Рішення № 125911827, 18.03.2025, Сахновщинський районний суд Харківської області

Справа № 634/1371/24

Провадження № 2/634/67/25

Категорія 40

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2025 року

Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Зимовського О.С.,

за участю секретаря Горобець О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №7865800820 від 23.12.2021 року в розмірі 34555,86 грн. та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 23.12.2021 року між ТОВ «ФК «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №7865800820. Далі між ТОВ «ФК «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» та АТ «ТАСКОМБАНК» було укладено договір відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016,відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» передало (відступило) АТ «ТАСКОМБАНК» належні йому права грошової вимоги за кредитним договором вказаним у Реєстрі боржників. 26.06.2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № НІ/11/20-Ф, відповідно до умов якого АТ «ТАСКОМБАНК» відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ» , належні йому права грошової вимоги за кредитним договором у тому числі до відповідача за вказаним кредитним договором в сумі 34555,86 грн., з яких: 12232,04 грн. сума заборгованості по тілу кредиту; 1,00 грн. загальна сума заборгованості по відсоткам, 22322,82 грн. загальна заборгованість по комісії. Оскільки відповідач платежі для погашення заборгованості не здійснював, просять стягнути з нього на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість в зазначеному розмірі 32447,93 грн,а такожпонесені судовівитрати.

Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 09.01.2025 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності, підтримує позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти ухвалення рішення в заочному порядку.

Відповідач, у судове засідання не з`явився. Судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою направлялися судові повістки, але вони повернулася до суду з відміткою поштового відправлення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 18.03.2025 року прийнято рішення про проведення заочного розгляду даної справи.

Суд, на підставі ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 3, 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

23.12.2021 року між ТОВ «ФК «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7865800820, на наступних умовах: сума кредиту 34480 грн., строк кредитування 36 місяців, початковий процент 4,50%, щомісячні проценти 3,99%, річні проценти 0,01%.

07.10.2016 між ТОВ «ФК «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» та АТ «ТАСКОМБАНК» було укладено договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» передало (відступило) АТ «ТАСКОМБАНК» належні йому права грошової вимоги за кредитним договором вказаним у Реєстрі боржників.

26.06.2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № НІ/11/20-Ф, відповідно до умов якого АТ «ТАСКОМБАНК» відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ», належні йому права грошової вимоги за кредитним договором вказаним у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № НІ/11/20-Ф від 26.06.2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №7865800820від 23.12.2021року в сумі 34555,86 грн., з яких: 12232,04 грн. сума заборгованості по тілу кредиту; 1,00 грн. загальна сума заборгованості по відсоткам, 22322,82 грн. загальна заборгованість по комісії.

Згідно наданого ТОВ «ФК «ЄАПБ» розрахунку заборгованості за кредитним договором №7865800820 від 23.12.2021 року, заборгованість ОСОБА_1 проведено за період з 26.06.2024 року по 30.11.2024 року. Станом на 30.11.2024 року заборгованість за кредитним договором №7865800820від 23.12.2021року не погашено, залишок заборгованості 34555,86 грн., з яких: 12232,04 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 1,00 грн. - загальна сума заборгованості по відсоткам, 22322,82 грн. загальна заборгованість по комісії.

Згідно зістаттею 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом частини першоїстатті 205 Цивільного кодексу Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно достатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються приписи законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. На виконання вимог у тому числі п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 вказаного Закону Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Відповідно до п. 5 цих Правил, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом є витрати споживача, уключаючи комісії. Тож наведеними нормами права передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачяться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Як встановлено судом, позивач просить стягнути з відповідача в рахунок заборгованості за кредитним договором №7865800820 від 23.12.2021 року, окрім іншого, 22322,82 грн. загальної заборгованості по комісії.

При цьому з наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо встановити за які саме послуги, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо нараховано комісію в розмірі 22322,82 грн.

Іншого розрахунку загальної заборгованості по комісії позивачем не надано.

Більш того, відомостей щодо нарахування комісії не містить і сам кредитний договір №7865800820 від 23.12.2021 року.

Виходячи з наведеного, суд не вбачає підстав, щодо стягнення з ОСОБА_2 загальної заборгованості по комісії в розмірі 22322,82 грн.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

Оскільки відповідач допустив прострочення платежів щодо повернення кредиту, процентів за користування грошовими коштами, тобто не виконав зобов`язання належним чином відповідно до умов договору кредиту, ці суми підлягають стягненню з нього на користь позивача, а саме: 12232,04 грн. сума заборгованості по тілу кредиту; 1,00 грн. загальна сума заборгованості по відсоткам.

Таким чином загальна заборгованість яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 12233,04 грн., тому позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Крім того з відповідача у відповідності до ч. 1 ст.141ЦПК України підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 267, 279, 280 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯЗ ПОВЕРНЕННЯБОРГІВ» (кодЄДРПОУ 35625014,юридична адреса:01032,м.Київ,вул.Симона Петлюри,30,реквізити IBAN№ НОМЕР_2 у AT«ТАСКОМБАНК») заборгованість за кредитним договором № 7865800820 від 23.12.2021 року у розмірі 12233 грн. 04 коп. (дванадцять тисяч двісті тридцять три гривні 04 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у AT «ТАСкомбанк») судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1071 грн. 06 коп. (одну тисячу сімдесят одну гривню 06 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Сахновщинським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: