Рішення № 125910201, 18.03.2025, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4577/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/4577/24

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9, код ЄДРПОУ 20113829)

до Фізичної особи-підприємця Зибенка Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про відшкодування шкоди в порядку суброгації в розмірі 84954,65 грн,

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «СК «Універсальна» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ФОП Зибенка І.А., в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки у розмірі 84954,65 грн, а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн, та просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що між Страховиком - ПрАТ «СК «Універсальна» (позивачем) та Страхувальником - ТОВ «ОТП Лізинг» укладено Генеральний договір добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків від 22.04.2019 № 3001/394/000001 (з урахуванням змін, внесених Додатковим договором № 1 від 06.06.2019 до зазначеного Генерального договору) згідно з п. 1.1 якого, предметом даного Генерального договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами (далі по тексту - ТЗ), зазначеними в п. 1 відповідного Страхового Сертифікату. 02.08.2021 між Страховиком - ПрАТ «СК «Універсальна» та Страхувальником - ТОВ «ОТП Лізинг» укладено Страховий Сертифікат № 3001/294/126743 до вищезазначеного Генерального договору, згідно з умовами якого предметом страхування є ТЗ марки «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . 29.08.2021 водій ОСОБА_1 (який перебував у трудових відносинах з відповідачем - ФОП Зибенком І.А.), керуючи ТЗ марки «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «MONTENEGRO», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , допустив зіткнення із вищевказаним ТЗ марки «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом «Pezzaioli», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 . Внаслідок вказаної ДТП транспортним засобам завдано механічних пошкоджень. Відповідно до Постанови Чугуївського міського суду Харківської області від 28.10.2021 у справі № 636/4181/21 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Позивач зазначає, що ПрАТ «СК «Універсальна» здійснено виплату страхового відшкодування потерпілій стороні (Страхувальнику) у розмірі 212454,65 грн. Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача - ФОП Зибенка І.А. була застрахована АТ «СГ«ТАС», остання, керуючись ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодувала ПрАТ «СК «Універсальна» страхове відшкодування в розмірі 127500,00 грн. Отже, різниця між фактичним розміром шкоди (212454,65 грн) і страховим відшкодуванням (127500,00 грн) становить 84954,65 грн. Тому, як вважає позивач, на підставі ст.ст. 993, 1187, 1194, 1172 ЦК України у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем щодо відшкодування завданих збитків в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування Страхувальнику в розмірі 84954,65 грн, що стало підставою для подання до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду Харківської області у справі № 922/4577/24, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, було відкрито провадження за вказаною позовною заявою, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив - 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу - ПрАТ «СК «Універсальна» та відповідачу - ФОП Зибенка І.А. в електронному вигляді до їх електронних кабінетів, зареєстрованих в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС.

Позивач та відповідач копії ухвали суду про відкриття провадження у даній справі отримали 15.01.2025 (з урахуванням положень п. 2 ч. 6 та абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України), що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, в силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, учасники справи належно повідомлені судом про розгляд даної справи та мали можливість звернутись до суду із заявами по суті справи та заявами чи клопотаннями з процесуальних питань.

Втім, після відкриття провадження у справі будь-яких заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач - ФОП Зибенко І.А. своїм правом на захист не скористався, ні в установлений судом строк, ні станом на день ухвалення судом даного рішення, не подав відзиву на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, із заявами або клопотаннями по суті справи та з процедурних питань до суду не звертався, на зв`язок із судом будь-яким чином не виходив.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи, а отже відсутність відзиву не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі зазначеного, з огляду на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідач належно повідомлений про розгляд даної справи, подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем у позовній заяві досить повно висловлено та обґрунтовано свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для ухвалення обґрунтованого та об`єктивного рішення по даній справі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані позивачем до позовної заяви докази, суд встановив таке.

Із матеріалів справи вбачається, що 22.04.2019 між позивачем - ПрАТ «СК «Універсальна» (Страховиком) та ТОВ «ОТП Лізинг» (Страхувальником) укладено Генеральний договір добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 3001/394/000001 (з урахуванням змін, внесених Додатковим договором № 1 від 06.06.2019 до зазначеного Генерального договору) згідно з п. 1.1 якого, предметом даного Генерального договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами, зазначеними в п. 1 відповідного Страхового Сертифікату (далі по тексту - Генеральний договір).

02.08.2021 на виконання умов Генерального договору між ПрАТ «СК «Універсальна» (Страховиком) та ТОВ «ОТП Лізинг» (Страхувальником) укладено Страховий Сертифікат № 3001/294/126743 до Генерального договору, згідно з яким Страховик здійснює страхування наземного транспорту (Автокаско) - транспортного засобу марки «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та зобов`язується провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку Страхувальнику, страхова сума ТЗ - 1.937.760,30 грн (пункт 2 Сертифікату), страхова сума цивільної відповідальності - 1.000.000,00 грн (пункт 3 Сертифікату).

У тексті Страхового Сертифікату від 02.08.2021 № 3001/294/126743 сторони визначили, що цей Сертифікат є невід`ємною частиною Генерального договору.

Згідно з наданої позивачем до позовної заяви копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 29.08.2019 Серія НОМЕР_6 , транспортний засіб марки «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить Страхувальнику - ТОВ «ОТП Лізинг» на праві власності.

