Ухвала суду № 125918216, 12.03.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/71/25

провадження № 4-с/753/4/25

У Х В А Л А

"12" березня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Лузовою І. В.,

учасники справи:

боржник (заявник) - ОСОБА_1 ,

представник боржника ОСОБА_2 ,

стягувач - ОСОБА_3 ,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арсенюк Оксана Валеріївна,

розглянувши у відкритому в судовому засіданні в залі суду м. Києві скаргу боржника ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

06.01.2025 боржник ОСОБА_1 в особі представника Стретович І. С. в електронній формі через електронний кабінет звернулась до суду зі скаргою в порядку статті 447 ЦПК України на бездіяльність головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арсенюк О. В. (далі також - державний виконавець Арсенюк О. В., державний виконавець) у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

На обґрунтування скарги зазначила, що у вказаному виконавчому провадженні державний виконавець Арсенюк О. В. стягнула кошти в розмірі 13 009 грн, що перебували на соціальному картковому рахунку в АТ «УкрСиббанк», на який нею отримуються кошти на трьох неповнолітніх дітей. 29.11.2024 вона звернулась до відділу державної виконавчої служби із заявою про повернення коштів, проте у поверненні коштів державний виконавець відмовила.

Посилаючись на те, що звернення стягнення на кошти, призначені для утримання дітей, не відповідає засадам розумності і справедливості та негативно впливає на права і захищеність дітей, боржник просила: визнати бездіяльність щодо неповернення стягнутих коштів неправомірною; зобов`язати державного виконавця Арсенюк О. В. вжити заходів, необхідних для повернення стягнутих коштів.

Ухвалою судді від 13.01.2025 відкрито провадження за скаргою та справу призначено до розгляду в судовому засіданні 29.01.2025.

23.01.2025 від державного виконавця Арсенюк О. В. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

29.01.2025 від представника боржника надійшла заява про відкладення розгляду скарги.

Ухвалою судді від 29.01.2025 скаргу залишено без руху з підстав відкриття провадження за скаргою, поданою без додержання вимог статей 177, 183 ЦПК України - відсутності доказів надіслання копій поданих до суду документів стягувачу ОСОБА_3

03.02.2025 від представника боржника надійшли докази надіслання копій поданих до суду документів стягувачу ОСОБА_3 , після чого скарга була призначена до розгляду в судовому засіданні 19.02.2025.

05.02.2025 суддя постановив ухвалу про участь державного виконавця в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

19.02.2025 від представника боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги, яке суд задовольнив та відклав розгляд скарги на 05.03.2025.

28.02.2025 від представника боржника надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою судді від 04.03.2025 заява представника боржника про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції залишена без задоволення.

05.03.2025 від представника боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги.

В судовому засіданні 05.03.2025, проведеному за участі державного виконавця Арсенюк О. В. (в режимі відеоконференції), суд відмовив у задоволенні клопотання представника боржника про відкладення розгляду скарги та з огляду на вимоги статей 223, 450 ЦПК України і з урахуванням достатності наявних в матеріалах справи доказів для прийняття обґрунтованого рішеннядійшов висновку про можливість її розгляду за відсутності сторони боржника.

Державний виконавець Арсенюк О. В. просила відмовити у задоволенні скарги посилаючись на те, що нею правомірно, з додержанням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, списано грошові кошти боржника з банківського рахунку, який використовується не лише для зарахування соціальних виплат. Попередні заяви боржника щодо зняття арешту з коштів дійсно були задоволені, оскільки кошти не були списані з рахунку, а лише заблоковані (арештовані). Додатково мотивувала свої заперечення тим, що упродовж усього періоду перебування виконавчого документа на примусовому виконанні з 19.06.2024 жодних сум на виконання судового рішення від боржника не надходило, вимоги постанови щодо надання декларації про доходи та майно боржник не виконала, доходів та майна у неї не виявлено.

Стягувач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, правом на подання відзиву (пояснень) на скаргу не скористалась.

Заслухавши державного виконавця та дослідивши матеріали скарги, суд встановив такі обставини.

На виконанні у відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва від 19.03.2024 № 507/220/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 200 000 грн.

Дослідженням інформації Єдиного державного реєстру судових рішень в режимі повного доступу установлено, що вироком Дарницького районного суду м. Києва від 14.07.2022 (судова справа № 507/220/19) ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік та звільнено від відбування основного покарання з випробуванням строком на 2 роки.

Цим же вироком вирішено цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 , зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, спричиненої неповнолітній ОСОБА_4 , в розмірі 200 000 грн.

Зі змісту вироку убачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди її малолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а малолітній дочці її подруги ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до інвалідності останньої.

В рамках даного виконавчого провадження державний виконавець зробив запити до банківських установ про наявність грошових коштів на арештованих рахунках боржника та отримав інформацію про наявність у боржника відкритого в АТ «УкрСиббанк» карткового рахунку № НОМЕР_1 .

В період з 01.07.2024 по 13.11.2024 на вказаний рахунок здійснювалось безготівкове зарахування соціальних виплат від Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, що підтверджується наданою боржником випискою по картковим рахункам клієнта.

На підставі виставленої державним виконавцем платіжної інструкції № 439864653 від 27.11.2024 з рахунку здійснено списання коштів в сумі 13 009,63 грн, які були зараховані на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби.

