Рішення № 125919018, 17.03.2025, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/55/25 Справа №447/1185/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

17.03.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Павліва В. Р., за участю секретаря судового засідання Малик О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві Львівської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до держави України в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області та держави України в особі Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

25.04.2024 представник позивача ОСОБА_2 подав до Миколаївського районного суду Львівської області позовну заяву до Головного управління Національної поліції у Львівській області та Державної казначейської служби про стягнення моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позову покликається на те що, на ОСОБА_1 було складено протокол серії ААД №475592 від 01.06.2023, у вину ставилося те, що він 01.06.2023 о 03 год. 11 хв. на автодорозі Київ-Чоп 586 км+500 м керуючи транспортним засобом Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожньої розмітки 1.01. перетнув лінії та не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, який поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового синього, червоного кольору, чим порушив п.2.4 та п.8.9б ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122-2 КУпАП.

Зазначив, що постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 13.09.2023 року в справі №447/1834/23 вирішено провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Ситуація з незаконним складенням відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення від 01.06.2022 та формування протиправного обвинувачення відносно позивача, завдала йому моральної шкоди, яка полягала в наступному: негативних емоціях, тривозі, стресі, переживанні, емоційному напруженому стані, який викликаний страхом осуду зі сторони рідних та знайомих, а також приниження гідності і втратою авторитету серед оточуючих.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 01.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

14.05.2024 на адресу Миколаївського районного суду Львівської області надійшов відзив на позовну заяву від Державної Казначейської служби України, у якому зазначено, що позивачем безпідставно визначено спосіб відновлення порушеного права за рахунок стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь у рахунок компенсації моральної шкоди 39941, 00 грн. Кошти на відшкодування шкоди завданої державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Також зазначають, що стягнення з Державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь у рахунок компенсації моральної шкоди 39941, 00 грн. є необгрунтованими і такими, що не відповідає встановленому законом способу захисту порушеного права.

15.05.2024 на адресу Миколаївського районного суду Львівської області надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління національної поліції у Львівській області. У якому зазначають, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення є лише доказом у справі і не породжує будь-яких правових наслідків, не встановлює її прав та обов`язків. Також вказують, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій.

10.06.2024 на адресу Миколаївського районного суду Львівської області надійшла відповідь позивача на відзив Головного управління поліції у Львівській області. У якому вказано, що відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Представник позивача Циган П.В. подав до Миколаївського районного суду Львівської області заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Представник Державної казначейської служби у судове засідання не з`явився.

Представник Головного управління національної поліції у Львівській області Гій А.А. подала до Миколаївського районного суду Львівської області заяву про розгляд справи без участі представника ГУНП у Львівській області.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено судом та зазначено в постанові Миколаївського районного суду Львівської області від 13.09.2023 року в справі №447/1834/23 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122-2 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Події викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №475592 від 01.06.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 01.06.2023 о 03 год. 11 хв. на автодорозі Київ-Чоп 586 км+500 м керуючи транспортним засобом Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожньої розмітки 1.01. перетнув лінії та не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, який поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового синього, червоного кольору, чим порушив п.2.4 та п.8.9.б ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122-2 КУпАП.

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 13.09.2023 року в справі №447/1834/23 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122-2 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінка суду.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною 7 статті 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173,1174 цьогоКодексу).

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (Закону №266/94-ВР) передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У статті 3 Закону №266/94-ВР визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 зазначає, що представником відповідача протиправно було складено відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, що, як наслідок, завдало йому суттєвої моральної шкоди.

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 13.09.2023 у справі №447/1834/23 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122-2 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Системний аналіз положень статті 1 та 2 Закону №266/94-ВР надає підстави для висновку, що закриття справи про адміністративне правопорушення є підставою для відшкодування особі, відносно якої порушувалась адміністративна справа, а в подальшому така справа була закрита, компенсації моральної шкоди.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) викладено правовий висновок про те, що на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Отже, оскільки судовим рішенням встановлено факт неправомірності дій посадової особи патрульної поліції під час затримання та безпідставного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який був скасований постановою Миколаївського районного суду Львівської області, це, поза розумним сумнівом, свідчить про те, що позивач від таких дій переніс душевні страждання, був вимушений певний час доводити свою правоту у суді, що безперечно змінило його ритм життя, що відповідно свідчить про наявність моральної шкоди, що є підставою для її відшкодування державою.

З огляду на встановлене слід визнати обґрунтованими доводи позивача про завдання йому моральної шкоди незаконним рішенням уповноваженої особи органів поліції.

Стосовно доводів представників відповідачів, що позивач не надав жодних доказів завдання йому моральної шкоди, суд зазначає, що, оскільки, судом скасовано постанову про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, через відсутність складу адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, та є підставою для відшкодування йому моральної шкоди, пов`язаної з необхідністю відновлення звичного ритму життя та отримання сатисфакції.

Встановлюючи протиправність дій суб`єкта владних повноважень та, відповідно, наявність підстав для стягнення моральної шкоди, суди не мають своїм обов`язком присуджувати розмір вказаної шкоди виключно в тій сумі, яка зазначена позивачем у позовній заяві. Суди, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, повинні виходити із засад розумності та справедливості(постанова Верховного Суду від 26 січня 2021 р. у справі №335/5271/17).

У постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 13 березня 2024 року у справі № 712/10999/22 Верховний Суд зазначив, що, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. Із огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди суд оцінює ступінь моральних страждань позивача, враховує короткочасність конфліктної ситуації, наявність психологічного стресу у позивача після подій, а також наявність у позивача моральних (душевних) страждань, що були викликані вимушеними діями щодо доведення відсутності в своїх діях правопорушення з метою захисту свого порушеного права.

Щодо розміру відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

При оцінці обґрунтованості вимог позивача у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.12.2020 в справі 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).

За таких обставин, з`ясувавши усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, беручи до уваги короткочасність конфліктної ситуації, виходячи з принципу співмірності, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, а також враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не повинно призводити до надмірного збагачення, суд дійшов висновку, що справедливою сатисфакцією є сплата на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Пунктом 17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 березня 1996 року за № 106/1131 визначено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом згідно з частиною третьою статті 13 Закону провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Стосовно розрахунку розміру моральної шкоди, викладеного в позовній заяві, суд зазначає, що оскільки відносно позивача було складено адміністративний протокол уповноваженими особами органів поліції, під слідством чи судом не перебував, щодо спірних правовідносин не застосовуються положення статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Дана правова позиція викладна в постанові Верховного Суду від 05.04.2024 у справі № 308/2614/23.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п.13 ч.2ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Таким чином, судовий збір за розгляд справи необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області та Держави України в особі Державної казначейської служби про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання з єдиного казначейського рахунку) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповачі: Головне управління Національної поліції в Львівській області, код ЄДРПОУ 40108833, пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007.

Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місце знаходження : вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601.

Повний текст рішення складено 17.03.2025.

Суддя Павлів В. Р.