29.08.2021 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «MONTENEGRO», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , за адресою: Харківська область, Чугуївський район, смт Чкаловське, Комплекс будівель та споруд № 1 зона № 2, не дотримався безпечного інтервалу та допустив зіткнення із стоячим автомобілем марки «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом «Pezzaioli», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , внаслідок чого вказані автомобілі отримали механічні пошкодження, а власникам цих автомобілів завдано матеріальні збитки, що підтверджується наданою до позову копією Постанови Чугуївського міського суду Харківської області від 28.10.2021 у справі № 636/4181/21, яка набрала законної сили 08.11.2021 та якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

На момент скоєння ДТП (29.08.2021) ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ФОП Зибенко Ігор Антолійович (відповідачем), що підтверджується наявними в матералах справи копією наказу про прийняття на роботу від 27.02.2020 № 30000000003-0000000049 та копією трудової книжки ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить відповідачу - ФОП Зибенку І.А. та яким керував винний у скоєному ДТП водій ОСОБА_1 , була застрахована згідно з полісом № АТ588111, виданим АТ «СГ«ТАС».

Відповідно до рахунку-фактури № 00000006817 від 30.08.2021, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 222143,45 грн.

Позивачем - ПрАТ «СК «Універсальна» згідно з повідомленням Cтрахувальника - ТОВ «ОТП Лізинг» про страховий випадок складено Страховий акт від 12.12.2021 № 108664/1, яким визначено розмір страхового відшкодування 212454,65 грн.

На підставі зазначеного Страхового акту позивач - ПрАТ «СК «Універсальна» здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій стороні - ТОВ «ОТП Лізинг» (Страхувальнику) у розмірі 212454,65 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля відповідача - ФОП Зибенка І.А. (марки «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ) була застрахована АТ «СГ«ТАС», остання, керуючись ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодувала ПрАТ «СК «Універсальна» страхове відшкодування в розмірі 127500,00 грн, у зв`язку з чим різниця між фактичним розміром шкоди (212454,65 грн) і страховим відшкодуванням (127500,00 грн) становить 84954,65 грн, яку, на думку позивача, має відшкодувати відповідач на підставі ст.ст. 993, 1187, 1194, 1172 ЦК України, що стало підставою для подання позивачем до суду даного позову.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, які стали предметом спору в даній справі, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

У відповідності до ст. 9 Закону України "Про страхування":

страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку;

розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством;

страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

За змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. У зв`язку з чим страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Суд зазначає, що суброгація (subrogation) це перехід до страховика на підставі відповідного акту права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це правило поширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування (передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми). З латинської термін суброгація перекладається як заміщення, обрання взамін.

Суброгація випливає безпосередньо із закону і не потребує підтвердження договором страхування. Доказами наявності у страховика права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, є договір страхування і документ, який підтверджує виплату страхового відшкодування.

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди та у зв`язку з яким було виплачено страхове відшкодування і заміну в ньому кредитора.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є відшкодування відповідачем - ФОП Зибенком І.А. невідшкодованого залишку витрат позивача - ПрАТ «СК «Універсальна» (Страховика) у розмірі 84954,65 грн на виплату страхового відшкодування, що було здійснене ним на користь ТОВ «ОТП Лізинг» (Страхувальника). Даний спір виник у зв`язку з переходом від Страхувальника, яким є потерпіла сторона, до Страховика, яким є позивач, права вимоги до відповідача, тобто до особи, яка є винною у понесенні зазначених витрат матеріальної шкоди, а отже правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За загальним правилом, згідно з положеннями ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розраховану за правилами цього підпункту.

Пунктом 22.1 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами чч. 1-3 ст. 1187 ЦК України, діяльність, пов`язана, зокрема з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб, є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до наведених положень закону шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018р. у справі № 426/16825/16-ц.

У відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Суд зазначає, що Страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у Страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності Страховика, а також у разі, коли Страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176це18).

На підставі викладеного, оскільки фактичний розмір шкоди (збитків) позивача - ПрАТ «СК «Універсальна» становить 212454,65 грн, а страхове відшкодування страховою компанією відповідача - ФОП Зибенка І.А. (АТ «СГ«ТАС»), як стверджує позивач, становило лише 127500,00 грн, враховуючи, що в матеріалах справи на момент ухвалення даного судового рішення відсутні будь-які докази відшкодування витрат позивача винною особою (відповідачем) або його страховою компанією, суд дійшов висновку, що у відповідача виникло зобов`язання зі сплати на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням на суму 84954,65 грн, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача завданих збитків у розмірі 84954,65 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню, у зв`язку з чим суд задовольняє зазначені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 складає 3028,00 грн.

Як вбачається з матеріалів позову, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою грудні 2024 року з вимогою майнового характеру на суму 84954,65 грн, сплативши за подання зазначеної позовної заяви судовий збір у розмірі 3028,00 грн, тобто у встановленому законом мінімальному розмірі.

На підставі зазначеного, враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору в сумі 3028,00 покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Зибенка Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9, код ЄДРПОУ 20113829) завдані збитки у розмірі 84954,65 грн, а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 18.03.2025.

СуддяН.А. Новікова