Рішення № 125926878, 14.03.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/5483/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги :

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 163950028115 від 28 березня 2024 року про відмову в призначенні пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періоди роботи вулканізаторником з 01.04.1994 по 09.09.2016 та з 23.03.2018 по 30.09.2023, згідно з довідкою №11.1- 39/212 від 24.10.2023 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з 19 березня 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 13.05.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що має загальний трудовий стаж 37 років 05 місяців 07 днів, з яких понад 23 роки фактична зайнятість протягом повного робочого дня в шкідливих і важких умовах по списку №2 за основною роботою.

Позивач, вважаючи, що у неї достатньо страхового та пільгового стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зі заявою про призначення такої пенсії. Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 28.03.2024 №163950028115 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку з тим, що заявниця не досягла пенсійного віку 55 років, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та у зв`язку з відсутністю пільгового стажу.

Зі вказаним рішенням позивач не погодилася, зазначаючи про те, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню норма статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції закону, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) положення статті 13, частини другої статті 14, пунктів "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України. А відтак, позивач, як жінка, яка на момент звернення зі заявою досягла 50-річного віку та набула необхідного страхового стажу з урахуванням статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2, має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII.

Також позивач наполягала, що надана відповідачу уточнююча довідка № 11.1-39/212 від 24.10.2023 року, видана ТОВ "Інструментальний завод", підтверджує записи трудової книжки щодо виконання роботи за професією "вулканізаторник".

У довідці № 11.1-39/212 від 24.10.2023 вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала повний робочий день в ТОВ "Інструментальний завод".

Щодо атестації робочих місць позивач пояснювала, що ТОВ «Інструментальний завод» 08.04.1994 року утворено шляхом реорганізації інструментального цеху ВАТ «КВБЗ». Наказом № 425 від 28.06.1994 року по ВАТ «КВБЗ» посада вулканізаторника атестована за Списком № 2, а результати цієї атестації поширюються на вулканізаторників ТОВ «Інструментальний завод». Про це вказано на другій сторінці висновку № 184 від 03.10.2014 року, зокрема, що результати атестації робочого місця вулканізаторника дільниці гумотехнічних виробів відображено у наказі № 425 від 28.06.1994 року по ВАТ «Крюківській вагонобудівний завод» замість ТОВ «Інструментальний завод».

Крім того, у 1999, 2004, 2009, 2014 та 2019 роках посада вулканізаторника ТОВ «Інструментальний завод» атестована відповідно до чинних на той час правил та включена до вищезазначених наказів.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що враховуючи пункт 2 частини другої статті 114 Закону 1058-IV необхідний вік для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 2 становить 55 років.

Пояснював, що позивач 19.03.2024 звернулася зі заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 2. Розглянувши заяву та надані документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області встановлено, що загальний стаж позивача становить - 37 років 05 місяців 07 днів, пільговий стаж - 01 рік 02 місяці 07 днів.

На підставі поданої заяви та доданих документів було встановлено, що позивач працювала згідно трудової книжки на ТОВ «Інструментальний завод» з 01.04.1994, по професії вулканізаторник дільниці гумотехнічних виробів, в інструментальному цеху. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461 "Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" вказана професія не проатестована.

Відповідно до наданої позивачем довідки від 24.10.2023 №11.1-39/212 відсутня інформація про ритмічність роботи.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області 28.03.2024 було прийняте рішення № 163950028115 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №2.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

19.03.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зі заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку №2.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 від 19.03.2024 було передано на розгляд ГУПФУ в Запорізькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.03.2024 №163950028115 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у призначенні пенсії за віком за Списком №2 у зв`язку з недосягненням віку, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та відсутністю пільгового стажу.

У рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список №2), становить 25 років.

Страховий стаж ОСОБА_1 становить 37 років 05 місяців 7 днів.

Необхідний пільговий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", становить 10 років.