29.11.2024 боржник звернулась до органу державної виконавчої служби із заявою про повернення стягнутих коштів обґрунтовуючи свої вимоги тими ж обставинами, що і вимоги розглядуваної скарги, до якої, зокрема, додала виписку по картковому рахунку.

Державний виконавець Арсенюк О. В. своїм листом від 23.12.2024 відмовила у задоволенні цієї заяви пославшись на те, що грошові кошти були списані з рахунку боржника на користь стягувача з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень та переказані отримувачу, а тому підстави для їх повернення відсутні.

За змістом скарги копію вказаного листа боржник отримала 25.12.2024, а відтак встановлений частиною першою статті 449 ЦПК України десятиденний строк оскарження бездіяльності не пропущений.

З пояснень державного виконавця Арсенюк О. В. в суді убачається, що списані з рахунку боржника кошти були зараховані на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби і знаходяться на цьому рахунку на даний час, оскільки стягувач не повідомила реквізити для їх перерахування.

Даючи оцінку доводам скарги про неправомірну бездіяльність державного виконавця, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (статті 124, 129 Конституції України, стаття 18 ЦПК України).

Конституційний принцип обов`язковості виконання рішення суду реалізується, зокрема, на стадії виконавчого провадження, яке являється завершальною стадією судового провадження, спрямованою на реальне поновлення порушених прав.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Засадами виконавчого провадження є: верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об`єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону № 1404-VIII).

Статтею 10 Закону № 1404-VIII визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред`явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях.

Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Стаття 18 Закону № 1404-VIII зобов`язує виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом.

За приписами частини першої статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Згідно з положеннями частини другої цієї норми стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту, зокрема, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

У статті 73 Закону № 1404-VIII наведений перелік виплат, на які не може бути звернено стягнення.

До таких виплат, зокрема, належать: допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомога на дітей одиноким матерям; допомога особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на інша допомога на дітей, передбачена законом.

Відповідно до статті 56Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Підстави та порядок зняття арешту з майна (коштів) боржника регламентовані статтею 59 Закону № 1404-VIII.

Однією з підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (пункт 1 частини четвертої цієї статті).

Відповідно до частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Тлумачення змісту наведених законодавчих положень в їх системній сукупності дає підстави для висновку, що постанова виконавця про арешт коштів на банківських рахунках боржникає обов`язковою для виконання, проте у разі, якщо на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення, банк зобов`язаний повідомити про це виконавця з наданням відповідного документального підтвердження, що є підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з таких коштів.

Виходячи з положень норм статті 19 Закону № 1404-VIII щодо права сторін виконавчого провадження заявляти клопотання та статті 18 цього Закону, яка зобов`язує виконавця розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання, такий же обов`язок виникає у виконавця і при поданні відповідного клопотання (заяви) боржником за умови надання ним документального підтвердження підстав для зняття арешту з коштів.

У разі ж недостатності наданих боржником документів для підтвердження підстав для зняття арешту з коштів на рахунку, виконавець, діючи у визначений Законом № 1404-VIII спосіб, має витребувати необхідну інформацію від банківської установи, за результатами розгляду якої прийняти відповідну постанову.

До розглядуваної скарги не додано копій матеріалів виконавчого провадження, проте визначений Законом № 1404-VIII та описаний вище порядок звернення стягнення на майно боржника дає достатні підстави вважати, що надсиланню платіжної інструкції на примусове списання коштів в обов`язковому порядку мало передувати винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника та надіслання її на виконання до відповідних банківських установ.

Отже у даному випадку банк (АТ «УкрСиббанк»), прийнявши до виконання постанову про арешт коштів боржника на рахунку та платіжну інструкцію на примусове списання коштів, не повідомив державного виконавця про призначення цього рахунку для зарахування соціальних виплат, і тим самим порушив банківське законодавство та Закон № 1404-VIII.

У подальшому боржник, дізнавшись про списання коштів соціальної допомоги на дітей, звернулась до державного виконавця із заявою про їх повернення, чим реалізувала свої права, передбачені Законом № 1404-VIII.

Отримання державним виконавцем документального підтвердження належності списаних коштів до виплат, на які не може бути звернено стягнення, та перебування цих коштів на депозитному рахунку органу державної виконавчої служби зумовлювали його обов`язок повернути кошти боржнику, проте таких дій державний виконавець не вчинив.

Наведене означає, що при розгляді заяви боржника про повернення коштів державний виконавець діяв не у відповідності з вимогами Закону № 1404-VIII, тобто допустив неправомірну бездіяльність.

Неправомірною бездіяльністю державний виконавець порушив права дітей боржника на отримання матеріальної допомоги від держави, які підлягають захисту у спосіб, визначений статтею 451 ЦПК України - шляхом визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання державного виконавця повернути кошти на рахунок, з якого вони були незаконно списані.

Керуючись статтями 258-261, 353, 450, 451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу боржника ОСОБА_1 задовольнити

Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арсенюк Оксани Валеріївни у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 щодо неповернення грошових коштів в розмірі 13 009,63 грн, списаних з карткового рахунку боржника ОСОБА_1 , після отримання документального підтвердження, що на такі кошти звернення стягнення заборонено законом.

Зобов`язати головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арсенюк Оксану Валеріївну не пізніше наступного робочого дня з дня набрання ухвалою законної сили повернути на картковий рахунок боржника ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) № НОМЕР_1 незаконно списані грошові кошти в сумі 13 009,63 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя:

Ухвала підписана суддею 12.03.2025.