Рішення № 125927427, 18.03.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2025 року Справа № 480/8021/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ у Вінницькій області), і просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.01.2024 №184250010661, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 11.01.1988 по 14.02.1996;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до трудового/страхового стажу періоду роботи з 11.01.1988 по 14.02.1996 та повторно розглянути заяву від 02.01.2024 про призначення пенсії та прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 02.01.2024 звернулась до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії. Однак, рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 05.01.2024 №184250010661 відмовлено позивачу у призначенні пенсії, у звязку з відсутністю страхового стажу. Позивач вважає зазначене рішення протиправним, у звязку із чим звернулась до суду із даним позовом.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що відповідачем, за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, прийнято рішення №184250010661 від 05.01.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.04.1983 період роботи з 11.01.1988 по 14.02.1996, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, у відбитку якої читається назва УРСР, що суперечить п.3.1, п.3.2 п.3, п.п.4.1,4.5 п.4 Інструкції № 643.

Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, при досягненні 60 річного віку, 02.01.2024 звернулась до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 59).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.01.2024 № 184250010661 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, та зазначено, що вік заявниці 60 років. Необхідний страховий стаж становить 30 років. Страховий стаж особи становить 26 років 10 місяців 26 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи записи трудової книжки НОМЕР_2 від 01.04.1983 з 11.01.1988 по 14.02.1996, оскільки запис про звільнення завірено печаткою у відбитку якої читається назва УРСР, що суперечить п.3.1, п.3.2 п.З, п.п.4.1,4.5 п.4 Інструкції "Про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток та штампів" Затвердженої Міністерством внутрішніх справ 18.10.1993 №637. Для зарахування до страхового стажу вище вказаного періоду трудової діяльності необхідно надати уточнюючі довідки, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. У разі надання нових документів про стаж рішення про відмову може бути переглянуто.

Позивач не погоджуються із рішенням відповідача від 05.01.2024 №184250010661 вважає його протиправним, у зв`язку із чи звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).

За приписами статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажуна підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Згідно з п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 (далі Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.4 Інструкції №58, визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Так, відповідно до записів у трудовій книжці від 01.04.1983 НОМЕР_2 (а.с. 9-15) позивач 11.01.1988 прийнята на посаду секретаря районного відділення музичної спілки УРСР у Всеукраїнській музичній спілці Сумського обласного відділення Правління. Відповідно до наказу від 09.02.1996 №3 позивача 14.02.1996, про який зазначено у трудовій книжці позивача, звільнено з займаної посади за власним бажанням.

Щодо посилання відповідача на те, що запис про звільнення завірено печаткою у відбитку якої читається назва УРСР, що суперечить п.3.1, п.3.2 п.3 , п.п.4.1,4.5 п.4 Інструкції "Про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток та штампів" Затвердженої Міністерством внутрішніх справ 18.10.1993 №637, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, відтиск печатки Правління Сумського обласного відділення у трудовій книжці, дійсно зразка Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Проте твердження відповідача про неможливість зарахування періоду роботи з 11.01.1988 до 14.02.1996 включно до страхового стажу у зв`язку з тим, що такий період засвідчено печаткою підприємства, що діяли в період УРСР, не ґрунтується на жодній нормі законодавства, оскільки положення постанови Президії Верховної Ради України від 11.05.1992 «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» №2318-ХІІ та Інструкція про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 18.10.1993 за №643, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.10.1993 за №164, не містить жодних вказівок про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов`язок здійснення їх заміни.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 07.02.2018 у справі №275/615/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Між тим, факт незаміни підприємством, де працювала позивач, печатки новою після припинення УРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу. Наявність печатки УРСР жодним чином не спростовує факту наявності страхового стажу та не створює наслідків недійсності відповідного запису.

Підставою для призначення/перерахунку пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Виявлені відповідачем недоліки в заповненні трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постанові від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а.

За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині перерахунку пенсії за віком.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові від 30 вересня 2021 року №300/860/17.

Аналогічної правової позиції дотримується і Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 21 січня 2025 р. по справі № 520/14172/24.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано. При цьому, при вирішенні спору суд враховує, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.

Разом із тим, відповідачами в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості трудової книжки позивача не відповідають дійсності.

Суд також зазначає, що відповідно до наданої копії трудової книжки, наступним записом після звільнення позивача 14.02.1996 з Всеукраїнської музичної спілки Сумського обласного відділення Правління є прийняття 27.02.1996 позивача на роботу у Свеське лісове господарство на посаду лісника. Вказані записи про звільнення позивача та прийняття не містить виправлень чи неточностей та є послідовним.

З огляду на наведене, вказані відповідачем факти не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача спірного періоду роботи з 11.01.1988 до 14.02.1996 включно.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідач, як суб`єктом владних повноважень не подано доказів відповідності закону (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені відповідачем в основу прийнятого рішення, не надано належних та допустимих доказів правомірності прийнятого рішення, а також висновків та підстав відмови позивачу у призначенні пенсії.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.01.2024 №184250010661 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Статтями 80-85 Закону України Про пенсійне забезпечення у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії. Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі за текстом - Порядок №22-1).

Згідно з п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія призначення пенсії використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб`єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця. А тому виданий ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.

Щодо дати призначення пенсії, суд зазначає, що дату призначення пенсії позивача в даному випадку визначено чинним законодавством.

Так, в відповідно до ст. 83 Закону України Про пенсійне забезпечення пенсії призначаються з дня звернення за пенсією. Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, суд зазначає, що із врахуванням п. 1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV позивачу під час прийняття рішення щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах також має бути врахована дата призначення пенсія з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку із врахуванням дати подання заяви позивача від 02.01.2024.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку щодо наявності підстав для захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 02.01.2024 про призначення пенсії за віком, з прийняттям за наслідками її розгляду рішення відповідно до вимог пенсійного законодавства.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 537/3480/17 та від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 541/543/17-а. Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд, викладеної в постанові від 16.12.2021 по справі № 500/1879/20 адміністративне провадження № К/9901/1030/21.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та відповідно до ст. 9 КАС України обрати належний спосіб захисту порушеного права і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.01.2024 №184250010661 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, зобов`язати відповідача зарахувати до загального страхового період роботи позивача з 11.01.1988 до 14.02.1996 включно, а також зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02.01.2024 з урахуванням спірного періоду до загального стажу позивача.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового, сплачену позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.01.2024 №184250010661 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 13322403) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_3 ) період роботи з 11.01.1988 до 14.02.1996 включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 13322403) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_3 ) від 02.01.2024 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до загального страхового стажу період роботи з 11.01.1988 до 14.02.1996 включно, та прийняти рішення по суті заяви.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета