Рішення № 125926165, 17.03.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11114/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної Міграційної Служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384) в особі Приморського відділу у м. Одесі Головного управління Державної Міграційної Служби України в Одеській області (вул. Канатна, 101в, м. Одеса, 65039) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Державної Міграційної Служби України в Одеській області в особі Приморського відділу у м. Одесі Головного управління Державної Міграційної Служби України в Одеській області, в якому просить:

визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області в особі Приморського відділу у м. Одесі Головного управління Державної Міграційної Служби України в Одеській області в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорту громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;

зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області в особі Приморського відділу у м. Одесі Головного управління Державної Міграційної Служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ЧЙЙ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 січня 2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та я, її законний представник, матір ОСОБА_1 звернулись до Приморського відділу у м. Одесі Головного управління Державної Міграційної Служби України в Одеській області із заявою щодо оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки зразка 1994. До заяви було надано свідоцтво про народження, дві фотокартки 3,5 х 4,5 см., заява за формою про видачу паспорта, відповідно до наказів МВС України №320 від 13.04.2012 та №456 від 06.06.2019 року. Бажання позивача отримати паспорт у формі книжечки обумовлене власними переконаннями та запереченням щодо надання згоди на обробку персональних даних, з тих підстав, що оскільки дитина, яка досягла 14 років, але не оформила документа, що посвідчує особу (при відмові від пластикового паспорта типу ID-1), фактично позбавляється можливості підтверджувати громадянство України та свою особу не може повністю реалізувати свої права і свободу у різних сферах суспільного життя, у т.ч. у сфері освіти, спорту, (проїзд у транспорті залізничного або авіаційного сполучення, де є потреба пред`являти паспорт, а також брати участь у змаганнях), культурі, отримувати стипендію, заробітну плату (ст. 188 КЗпП України), допомогу, бюджетні виплати. Відсутність паспорта громадянина України створює перепони для реалізації прав у сфері освіти, де керівництво школи вимагає такий документ для продовження навчання та в інших сферах суспільного життя, а також створює умови невиконання громадянином України свого обов`язку мати паспорт при досягнені 14 років. Більш того, ст.21 цього ж Закону зобов`язує мати паспорт громадянина України у зв`язку з досягненням 14 років. Доказом наявності перепон, зокрема, в реалізації права на освіту, є наявність наказів Міністерства освіти та науки України від 12.10.2021 №1098 «Про затвердження умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти у 2022 році» (п.п.6,7 Розділ VI) та аналогічний указ Міністерства освіти та науки України №1159 від 29.10.2021 «Про затвердження умов прийому для навчання до закладів фахової передвищої освіти у 2022 році» (п.п.6,7 Розділ VII), в яких серед документів, що подаються до вступу до навчальних закладів, є документ, що посвідчує особу. Таким документом вважається лише документ, що виготовлений з підстав відповідно до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (п. наказу від 13.10.2021 №1098), а ніяк свідоцтво про народження або інший документ без використання вказаного Реєстру. Аналогічні накази Міністерства освіти і науки України були у 2020 році щодо порядку вступу до закладів освіти у 2021 році (накази МОН України №1274 від 15.10.2020 та №1342 від 30.10.2020). З точки зору верховенства права забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (ст.6 КАС України). Тому суперечливість або відсутність законодавства, що регулює спірні відносини, не може бути перепоною для реалізації прав дитини у сфері освіти та судового захисту при вирішенні саме цієї справи. У 2019-2021 роках до Міністерства освіти та науки України надійшло багато звернень та скарг з цього приводу, внаслідок чого Міністерство освіти і науки України спрямувало керівникам закладів вищої освіти та фахової передвищої освіти лист за №1/9-347 від 24.06.2020, у 2021 році - за №1/9-131 від 11.03.2021 можливість прийому документів на підставі свідоцтва про народження та підтвердження громадянства на підставі довідки, яка надається органами Державної міграційної служби України. Отже, це питання у сфері освіти врегульовано частково, однак цей лист має дискримінаційний характер, не мав результатом внесення відповідних змін до наказів Міністерства освіти і науки України, що регулюють порядок вступу до закладів вищої, передвищої, професійно-технічної освіти, інших закладів освіти, оскільки ставив умови вступу та навчання, такі як відмова від студентського квитка, стипендії, документа про освіту, про що зазначається у вказаних листах Міністерства освіти і науки України. Листом №5115-324/5115.1-24 від 02.02.2024р. Приморський відділ у м. Одесі Головного управління Державної Міграційної Служби України в Одеській області повідомив позивача про відмову у задоволенні її заяви з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2015р. №302, згідно якої Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. За відсутності відповідного рішення суду на сьогодні у Приморському відділі у м. Одесі ГУДМС в Одеській області відсутні правові підстави оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 05.01.2024 до Приморського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулася ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 та її законний представник ОСОБА_1 із заявою довільної форми про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ у вигляді книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і без присвоєння унікального номера запису в ЄДДР (УНЗР). У поданій заяві позивачі зазначили, що мають намір оформити паспорт громадянина України у зв`язку з досягненням ОСОБА_2 14-річного віку у вигляді книжечки зразка 1994 року, та не надає згоди на обробку персональних даних, забороняють передачу будь-яких даних про себе до Єдиного демографічного реєстру; формування стосовно себе УНЗР; використання будь-яких засобів ЄДДР. Приморським відділом 02.02.2024 у межах строку визначеного Законом України "Про звернення громадян" надано позивачам письмову відповідь на їх заяву, в якій роз`яснив, що право на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до положення «Про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503- ХІІ виникає у особи після досягнення 16-річного віку, за умови звернення з відповідною заявою та надання рішення суду, передбаченою цим Положенням. Позивачі вважають надану відповідь відмовою у наданні неповнолітній ОСОБА_2 паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (далі Положення № 2503-ХІІ), та вважають таку відмову протиправною, у зв`язку з чим звернулися до суду за захистом своїх прав. Відповідач зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин було чинним Положення про паспорт громадянина України затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Відповідно до пунктів 2-4 вказаного Положення, паспорт громадянина України (далі-паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Також відповідач зазначає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.05.2022 документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон зepії НОМЕР_3 , виданий 5115, який оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок волевиявлення позивачів. Тобто позивачі при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , заповнюючи 26.05.2022 заяву анкету встановленого зразка, надали згоду на обробку її персональних даних та внесення інформації до ЄДДР. Відповідач зазначає, що ОСОБА_3 й до цього була 23.06.2018 документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії, виданий 4810. При цьому, при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 заповнюючи 16.06.2018 заяву анкету встановленого зразка, надали згоду на обробку її персональних даних та внесення інформації до ЄДДР. У зв`язку із внесенням інформації щодо позивача, наданої нею особисто, до Реєстру було автоматично сформоване УНЗР 20090912-02807. Таким чином, дана адміністративна справа не має ознак типової справи, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 в даному випадку застосуванню не підлягають. Одночасно, згідно правових висновків Верховного Суду щодо застосування постанови Великої Палати Верховного суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі Пз/9901/2/18, оскільки у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини, судом встановлено: ОСОБА_1 є законним представником (матір`ю) неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 16.09.2009 року.

