Рішення № 125925905, 18.03.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2025 р. № 400/1404/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., пр. позивача Румянцева О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВеселинівської селищної ради, вул. Мозолевського, 14,смт Веселинове,Миколаївська обл., Вознесенський р-н,57001, до відповідачаВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), просп. Миру, 46/1,м. Миколаїв,54056, треті особиОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , проскасування постанов від 27.01.2025 ВП №76952341,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Веселинівська селищна рада звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанови ВП №76952341 від 27.01.2025 року про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору, та розміру мінімальних витрат виконавчого збору винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Квашенком Сергієм Сергійовичем.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що постанову про відкриття виконавчого провадження не визнає, вважає виконавчий документ не законним та таким, що не підлягає виконанню. Відповідно ч. 3 ст. 54 до Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» саме селищний голова наділений правом призначати на посаду і звільняти з посади керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради. Записи, щодо підтвердження трудової діяльності працівника що вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед суб`єктом призначення, тобто керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Отже, обов`язок щодо внесення відповідних записів до трудової книжки працівника покладається саме на керівника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Аналіз норм права дає підстави для висновку, що Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області не є суб`єктом який може внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про звільнення з датою « 14.03.2024», причина звільнення - «угода сторін, пункт 1 статті 36 КзПП України», підстава для внесення запису - «розпорядження від 13.03.2024 № 29-рк», і жодним чином не несе відповідальності за заповнення трудової книжки. Таким чином, виконати виконавчий документ може лише та посадова особа, до кола повноважень якої входить обов`язок щодо внесення відповідних записів до трудової книжки працівника.

Відповідач, надав суду відзив, в якому зазначив, що позов задоволенню не підлягає, оскільки постанови про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження прийнятті відповідно до вимог Закону України « Про виконавче провадження» при виконанні виконавчого листа, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом по справі № 400/3401/24.

Ухвалою суду від 11.03.2025 суд за клопотанням відповідача залучив до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Третя особа -Давидович І.М. пояснення суду не надала.

Заслухав пояснення представника позивача, дослідив докази, суд встановив:

27.01.2025державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76952341, з примусового виконання виконавчого листа № 400/3401/24, виданого 13.12.2024Миколаївським окружним адміністративним судом про: зобов`язання Веселинівську селищну раду Вознесенського району Миколаївської області внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про звільнення з датою « 14.03.2024», причина звільнення - «угода сторін, пункт 1 статті 36 КзПП України», підстава для внесення запису - «розпорядження від 13.03.2024 № 29-рк».Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження, зобов`язано боржника надати докази виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

27.01.2025 державним виконавцем Відділу винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 200,00 грн., копію якої направлено сторонам виконавчого провадження.

27.01.2025 державним виконавцем Відділу винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 32000,00 грн., копію якої направлено сторонам виконавчого провадження.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Відповідно до ч.5,6 ст.26 Закону України « Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частиною 2,3,4 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ст.42 Закону України « Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.(ст.14 КАС України).

У ст. 370 КАС України додатково закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 2, 14, 370 КАС України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Селищний голова в судовому засіданні суду пояснив, що рішення суду по справі неможливо виконати, оскільки в справі № 400/3401/24 він повинен був бути відповідачем, а не 3-ою особою, оскільки депутати селищної ради та селищний голова були обрані в результаті виборів. Селищний голова не обирається з депутатів ради.

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження, але жодних доводів стосовно правових підстав для задоволення позову не навів.

По суті позивач не погоджується з рішенням суду по справі № 400/3401/24, яким позивача зобов`язано здійснити певні дії. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 позов задоволено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2024 рішення суду І інстанції залишено без змін.

Таким чином, рішення суду 25.11.2024 набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню.

Посилання позивача на те, що Веселинівська селищна рада не може виконати рішення суду, оскільки Законом України « Про місцеве самоврядування в України» на неї не покладені такі повноваження не свідчить, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2025, постанову про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження від 27.01.2025 та постанові про стягнення виконавчого збору від 27.01.2025 слід скасувати.

Неможливість виконання рішення суду, на думку позивача, не може нівелювати конституційні засади судочинства та привести до невиконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Позивач всупереч ст.77 КАС України не надав суду належних та допустимих доказів, які є підставою для скасування спірних постанов державного виконавця від 27.01.2025, тому позов задоволенню не підлягає.

Судовий збір відповідно до ст.139 КАС України покладається на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Веселинівської селищної ради (вул. Мозолевського, 14, смт Веселинове, Вознесенський район, Миколаївська область, 57001, ідентифікаційний код 04376044) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (просп. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 43315529) про скасування постанов від 27.01.2025 ВП №76952341 - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко

Рішення складенота підписано суддею

в повному обсязі 18.03.2025