Пільговий стаж роботи ОСОБА_1 становить 1 рік 02 місяці 7 дні.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди, до пільгового стажу не враховано пільгову довідку №11.1-39/212 від 24.10.2023, оскільки посада вулканізаторник в 1994 році не проатестована, інформація про ритмічність роботи відсутня. Довідка потребує уточнення та перевірки /а.с. 13-14/.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржила його до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року /далі Закон №1788-XIІ/ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 12 "Умови призначення пенсій за віком" Закону №1788-XIІ право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 "Пенсії за віком на пільгових умовах" Закону №1788-XIІ (із змінами, внесеними Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, зокрема з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Аналогічні положення містить і Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV /далі - Закон № 1058-ІV /.

Так, підпунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XIIпередбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

В силу пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637(далі - Порядок №637).

Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Висновки щодо правозастосування

У даному адміністративному спорі відповідач відмовив у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з двох підстав:

1) недосягнення заявницею 55-річного віку, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

2) відсутність пільгового стажу.

Надаючи оцінку першому аргументу відповідача, суд зазначає, що 23 січня 2020 року Конституційним Судом України прийнято рішення №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213VIII.

Пунктом 1 резолютивної частини вказаного Рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини цього ж Рішення передбачено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;

г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;

д) жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

е) жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну,- після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю".

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, положення статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які збільшували пенсійний вік для осіб, що мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, втратили чинність з 23 січня 2020 року та саме з цієї дати підлягає застосуванню норма статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213VIII, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

В постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Враховуючи викладене, до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020, а не норми Закону №1058-ІV.

З тексту оскаржуваного рішення, наданого позивачем, слідує, що пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список №2), становить 55 років; вік заявниці 53 роки 08 місяців 28 днів.

Відтак, однією з підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах стало недосягнення заявницею віку (55 років), передбаченого частиною другою статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Як встановлено судом, зі заявою за призначенням / перерахунком пенсії від 19.03.2024 ОСОБА_1 звернулася до органу пенсійного фонду 19.03.2024, що не заперечується учасниками справи. Тобто станом на дату звернення зі заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах вік ОСОБА_1 становив 53 роки (повних років), що визнається відповідачем в оскаржуваному рішенні.

Аргумент відповідача, що позивач не досягла пенсійного віку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд відхиляє, оскільки з 23 січня 2020 року в Україні одночасно існують два Закони, котрі регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт б частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону, яка діяла до 01 квітня 2015 року (до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII) та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, а тому враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що застосуванню підлягає закон, який є найбільш сприятливим для позивача щодо встановлення пенсійного віку на рівні найменшої величини, тобто 50 років.

Висновки суду у цій справі відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним в рішенні від 21 квітня 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року.

Таким чином, така підстава для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах (за Списком № 2) як недосягнення позивачем пенсійного віку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах - є помилковим застосуванням закону.

Щодо другої підстави для відмови у призначення пенсії за віком на пільгових умовах - відсутність пільгового стажу, - суд зазначає таке.

У спірному рішенні від 28.03.2024 №163950028115 відповідач зазначив, що пільговий стаж роботи ОСОБА_1 становить 1 рік 02 місяці 7 дні.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, відповідач зазначив, що до страхового стажу зараховано всі періоди, до пільгового стажу не враховано пільгову довідку №11.1-39/212 від 24.10.2023, оскільки посада вулканізаторник в 1994 році не проатестована, інформація про ритмічність роботи відсутня. Довідка потребує уточнення та перевірки.

Судом досліджена копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 /а.с. 44-45/, зі змісту якої встановлено, що:

- 15.03.1993 ОСОБА_1 прийнята вулканізаторником 3 розряду у ливарний цех ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод", Наказ № 345 від 12.03.1993;

- 01.04.1994 переведена в інструментальний цех вулканізаторником 3 розряду дільниці гумотехнічних виробів (ГТВ). Наказ № 242 від 01.09.1994 року;

- 08.04.1994 інструментальний цех ВАТ «КВБЗ» реорганізовано в ТОВ "Інструментальний завод". Наказ № 238 від 04.04.1994;