На звернення позивача, Приморський відділ у м.Одесі ГУ ДМС в Одеській області ДМС України повідомив 02.02.2024 року за №5115-324/5115.1-24 надав відповідь в якій зазначено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302» (набрала чинність 07.06.2019), до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджено наказом МВС від 06.06.2019 № 456, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591. Таким чином, за відсутності відповідного рішення суду на сьогодні у Приморському відділі у м. Одесі ГУДМС в Одеській області відсутні правові підстави оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року. Додатково інформовано, що гр. ОСОБА_2 документувалась паспортами громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 від 23.06.2018року, орган, що видав 4810 та GC № 696935 від 30.05.2022року, орган, що видав 5115, також присвоєно УНЗР: 20090912-02807.

Позивач не погоджуючись із бездіяльністю відповідачів щодо не оформлення/не видачі їй паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки звернулася з даним позовом до суду.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України Про громадянство України документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Відповідно до статті 5 Закону України Про громадянство України Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

З 06.12.2012 набрав чинності Закон України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Частиною 1 статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з пунктом а частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України від 14.07.2016 №1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (далі - Закон №1474-VIII) статтю 13 Закону №5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія..

Також Законом №1474-VIII частину 2 статті 21 Закону №5492-VI викладено в такій редакції: Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою №302 (далі - Порядок №302), паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктами 14 та 32 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року (справа №820/3327/16), від 29 листопада 2019 року у справі №260/1414/18, від 10 грудня 2020 року у справі №240/575/20.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 разом із своїм законним представником 16.067.2018 та 26.05.2022 зверталась до органів УДМС із заявами-анкетами встановленого зразка про внесення до Єдиного державного демографічного реєстру інформації у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон. У зв`язку із цим вона та її законний представник надали згоду на обробку персональних даних із використанням засобів ЄДДР і УНЗ в Реєстрі вже було сформовано (УНЗР 20090912-02807). Тобто, позивачем (та її представником) було надано згоду на внесення стосовно себе інформації до ЄДДР задовго до звернення до суду із цим позовом.

Таким чином, використання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних позивача та у зв`язку із чим їй було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує основоположних прав позивача.

Подібні висновки викладені у постановах П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року по справі № 400/4516/24 та від 20 січня 2025 року по справі 420/12709/24.

Суд відхиляє посилання представника позивача на правову позицію щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), з огляду на таке.

Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 за позовом особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії вказано на ознаки цієї типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

Розглянувши зразкову справу №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом), не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.

Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.

Разом з тим, розглядувана справа не може бути визначена як типова, оскільки при зверненні у минулому із оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон (біометричного закордонного паспорту) вже було надано згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі позивачці вже був сформований.

При цьому у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт в альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

Також при вирішенні справи звертає увагу, що Верховний Суд у справі №380/5977/21 (постанова від 08.06.2023 ) дійшов аналогічного висновку про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної Міграційної Служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384) в особі Приморського відділу у м. Одесі Головного управління Державної Міграційної Служби України в Одеській області (вул. Канатна, 101в, м. Одеса, 65039) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Враховуючи періодичну відсутність електроенергії у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду, тривалість повітряних тривог, знаходження судді на лікарняному, текст рішення складено та підписано суддею 17.03.2025 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Д.К.Василяка

.