - задоволити.

Проводити стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , жительки АДРЕСА_1 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів розпочати з 23.01.2025 і проводити до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_3 ,жителя АДРЕСА_1 накористь Державноїсудової адміністраціїУкраїни судовийзбір урозмірі 1211гривень 20копійок (отримувачкоштів ГУКу м.Києві/м.Київ/22030106Код отримувача(кодза ЄДРПОУ)37993783Банк отримувачаКазначейство України(ЕАП)Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001код класифікаціїдоходів бюджету 22030106).

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Бейко