- 25.05.2011 Відкрите акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" з 25.05.2011 перейменоване в Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод". Протокол XVIII загальних зборів ВАТ "КВБЗ" від 07.04.2011;

- 09.09.2016 звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Наказ № 35 від 09.09.2016;

- 23.03.2018 прийнята вулканізаторником 3-го розряду до дільниці ГТВ ТОВ "Інструментальний завод". Наказ № 9-ос від 22.03.2018;

- 27.08.2018 встановлено другу професію ливарника пластмас з присвоєнням 3 розряду;

- 21.08.2019 переведена вулканізаторником 4-го розряду до дільниці ГТВ. Наказ № 73-ос від 20.08.2019.

Крім того, копією довідки ТОВ "Інструментальний завод" про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.10.2023 №11.1-39/212 а.с. 15-16/ підтверджено наявність трудового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, відповідно вказаної довідки вона працювала повний робочий день в ТОВ "Інструментальний завод":

- за період з 01 квітня 1994 року по 09 вересня 2016 року виконувала роботу: вулканізаторник зайнятий пресуванням-вулканізацією гумотехнічних виробів в пресформах на вулканізаційних гідравлічних пресах: підготовкою преса і пресформ до роботи, веденням процесу згідно з технологічним регламентом за показаннями контрольно-вимірювальних приладів, періодично зайнятий литтям пластмас під тиском; за професією вулканізаторник, що передбачена Списком № 2, розділ XXXIII. "Загальні професії" (в усіх галузях господарства)" позиція «вулканізаторники», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461.

Стаж роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, за період з 01.04.1994 року по 09.09.2016 року складає 17 років 03 місяці 16 днів;

- за період з 23 березня 2018 року по теперішній час виконувала роботу: вулканізаторник зайнятий пресуванням-вулканізацією гумотехнічних виробів в пресформах на вулканізаційних гідравлічних пресах: підготовкою преса і пресформ до роботи, веденням процесу згідно з технологічним регламентом за показаннями контрольно-вимірювальних приладів, періодично зайнятий литтям пластмас під тиском; за професією вулканізаторник, що передбачена Списком № 2, розділ XXXIII. «Загальні професії» (в усіх галузяхгосподарства)»позиція«вулканізаторники», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461.

Стаж роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах за період з 23.03.2018 по 30.09.2023 складає 04 роки 07 місяці 11 днів.

Суд не може погодитись й з наведеними у оскаржуваному рішенні мотивами про відсутність у позивача права на зарахування періоду її роботи до пільгового стажу, а отже й права на спірну пенсію з огляду на непроведення атестації робочого місця вулканізаторника.

На підтвердження результатів атестації робочого місця «вулканізаторник» до заяви про призначення пенсії додані накази про результати атестації робочих місць з переліком робочих місць на яких працівникам надається право на пільгове пенсійне забезпечення: №425 від 28.06.1994 з висновком №184 від 03.10.2014; №116 від 23.06.1994; №50 від 19.03.1999; № 40 від 10.03.2004, № 37 від 05.03.2009, № 50 від 04.03.2014; № 50 від 01.03.2019 /а.с. 17-43/.

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що посада вулканізаторник не атестована у 1994 році. Дійсно у переліку робочих місць до наказу по ТОВ "Інструментальний завод" №116 від 23.06.1994 про результати атестації робочих місць посада вулканізаторник відсутня. Однак, ТОВ "Інструментальний завод" утворено шляхом реорганізації інструментального цеху ВАТ "КВБЗ".

Наказом № 425 від 28.06.1994 по ВАТ "КВБЗ посада вулканізаторника була атестована за Списком № 2, а результати цієї атестації поширюються на вулканізаторників ТОВ "Інструментальний завод" /а.с. 17/. Про це вказано на другій сторінці висновку № 84 від 03.10.2014, зокрема, що результати атестації робочого місця вулканізаторника дільниці гумотехнічних виробів відображено у наказі № 425 від 28.06.1994 по ВАТ "Крюківській вагонобудівний завод" замість ТОВ "Інструментальний завод" /а.с . 20-21/.

Крім того, у 1999, 2004, 2009, 2014 та 2019 роках посада вулканізаторника ТОВ "Інструментальний завод" атестована відповідно до чинних на той час правил та включена до вищезазначених наказів а.с. 17-43/.

Ключовим є те, що професія "вулканізаторники" передбачена Списком № 2 з 1994 року, зокрема:

-позицією 23200000-11495 розділу XXXIII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою КМУ № 162 від 11 березня 1994 року;

- позицією 33 розділу XXXIII «Загальні професії» (у всіх галузях господарства) Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою КМУ № 36 від 16 січня 2003 року;

-абзацом 5 розділу XXXIII «Загальні професії» (у всіх галузях господарства) Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою КМУ № 461 від 24 червня 2016 року.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 (справа №520/15025/16-а, провадження №11-1207апп19) особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"

При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Підставою для незарахування відповідачем вказаних у довідці від 24.10.2023 №11.1-39/212 періодів до пільгового стажу роботи позивача стало те, що надана для його підтвердження довідка від 24.10.2023 №11.1-39/212 не містила інформацію про ритмічність роботи в даному підприємстві.

Так, відповідно до пункту 7 Порядку №383, у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п`ятиденному робочому тижні.

Таким чином, вимоги пункту 7 Порядку № 383, щодо підрахунку пільгового стажу стосуються саме підприємств з неритмічною роботою.

При цьому, суд зазначає, що ритмічність виробництва на підприємстві є економічним аналізом діяльності цього суб`єкту господарювання.

Однак, в матеріалах даної справи не міститься доказів, які б свідчили, що позивач працювала на підприємстві з неритмічною роботою.

У спірному рішенні не наведено інших підстав для незарахування періодів роботи, зазначених у довідці від 24.10.2023 №11.1-39/212 з 01.04.1994 по 09.09.2016 та з 23.03.2018 по 30.09.2023 до пільгового стажу, окрім спростованих судом вище.

Враховуючи наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.03.2024 №163950028115 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006 суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень вказаної Конвенції.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та, виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Жодних інших зауважень (недоліків) до записів про трудовий стаж, що містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 , відповідачем не зазначено, а судом не встановлено.

Таким чином, на момент звернення до відповідача зі заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 досягла необхідного віку (50 років), мала необхідний страховий стаж не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування до пільгового стажу - періодів роботи, зазначених у довідці від 24.10.2023 №11.1-39/212 з 01.04.1994 по 09.09.2016 та з 23.03.2018 по 30.09.2023 є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до пункту 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

З урахуванням висновків суду у даній справі щодо невірного застосуванням відповідачем до спірних правовідносин пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та підтвердження права позивача на зарахування до пільгового стажу за списком №2 періодів роботи, наведених вище; враховуючи те, що оскаржувана відмова у призначенні пенсії не містить інших підстав відмови ніж ті, що зазначались вище та приймаючи до уваги, що судом обраховано пільговий стаж позивача (який є більшим за 10 необхідних років), - належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 01.04.1994 по 09.09.2016 та з 23.03.2018 по 30.09.2023, зазначені у довідці від 24.10.2023 №11.1-39/212.

Поновити порушене права позивача має той відповідач, який безпідставно право порушив.

За змістом частини першої статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.

Матеріалами справи підтверджено, що заява позивача датована 19.03.2024.

У спірному випадку пенсія за віком позивачу має бути призначена з дня звернення - 19.03.2024, оскільки у даному випадку звернення за пенсією надійшло пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи статті 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 19.03.2024, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 01.04.1994 по 09.09.2016 та з 23.03.2018 по 30.09.2023, зазначені у довідці від 24.10.2023 №11.1-39/212.

Таким чином позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.

З огляду на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, суд визнає за доцільне стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 28.03.2024 №163950028115.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 19.03.2024, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 01.04.1994 по 09.09.2016 та з 23.03.2018 по 30.09.2023, зазначені у довідці від 24.10.2023 №11.1-39/212.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков