Рішення № 125913523, 05.03.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/48639/24-ц

пр. № 2-3974/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

УСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості за житлові послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 53 783, 08 грн, яка накопичилася за період з 01 січня 2020 року по 01 жовтня 2024 року.

В обґрунтування вказано, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , де позивачем відповідачеві надається житлова послуга з управління багатоквартирним будинком. У свою чергу свої зобов`язання відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01 січня 2020 року по 01 жовтня 2024 року включно виникла заборгованість у розмірі 53 783, 08 грн. Жодних претензій, скарг щодо ненадання чи неякісного надання житлової послуги відповідачу не заявлялось.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

18 жовтня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано 22 жовтня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

05 листопада 2024 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи.

11 листопада 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження, для розгляду у спрощеному позовному порядку з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подано заяву про розгляд справи у відсутність представника, позов підтримує і просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, представника не направив, повідомлявся про час, дату і місце слухання справи за останньою адресою місця проживання та місцем розташування нерухомого майна, належного йому, заяви по суті або з процесуальних питань до суду не находили.

Згідно з частиною першою ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною восьмою ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини першої ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи і позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Державне підприємство «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» засноване на державній власності та належить до сфери управління Апарату Верховної Ради України, що входить до складу майнового комплексу, який забезпечує діяльність Верховної Ради України.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» суб`єктами управління об`єктами державної власності є, у т.ч., органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, відповідно до покладених на них завдань виконують функції з управління державним майном, передбачені частиною першою цієї статті, за винятком повноважень щодо господарських структур (частина перша ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» об`єктами управління державної власності є: майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям.

Право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (частини перша, друга ст. 136 Господарського кодексу України).

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , відповідно до ордеру № 8678 на житлове приміщення від 28 жовтня 1993 року.

Зазначений гуртожиток перебуває на балансі, утриманні та обслуговуванні позивача.

У свою чергу свої зобов`язання відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01 січня 2020 року по 01 жовтня 2024 року включно виникла заборгованість у розмірі 53 783, 08 грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Згідно зазначеної статті, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими акти, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Таким чином, між Позивачем та Відповідачем виникли відносини, що породжують цивільні права та обов`язки, оскільки позивач надає житлово-комунальні послуги, а Відповідач ними користується.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

ІV. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-22, 509, 615, 815 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» (код ЄДРПОУ 40159706, пров. Несторівський, буд. 4, м. Київ, 04053) суму заборгованості за житлові послуги у розмірі 53 783, 08 грн, судовий збір - 3 028, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І. В. Литвинова